Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №345/5455/26
Суддя: Юрчак Л. Б.
Справа №345/5455/26
Провадження № 2/345/3618/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
З А О Ч Н Е
02.11.2026 Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в залі суду м. Калуша у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства «Управляюча компанія «Добродім» до ОСОБА_1 про зобов`язання надати доступ до житлового приміщення для огляду внутрішньобудинкових інженерних мереж та встановлення причин залиття, -
ВСТАНОВИВ:
25 вересня 2026 року до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Управляюча компанія «Добродім» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить зобов`язати відповідача надати уповноваженим представникам підприємства безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_1 , з метою проведення технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка та встановлення причин неодноразового залиття магазину «Терези», розташованого поверхом нижче. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 4 992,00 грн, з яких 3 328,00 грн. за подання позовної заяви та 1 664,00 грн.за подання заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що КП «УК «Добродім» Калуської міської ради на підставі договору про надання послуг з управління від 01 липня 2021 року здійснює управління багатоквартирним будинком (гуртожитком) за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язане забезпечувати належне утримання спільного майна будинку, зокрема внутрішньобудинкових інженерних мереж. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 зазначеного будинку, розташованої безпосередньо над магазином «Терези». У зв`язку з неодноразовим залиттям приміщення магазину комісією позивача складено акти від 29.05.2026, 01.07.2026 та 14.08.2026, що зумовило необхідність проведення технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка, який проходить через квартиру відповідача, для встановлення причин залиття. Однак відповідач неодноразово відмовляв представникам позивача у доступі до квартири, що зафіксовано актами від 20.08.2026 та 04.09.2026. Направлена йому 21.09.2026 письмова вимога про надання доступу також залишилася без виконання. Посилаючись на те, що відсутність доступу до квартири перешкоджає виконанню управителем своїх обов`язків щодо належного утримання спільного майна будинку та проведення технічного огляду інженерних мереж, позивач просить суд зобов`язати відповідача надати уповноваженим представникам підприємства доступ до квартири для проведення відповідного огляду та стягнути судові витрати. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом тимчасового зобов`язання відповідача надати такий доступ.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Підставою для відмови суд визначив те, що запропонований захід забезпечення позову за своїм змістом є тотожним основній позовній вимозі, що не допускається частиною десятою статті 150 ЦПК України.
При цьому суд зазначив, що така відмова не перешкоджає розгляду позову по суті та не свідчить про встановлення відсутності у відповідача обов`язку надати доступ до квартири.
Ухвалою судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання відповідач не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подав, відзиву на позовну заяву не надав.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
З огляду на наведене, враховуючи положення статті 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.
Щодо правовідносин сторін та обов`язку управителя утримувати внутрішньобудинкові інженерні мережі.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що позивач є комунальним підприємством, створеним Калуською міською радою, яке здійснює діяльність з управління багатоквартирними будинками.
Відносини між позивачем та співвласниками будинку щодо надання послуг з управління виникли на підставі договору про надання послуг з управління від 01 липня 2021 року.
За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком є послугою, спрямованою на забезпечення належного утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, послуга з управління багатоквартирним будинком.
Згідно зі статтею 8 зазначеного Закону управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Відповідно до статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
До такого майна належать, зокрема, приміщення загального користування, несучі та огороджувальні конструкції будинку, а також механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.
Отже, внутрішньобудинкові інженерні мережі, зокрема каналізаційні стояки, які забезпечують функціонування системи водовідведення будинку та обслуговують декілька приміщень, належать до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку.
Той факт, що відповідна частина внутрішньобудинкової інженерної мережі проходить через окрему квартиру, сам по собі не змінює її правового режиму та не позбавляє управителя можливості здійснювати передбачені законом і договором заходи щодо її технічного обслуговування.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, однак при здійсненні своїх прав він зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства та не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому здійснення права власності на квартиру не повинно перешкоджати реалізації законних повноважень управителя щодо належного утримання спільного майна будинку та забезпечення безпечної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж.
Щодо обов`язку забезпечити доступ до житлового приміщення.
Правовідносини сторін також регулюються положеннями статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Так, відповідно до частини першої статті 29 цього Закону споживач зобов`язаний забезпечити представникам виконавця комунальної послуги доступ до свого житла, іншого об`єкта нерухомого майна для: ліквідації та відвернення аварій, пов`язаних із наданням відповідної комунальної послуги, - цілодобово; встановлення або заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, зняття контрольних показань вузлів обліку - згідно з умовами договору про надання відповідної комунальної послуги, договору про управління багатоквартирним будинком.
Частиною другою статті 29 зазначеного Закону передбачено, що представники виконавця комунальної послуги під час доступу до житла зобов`язані пред`явити відповідне посвідчення, поважати права споживачів та перебувати лише в тих приміщеннях, у яких розташоване обладнання, перевірка, ремонт, встановлення, заміна або огляд якого проводиться.
Водночас частиною дванадцятою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено поширення встановлених цією статтею прав та обов`язків представників виконавців комунальних послуг щодо доступу, у тому числі несанкціонованого, до житла та іншого об`єкта нерухомого майна також на управителя та його представника у багатоквартирному будинку, управління яким здійснюється управителем.
Таким чином, законодавець прямо передбачив правові механізми доступу управителя до житлових приміщень для виконання функцій з управління будинком та забезпечення належного технічного стану спільного майна.
При цьому такий доступ не є безумовним правом на проникнення до житла на власний розсуд, а повинен здійснюватися з дотриманням вимог закону, умов договору, прав власника житла та встановленої процедури.
У даному випадку позивач просить надати доступ не для проведення будь-яких робіт, не пов`язаних із діяльністю управителя, а для здійснення конкретного технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка, який належить до спільного майна будинку та проходить через квартиру відповідача.
Метою такого огляду є встановлення причин повторного залиття нежитлового приміщення, розташованого безпосередньо під квартирою відповідача, а також визначення технічного стану відповідної інженерної мережі.
Отже, характер заявленої вимоги відповідає меті та функціям управителя багатоквартирного будинку.
Згідно з частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що на підтвердження своїх вимог позивач надав договір про надання послуг з управління від 01 липня 2021 року, акти про залиття приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29 травня 2026 року, 01 липня 2026 року та 14 серпня 2026 року, акти про недопуск до житлового приміщення від 20 серпня 2026 року та 04 вересня 2026 року, а також документи щодо направлення відповідачу письмової вимоги від 21 вересня 2026 року.
Із зазначених документів убачається, що протягом травня-серпня 2026 року неодноразово фіксувалися випадки залиття нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого поверхом нижче квартири відповідача.
Наявність трьох актів про залиття, складених у різні дати, свідчить про повторюваність відповідних випадків та необхідність проведення належного технічного обстеження інженерних мереж для встановлення джерела та причин виникнення вологи.
При цьому суд звертає увагу, що предметом даного спору не є стягнення шкоди, завданої залиттям магазину, та не є встановлення вини відповідача у виникненні такого залиття.
Предметом розгляду є наявність правових підстав для зобов`язання відповідача забезпечити доступ управителя до житлового приміщення з метою огляду спільного інженерного обладнання будинку.
Тому для вирішення цього спору визначальним є встановлення факту здійснення позивачем управління будинком, необхідності огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка, розташування відповідної мережі у квартирі відповідача та факту ненадання останнім доступу до приміщення.
Актами про недопуск від 20 серпня 2026 року та 04 вересня 2026 року підтверджується, що представники позивача вживали заходів для проведення технічного огляду, однак доступу до квартири не отримали.
Крім того, позивач направив відповідачу письмову вимогу від 21 вересня 2026 року щодо необхідності забезпечення доступу до квартири для проведення технічного обстеження внутрішньобудинкових інженерних мереж.
Наведене свідчить про те, що позивач намагався врегулювати питання доступу до квартири в позасудовому порядку, однак відповідних результатів не досягнув.
Суд враховує, що власник житла має право на недоторканність житла, гарантовану статтею 30 Конституції України, а тому будь-яке втручання в таке право повинно мати належну правову підставу та відповідати вимогам закону.
Разом із тим право на недоторканність житла не звільняє власника від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення доступу уповноважених представників управителя до спільних інженерних мереж у випадках, коли такий доступ необхідний для належного утримання будинку, проведення технічного огляду або запобігання аварійним ситуаціям.
У даному випадку позивач не вимагає надання необмеженого доступу до всього житлового приміщення чи втручання у приватне життя відповідача.
Заявлена вимога стосується виключно доступу до квартири АДРЕСА_3 для проведення технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка, тобто конкретного елемента спільної інженерної мережі будинку.
Такий доступ має цільовий характер, обмежений метою проведення технічного огляду та повинен здійснюватися уповноваженими представниками управителя з дотриманням вимог статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відсутність доступу до відповідного інженерного обладнання перешкоджає позивачу виконувати покладені на нього обов`язки щодо належного утримання спільного майна, своєчасного виявлення несправностей та вжиття заходів для запобігання подальшому пошкодженню будинку і розташованих у ньому приміщень.
Суд також бере до уваги, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини, підтверджували відсутність необхідності проведення технічного огляду або свідчили про наявність законних підстав для відмови у доступі до спільних інженерних мереж.
Сам по собі факт належності квартири відповідачу на праві власності не є достатньою підставою для відмови управителю в доступі до спільного майна будинку за умови дотримання встановленого законом порядку такого доступу.
При цьому суд не встановлює вини відповідача у залитті магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та не робить остаточного висновку про те, що джерело витоку обов`язково знаходиться саме у його квартирі.
Водночас наявні матеріали справи підтверджують об`єктивну необхідність проведення технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка, доступ до якого можливий через квартиру відповідача.
Отже, доводи позивача щодо необхідності отримання доступу до квартири є обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Хоча позивач не є власником квартири відповідача, він здійснює управління спільним майном будинку на підставі договору та закону, а тому має законний інтерес у забезпеченні доступу до внутрішньобудинкових інженерних мереж для виконання покладених на нього обов`язків.
У даному випадку правовою підставою позову є сукупність положень ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що ненадання відповідачем доступу до квартири перешкоджає позивачу здійснювати належне управління будинком, проводити технічне обстеження спільних інженерних мереж та виконувати свої договірні й законодавчі обов`язки.
Звернення позивача до суду в даному випадку є належним способом захисту його порушеного права та законного інтересу, оскільки добровільно отримати доступ до відповідного інженерного обладнання позивач не зміг.
Суд враховує, що відповідно до статті 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, а проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе лише за вмотивованим рішенням суду або в інших передбачених Конституцією випадках.
Саме тому судовий захист у формі зобов`язання відповідача надати доступ до квартири є належним способом врегулювання конфлікту між правом відповідача на недоторканність житла та законним інтересом управителя щодо належного утримання спільного майна.
При цьому обсяг такого доступу обмежується метою, визначеною судом, а саме проведенням технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка для встановлення причин залиття магазину «Терези».
Посилання суду в ухвалі від 28 вересня 2026 року на тотожність заявленого заходу забезпечення позову основній позовній вимозі не впливає на вирішення спору по суті, оскільки під час розгляду справи суд досліджує наявні докази та встановлює існування матеріально-правових підстав для задоволення позову.
Відмова у застосуванні тимчасового заходу забезпечення позову не є відмовою у захисті права за результатами розгляду справи та не створює перешкод для ухвалення рішення про задоволення основної позовної вимоги.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «УК «Добродім» є законними, обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 4 992,00 грн., з яких: 3 328,00 грн. - за подання позовної заяви; 1 664,00 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подання основної позовної заяви у розмірі 3 328,00 грн. відповідає встановленому законом розміру.
Разом із тим 1 664,00 грн. були сплачені позивачем за подання окремої заяви про забезпечення позову.
Як встановлено судом, ухвалою від 28 вересня 2026 року в задоволенні цієї заяви відмовлено, оскільки запропонований спосіб забезпечення позову був тотожним основній позовній вимозі та не відповідав обмеженням, установленим частиною десятою статті 150 ЦПК України.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1 664,00 грн. сплачувався за подання окремої процесуальної заяви, у задоволенні якої судом відмовлено, а не за подання основного позову, який у даній справі задоволено.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України суд вважає, що підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати судовий збір у розмірі 1 664,00 грн., сплачений за подання відхиленої заяви про забезпечення позову, відсутні.
Натомість судовий збір у розмірі 3 328,00 грн., сплачений за подання позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки основну позовну вимогу задоволено повністю.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328,00 грн.
Щодо повного тексту рішення.
Останній день строку складання повного тексту даного рішення припадав на 07 листопада 2026 року. Однак, 07 листопада 2026 року був вихідним днем, а перший після цього робочий день був понеділок: 09 листопада 2026 року.
Також суд відзначає, що за положеннями ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Тому зважаючи на викладене, і оскільки кількість встановлених судом обставин, кількість досліджених і описаних доказів та аргументів сторін вимагали від судді детального і відповідного викладу у цьому рішенні, повний текст рішення було складено тільки 09 листопада 2026 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, статтями 15, 16, 319, 322, 382, 391 ЦК України, статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
УХВАЛИВ:
позов Комунального підприємства «Управляюча компанія «Добродім» до ОСОБА_1 про зобов`язання надати доступ до житлового приміщення для огляду внутрішньобудинкових інженерних мереж та встановлення причин залиття – задовольнити.
Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) надати уповноваженим представникам Комунального підприємства «Управляюча компанія «Добродім» доступ до квартири АДРЕСА_1 , для проведення технічного огляду внутрішньобудинкового каналізаційного стояка з метою встановлення причин залиття магазину «Терези», розташованого поверхом нижче.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Комунального підприємства «Управляюча компанія «Добродім» (код ЄДРПОУ 42089484, адреса: 77303, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Героїв України, 9а) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.
За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 09 листопада 2026 року.
Головуючий:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua