Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 07 жовтня 2026 р.
Справа: №509/620/26
Суддя: Сєвєрова Є. С.
Номер провадження: 22-ц/813/6768/26
Справа № 509/620/26
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),
Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря: Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року у складі судді Пансенка Є.М.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2026 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову і до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 20.09.2020 вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В квітні 2024 року сторони посварилися та перестали спілкуватися, після чого позивачка, яка на той момент була вагітна вже другою дитиною, з донькою на руках переїхала до матері. Донька та син на даний момент знаходиться на повному утриманні позивачки.
Згідно рішення Овідіопольського районного суду від 14.10.2024, справа 509/4526/24 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) на утримання дружини ОСОБА_5 , починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 02.08.2024 до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.
Отже, оскільки старша донька сторін досягла трирічного віку, вважає, що є підстави для звернення із позовом про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення трирічного віку молодшого сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція відповідача в суді першої інстанції
В письмових поясненнях представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а якщо і задовольняти позовні вимоги, то у розмірі 1/25 частини доходу.
Позиція сторони відповідача обґрунтована тим, що викладене в позовній заяві, тобто реальні обставини по даній справі відрізняються від дійсності. Так, за поясненнями відповідача позивач переїхала до батьків під час того, коли Відповідач вже був військовослужбовцем, тобто ніякої сварки не було по факту Позивач просто вирішила припинити у односторонньому порядку шлюбні відносини. Станом на дату подання даних пояснень, опісля отримання травми (ампутації руки) позивач жодного разу не навістила Відповідача, жодним шляхом не підтримала його, жодним чином не потурбувалась про нього, хоча він був у досить вразливому стані та перебуває у ньому до цього часу.
Також представник відповідача зазначає, що станом на зараз ОСОБА_2 є військовослужбовцем та учасником бойових дій. 28.07.2025 ОСОБА_2 отримав важкі травми під час виконання службових обов`язків та бойових завдань із відсічі збройної агресії з боку РФ проти України. У цей день він був на бойовій позиції та отримав важкі травми, а саме травматичну ампутацію правої верхньої кінцівки на рівні н/3 передпліччя, ВОСП лівої кисті у вигляді відкритого вогнепального перелому 1,5 кісток пястя, травматична ампутація дистальної фалаги 4 пальця, множинні ВОСП (не проникаючі) грудної клітини. ОСОБА_2 до цього часу перебуває на лікуванні та реабілітації і періоди цього буде ще тривалим.
Додатково представник вказав, що відповідні аліменти на утримання дітей та на утримання дружини були предметом розгляду у справах №496/5311/24, №509/7206/24, №509/4526/24. При цьому, у справі № 509/7206/24 ОСОБА_6 просила стягувати із ОСОБА_2 1/4 частину доходу до досягнення ОСОБА_3 (сином) трьох років. Рішенням по даній справі позовні вимоги задоволено частково, а у решті позовних вимог відмовлено. Тобто, такі самі позовні вимоги вже подавались до суду і по ним існує рішення суду що вступило у законну силу.
Також представник вказував, що у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебувають на розгляді справи про виключення відомостей про особу як батька з актових записів про народження дітей; про зменшення розміру аліментів на дітей та визначення єдиної частки від заробітку (доходу) батька на їх утримання; про розірвання шлюбу.
Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що додатки до позову взагалі не містять належних, достовірних та достатніх доказів того, що позивач є непрацездатною особою та дійсно потребує фінансової допомоги від чоловіка. І що її чоловік може таку фінансову допомогу як вона просить надавати.
Представник наголошує на тому, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини через свій фінансовий стан. Він пішов на службу через погане фінансове становище, та ідеологічні переконання, а тепер його дружина хоче примусово забрати у нього гроші, хоча взагалі не приймає участі у його житті. Позов також не містить жодних доказів того, що відповідач є фізично здоровою, фінансово стабільною особою, яка могла б утримувати позивача на постійній основі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року позовну заяву задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти в розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходів) на утримання дружини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 02.02.2026, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку – ІНФОРМАЦІЯ_4 , з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду мотивовано тим, що виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.
Суд при цьому звертав увагу, що юридичні факти, необхідні для вирішення питання про призначення аліментів, судом встановлено, а відповідачем не заперечено.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) на утримання дружини ОСОБА_1 , починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 02.02.2026, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 , з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суд першої інстанції не обґрунтував належним чином висновки про зменшення розміру аліментів, який заявлений у позовних вимогах. При цьому, загальне посилання на «принцип справедливості та розумності» та «можливості відповідача» не може вважатись належним дотриманням вимог щодо належного обґрунтування позиції суду.
У апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , просить суд змінити рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та не стягувати із ОСОБА_2 судовий збір.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він є учасником бойових дій, в підтвердження чого надав до апеляційної скарги копію посвідчення серія НОМЕР_1 , видане 30.10.2024 Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України. Отже, на думку, ОСОБА_2 він звільнений від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував зазначеної обставини повністю, через що прийшов до помилкових висновків про стягнення із відповідача судового збору на користь держави, через що прийняв незаконне та необґрунтоване рішення у відповідній частині.
Явка учасників справи в апеляційному суді
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , адвокат Станіславська А.В., в режимі відеоконференції підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 , адвокат Євдотьєв А.О., підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
З 20.09.2020 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2024 року у справі № 509/4526/24, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 28.01.2025 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволено, а саме вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) на утримання дружини ОСОБА_5 , починаючи стягнення з дня подання позову до суду, тобто з 02.08.2024 до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 досягла трирічного віку.
Оскільки позивачка має право на призначення аліментів на утримання дружини до досягнення трирічного віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , це і слугувало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 , колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частини друга, четверта, шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України свідчить про право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їх спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів на надання матеріальної допомоги (аліментів).
Згідно із статтею 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 27 травня 2020 у справі № 712/4702/19 (провадження 61-929св20).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність частково задоволення позову, оскільки враховуючи матеріальне становище платника аліментів, колегія суддів зауважує, що на виконанні Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження з примусового виконання ряд судових рішень про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.
Право на аліменти у дружини може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 712/4702/19.
Колегією суддів враховується, що з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей, та на утримання дружини, крім того, останній є військовослужбовцем та ним було отримано ряд поранень та необхідність у лікуванні, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного хворого, відсутність у ОСОБА_2 нерухомого майна.
Відтак, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, відсутність доказів достатньої спроможності надавати матеріальну допомогу у розмірі як просить позивачка на утримання дружини, колегія суддів погоджується, що розмір аліментів на дружину у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, виходячи із принципу справедливості та розумності є достатнім.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки позивачкою не надано, а матеріали справи не містять відомостей про розмір доходів відповідача які б свідчили, що він має об`єктивну можливість надавати матеріальну допомогу дружині у заявленому позивачкою розмірі.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неможливість стягнення з останнього судового збору в дохід держави, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Зі змісту цієї норми права вбачається, що вона має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018року у справі №490/8128/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, провадження № 14-730цс19 та інших.
Судом установлено, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.10.2024 (а.с. 55).
Зі змісту позовних вимог убачається, що спір стосується стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. ОСОБА_2 є відповідачем у справі.
За таких обставин спір, який виник між сторонами не пов`язаний із захистом порушених прав ОСОБА_2 саме як учасника бойових дій.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача судовий збір в дохід держави відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є безпідставними, а тому вони не підлягають задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 09.11.2026
Головуючий Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua