Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №487/2373/26
Суддя: Тищук Н. О.
09.11.26
22-ц/812/1713/26
Провадження № 22-ц/812/1713/26
П О С Т А Н О В А
іменем України
09 листопада 2026 року м. Миколаїв
справа № 487/2373/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 03 червня 2026 року суддею Цурканом Р.С., у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 08 червня 2026 року дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у с т а н о в и в:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У березні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 36 220 грн кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 04.06.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №800075, за умовами якого ОСОБА_1 отримала 10 000 грн кредитних коштів строком на 30 днів, та зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (пункт 6.4.1 Договору). Пунктом 3.1 Договору погоджено нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кредитом в межах строку надання кредиту, визначеного пунктом 3.1 Договору, та в межах нового строк, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до розділу 4 Договору.
24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія
«Кредит-капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-24032021, за яким
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 36 220 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 17 100 грн - за простроченими відсотками, 9 120 грн - за відсотками.
Посилаючись на неналежне виконання позичальницею умов кредитування, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 36 220 грн заборгованості, та судові витрати: 2 662, 40 грн сплаченого судового збору та 8 000 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Узагальнені доводи інших учасників
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити.
Посилалась на недоведеність перерахування їй 10 000 грн кредитних коштів; невідповідність розрахунку заборгованості положенням ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"; несправедливість умов Договору внаслідок істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, зокрема щодо непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором; недоведеність отримання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до неї, оскільки суду не надано додатків до Договору факторингу, а саме - реєстру боржників; порушення позивачем строку позовної давності оскільки право вимоги виникло 24.03.2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 03.06.2026 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» стягнуто 36 220 грн кредитної заборгованості та судові витрати: 2 662, 40 грн сплаченого судового збору та 3 000 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована недоведеністю переходу прав вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», оскільки матеріали справи не містять належного та допустимого доказу -Реєстру прав вимоги (Реєстру боржників).
Крім того, суд визнав доведеним факт отримання кредитних коштів на підставі листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення», однак сам по собі цей документ не підтверджує належним чином виконання саме кредитного договору №800075, оскільки не містить відомостей про призначення платежу, посилання на конкретний кредитний договір, та не дозволяє однозначно встановити правовий зв`язок між зазначеним переказом коштів і спірними кредитними правовідносинами.
Також апелянт зазначала, що позивач не надав суду детального та зрозумілого розрахунку заборгованості, який би дозволяв перевірити порядок її нарахування. У матеріалах справи відсутня інформація щодо: руху коштів за кредитним договором; дат та сум здійснених платежів; порядку зарахування платежів; періодів нарахування процентів; залишку основного боргу після кожного платежу. Наданий позивачем розрахунок є одностороннім документом та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами.
Крім того ОСОБА_1 посилалась на безпідставне неврахування судом першої інстанції грошових сум, що були сплачені нею за кредитним договором.
Також суд першої інстанції належним чином не оцінив правомірність нарахування відсотків за договором, період їх нарахування, та чи відповідає порядок їх нарахування умовам договору та вимогам чинного законодавства, зокрема щодо нарахування процентів поза межами строку кредитування за правилами статті 625 ЦК України.
Узагальнені доводи інших учасників
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не скористалося.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову у справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 36 220 грн, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів частини тринадцятої статті 7 ЦПК України у випадках, коли розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
04.06.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №800075, за умовами якого Товариство надає ОСОБА_1 грошові кошти в кредит в розмірі 10 000 грн строком на 30 днів.
Договір підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису.
Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.01.2026 року підтверджено перерахування 10 000 грн на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 , 04.06.2020 року о 15:12:02, номер транзакції в системі iPay.ua - 57144225.
Відповідно до п.1.4.1 договору, знижена процентна ставка становить 0,76% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п.1.4.2. договору стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Відповідно до п. 9.11 договору, сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного п.1.3 договору, чи подовженого відповідно до розділу 4 цього договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами здійснюється в момент сплати.
04.07.2020 року та 04.08.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено додаткові договори до Договору №800075, якими строк користування кредитом продовжувався.
З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нараховано за період з 04.06.2020 року по 03.12.2020 року та її розмір складає: 10 000 грн за тілом кредиту та 26 220 грн за процентами.
24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-24032021 за яким (з урахуванням витягу з реєстру боржників) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №800075 від 04.06.2020 року у розмірі 36 220 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 100 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 9 120 грн - заборгованість за відсотками.
Перехід права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 підтверджується витягом з реєстру боржників до договір факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 року.
Позиція апеляційного суду
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).
Отже, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Так, згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З наданого позивачем Договору № 800075 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.06.2020 року вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 04.06.2020 о 15:10:27 з зазначенням ІПН НОМЕР_2 , паспорту НОМЕР_3 , виданого 4810, 01.06.2017 року, адреса реєстрації - АДРЕСА_1 . Додаткові дані: Особистий кабінет номери телефонів НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , Email: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-16).
Таким чином укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» електронного договору підтверджено належним чином.
Доказів, що паспортні дані ОСОБА_1 були отримані внаслідок шахрайських дій інших осіб матеріали справи не містять.
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 1.3 Договору - строк кредиту 30 днів.
Також сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Зміст Розділу 4 «Пролонгація строку кредиту» передбачає наступні умови: Пункт 4.1. Строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5. Договору.
Пунктом 4.2., 4.3. Договору передбачається, що Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом. Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів , відповідь на яку Товариство може надати протягом 24-годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.
Згідно пункту 4.5 Договору - у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених в п. 4.3. Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.
З розрахунку заборгованості вбачається, що 03.07.2020 року позичальницею було сплачено 2 280 грн, а 04.08.2020 року - 5 700 грн заборгованості, що свідчить свідчать про використання ОСОБА_1 механізму, передбаченого пунктами 4.2.,4.3 Договору, тобто - про ініціювання продовження строку користування кредитом.
Таким чином, 04.07.2020 року та 04.08.2020 року за тими ж особистими даним клієнта ОСОБА_1 підписано Додаткові договори, якими строк користування кредитом продовжувався до 04.08.2020 року та 04.09.2020 року відповідно.
Отже, апеляційний суд доходить висновку про доведеність строку дії кредитного договору - до 04.09.2020 року.
При цьому відповідно до пункту 3.1 Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного пунктом 1.3 договору, чи подовженого відповідно до Розділу 4 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами здійснюється в момент сплати (пункт 9.11 Договору).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 04.09.2020 року борг ОСОБА_1 за процентами по кредиту складає 5 700 грн, а за подальший період - по 03.12.2020 року - 26 220 грн (а.с. 25-28).
Однак, доказів висловлення ОСОБА_1 пропозиції щодо продовження строку дії договору чи вчинення нею дій, спрямованих на продовження, а також доказів акцептування кредитором пропозиції позичальника продовжити дію договору та погодження нового строку кредиту, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене колегія суддів вважає недоведеним факт продовження строку дії кредитного договору із зазначенням нової дати повернення коштів.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 04.09.2020 року розмір заборгованості позичальниці складає 15 700 грн, з яких 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 5 700 грн - за процентами.
Таким чином саме ця сума підлягає стягненню на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".
Проценти, що були нараховані позивачем після 04.09.2020 року на підставі частини другої статті 625 ЦК України стягненню не підлягають з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.
Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Отже, пункт 3.1 договору, передбачаючи нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, не може тлумачитися окремо від інших умов договору, якими визначено строк кредитування та порядок його продовження. Доказів пролонгації кредитного договору у передбаченому розділом 4 договору порядку матеріали справи не містять.
Посилання позивача на пункт 9.11 договору також не свідчить про наявність підстав для стягнення після 04 вересня 2020 року процентів у розмірі 1,90 % на день. Після спливу погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту свідчить уже про прострочення грошового зобов`язання, правові наслідки якого визначаються частиною другою статті 625 ЦК України. Саме по собі визначення у договорі процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, як "процентів за понадстрокове користування" не змінює їх правової природи та не є підставою для продовження нарахування договірних процентів за користування кредитом після закінчення погодженого сторонами строку.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв. Розрахунку заборгованості в порядку частини другої статті 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.
За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, проте регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
У скарзі позивач фактично ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту позову, у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не відсотки за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до норми статті 625 ЦК України.
Таким чином апеляційний суд доходить висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає заборгованість у розмірі 15 700 грн, з яких 10 000 грн за тілом кредиту та 5 700 грн за процентами.
При цьому безпідставними вважає апеляційний суд доводи апелянта про недоведеність переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прав вимоги за укладеним нею з ТОВ «Лінеура Україна» кредитним договором, з тих підстав, що позивачем не було надано суду реєстру боржників, як невід`ємного додатку до договір факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 року.
Так, матеріали справи (а.с. 22 зворот) містять витяг з реєстру боржників до договір факторингу № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 року, де під № 3678 зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , договір № 800075, дата укладення договору - 04.06.2020, дата закінчення договору - 04.09.2020, сума наданого кредиту 10 000 грн, залишок по тілу кредиту - 10 000 грн, залишок по відсотках - 9 120 грн, залишок по прострочених відсотках - 17 100 грн.
Отже твердження апелянта про недоведеність цієї обставини є голослівними.
Також голослівним є довід апелянта про недоведеність перерахування їй кредитних коштів.
Так у матеріалах справи наявний Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 19.01.2026 року, яким підтверджено перерахування 10 000 грн на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 , 04.06.2020 року о 15:12:02, номер транзакції в системі iPay.ua - 57144225.
Заперечуючи проти зарахування коштів на її картку, ОСОБА_1 доказів того, що зазначена карта їй не належить суду не надала. Як не надала і довідки про рух коштів по карті, з якого можливо було б встановити, що зазначена сума у зазначену дату на картку не зараховувалась.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається, відповідачкою не доведено порушення її прав при укладенні відповідного договору, що є її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, як і не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на її рахунок.
Отже суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не спростувала належними та допустимими доказами зарахування на належну їй банківську карту кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повній мірі дослідив докази у справі та припустився помилки, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за процентами по кредиту, яка виникла після 04.09.2020 року в сумі 20 520 грн.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає заборгованість у розмірі 15 700 грн, з яких 10 000 грн за тілом кредиту та 5 700 грн за відсотками.
У зв`язку зі зменшенням суми стягнення, підлягає зменшенню сума судового збору, яка була стягнута судом першої інстанції з відповідачки на користь позивача.
Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення 36 220 грн кредитної заборгованості, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заплатило 2 662, 40 грн. Оскільки апеляційний суд доходить висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими на суму 15 700 грн, відшкодуванню позивачу підлягає 1 154, 05 грн (2 662, 40 х 15 700 : 36 220).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою на 20 520 грн, а за подання апеляційної скарги нею було сплачено 3 993, 60 грн, стягненню з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає 2 262, 53 грн (20 520 х 3 993, 60 : 36 220).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 червня 2026 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 15 700 (п`ятнадцять тисяч сімсот) грн кредитної заборгованості, з яких 10 000 грн за тілом кредиту та 5 700 грн за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1 154 (одну тисячу сто п`ятдесят чотири) грн 05 коп. судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн 53 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: В.В.Коломієць
Т.В.Серебрякова
---------------------------------
Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua