Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №191/2202/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2202/26

Провадження № 2/191/1350/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

30 жовтня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Твердохліб А.В.

за участю секретаря – Яришевої Н.В.,

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю « ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги у якому обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Авентус Україна» було укладено 29.06.2018 року кредитний договір про надання фінансового кредиту №208286. Відповідно до індивідуальної частини договору, ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу позику у сумі 3500,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в сумі 3500,00 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики та сплати процентів, пені, штрафу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 14715,00 грн, а саме: сума основного боргу – 3500,00 грн, сума боргу за процентами - 1890,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами – 9325,00 грн. Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту, позичальник погоддився, що кредитор має право передати персональні дані клієнта третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. 06.12.2018 року укладено додаткову угоду №9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги №10 від 06.12.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до 06.12.2018 року укладено додаткову угоду № 9 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 10 від 06.12.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №208286 від 29.06.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС»). Договір про надання фінансового кредиту № 208286 від 29.06.2018 року укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію». При укладенні договору № 208286 від 29.06.2018 року на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.

В зв`язку із викладеними обставинами, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239), заборгованість за кредитним договором №208286 від 29.06.2018 року у загальному розмірі 19258,21 грн., яка складається з: суми заборгованості 14715,00 грн, суми інфляційних втрат - 3217,65 грн, суми 3% річних - 1325,56 грн, а також судовий збір у сумі 2622 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн 00 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча завчасно та належним чином був повідомленим про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, відзиву не позов не надав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням згоди представника позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір про надання фінансового кредиту №208286 від 29.06.2018 року, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути їх разом із процентами у строки, визначені договором.

У подальшому право вимоги за цим договором було відступлено на користь ТОВ «Він Фінанс» на підставі договору факторингу від 12.04.2018 року, що підтверджується наданим суду договором та реєстром прав вимоги.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтями 1077–1082 ЦК України договір факторингу є підставою переходу до фактора права грошової вимоги до боржника.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив набуття права вимоги до відповідача і він є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву.

Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

-Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного станом на дату відступлення права вимоги 12.04.2018 року, за договором про надання фінансового кредиту №208286 від 29.06.2018 року сума заборгованості становить 14715 грн 00 коп., і складається із: суми основного боргу – 3500,00 грн, суми боргу за процентами - 1890,00 грн, сума боргу за пенею і штрафами – 9325,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 3217,65 грн, та 3% річних у сумі 1325,56 грн, про що надано відповідний розрахунок.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем не спростований, власних розрахунків ним не подано, тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Враховуючи те, що судом встановлено укладення між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору №208286 від 29.06.2018 року, отримання відповідачем коштів за вказаним договором та порушення взятих кредитних зобов`язань у строки визначені сторонами, а також, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» набуло права грошової вимоги відповідно до договору факторингу, в тому числі і до відповідача, дане відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та 513 ЦК України, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо заборгованості за кредитом, інфляційними втратами, 3% річних, які підлягають стягненню на користь позивача.

Крім того, суд зазначає про те, що питання про поновлення строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, у справі не вирішується, оскільки про його застосування не заявлено відповідачем.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн 00

коп., суд дійшов наступних висновків.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суду надано договір №33 року про надання правової допомоги від 22.03.2024 року, детальний опис робіт до даного договору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, підлягало врахуванню, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача, на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн 00 коп.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до задоволених вимог, а саме у сумі2662 грн 40 коп.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239):

- заборгованість за кредитним договором №208286 від 29.06.2018 року у сумі 14715 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн 00 коп., яка складається з суми основного боргу – 3500,00 грн., суми боргу за процентами - 1890,00 грн., суми боргу за пенею і штрафами – 9325,00 грн;

-інфляційні втрати у сумі 3217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн 65 коп.,

-3% річних у сумі 1325 (одна тисяча триста двадцять п`ять) грн 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код ЄДР 38750239), судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Твердохліб