Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №363/6005/25 — Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про виселення (вселення)

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №363/6005/25

Суддя: Ваврійчук Т. Л.

Справа № 363/6005/25

Провадження по справі № 2/354/577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення з тимчасової споруди (металевого магазину) та зобов`язати передати всі ключі та засоби доступу до приміщення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 09.10.2025 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 у якому просив усунути йому перешкоди у здійсненні права користування майном шляхом виселення ОСОБА_2 з тимчасової споруди (металевого магазину), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (без номера) та зобов`язати відповідачку передати йому всі ключі та засоби доступу до приміщення. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ФОП ОСОБА_1 договір оренди з відповідачкою не укладав. Між сторонами виникли фактичні відносини користування належним позивачу приміщенням без належних правових підстав, а орендні правовідносини не виникли. Позивач є власником тимчасової споруди (металевого магазину) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка самовільно зайняла зазначене приміщення, відмовляється його звільнити та чинить перешкоди позивачу у здійсненні його права користування. Неодноразові письмові вимоги звільнити приміщення і повернути ключі залишено без реагування, більше того, висунуто умову сплатити кошти за «виїзд» (підтверджується електронним листом). Таким чином порушено право власності позивача на майно: позбавлено можливості вільно володіти, користуватись і розпоряджатись приміщенням; створено триваючі перешкоди у доступі до нього. Наслідком є незаконне утримання приміщення відповідачкою та продовження користування ним без правових підстав. Оплата відповідачкою комунальних послуг (електроенергії) не утворює орендних правовідносин і не є орендною платою за відсутності договору. Відповідно до ст.ст.316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України право власності є непорушним, а власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права шляхом пред`явлення негаторного позову. Із урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28.11.2025, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.04.2026, вказану позовну заяву передано на розгляд до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківсьукої області від 29.04.2026 вказану справу передано на розгляд за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 28.05.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

16.07.2026 представник відповідачки подав через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що відповідачка вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а також заявленими до неналежного відповідача. Зокрема позивач не довів, що саме відповідачка є особою, яка порушує його право власності. Матеріали позовної заяви не містять жодного належного та допустимого доказу того, що саме ОСОБА_2 зайняла спірне приміщення, користувалася ним, здійснює у ньому будь-яку господарську діяльність станом на момент подання до суду позовної заяви, володіє ключами від нього, відмовлялася їх повернути або будь-яким іншим способом створювала та продовжує створювати позивачу перешкоди у здійсненні права власності. Єдиною обставиною, яка, на думку позивача, пов`язує відповідачку зі спірними правовідносинами, є здійснення окремих платежів із її банківської картки за активну електроенергію. Проте сам по собі факт здійснення платежів не підтверджує виникнення права користування майном і як наслідок перешкоджання власнику у його користуванні. Перерахування коштів іншою особою за дорученням, на прохання чи в інтересах фактичного користувача не породжує виникнення будь-яких речових або зобов`язальних прав щодо відповідного майна, а особа, яка сплачує комунальні платежі, податки чи інші обов`язкові платежі за своїх родичів або знайомих, не стає власником чи користувачем відповідного майна лише з підстав здійснення таких платежів. При цьому сам по собі факт здійснення таких платежів жодним чином не свідчить про існування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачки та можливим порушенням права власності позивача. Позивач не довів, що саме внаслідок будь-яких дій відповідачки він був позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися належним йому майном. За відсутності такого причинно-наслідкового зв`язку відсутні й підстави для покладення на відповідачку будь-яких обов`язків у межах заявленого негаторного позову. Отже, вже сама відсутність належних та допустимих доказів участі відповідачки у спірних правовідносинах є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Твердження позивача про нібито неодноразове ігнорування відповідачкою його вимог є голослівним та не підтвердженим жодним належним доказом. Зокрема, позивачем не надано копій відповідних вимог, поштових квитанцій, описів вкладення, повідомлень про вручення, доказів надсилання електронною поштою або будь-яких інших доказів отримання відповідачкою таких вимог, а єдине долучене до позовної заяви електронне листування не підтверджує факту направлення відповідачці саме тих письмових вимог, на які посилається позивач. Також зазначив, що фактичні обставини, які покладені позивачем в основу позову, на момент розгляду справи вже відсутні. Після виникнення конфліктної ситуації, пов`язаної із припиненням електропостачання спірного приміщення, матір`ю ОСОБА_2 , яка здійснювала господарську діяльність, дане приміщення було звільнене та більше не використовується. Відповідачка не користується спірною тимчасовою спорудою, не перебуває у ній та не здійснює будь-яких дій, які могли б перешкоджати позивачу реалізовувати своє право власності. Таким чином, станом на день розгляду справи відсутні будь-які триваючі перешкоди у здійсненні позивачем права користування належним йому майном. Водночас однією з обов`язкових умов задоволення негаторного позову, передбаченого статтею 391 ЦК України, є доведення позивачем факту існування реальних та триваючих перешкод у здійсненні ним права власності саме на момент розгляду справи. Разом із тим матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачка на час звернення до суду або на момент розгляду справи фактично займає спірне приміщення чи будь-яким чином перешкоджає позивачу здійснювати належні йому правомочності власника. Зокрема, позивачем не подано жодного акта огляду приміщення, акта недопуску власника до майна, фото- чи відеофіксації перебування відповідачки у приміщенні, показань свідків, доказів знаходження у приміщенні майна відповідачки чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували фактичне користування нею спірною тимчасовою спорудою. Отже, задоволення позову у даній справі не призведе до відновлення будь-якого порушеного права позивача, оскільки відсутній сам об`єкт судового захисту. Окрім цього позивач не довів, що саме відповідачка володіє ключами від приміщення. Так матеріали справи не містять жодного документа, який би підтверджував передачу ключів відповідачці, зокрема акта приймання-передачі, розписки, договору чи будь-якого іншого документа. Відсутні також будь-які докази того, що позивач звертався до відповідачки із вимогою повернути ключі та отримав відмову. Позивач не довів навіть того, що він фактично позбавлений доступу до належного йому майна, оскільки ним не надано доказів відсутності власного комплекту ключів, неможливості виготовлення їх дубліката або будь-яких інших обставин, які б свідчили про фактичне блокування відповідачкою доступу до приміщення. Таким чином, твердження про те, що саме відповідачка володіє ключами від приміщення та зобов`язана їх передати, ґрунтується виключно на припущеннях. Також звертає увагу на те, що зміст позовної заяви свідчить про наявність внутрішніх суперечностей у викладенні фактичних обставин справи. Так, з одного боку позивач зазначає, що між сторонами існували фактичні відносини користування спірним приміщенням, що само по собі передбачає наявність волевиявлення власника на передачу майна іншій особі у користування. Водночас одночасно у позові стверджується, що відповідачка самовільно зайняла спірне приміщення, тобто використовувала його всупереч волі власника. За таких обставин фактичні підстави позову є внутрішньо суперечливими. Невизначеність фактичних підстав позову свідчить про недоведеність заявлених вимог та виключає можливість застосування обраного позивачем способу судового захисту. Із урахуванням викладеного відповідачка просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач 12.09.2026 подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що доводами відповідачки, наведеними у письмових поясненнях від 16.07.2026 не погоджується, оскільки вони прямо суперечать письмовим та електронним доказам, створеним ще до звернення до суду, а також фактичній хронології подій. Зазначив, що між позивачем та ОСОБА_2 виникли фактичні відносини щодо користування спірною тимчасовою спорудою. Саме це послідовно зазначалося ним ще до звернення до суду і в первісній позовній заяві. Позивач не передавав спірну споруду ОСОБА_3 , не передавав їй ключі як самостійному користувачу, не укладав із нею домовленостей щодо користування, не погоджував із нею орендну плату, строк користування або умови звільнення приміщення. Натомість фактичні домовленості щодо користування спорудою, платежів і подальшого звільнення приміщення стосувалися безпосередньо ОСОБА_2 . Сам факт того, що мати відповідачки могла здійснювати в приміщенні окремі дії або господарську діяльність, не перетворює її на самостійного користувача у правовідносинах із власником і не усуває ОСОБА_2 зі спірних правовідносин. Ще до подання позову було документально зафіксовано користування приміщенням саме ОСОБА_2 та її відмову його звільнити. 02.10.2025 року, тобто за сім днів до звернення до суду, ФОП ОСОБА_1 подав заяву про припинення електропостачання спірного об`єкта, в якій зазначив, що цим об`єктом без належних правових підстав користується стороння особа ОСОБА_2 , яка відмовляється укласти договір оренди та звільнити приміщення. 03.10.2025 року на електронну адресу ОСОБА_2 було направлено повідомлення, в якому прямо зазначено, що вона користується приміщенням без договору та відмовляється його звільнити. У тому самому повідомленні їй була висунута конкретна вимога протягом трьох днів звільнити приміщення та передати ключі. Отже, твердження про те, що до відповідачки не було звернено вимоги про звільнення приміщення та повернення засобів доступу, прямо спростовується документом, направленим ще до подання позову. 05.10.2025 року ОСОБА_2 особисто відповіла зі своєї електронної адреси на вимогу від 03.10.2025 про звільнення приміщення та передачу ключів та прямо зазначила: «Я до травня місяця 2026-го року нікуди не збираюся йти!» У тому самому листі відповідачка також зазначила, що оренда могла б сплачуватися вчасно, та що вона сплачує електроенергію. Таким чином ОСОБА_2 не лише не заперечила факт користування спірним приміщенням, а фактично підтвердила його та прямо повідомила про намір продовжувати таке користування до травня 2026 року. Також відповідачка у своєму повідомленні вказала, що все зароблене платить за світло. У контексті спору щодо торгової точки ця фраза підтверджує, що ОСОБА_2 сама пов`язувала отриманий нею заробіток із діяльністю у спірному приміщенні. При цьому ОСОБА_2 не заявила, що приміщенням користується її мати, що вона сама не має доступу до споруди або ключів, чи що вимога про звільнення адресована неналежній особі. Лист датований 05.10.2025, тобто за чотири дні до подання позову, а тому спростовує теперішню позицію відповідачки про відсутність фактичного користування спірною спорудою. У відповіді Димерської селищної ради від 27.10.2025 №3513/03-18 зазначено, що усна домовленість щодо сплати за електропостачання та орендної плати за користування тимчасовою спорудою існувала між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 . Дана відповідь не є доказом існування письмового договору оренди, однак спростовує твердження про те, що ОСОБА_2 була сторонньою особою, яка лише здійснювала окремі платежі за іншу особу. Таким чином участь матері відповідачки в окремих фактичних діях не спростовує того, що спірні правовідносини виникли між позивачем та ОСОБА_2 . Із письмових пояснень ОСОБА_4 убачається, що після залишення двох ключів у відділенні саме ОСОБА_2 повідомила, що ключі необхідно передати позивачу. Таким чином, відповідачка знала про місцезнаходження ключів, знала про факт їх повернення та особисто брала участь у комунікації щодо передачі засобів доступу власнику. У сукупності з попередньою вимогою, адресованою саме ОСОБА_2 , та її особистою відмовою звільнити приміщення дана обставина підтверджує безпосередній фактичний зв`язок відповідачки зі спірним об`єктом і питанням доступу до нього. 27.01.2026 було складено акт, яким зафіксовано отримання позивачем двох ключів, перевірку їх придатності та фактичне відновлення доступу до споруди. Позов було подано 09.10.2025. Отже, фактичне відновлення доступу відбулося більш ніж через три місяці після звернення до суду. Зазначене не спростовує наявність порушення на момент пред`явлення позову. Сторона відповідачки помилково подає як суперечність те, що первісно користування було допущено власником, а надалі стало здійснюватися всупереч його волі. Так спочатку власник допустив фактичне користування спорудою на підставі усної домовленості. Надалі власник припинив свою згоду та прямо вимагав повернути приміщення і ключі. Наведені докази формують послідовну хронологію: передання споруди у фактичне користування ОСОБА_2 - виникнення спору - припинення згоди власника - 02.10.2025 документальна фіксація відмови відповідачки звільнити споруду -03.10.2025 пряма вимога звільнити приміщення та передати ключі - 05.10.2025 особиста відповідь ОСОБА_2 , що вона до травня 2026 року нікуди не збирається йти - 09.10.2025 звернення до суду -подальше фактичне звільнення приміщення - участь ОСОБА_2 у комунікації щодо повернення ключів - фактичне відновлення доступу 27.01.2026. Ця сукупність доказів прямо спростовує твердження про відсутність фактичного користування ОСОБА_2 , про неналежність її як відповідачки та про відсутність підстав для звернення до суду та підтверджує, що на момент звернення до суду користування тривало всупереч прямо висловленій волі власника, лише пізніше, після звернення до суду, споруда була фактично звільнена та засоби доступу повернуті. Електронна відповідь від 05.10.2025 надіслана з адреси ОСОБА_2 є електронним доказом у розумінні ст.100 ЦПК України. Із урахуванням викладеного позивач просив відхилити доводи, наведені у письмових поясненнях відповідачки, долучити та дослідити додані до пояснень докази, врахувавши, що необхідність їх подання безпосередньо зумовлена конкретними доводами представника відповідачки про те, що ОСОБА_2 нібито не користувалася спірною спорудою, не володіла засобами доступу, не отримувала вимог про звільнення та є неналежною відповідачкою.

Ухвалою суду від 28.09.2026 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, проте у матеріалах справи міститься його заява від 12.09.2026 про розгляд справи у його відсутності із урахуванням поданих письмових пояснень.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідачки у поданих письмових поясненнях від 16.07.2026 просив розгляд даної справи здійснювати у відсутності відповідачки та її представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Димерського селищного голови із заявою про видачу паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності площею забудови 21,7 кв.м. згідно рішення виконавчого комітету №94 від 24.02.2025, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

16.04.2025 ОСОБА_1 був виданий Паспорт прив`язки тимчасової споруди торгівельного призначення для провадження підприємницької діяльності, реєстраційний номер 30-ППТС, дійсний до 16.04.2028, місце розташування об`єкта: АДРЕСА_1 .

01.05.2025 Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області уклала з ОСОБА_1 тимчасову угоду про користування земельною ділянкою площею 0,0050 га для обслуговування існуючої тимчасової споруди торгівельного признавчення по АДРЕСА_1 .

Долученими рахунком-фактурою, рахунками-розшифровками, повідомленнями про можливе припинення подачі електроенергії №420065953/6/1-1 від 30.06.2025, що видані 07.07.2025 по активній електроенергії за червень 2025 року, оборотною відомістю до рахунку №420065953/6/1-1 від 30.06.2025, актом №420065953/6/1-1 прийняття-передавання товарної продукції за червень 2025 року; рахунком-фактурою, рахунками-розшифровками №420065953/7/1-1 від 31.07.2025, що видані 06.08.2025 по активній електроенергії за липень 2025 року, оборотною відомістю до рахунку №420065953/7/1-1 від 31.07.2025, актом №420065953/7/1-1 прийняття-передавання товарної продукції за липень 2025 року; рахунком-фактурою, рахунками-розшифровками, повідомленнями про можливе припинення подачі електроенергії №420065953/8/1-1 від 31.08.2025, що видані 04.09.2025 по активній електроенергії за серпень 2025 року, оборотною відомістю до рахунку №420065953/8/1-1 від 31.08.2025, актом №420065953/8/1-1 прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2025 року підтверджується, що постачальником ТОВ Київська обласна ЕК Вишгородське ВОК здійснено нарахування оплати споживачу ФОП ОСОБА_1 за надані послуги з електропостачання щодо об`єкта, а саме: супермаркет, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , зокрема: у червні 2025 на суму 13226,12 грн, у липні нарахування відсутні, у серпні нараховано до оплати 37743,70 грн.

Відповідно до платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.4563022594.1 від 30.09.2025 ОСОБА_2 сплачено на рахунок ТОВ «Київська обласна ЕК» грошові кошти у сумі 37800,00 грн за активну електроенергію о/р (договір) №420065953, фактичний платник ОСОБА_1 .

У заяві від 02.10.2025, адресованій ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»» та/або ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», яка не містить реквізитів вхідної кореспонденції, ФОП ОСОБА_1 просив припинити електропостачання (відключити та опломбувати точку обліку) за адресою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вказаним об`єктом без належних правових підстав користується ОСОБА_2 .

Із долученої електронної переписки вбачається, що з електронної адреси користувача ІНФОРМАЦІЯ_6 03.10.2025 був відправлений лист на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому зазначено про те, що отримувач користується приміщенням без договору, яке відмовляється звільняти та з липня 2025 року не сплачує оренду, виконані оплати за світло не є орендною платою. Відправник виклала вимогу у 3 денний строк з моменту отримання вказаного повідомлення звільнити приміщення та передати ключі. У додатках зазначено скрін заяви на відключення електроенергії від 02.10.2025.

05.10.2025 з електронної адреси користувача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 відправлено на електронну адресу користувача ІНФОРМАЦІЯ_3 лист, в якому відправник зазначила, що до травня 2026 нікуди йти не збирається, якби все робилося вчасно, то не було б ніяких проблем і оренда платилася б вчасно, а через несвоєчасно сплачені рахунки наросли штрафи. Проте відправник тільки те і робить, що платить за світло все, що заробила.

Завданням на виконання робіт за заявками та Актом виконаних робіт (надання послуг) №151418240 підтверджується, що ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на замовлення ФОП ОСОБА_1 08.10.2025 виконано роботи з відключення для ремонтних робіт на опорі 6, 10,20 (ПЛ) кв за адресою: АДРЕСА_3 . Вартість робіт складає 2511,02 грн, які сплачено позивачем згідно платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» №657 від 06.10.2025.

У заяві про кримінальне правопорушення від 08.10.2025, адресованій Вишгородському РУП ГУНП в Київській області від імені ФОП ОСОБА_1 зазначено, що заявник є власником тимчасової споруди (металевий магазин), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом прив`язки. ОСОБА_2 без будь-якого письмового дозволу самовільно користується вказаним приміщенням, відмовляється його звільнити та висуває вимогу про сплату коштів як умову виїзду. У зазначених діях заявник вбачає ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.189, 356 КК України.

З долученої копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що 08.10.2025 інспектор ВРПП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Грицюк Н.В. прийняла усну заяву від ОСОБА_1 про конфлікт.

Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 17.10.2025 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано уповноважених осіб Вишгородського РУП ГУНП в Київській області невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви від 08.10.2025.

Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області листом №3515/03-18 від 27.10.2025 у відповідь на звернення (скаргу) ФОП ОСОБА_1 щодо неправомірних дій старости сіл Рудня-Димерська, Вахівка ОСОБА_2, які полягають у несплаті за електропостачання та орендної плати за користування тимчасової спорудою у АДРЕСА_1 , повідомила, що домовленість щодо сплати за електропостачання та орендної плати за користування вказаною спорудою не має відношення до селищної ради, оскільки зазначена домовленість укладена між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_6 . Одночасно зазначено, що особа, яка користувалася тимчасовою спорудою у АДРЕСА_1 зобов`язалась звільнити її до 31.10.2025.

Із Акта №01/27-01-2026 приймання-передачі ключа та фіксації відновлення доступу до тимчасової споруди від 28.01.2026, вбачається, що передавач (зберігач) ОСОБА_4 -працівник відділення ТОВ «Нова Пошта» №1 по АДРЕСА_4 та одержувач ОСОБА_1 у присутності свідка ОСОБА_7 склали даний акт з метою належної фіксації факту передачі ключа через третю особу та факту відновлення доступу до майна, що має доказове значення для кримінального провадження №12025116150000253 від 01.11.2025 за ст.356 КК України та цивільної справи №363/6005/25. За змістом акту, за поясненням передавача, у листопаді 2025 року до відділення ТОВ «Нова Пошта», де працює передавач, звернулася ОСОБА_3 та залишила ключ, усно повідомивши, що його неоюбхідно передати ОСОБА_8 , після чого залишила приміщення відділення. 27.01.2026 передавач передала, а одержувач прийняв два ключі. Одержувачем проведено перевірку придатності ключа шляхом відмикання вхідних дверей тимчасової споруди (металевого магазину), розташованої за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що ключ відмикає вхідні двері та забезпечує доступ до приміщення.

В Акті також зазначено, що даний акт не є визнанням того, що ОСОБА_3 мала будь-які порвноваження володіти/розпоряджатися ключем або передавати його; підтвердженням належного, добровільного та своєчасного виконання будь-яких обов`язків відповідачкою у цивільній справі; відмовою одержувача від будь-яких прав, вимог, претензій чи позовних вимог, у тому числі щодо усунення перешкод у користуванні майном та/або відповідальності осіб за попередній період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті першої Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Згідно з нормами статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до пункту 2.1,2.2 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку,будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Таким чином, тимчасова споруда має статус рухомого майна, не пов`язана фундаментом із землею, встановлюється на підставі паспорта-прив`язки, право власності на таку споруду не підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Частиною другою ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Судом встановлено та підтверджується дослідженими доказами, що позивач є власником тимчасової споруди (металевого магазину), що розміщена за адресою АДРЕСА_1 на наданій в оренду земельній ділянці комунальної власності площею 0,0050 га.

В обгрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказав, що відповідачка самовільно зайняла вказану тимчасову споруду та відмовляється її звільнити, чим чинить йому перешкоди у здійсненні права користування спірним майном.

Водночас позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту самовільного використання відповідачкою належної йому на праві власності тимчасової споруди та створення перешкод у користуванні спірним майном.

Так, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту здійснення відповідачкою господарської діяльності за адресою розташування спірної тимчасової споруди всупереч волі власника, відповідні фото, відеоматеріали, акти, протоколи огляду, висновки за результатами проведених перевірок правоохоронними органами, у яких були б зафіксовані обставини щодо відсутності у позивача доступу до вказаного майна внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , адресовані відповідачці письмові вимоги про звільнення приміщення тимчасової споруди, докази їх направлення, вручення та відмови від їх виконання.

У позові також не вказано та не підтверджено відповідними доказами яким чином відповідачка отримала доступ та ключі від спірного приміщення.

Долучене позивачем електронне листування жодним чином не підтверджує факту протиправного використання ОСОБА_2 саме спірної тимчасової споруди та відмови від її звільнення, оскільки матеріали переписки не містять інформації, що надає можливість ідентифікувати об`єкт, про який ведеться мова у листуванні.

Здійснення відповідачкою у вересні 2025 року оплати за надані послуги з електропостачання за адресою розташування спірної тимчасової споруди також не може слугувати належним доказом на підтвердження використання нею даного майна всупереч волі власника та наявності перешкод у доступі позивача до зазначеного приміщення, зокрема через відсутність ключів.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем заява до енергопостачальника із вимогою припинити електропостачання спірного об`єкта та заява про вчинення кримінального правопорушення не містять відомостей про їх отримання та реєстрацію уповноваженими суб`єктами. Водночас дані заяви містять лише виклад наведених заявником обставин та самі по собі, без підтвердження їх належними та допустимими доказами, жодним чином не підтверджують факт будь-яких протиправних дій відповідачки, спрямованих на створення перешкод у користуванні ОСОБА_1 належним йому майном.

Лист Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області не містить інформації щодо предмета доказування у даній справі, оскільки вказаний орган місцевого самоврядування підтвердив, що не є учасником правовідносин між сторонами. Наведене у листі посилання на наявність усної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо сплати електропостачання та орендної плати за користування спірною тимчасовою спорудою не свідчить про наявність у позивача перешкод у використанні даного майна та не підтверджує протиправних дій зі сторони відповідачки, зокрема щодо відмови звільнити приміщення та повернути власнику ключі від нього.

Суд не приймає в якості належного та допустимого доказу долучені позивачем письмові пояснення ОСОБА_4 від 28.10.2026, оскільки позивач не заявляв клопотання про її виклик та допит у суді, а відтак зазначена особа не була допитана у ході судового розгляду у якості свідка.

Водночас у поданих до суду письмових поясненнях від 12.09.2026 позивач визнав той факт, що на момент розгляду справи у суді будь-які перешкоди у користуванні ним спірною тимчасовою спорудою з боку відповідачки відсутні і йому відновлено безперешкодний доступ до вказаного приміщення шляхом передачі ключів, які він отримав 27.01.2026, і дана обставина повністю підтверджується долученим Актом №01/27-01-2026 приймання-передачі ключа та фіксації відновлення доступу до тимчасової споруди від 28.01.2026.

При цьому зі змісту вищезазначеного Акту №01/27-01-20 також слідує, що передача ключів, перевіркою використання яких встановлено, що вони відновлюють доступ позивачу до спірної тимчасової споруди, була здійснена не відповідачкою, а іншою особою.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з тимчасової споруди (металевого магазину) та зобов`язання передати всі ключі та засоби доступу до приміщення слід відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем у ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав власника з боку відповідачки, самовільного зайняття та створення відповідачкою перешкод у користуванні тимчасовою спорудою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , шляхом відмови від її звільнення та передачі засобів доступу, а судом встановлено, що на момент розгляду справи будь-які перешкоди у користуванні позивачем належною йому тимчасовою спорудою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 відсутні, у позивача, починаючи з 27.01.2026, наявні ключі та вільний доступ до вказаного приміщення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою в позові понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення з тимчасової споруди (металевого магазину) та зобов`язати передати всі ключі та засоби доступу до приміщення.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 06 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua