Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №741/992/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №741/992/26

Суддя: Стельмах А. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/992/26

Головуючий у першій інстанції – Киреєв О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2321/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А. П.,

суддів: Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 54 504 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1639-0578 від 20 грудня 2025 року, з яких 18 000 грн – основний борг, 23 904 грн – проценти за користування кредитом, 3 600 грн – комісія за видачу кредиту, 9 000 грн – проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, та судових витрат.

Позивач посилався на укладення сторонами електронного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів і невиконання ним обов`язків щодо їх повернення та внесення передбачених договором платежів.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 45 504 грн заборгованості, у тому числі 18 000 грн основного боргу, 23 904 грн процентів за користування кредитом і 3 600 грн комісії, а також 2 222,84 грн судового збору. В іншій частині вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із доведеності укладення кредитного договору, надання кредиту та неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань. Водночас у стягненні 9 000 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відмовив, застосувавши пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

ОСОБА_1 оскаржує рішення лише в частині стягнення 23 904 грн процентів за користування кредитом. Посилається на те, що з 14 вересня 2025 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України, а тому на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом за час служби не підлягають нарахуванню. Стверджує також, що про провадження у суді першої інстанції йому не було відомо; про ухвалене рішення він дізнався 25 вересня 2026 року.

Апелянт зазначає, що ще 08 квітня 2026 року повідомляв про військову службу особу, яка здійснювала врегулювання простроченої заборгованості від імені кредитора, та пропонував урегулювати питання повернення основної суми кредиту. Просить скасувати рішення в оскарженій частині й ухвалити нове рішення про відмову у стягненні 23 904 грн процентів; також порушує питання про зміну розподілу судових витрат.

Разом з апеляційною скаргою відповідач надав копії військового квитка, довідку військової частини НОМЕР_1 (форма 5) від 25 червня 2026 року № 1892 та зображення електронного листування від 08 квітня 2026 року з організацією, яка зверталася до нього щодо кредитної заборгованості.

Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках за умови доведення об`єктивних причин неможливості їх подання раніше.

Апелянт повідомив, що в час розгляду справи перебував на військовій службі та не знав про судове провадження. Із рішення суду першої інстанції випливає, що справу розглянуто без виклику сторін, відзив від відповідача не надходив, а копії процесуальних документів направлялися за його адресою. Сам лише виклад у рішенні відомостей про направлення кореспонденції не встановлює фактичного одержання відповідачем документів під час проходження ним служби.

Беручи до уваги сукупність зазначених обставин, безпосередній зв`язок поданих документів з вирішальною підставою апеляційної скарги та необхідність забезпечення ефективного здійснення відповідачем права на захист, колегія суддів визнає причини їх неподання до суду першої інстанції такими, що об`єктивно не залежали від відповідача, та приймає ці документи як додаткові докази. Їх прийняття не означає автоматичного визнання достовірними всіх наведених в апеляційній скарзі тверджень; доказам надається оцінка в сукупності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1639-0578 (продукт «MaxiKasa»). За умовами договору відповідачу надано 18 000 грн кредиту строком на 365 календарних днів – до 19 грудня 2026 року. Пунктами 4.6, 4.7 договору передбачено проценти за користування кредитом та одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 20 % суми кредиту.

Надання 18 000 грн підтверджується довідкою кредитодавця про перерахування коштів і повідомленням ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 06 травня 2026 року щодо виконаної 20 грудня 2025 року платіжної операції № 1729281721 на банківську картку, зазначену у платіжних документах. Розрахунок позивача станом на 05 травня 2026 року містить 23 904 грн нарахованих процентів за користування кредитом.

Із довідки військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2026 року № 1892 убачається, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Копії сторінок військового квитка містять відомості щодо проходження військової служби й обліку військовослужбовця. Ці матеріали узгоджуються між собою та з поясненнями апелянта про перебування на військовій службі ще до укладення спірного кредитного договору.

У електронному листі від 08 квітня 2026 року відповідач повідомив організації, яка звернулася до нього з вимогою врегулювати заборгованість перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», про мобілізацію та проходження служби, вказав на право не сплачувати проценти і штрафні санкції та висловив готовність погоджувати повернення основної суми кредиту частинами. Цей лист підтверджує зміст повідомлення і його адресування особі, що здійснювала стягнення заборгованості.

Оскільки наявні документи підтверджують статус особи, призваної на військову службу під час мобілізації, у тому числі в період, за який позивач нарахував спірні проценти, колегія суддів вважає цю обставину доведеною. Доказів виникнення кредитного зобов`язання у зв`язку з придбанням майна, на кредити щодо якого поширюються передбачені законом винятки, не встановлено: у договорі зазначено надання коштів на особисті потреби.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, зокрема, що військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період на весь час їх призову не нараховуються проценти за користування кредитом. Закон передбачає винятки щодо окремих кредитних договорів, зокрема на придбання визначеного житлового майна, автомобіля та відповідного енергетичного обладнання.

За частинами першою і другою статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 1, 4 частини першої статті 376 цього Кодексу апеляційний суд вправі скасувати рішення в оскарженій частині та ухвалити нове рішення за наявності встановлених законом підстав, у тому числі неправильного застосування матеріального права.

Спеціальна гарантія, встановлена пунктом 15 статті 14 Закону № 2011-XII, безпосередньо забороняє нарахування процентів за користування кредитом відповідним категоріям військовослужбовців у визначений нею період. За наявності передбачених цією нормою умов відповідний обов`язок щодо процентів не виникає незалежно від погодженої сторонами у кредитному договорі процентної ставки.

Суд першої інстанції не мав перед собою документів про військову службу відповідача, тому не перевірив застосовність зазначеної гарантії. Після прийняття та дослідження додаткових доказів апеляційний суд установив, що період нарахування 23 904 грн процентів припадає на час проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації. За таких обставин нарахування відповідної суми суперечить пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII.

Застосуванню цієї гарантії не перешкоджає укладення договору після початку військової служби. Норма охоплює весь час відповідного призову та не обмежується кредитами, отриманими до мобілізації. Так само підставою її застосування є підтверджений законом статус, а не факт надання чи ненадання кредитодавцю спеціального повідомлення. Висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19, щодо необхідності належного підтвердження підстав кредитної пільги не спростовують такого висновку, оскільки у цій справі надано документ військової частини про службу за призовом під час мобілізації.

При цьому військовослужбовець у поданій особисто апеляційній скарзі не заявляє вимоги про зупинення провадження, а просить перевірити рішення по суті та ухвалити нове рішення в оскарженій частині. Оцінюючи таке волевиявлення в контексті доступу до суду, колегія суддів виходить із висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 (зокрема, пункти 102–109), за яким при вирішенні питання про зупинення провадження за пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України має враховуватися бажання військовослужбовця продовжити розгляд справи. Подану апеляційну скаргу з проханням ухвалити нове рішення колегія оцінює як волю апелянта на вирішення його скарги по суті в апеляційному провадженні.

Вимог щодо скасування рішення в частині стягнення основної суми кредиту – 18 000 грн, одноразової комісії за видачу кредиту – 3 600 грн апеляційна скарга не містить. Правомірність зазначених нарахувань не є предметом цього апеляційного перегляду. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 9 000 грн процентів, заявлених на підставі статті 625 ЦК України, позивачем не оскаржено, тому вона також не переглядається.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 23 904 грн процентів належить скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову. Загальна сума стягнення за договором у нескасованій частині становить 21 600 грн – 18 000 грн основного боргу та 3 600 грн комісії.

Згідно з частинами першою та тринадцятою статті 141 ЦПК України в разі зміни рішення або ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивач сплатив за подання позову 2 662,40 грн судового збору. Після апеляційного перегляду задоволено вимоги на суму 21 600 грн із заявлених 54 504 грн. Отже, судовий збір, що підлягає стягненню на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції, становить 1 055,11 грн (2 662,40 грн х 21 600 грн / 54 504 грн).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 3 993 грн судового збору. Оскільки апеляційна скарга в оскарженій частині задовольняється повністю, зазначені витрати належить стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 382–384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 23 904 грн процентів за користування кредитом за договором № 1639-0578 від 20 грудня 2025 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення 23 904 грн процентів за користування кредитом відмовити.

Змінити рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року в частині розподілу судових витрат: зменшити розмір судового збору, стягнутого із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», із 2 222,84 грн до 1 055,11 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) на користь ОСОБА_1 3 993 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua