Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №511/1922/26 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №511/1922/26

Суддя: Маслеников О. А.

Номер провадження: 33/813/2069/26

Справа № 511/1922/26

Головуючий у першій інстанції Бобровська І.В.

Доповідач Маслеников О. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Масленикова О.А., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.09.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.09.2026 накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Встановлено, що 24 травня 2026 року о 21:49 годині в с.Ново-Українка Роздільнянського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106, ДНЗ НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, зі згоди ОСОБА_1 у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager 6820, тест 1150, результат 0,52 ‰, від огляду на стан сп`яніння в лікарському закладі Роздільнянська БПЛ в м.Роздільна ОСОБА_1 відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9.а ПДР.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне:

- при зупинці автомобіля працівниками поліції ними не було озвучено причину зупинки;

- права передбачені ст. 268 КУпАП йому не зачитувалися;

- він зазначив співробітникам поліції, що вживав з самого ранку невелику кількість вина, проте зупинка відбулась біля 22 години у той же день;

-процедура проведення продуву алкотестера відбулася з порушенням чинного законодавства України.

З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім цього, ОСОБА_1 разом із апеляційною скаргою подав клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду від 23.09.2026, як пропущений із поважних причин, зокрема, у зв`язку із тим, що ним отримана копію лише вступної та резолютивної частини постанови, повний текст йому не скеровувався та з повним текстом судового рішення він ознайомився з ЄДРСР 01.10.2026, а тому 10-денний строк не сплинув.

Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, який був належним чином сповіщений про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд, керуючись ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за його відсутності та фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.

Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Надаючи оцінку доводам клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006 суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28.03.2006, заява №23436/03 зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. The United Kingdom від 21.02.1975, серія A №18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Згідно із ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Частини 1 та 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

При цьому, чинний КУпАП не передбачає чіткого нормативного регулювання порядку прийняття рішення за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду 1-ої інстанції у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, враховуючи зазначену вище прогалину в нормативному регулюванні, в даному випадку апеляційний суд вважає за необхідне, на підставі аналогії закону, застосувати норми найближчої галузі процесуального права, яка регулює подібні суспільні відносини кримінального процесуального права.

Стаття 21 КПК України закріплює одну із основних засад судочинства доступ до правосуддя, відповідно до ч. 1 якої кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Положення ч.ч. 1 та 3 ст. 285 КУпАП передбачають, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні 23.09.2026, у якому за результатами розгляду справи про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП судом було прийнято рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що копію постанови він не отримував, а про її зміст дізнався з відкритих даних ЄДРСР 01.10.2026.

Вказані у клопотанні обставини підтверджуються відсутністю жодної інформації щодо вручення або надіслання ОСОБА_1 копії повного тексту оскаржуваної постанови протягом трьох днів, як того вимагають положення викладеної вище ст. 285 КУпАП.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що матеріалами справи не спростовано наведені ОСОБА_1 в його клопотанні обставини щодо неотримання ним копії постанови.

Наведене свідчить про неможливість реалізації ОСОБА_1 права на оскарження постанови суду у визначені КУпАП строки та вчинення відповідної процесуальної дії, про що слушно зазначено ним в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Водночас, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 було сформульовано юридичну позицію, за якою законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя; обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи.

Отже, враховуючи все вищенаведене, зокрема, відсутність в матеріалах справи доказів надіслання судом першої інстанції копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в передбачений законом строк, факт ознайомлення зі змістом постанови поза межами строку на апеляційне оскарження, задля забезпечення реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, апеляційний суд доходить висновку про існування підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови як пропущеного із поважних причин.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами п. 2.9 «а» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №674647 від 24 травня 2026, який відповідає вимогам КУпАП та має підписи як працівника поліції, так і ОСОБА_1 з поясненнями, що з протоколом згоден;

- чеком Drager Alcotest 6820, тест № 1150 від 24 травня 2026 року, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 0,52 ‰ алкоголю, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень;

- постановою серії ЕНА № 7252486 від 24 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, поліса обов`язкового страхування, своєчасно не увімкнув покажчик повороту;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, результат огляду – 0,52%) та направленням на огляд водія транспортного засобу до Роздільнянської ЦРЛ (відмова водія);

- відеоматеріалом на DVD-R носії, на якому зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, викладені в протоколі, а саме: факт керування водієм ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 2106, ДНЗ НОМЕР_2 , проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager 6820, результат 0,52 ‰, факт відмови водія від огляду на стан сп`яніння в лікарському закладі Роздільнянська БПЛ в м. Роздільна.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження у встановленому порядку дій працівників поліції.

Доводи ОСОБА_1 з приводу порушення процедури проведення продуву алкотестера відбулася апеляційний суд зазначає наступне.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі – Порядок).

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, й проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Пункт 4 розділу II Інструкції № 1452/735 передбачає, що огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Drager 6820.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що порядок та особливості використання спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, зокрема послідовність підготовки приладу до проведення огляду, встановлення мундштука, безпосереднього продування та фіксації результатів вимірювання, визначаються інструкцією з експлуатації відповідної моделі приладу. Тому оцінка дотримання процедури проведення огляду не може ґрунтуватися виключно на загальних положеннях нормативно-правових актів, а має здійснюватися з урахуванням технічних вимог та рекомендацій виробника, викладених в інструкції з експлуатації саме того спеціального технічного засобу, який застосовувався під час огляду.

Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду щодо того, що та обставина, що прилад Драгер спрацював лише з третьої спроби продуття, не впливає на результат тестування, з відеозапису встановлено, що водій неправильно здійснював продуття, тому прилад не спрацьовував, мундштук був запакований, документів на Драгер водій не вимагав від працівників поліції.

З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до переконання, що процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 працівниками патрульної поліції не порушена.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку роз`яснення прав особі перед проведенням огляду є безпідставними.

Так, ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи посвідченням водія відповідної категорії, є повноправним учасником дорожнього руху і зобов`язаний досконало знати та неухильно виконувати Правила дорожнього руху України, зокрема вимоги пунктів 2.5 та 2.9 «а». При цьому, презюмоване знання закону є фундаментальним принципом права, згідно з яким дія нормативно-правового акта поширюється на кожного суб`єкта, незалежно від рівня його фактичної обізнаності. Незнання вимог чинного законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом юридичної відповідальності чи закриття провадження у справі, що прямо кореспондується з положеннями статті 68 Конституції України.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови, санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП та права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, після чого повторно з`ясував позицію водія щодо проходження відповідного огляду.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас апеляційний суд зазначає, що, накладаючи адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції не повною мірою дотримався загальних правил накладення адміністративних стягнень, проте, оскільки доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень закону в частині накладення адміністративного стягнення апеляційна скарга не містить, апеляційний суд, з огляду на межі апеляційного перегляду, визначені її доводами, не надає оцінки законності та обґрунтованості постанови в цій частині.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, захисником, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.09.2026 про накладання на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.09.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.А. Маслеников

Оригінал: reyestr.court.gov.ua