Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №753/26654/26
Суддя: Рудюк О. Ю.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/26654/26
провадження № 1-кп/753/2412/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі двори, Павлово-Посадського району, рф, громадянина України, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 05 вересня 2026 року близько 13 год. 35 хв. разом з ОСОБА_5 , перебували за адресою: АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої.
В ході розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті. Під час конфлікту ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з використанням ножа господарсько-побутового призначення, який взяв зі столу на кухні квартири в праву руку, наніс один удар в область грудної клітини з права потерпілому ОСОБА_5 , спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді - колото різаного поранення грудної клітини справа: рана (визначена клінічними лікарями як колото-різана) в проекції 2-го міжребер?я по середньо-ключичній лінії (розміром 5х2,5 см), від якої йде рановий канал, який направляється ззовні-усередину та проникає у плевральну порожнину з наскрізним пошкодженням правої легені (3 сегмент), пошкодженням верхньої порожнистої вени, що супроводжувалося явищами гемопневмотораксу пнемомедіфстінуном.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 5 вересня 2026 року зранку перебував за місцем свого проживання разом з потерпілим, де розпивали спиртні напої. Вже точно не пам`ятає, як через сварку завдав потерпілому ОСОБА_5 удар ножем в тулуб.
Крім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні попросив вибачення у потерпілого та зазначив, що відшкодував, завдані збитки.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що, відповідно до вимог ст. 12 КК України, він є тяжким, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є пенсіонером, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, приходить до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Разом з тим, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, який несудимий, має постійне місце проживання, щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданого збитку, що судом визнаються як обставини, які пом`якшують покарання, його вік, стан здоров`я, подяки, думку потерпілого, суд уважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Так, у зв`язку з тим, що за вироком до обвинуваченого не застосовується спеціальна конфіскація та обвинуваченому не призначено покарання у виді конфіскації майна, суд уважає за необхідне скасувати арешт на майно, а саме джинсові штани, пара чорних шкарпеток, пара чорних гумових капців, ніж, який накладено ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва 7 вересня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведеної судової експертизи на суму 3858 грн. 00 коп. в дохід держави.
Скасувати арешт на майно, зазначене в ухвалі слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 7 вересня 2026 року.
Речові докази: ніж, змив речовин бурого кольору, джинсові штани, пара чорних шкарпеток, пара чорних гумових капців - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua