Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №750/2891/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №750/2891/26

Суддя: Супрун О. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/2891/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2328/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Стельмаха А.П., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Слісаря А.В. від 13.08.2026 у справі за позовом Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

12.03.2026 КП «Деснянське» Чернігівської міської ради звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану послугу з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 в розмірі 8 473,20 грн за період із 01.09.2022 по 31.12.2025, а також судового збору в розмірі 3 328,00 грн.

Позов мотивовано тим, що КП «Деснянське» Чернігівської міської ради є управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а 20.02.2019 між підприємством та уповноваженою особою співвласників укладено Договір № 2/347 про надання послуг з управління зазначеним будинком. Відповідач є власником нежитлового приміщення площею 103,2 кв.м у цьому будинку, на яку покладено обов`язок оплачувати послуги з управління відповідно до умов договору та вимог законодавства.

У зв`язку з відсутністю на момент укладення договору відомостей про належність відповідачу вказаного нежитлового приміщення, її не було включено до первісного переліку співвласників, однак після отримання відповідної інформації 31.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою договір викладено в новій редакції та включено відповідача до переліку співвласників.

Вартість послуг з управління для відповідача змінювалася відповідно до затверджених кошторисів і додаткових угод та з 04.11.2024 становила 601,19 грн на місяць. При цьому підприємство належним чином виконувало взяті на себе зобов`язання, надавало послуги з управління будинком у повному обсязі, що підтверджується звітами про виконання кошторису витрат, а від відповідача зауважень щодо якості чи обсягу наданих послуг не надходило.

Відповідач свої обов`язки з оплати послуг виконувала неналежним чином, унаслідок чого за період із 01.09.2022 по 31.12.2025 утворилася заборгованість у розмірі 8 473,20 грн, яка нею не погашена.

Також позивач зазначив, що раніше звертався до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за період із 01.10.2022 по 30.09.2025, однак виданий 30.10.2025 судовий наказ ухвалою від 21.11.2025 суд скасував за заявою відповідача. Інших заходів досудового врегулювання спору підприємство не вживало.

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 13.08.2026 задовольнив позов КП «Деснянське» Чернігівської міської ради та стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача 8 473,20 грн заборгованості за надану послугу з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , за період із 01.09.2022 по 21.12.2025, а також 3 328,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

05.10.2026 ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського апеляційного суду з апеляційною скаргою, яку мотивує своєю незгодою з рішенням суду першої інстанції, уважаючи, що суд не прийняв до уваги наведені нею аргументи у відзиві на позов.

Указує на невідповідність дійсності висновку суду про систематичне невиконання нею зобов`язань по оплаті наданих позивачем послуг.

Уважає, що заборгованість перед КП «Деснянське» Чернігівської міської ради виникла внаслідок протиправної бездіяльності підприємства, яка полягала в невиконанні обов`язку, передбаченого пунктом 8 Договору № 2/347 від 20.02.2019, щодо надання співвласнику засвідченої копії договору протягом одного місяця з дня його підписання. Без надання копії відповідного договору позивач не мав права надавати свої послуги та нараховувати плату за них.

Зазначає, що в липні 2022 року на прохання позивача надала всі необхідні реквізити для оформлення договору, підтвердивши таким чином намір оплачувати послуги КП «Деснянське» Чернігівської міської ради. Однак позивач, не надавши їй копії договору та кошторису вартості послуг, розпочав їх надання з 01.10.2022 та надсилав рахунки, використовуючи надані нею реквізити, чим, на думку апелянта, зловживав своїм становищем.

Окрім того, звертає увагу, що у відзиві зазначала про отримання копії договору та кошторису 01.05.2024 за результатами розгляду її письмової заяви від 09.04.2024, після чого з травня 2024 року почала регулярно сплачувати виставлені рахунки. Наголошує, що ніколи не заперечувала свого статусу співвласника та не відмовлялася від участі у витратах на управління.

Таким чином, апелянт не погоджується з висновками суду про те, що відсутність укладеного договору не звільняє її від оплати фактично наданих послуг. Уважає такі висновки необґрунтованими, оскільки надання послуг без виконання позивачем обов`язку щодо вручення копії договору, передбаченого його пунктом 8, фактично виправдовує протиправні дії підприємства.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку, є його співвласником та відповідно до положень статей 322, 382 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зобов`язана брати участь у витратах на управління спільним майном пропорційно до своєї частки незалежно від фактичного використання такого майна.

КП «Деснянське» Чернігівської міської ради призначено управителем будинку, а укладений 20.02.2019 Договір № 2/347 та додаткові угоди до нього є чинними й недійсними не визнавалися. Додатковою угодою від 31.01.2023 відповідача включено до переліку співвласників будинку, а вартість послуг з управління установлена відповідними умовами договору та додаткових угод.

Надання послуг підтверджується звітами про виконання кошторису витрат за період з вересня 2022 року по грудень 2025 року, а розмір заборгованості – розрахунком нарахувань та довідкою позивача. Доказів звернення відповідача з приводу ненадання послуг або їх неналежної якості суду не надано.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що вона не підписувала договір та не отримала його примірника в передбачений пунктом 8 договору строк, суд зазначив, що відсутність такого договору сама по собі не звільняє співвласника від обов`язку оплачувати фактично надані житлово-комунальні послуги. При цьому суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц.

Із огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про доведеність факту надання послуг та наявності у відповідача заборгованості в заявленому розмірі 8 473,20 грн, а тому визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а також копією особового рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 28, 29).

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради рішенням від 15.02.2019 № 58 «Про призначення управителя багатоквартирного будинку» (далі – рішення № 58) призначив КП «Деснянське» Чернігівської міської ради управителем 427 багатоквартирних будинків, згідно з додатком 2 до цього рішення (підпункт 1.2 пункту 1 рішення № 58) (а.с. 8-13). Цим же рішенням начальника управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради Куца Я.В. уповноважено на підписання договорів про надання послуги з управління багатоквартирними будинками від імені співвласників багатоквартирних будинків згідно з додатками 1-5 до цього рішення (пункт 2 рішення № 58).

Із додатку 2 до рішення № 58 (Перелік багатоквартирних будинків, управителем яких призначено КП «Деснянське» Чернігівської міської ради) убачається, що до переліку включено багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

20.02.2019 між КП «Деснянське» Чернігівської міської ради (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (співвласники), в особі начальника управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради Куца Я.В. укладено Договір № 2/347 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком (а.с. 14-17) (далі – Договір № 2/347).

Відповідно до пункту 1 Договору № 2/347 управитель зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов`язалися оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору.

Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їхній власності, станом на дату укладання Договору, зазначаються в додатку 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною. Загальні відомості про будинок зазначаються в додатку 2 до Договору і є невід`ємною його частиною (пункт 2 Договору № 2/347).

За змістом пункту 3 Договору № 2/347 послуга з управління полягає в забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом 6 Договору № 2/347 установлено, що кожен із співвласників, зокрема, зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги в порядку, за ціною та у строки, визначені договором.

Управитель, поміж іншого, має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та в строки, установлені цим договором (пункт 7 Договору № 2/347).

Згідно з пунктом 10 Договору № 2/347 ціна послуги з управління становить згідно додатку № 5 до цього договору - гривень (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв. м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі згідно додатку № 5 до цього договору гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку № 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі згідно додатку № 5 до цього договору гривень на місяць.

За правилами пункту 11 цього ж Договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до пункту 15 цього договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат. Новий кошторис витрат погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат (пункт 12 Договору № 2/347).

Відповідно до пункту 15 Договору № 2/347 інформацію, пов`язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів на: інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них; на зворотній стороні платіжних документів; на офіційному сайті Чернігівської міської ради. Під час розміщення інформаційних матеріалів управитель враховує вимоги законодавства про захист персональних даних.

Пунктами 30, 31 Договору № 2/347 установлено, що цей договір набирає чинності з 01.03.2019 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.

Згідно з пунктом 37 Договору № 2/347 цей договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник цього договору зберігається в управителя, другий – в управлінні житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради.

Підпунктом 1 до пункту 40 Договору № 2/347 передбачено, що в разі зміни розрахункових показників з кошторису (додатку 5 до договору), які безпосередньо впливають на розмір вартості з управління та не залежать від управителя (законодавчо встановлені розміри заробітної плати на бюджетний рік, різноманітні податки та збори, вартість послуг (наприклад, постачання електроенергії) та паливно-мастильних матеріалів), то перерахунок як в бік збільшення, так і зменшення здійснюється без скликання загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, але з письмовим повідомленням (шляхом розміщення оголошень на будинках та/або оголошень у ЗМІ) за 30 календарних днів до дати фактичної зміни вартості складових кошторису.

Додатком № 5 до Договору № 2/347 (кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території) первісну ціну послуги з управління для власників нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 встановлено в розмірі 3,3972 грн за 1 кв. м (а. с. 23). Надалі додатковою угодою № 1 від 25.05.2021 до Договору № 2/347 ціну послуги з 01.06.2021 визначено в розмірі 4,1052 грн за 1 кв. м (а. с. 24).

Додатковою угодою № 2 від 31.01.2023 сторони виклали в новій редакції додаток № 1 до Договору № 2/347 у зв`язку зі зміною списку співвласників. Згідно з оновленим переліком під номером 91 зазначено ОСОБА_1 як власника нежитлового приміщення загальною площею 103,20 кв. м (а. с. 30-31).

03.10.2024 Додатковою угодою № 3 до Договору № 2/347 ціну послуги з управління для власників нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 з 04.11.2024 установлено в розмірі 5,8255 грн за 1 кв. м (а.с. 26).

За розрахунками позивача, відповідач не здійснювала оплату послуг з управління багатоквартирним будинком, унаслідок чого за період із 01.09.2022 по 31.12.2025 утворилася заборгованість у розмірі 8 473,20 грн, який підтверджується розрахунком плати та нарахувань за послугу з управління багатоквартирним будинком (а. с. 32) і довідкою від 03.02.2026 № 02-36, засвідченою підписами службових осіб КП «Деснянське» та печаткою підприємства (а. с. 33).

На підтвердження фактичного надання послуг співвласникам будинку позивачем також надано звіти про виконання кошторису витрат на управління будинком за період із вересня 2022 року по грудень 2025 року (а. с. 34-37).

Деснянський районний суд м. Чернігова ухвалою від 21.11.2025 скасував судовий наказ, виданий 30.10.2025 Деснянським районним судом м. Чернігова за заявою КП «Деснянське» Чернігівської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період із 01.10.2022 по 30.09.2025 у сумі 9 074,39 грн та 302,80 грн судового збору (а.с. 38).

Суд першої інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам і правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за послугу з управління багатоквартирним будинком, із чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 якого співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Тож, набуття права власності на нежитлове приміщення в багатоквартирному будинку зумовлює виникнення в його власника не лише права на відповідне приміщення, а й обов`язку брати участь в утриманні спільного майна будинку та нести пов`язані з цим витрати.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку.

За змістом статті 12 цього Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до статей 1 та 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком є житловою послугою та включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Частиною першою статті 18 цього Закону передбачено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, якому кореспондує встановлений пунктом 5 частини другої цієї статті обов`язок оплачувати надані послуги за цінами (тарифами), встановленими відповідно до законодавства.

Положеннями частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, законодавець пов`язує обов`язок споживача з оплати житлово-комунальних послуг не виключно з фактом отримання ним примірника договору, а й із фактом надання та отримання відповідних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.

За змістом частини п`ятої статті 11 цього Закону договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком підписується уповноваженим рішенням зборів співвласників співвласником (співвласниками) на умовах, затверджених такими зборами, та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Таким чином, законодавство не передбачає необхідності укладення окремого індивідуального договору між управителем та кожним співвласником багатоквартирного будинку, оскільки договір, укладений управителем з уповноваженою особою співвласників на підставі відповідного рішення зборів, поширює свою дію на всіх співвласників.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, у якій зазначено, що договір про надання послуг з управління, укладений на виконання рішення зборів співвласників, є обов`язковим для всіх співвласників, а укладення індивідуального договору кожним із них не вимагається. Відсутність такого індивідуального договору сама по собі не є підставою для звільнення співвласника від оплати послуг з управління будинком.

Окрім того, у пункті 43 зазначеної постанови Верховний Суд наголосив, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, у тому числі тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття відповідного рішення.

У цій справі судом установлено, що КП «Деснянське» Чернігівської міської ради є управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а 20.02.2019 між підприємством та уповноваженою особою співвласників укладено договір № 2/347 про надання послуг з управління цим будинком. Надалі, 31.01.2023, сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою договір викладено в новій редакції та включено ОСОБА_1 до переліку співвласників.

Відповідач є власником нежитлового приміщення площею 103,2 кв. м у зазначеному будинку, а отже, співвласником його спільного майна та особою, на яку поширюються передбачені законом і договором обов`язки щодо участі у витратах на управління будинком.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що вона не погоджувала особисто умови договору, не спростовують обов`язковості його умов для неї як співвласника. Доказів визнання договору № 2/347 або додаткових угод до нього недійсними, припинення його дії чи зміни управителя матеріали справи не містять.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що ненадання їй примірника договору виключало право позивача надавати послуги з управління будинком та нараховувати за них плату.

Дійсно, відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель протягом одного місяця з дня підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов`язаний надати під власноручний підпис або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя.

Однак, недотримання управителем зазначеного обов`язку щодо надання примірника договору не має наслідком автоматичного припинення договірних правовідносин, утрату договором обов`язкової сили для співвласника чи звільнення останнього від установленого законом обов`язку брати участь у витратах на управління спільним майном.

Таке порушення може бути підставою для відповідних вимог співвласника до управителя, але саме по собі не спростовує факту існування правовідносин з управління будинком та не припиняє обов`язку співвласника оплачувати фактично надані послуги.

Із матеріалів справи вбачається, що копію договору та платіжні документи відповідач отримала 01.05.2024 після звернення до позивача від 09.04.2024. До отримання цих документів вона також була власником нежитлового приміщення та співвласником спільного майна будинку, а тому не була звільнена від обов`язку брати участь у витратах на його утримання.

Частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» прямо передбачає, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Отже, навіть відсутність оформлених безпосередньо зі споживачем договірних відносин не є безумовною підставою для звільнення від оплати фактично отриманих послуг.

У постанові від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц Верховний Суд також сформулював правовий висновок про те, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати, якщо встановлено факт фактичного користування такими послугами. При цьому обставини фактичного надання та отримання послуг входять до предмета доказування у відповідній категорії справ.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом і в постанові від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, у якій касаційний суд звернув увагу на те, що обов`язок співвласника сплачувати за послугу з управління виникає з договору, укладеного уповноваженою особою від імені всіх співвласників, а також із приписів законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Колегія суддів ураховує, що сам по собі статус відповідача як співвласника будинку не звільняє позивача від обов`язку довести факт надання послуг, їх обсяг та правильність нарахованої плати.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тому саме на позивача покладено обов`язок надати належні докази на підтвердження факту надання послуг з управління будинком та розміру заборгованості, яку він просить стягнути.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

За змістом частини третьої статті 10 цього Закону послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

У цій справі факт надання позивачем послуг з управління будинком підтверджується звітами про виконання кошторису витрат за період із вересня 2022 року по грудень 2025 року. Розмір плати за послугу визначався відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, а її вартість змінювалася залежно від затверджених кошторисів. Зокрема, із 04.11.2024 щомісячна плата для відповідача становила 601,19 грн.

Зазначені докази в їхній сукупності підтверджують здійснення позивачем діяльності з управління будинком та надання відповідних послуг, тоді як відповідач не надала доказів, які б спростовували обставини виконання позивачем договірних зобов`язань або свідчили про неправильність визначеного ним розміру плати.

Відповідно частини другої статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Таким чином, законодавством передбачено механізм фіксації обставин ненадання або неналежного надання послуг, який дає змогу споживачу обґрунтувати відповідні заперечення проти нарахованої плати та вимагати її перерахунку.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до управителя з вимогами щодо проведення перевірки якості чи обсягу наданих послуг, складання актів-претензій або здійснення перерахунку плати у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків. Так само відповідач не надала інших належних і допустимих доказів на підтвердження конкретних порушень із боку управителя.

Відсутність претензій щодо якості послуг не є самостійним доказом їх належного надання, однак у сукупності з наданими позивачем звітами про виконання кошторису та за відсутності доказів на спростування цих відомостей підтверджує обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що вона почала регулярно сплачувати за послуги лише після отримання примірника договору в травні 2024 року, також не спростовують наявності заборгованості за попередній період. Здійснення платежів після отримання договору не припиняє обов`язку оплатити послуги, надані раніше, оскільки такий обов`язок виник у відповідача в силу її статусу співвласника та встановлених законом і договором умов управління будинком.

Посилання на положення пункту 19 договору щодо відповідальності управителя за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань не свідчить про безпідставність позовних вимог. Наявність у сторін взаємних прав та обов`язків передбачає відповідальність кожної з них за їх порушення, однак не надає співвласнику права в односторонньому порядку відмовитися від виконання власного обов`язку з оплати послуг без належного обґрунтування та підтвердження відповідних порушень.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Тож, установивши факт надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком, наявність у відповідача обов`язку брати участь у витратах на управління ним та відсутність доказів належного виконання відповідачем такого обов`язку в повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з установленими судом обставинами та власного тлумачення норм матеріального права, однак не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.08.2026 – без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.08.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: А.П. Стельмах

О.Л. Шарапова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua