Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №487/4594/26
Суддя: Круглікова А. В.
09.11.26
22-ц/812/2328/26
Справа № 487/4594/26
Суддя-доповідач апеляційного суду Круглікова А.В.
Головуючий суду першої інстанції Сухаревич З.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого – Круглікової А.В.
суддів – Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сухаревич З.М. (повне судове рішення складено - 31.08.2026) у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом – ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики від 03.09.2021 №77551359 у загальному розмірі 33 743,69 грн.
Позов мотивований тим, що 03 вересня 2021 року між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77551359, на виконання умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 9 840 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики щодо сплати суми основного боргу та відсотків за користування позикою в строк, установлений договором належним чином не виконала, внаслідок чого за останньою утворилась заборгованість в розмірі 33 743,69 грн., яка складається з 9 840 грн. – заборгованість за основною сумою боргу та 23 903,69 грн. – суми заборгованості по відсоткам за користування позикою. Право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 03.09.2021 № 77551359 ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» отримало на підставі договору факторингу від 05.12.2025 № 05/12/25-01. У зв`язку з добровільним невиконанням прийнятих на себе зобов`язань, ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» просило суд позов задовольнити та стягнути з відповідача наведену вище заборгованість.
У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 не погоджувалась з вимогами позовної заяви, обґрунтовуючи це спливом строків позовної давності, а також безпідставно нарахованих сум. У відзиві відповідач зазначала, що позивач звернувся з позовом більше ніж 4 роки і 8 місяців після виникнення права вимоги.
З 2021 року відповідач по день подачі позову не здійснювала жодних платежів, не підписувала додаткових угод, що свідчить про відсутність обставин переривання позовної давності. Також відповідачка вказувала, що нарахування процентів протягом майже 5 років поза межами строку дії договору є грубим порушенням закону, що призводить до штучного та незаконного збільшення боргу. Окрім викладеного, ОСОБА_1 посилалась на висновок ВП ВС у справі № 444/9519/12, просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» не погодилось із запереченнями наданими відповідачем та зазначило, що за ідеальних умов в поряду дії лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 30 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою - 0,70%. Проте через неналежне виконання умов договору позики, нараховані проценти було перераховано за базовою процентною ставкою 1,99% відповідно до п. 9.7. Правил надання грошових коштів у позику. Щодо строку позовної давності, представник позивача зазначав, що звернення з позовною заявою відбулось в передбачений законом строк позовної давності.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 серпня 2026 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики № 77551359 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 03.09.2021 в сумі 33 743,69 грн, з яких: 9 840 грн – тіло кредиту, 23 903,69 грн – сума заборгованості за відсотками, судовий збір в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано ти, що відповідачкою взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконано, внаслідок чого за ОСОБА_1 утворилась заборгованість в загальній сумі 33 743, 69 грн., з яких 9 840 грн. – по тілу кредиту та 23 903,69 грн. – по сумі заборгованості за відсотками. Щодо застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся з позовною заявою в межах строку позовної давності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було належним чином враховано, що Правила надання грошових коштів у позику не містять підпису відповідачки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 була ознайомлена саме з редакцією Правил надання грошових коштів у позику, затверджених наказом № 12/08/2021 від 12.08.2021, розуміла їх зміст та погоджувалась з їх положеннями. Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо узгодження продовження строку користування кредитними коштами, зокрема, відсутні додаткові угоди до спірного договору про його пролонгацію. Виходячи із зазначеного, нарахування відсотків, на думку апелянта, що були нараховані поза межами строку дії договору, а саме: за період з 04.10.2021 року по 02.03.2022 року є неправомірними. Крім того, апелянт вказувала, що 03.10.2021 та 02.11.2021 здійснила часткове погашення заборгованості на загальну суму 4 107 грн., які не враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Клопотання від учасників справи про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Згідно з частини 1 статті 369 ЦПК України, справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2).
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України унормовано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики № 77551359 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) з додатком № 1 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), за умовами якого Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково або сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно з п.п. 2.1.-2.3. договору позики, сума позики становить 9 840 грн, строк позики – 30 днів, дата надання позики – 03.09.2021, дата повернення позики – 03.10.2021, знижена процентна ставка – 0,7 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою – 2,70%, базова процентна ставка – 1,99%.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 договору позики).
Із змісту договору позики від 03.09.2021 № 77551359 та додатку № 1 (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) до цього договору слідує, що останні були підписані ОСОБА_1 (позичальником) шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю) – «t6fDz5CLs4» у відповідності до норм та на підставі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання за договором позики від 03.09.2021 № 77551359 виконало в повному обсязі, а саме: 03.09.2021 здійснило перерахування грошових коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 в сумі 9 840 грн., що підтверджується наявною в матеріалах цієї справи копією платіжної інструкції (а.с. 11).
Факт отримання грошових коштів за договором позики від 03.09.2021 № 77551359 в сумі 9 840 грн. не заперечувався відповідачем в ході розгляду цієї справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Із матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) укладено договір факторингу № 025-040122, за умовами якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги, в тому числі за договором № 77551359 від 03.09.2021, укладеним з відповідачем.
Відповідно до реєстру прав вимог від 10.06.2022 № 10/06/22, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило право вимоги заборгованості ОСОБА_1 у сумі 33 743,69 грн, з яких: 9840,00 грн – тіло кредиту, 23 903,69 грн – сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 05 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Фактор) укладено договір факторингу №05/12/25-01, за умовами якого ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 77551359 від 03.09.2021 згідно з Реєстру прав вимог № 05/12/25 в сумі 33 743,69 грн, з яких: 9840,00 грн – тіло кредиту, 23 903,69 грн – сума заборгованості за відсотками.
Згідно з статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як свідчать матеріали справи, відповідачка прийняті на себе зобов`язання зі сплати основного боргу по тілу позики та відсотків за користування позикою належним чином не виконала, внаслідок чого за останньою обліковується заборгованість за наведеним вище договором.
За розрахунком, наданим позивачем (ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»), заборгованість відповідачки за договором позики від 03.09.2021 № 77551359 складає 33 743,63 грн., з яких: 9840,00 грн – тіло кредиту та 23 903,69 грн – сума заборгованості за відсотками.
Задовольняючи позов ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», суд першої інстанції вказав, що відповідачем порушено умови укладеного договору позики щодо погашення суму основного боргу та відсотків за користування позикою, оскільки позика в строк, визначений у договорі не повернута, проценти не сплачені.
Отже, суд першої інстанції, погодившись з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом позики та процентами за користування позикою, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Так, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що остання не була ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику, затверджених наказом від 12.08.2021 № 12/08/2021, не розуміла їх зміст та не погодилась з їх положеннями, оскільки вказані Правила надання грошових коштів у позику не містять підпису ОСОБА_1 .
Так, суд виходить з того, що положеннями п. 5.2. договору від 03.09.2021 № 77551359 сторони узгодили, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як встановлено вище матеріалами справи, договір позики від 03.09.2021 № 77551359 підписаний ОСОБА_1 (позичальником) шляхом заповнення одноразового ідентифікатору (паролю) у відповідності до норм та на підставі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» без жодних претензій та зауважень, а тому згідно з нормами ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, колегія суддів виходить з того, що підписавши договір позики від 03.09.2021 № 77551359 ОСОБА_1 підтвердила факт як ознайомлення з самим умовами цього договору, так і з умовами Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджених наказом від 12.08.2021 № 12/08/2021.
Доказів того, що на момент укладення договору позики від 03.09.2021 № 77551359 діяла інша редакція Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), з якою був ознайомлений при укладенні договору позичальник, аніж та, на яку посилається позивач у пред`явленому позові, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Щодо посилань апелянта про відсутність додаткових угод до договору позики від 03.09.2021 № 77551359 про продовження строку користування кредитними коштами та, як наслідок, неправомірність нарахування відсотків за користування позикою за період з 04.10.2021 по 02.03.2021, тобто поза строку дії договору, то колегія суддів виходить з наступного.
Розділом 7 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) сторони договору позики № 77551359 узгодили порядок подовження строку користування позикою.
Так, відповідно до п. 7.1. Правил, позичальник має право подовжити строк користування Позикою (далі Пролонгація). За подовження строку користування Позикою, Позичальник сплачує Товариству Проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення певного виду Пролонгації.
Умови Пролонгації вказуються в Особистому кабінеті Позичальника на Сайті. При цьому, Розмір Процентів, що сплачує Позичальник при оформленні Пролонгації визначаються виходячи з базової процентної ставки, зазначеної у Договорі позики, та кількості днів, на яку Позичальник бажає оформити Пролонгацію (п. 7.2. Правил).
Згідно з п. 7.5. Правил, при кожному подовженні строку користування Позикою, змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів. Після кожного оформлення Пролонгації, на електронну адресу Позичальника, яку Позичальник зазначив як контактну при реєстрації на Сайті, Товариство відправляє повідомлення з інформацією про оформлену Позичальником Пролонгацію. Таке повідомлення містить інформацію, зокрема, щодо нового Строку Позики, кінцевої дати Строку позики, розміру Заборгованості до повернення Позичальником. Крім цього, інформація щодо нової кінцевої дати Строку Позики та розміру Заборгованості доступна Позичальнику в Особистому кабінеті.
Пунктом 7.7. Позичальник погоджується, що при обранні виду Пролонгації у Особистому кабінеті та виконанні умов, встановлених Товариством для оформлення продовження строку (терміну) дії Договору позики, таке оформлення відбувається автоматично, а згода Позичальника проявляється у здійснені дій по внесенню грошових коштів на ім`я Товариства та без будь-якого додаткового документального оформлення.
З огляну на вказані вище положення розділу 7 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами погоджено продовження строку користування позикою та випадки її автоматичної пролонгації, а також розмір та порядок нарахування процентів в даному випадку.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачка, сплачуючи проценти за користування позикою 03.10.2021 та 02.11.2021 aaoiiaoe?ii i?iaia?eea строк користування позикою та оскільки останньою не виконано умов програми лояльності, позивачем правомірно застосовано наслідки, передбачені п. 9.7 Правил, а саме перераховано проценти за користування кредитом за базовою процентною ставкою.
За таких обставин, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано при ухваленні рішення, що відповідач 03.10.2021 та 02.11.2021 здійснила часткову сплату заборгованості в сумі 2 070 грн. та в сумі 2 037 грн є неспроможними та не знайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.
Також колегією суддів при розгляді справи також враховано постанову Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №234/3840/15, якою визначено, що непогодження (незгода) відповідача з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».
Згідно зі змістом частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, відповідачкою не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору позики, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку.
Таким чином, стороною відповідача ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.
Звільнення позичальника від обов`язку сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що були нараховані відповідно до умов кредитного договору, у тому числі з підстав їх завищеного, на думку відповідача розміру, діюче законодавство не передбачає.
З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 наведеної вище заборгованості за договором позики від 03.09.2021 № 77551359 ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судове рішення першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, понесені відповідачкою при поданні апеляційної скарги витрати залишаються за її рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 серпня 2026 року у справі № 487/4594/26 залишити без змін.
Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2026 року
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий А.В. Круглікова
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua