Суд: Широківський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №197/574/26
Суддя: Геря О. Г.
Справа №197/574/26
провадження №2/197/623/26
Широківський районний суд Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання – Демиденко М.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника позивачки ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Саксаганський відділ ДВС у місті Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з під арешту, та
встановив:
У травні 2026 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява представника позивачки ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Саксаганський відділ ДВС у місті Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з під арешту. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого додається копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №476711437 від 12.05.2026 р. Під час моніторингу відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 стало відомо, що все нерухоме майно, яке належить позивачці, у тому числі вищезазначений житловий будинок, знаходиться під обтяженням (арештом). Підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника від 05.10.2012, винесена Дзержинським відділом державної виконавчої служби Криворізького
міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 34267631. За результатами ознайомлення із відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження позивачкою було встановлено, що відомості про виконавче провадження № 34267631 були внесені до Автоматизованої системи виконавчого провадження (копія інформаційної довідки додається). Водночас, боржником у виконавчому провадженні є не позивачка ( ОСОБА_2 ), а інша особа – ОСОБА_3 . Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний арешт на майно позивачки було накладено не у межах виконавчого провадження №34255692 (де боржником була ОСОБА_2 ), а у межах іншого виконавчого провадження №34267631 (де боржником була ОСОБА_3 ). Більш того, у власному виконавчому провадженні ОСОБА_2 повністю сплатила заборгованість АТ КБ “ПриватБанк”, підтвердженням чого є завершення виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України
«Про виконавче провадження» ("повернення виконавчого документа стягувача на підставі його заяви"). Отже, у межах виконавчого провадження № 34267631, боржником за яким є ОСОБА_3 , було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 , яка не була учасником виконавчого провадження № 34267631. У зв`язку з тим, що накладення арешту на майно позивачки обмежує її права в користуванні та розпорядженні майном, остання просить суд звільнити майно з під арешту.
Провадження у справі відкрито 15.05.2026.
Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися. Представник позивачки надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Представник позивачки надав суду відповідь на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, також, надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову в частині вимог до АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не подавала, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Третя особа - Саксаганський відділ ДВС у місті Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, заяв, клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №476711437 від 12.05.2026 ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний арешт на майно позивачки було накладено не у межах виконавчого провадження №34255692 (де боржником була ОСОБА_2 ), а у межах іншого виконавчого провадження № 34267631 (де боржником була ОСОБА_3 ).
У відповідь на адвокатський запит Саксаганський відділ державної виконавчої служби надав лист від 04.05.2026 р. №28.11-34/101421, в якому Саксаганським відділом ДВС повідомлено наступне. Перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) архіву встановлено, що боржником за виконавчим провадження № 34267631 є інша особа, а не ОСОБА_2 .
Додатково Саксаганським відділом ДВС повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі з 06.09.2012 р. по 2013 р. перебувало виконавче провадження №34255692 з виконання виконавчого листа №2-2455 від 22.02.2012 р., виданого Дзержинським районним судом м. Кривий Ріг про стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 59 176,28 грн. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», яке завершено на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з інформацією Саксаганського відділу ДВС встановлено, що надати більш детальну інформацію не передбачається можливим у зв`язку із тим, що всі завершені виконавчі провадження, які зберігалися в архіві відділу (завершені до 2022 року включно) знищені зі сплином терміну зберігання відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Отже, у межах виконавчого провадження №34267631, боржником за яким є ОСОБА_3 , було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 , яка не була учасником виконавчого провадження №34267631.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пунктами 1, 2 постанови №5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.
За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до чч.2, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Позивачка має намір розпорядитися належним їй майном, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.
Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивачки.
Згідно із ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Суд також враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого спірного арешту на майно боржника за відсутністю відкритого виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право позивачки вільно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 17 березня 2023 року у справі №363/2043/20 (провадження №61-8835св22) з припиненням виконавчого провадження арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.
При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з усього нерухомого майна яке належить ОСОБА_2 , тому що накладення арешту перешкоджає вільному розпорядженню майном, і суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, та мають бути задоволені.
На підставі ст.ст.319, 321 ЦК України, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов представника позивачки ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ), Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) третя особа: Саксаганський відділ ДВС у місті Кривому Розі Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41, код ЄДРПОУ 34545897) про звільнення майна з під арешту - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна громадянки ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження: 13084998, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, зареєстрований 05.10.2012 Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 05.10.2012 року у виконавчому провадженні №34267631.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту ухвалення відповідно до пп.15.5) пп.15 п.1 Розділ у XIII Перехідні положення ЦПК України до Дніпровського апеляційного суду через Широківський районний суд Дніпропетровської області.
Повний текст рішення складений 09.11.2026.
С у д д я: О.Г.Геря
Оригінал: reyestr.court.gov.ua