Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №390/2757/26 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Суд: Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №390/2757/26

Суддя: Бойко І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"09" листопада 2026 р.Справа № 390/2757/26

Провадження № 2/390/1957/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Бойко І. А.,

при секретарі - Губанові М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - Сердійчук Я.Я. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100347355 від 05.01.2025 у сумі 18816,83 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 05.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100347355 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3600 грн строком на 345 днів, тобто до 16.12.2025. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. 29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

Станом на 19.08.2026 заборгованість відповідача становить 18816,83 грн, з яких: 3240 грн - заборгованість за кредитом, 4094,55 грн - заборгованість за процентами, 4284 грн - заборгованість за комісією, 7198,28 грн - заборгованість за штрафом за порушення грошового зобов`язання. Просить стягнути цю заборгованість, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся за зареєстрованою адресою проживання, правом подання відзиву не скористався.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд установив, що 05.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100347355 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3600 грн на строк 345 днів, тобто до 16.12.2025 (пункти 1.2-1.4 договору). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 338373, надісланим 05.01.2025 о 00:57:15 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений у договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію від 05.01.2025.

Згідно з листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 08.07.2026 № 24396 - 05.01.2025 о 0:57 на платіжну картку № НОМЕР_2 , зазначену у п. 2.1 договору, на ім`я ОСОБА_1 перераховано 3600 грн (ID платежу 1537296191, статус - успішно).

29.12.2025 між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, за яким клієнт відступив фактору право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 100347355, що підтверджується реєстром боржників (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.12.2025) та актами приймання-передачі реєстру боржників від 29.12.2025. Оплату за відступлення права вимоги здійснено платіжною інструкцією № 0594770000 від 29.12.2025 на суму 3475956,79 грн (виконана 30.12.2025). Згідно з витягом з реєстру боржників заборгованість відповідача на дату відступлення становила 18816,83 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 19.08.2026, та відомості ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення заборгованість відповідача за договором становить 18816,83 грн, з яких: 3240 грн - заборгованість за кредитом, 4094,55 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4284 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7198,28 грн - заборгованість за штрафом та процентами за порушення грошового зобов`язання. Строк повернення кредиту (16.12.2025) на час розгляду справи минув.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509, 510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз доказів, які дослідив суд, свідчить, що 05.01.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким товариство надало останньому кредит у розмірі 3600 грн, а право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 29.12.2025.

Зміст договору містить всі істотні умови, стосовно яких його сторони дійшли згоди: предмет договору (вид кредиту за способом його надання, розмір кредиту, валюта кредиту), умови щодо розміру процентів, типу процентної ставки, порядку сплати процентів та повернення кредиту.

Згідно з умовами, узгодженими сторонами кредитного договору, а саме пунктами 1.2-1.5 договору, відповідач отримав кредит у розмірі 3600 грн на строк 345 днів, тобто до 16.12.2025, та зобов`язався сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 360 грн (п. 1.5.1), комісію за обслуговування кредиту у розмірі 5544 грн за весь строк кредитування (п. 1.5.2) і проценти за користування кредитом за ставкою 110,00 % річних протягом першого розрахункового періоду та 220,00 % річних надалі (пункти 1.5.3, 1.5.4). Орієнтовна загальна вартість кредиту становила 15323,55 грн.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення відповідач у рахунок виконання зобов`язань сплатив: 360 грн - комісію за надання кредиту, 360 грн - кредит, 1724,40 грн - проценти за користування кредитом, 1260 грн - комісію за обслуговування кредиту, 1,72 грн - проценти за порушення грошового зобов`язання. Останній платіж здійснено 07.04.2025. Доказів сплати решти заборгованості відповідач суду не надав, контррозрахунку не подав.

Залишок заборгованості за кредитом становить 3240 грн (3600 грн - 360 грн). Проценти за користування кредитом нараховано за період з 06.01.2025 по 16.12.2025, тобто в межах строку кредитування, у розмірі 5818,95 грн, з яких сплачено 1724,40 грн, залишок становить 4094,55 грн. Комісію за обслуговування кредиту нараховано у розмірі, передбаченому п. 1.5.2 договору (22 нарахування по 252 грн, разом 5544 грн), сплачено 1260 грн, залишок становить 4284 грн. Заборгованість за кредитом, процентами та комісією (3240 грн + 4094,55 грн + 4284 грн = 11618,55 грн) підтверджується матеріалами справи, відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення штрафу та процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 7198,28 грн суд виходить з наступного.

Пунктом 4.1 договору передбачено штраф у розмірі 1000 грн за кожен випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати, якщо порушення тривало більше 2 днів. Пунктом 4.2 договору передбачено право кредитодавця нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання за ставкою 220 % річних на підставі ст. 625 ЦК України. Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення позивачу відступлено право вимоги щодо штрафу, нарахованого за період з 23.04.2025 по 06.08.2025, у розмірі 7005,62 грн, та процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 192,66 грн (194,38 грн - 1,72 грн).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діяв протягом усього періоду, за який нараховано штраф та проценти за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 18 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, зокрема від сплати неустойки (штрафу, пені) та процентів, передбачених ст. 625 цього Кодексу.

Оскільки прострочення виконання зобов`язань, у зв`язку з яким нараховано штраф та проценти за порушення грошового зобов`язання, виникло та тривало у період дії воєнного стану, підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 7005,62 грн та процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 192,66 грн немає, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 100347355 від 05.01.2025 у розмірі 11618,55 грн, з яких: 3240 грн - заборгованість за кредитом, 4094,55 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4284 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення штрафу та процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 7198,28 грн слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0688540001 від 26.08.2026. Позовні вимоги задоволено частково на 61,75 % (11618,55 грн із 18816,83 грн), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1643,91 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку № 1591 від 04.07.2026 на надання юридичної допомоги та витяг з акта № 40 від 31.07.2026 про надання юридичної допомоги. Згідно з витягом з акта вартість послуг щодо відповідача становить 9000 грн, з яких: 3000 грн - надання усної консультації (2 години по 1500 грн), 6000 грн - складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години по 3000 грн).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення витрат на правову допомогу.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подавав, проте відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У питаннях відшкодування витрат на правову допомогу Верховний Суд притримується позиції, що право на задоволення чи відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи № 873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є невідповідною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 9000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, обсягом та часом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості. Справа не належить до складних, є типовою для спорів зі споживчого кредитування, ціна позову становить 18816,83 грн, позовну заяву підписано і подано в електронній формі директором позивача, представник позивача у судових засіданнях участі не брав.

Суд, з урахуванням вищенаведеного та часткового задоволення позову (на 61,75 %), дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 4643,91 грн, з яких: 1643,91 грн - судовий збір, 3000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ст. 205, 207, 509, 510, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, п. 18 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. 12, 13, 76-78, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором № 100347355 від 05.01.2025 у розмірі 11618,55 грн, з яких: 3240 грн - заборгованість за кредитом, 4094,55 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4284 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у сумі 4643,91 грн, з яких: 1643,91 грн - судовий збір, 3000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя І.А. Бойко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua