Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №916/2818/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи про банкрутство, з них:

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №916/2818/25

Суддя: Огороднік К.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/2818/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" арбітражного керуючого Колєжука А. С. та представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - Колісника О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 (в частині невизнання конкурсних вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" у сумі 4 032 603 165,94 грн)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026,

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 (в частині продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів; відхилення скарги на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" Юрченка В.Я.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026

у справі № 916/2818/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаїр Секьюріті"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Одеської області на стадії розпорядження майном перебуває справа № 916/2818/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" (далі - ТОВ "Інрайс Девелопмент", Боржник), провадження у якій було відкрито ухвалою цього суду від 04.08.2025.

Цією ж ухвалою місцевий господарський суд ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначив розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Юрченка Володимира Ярославовича.

04.08.2025 на офіційному веб-порталі Судової влади України опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент" (публікація № 76795).

Короткий зміст заяви у справі про банкрутство

Протягом тридцяти денного строку, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), до господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк, скаржник) з грошовими вимогами до Боржника у загальному розмірі 4 327 668 102,94 грн, з яких:

- 295 058 881,00 грн - вимоги забезпечені заставою майна Боржника;

- 4 032 603 165,94 грн - конкурсні вимоги, які підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів, із задоволенням в 4 (четверту) чергу;

- 6 056,00 грн - витрати зі сплати судового збору.

Заява обґрунтована наявністю непогашеної заборгованості Боржника перед Банком за договором кредитної лінії № 492/31/6-1 від 27.09.2011 та договором кредитної лінії № 633/31/6 від 10.10.2012.

Короткий зміст скарги у справі про банкрутство

08.01.2026 розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Юрченко В.Я. (далі - Розпорядник) подав до місцевого господарського суду клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі на 170 календарних днів на підставі вимог статей 41, 49 КУзПБ, пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ.

15.01.2026 Боржник звернувся до суду із аналогічним клопотанням.

15.01.2026 Банк подав заперечення на зазначене клопотання, в яких просив відмовити у його задоволенні.

Також Банк подав скаргу на дії (бездіяльність) Розпорядника, в якій стверджував про порушення останнім приписів КУзПБ щодо дотримання порядку скликання зборів кредиторів та щодо організації проведення таких зборів.

За змістом викладених у скарзі доводів Банк загалом стверджував, що дії (бездіяльність) Розпорядника позбавили реальної можливості АТ "Ощадбанк" взяти участь у загальних зборах кредиторів, визначити представника, сформувати правову позицію щодо питань порядку денного та реалізувати свої права як забезпеченого кредитора.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо заяви

Заяву з грошовими вимогами Банк мотивував наявністю непогашеної Боржником заборгованості за договором кредитної лінії №492/31/6-1 від 27.09.2011 та договором кредитної лінії № 633/31/6 від 10.10.2012.

До заяви Банком надано копії, зокрема, таких документів:

- договору кредитної лінії № 492/31/6-1 від 27.09.2011 (далі - Кредитний договір-1) та усіх додаткових договорів до нього; договору застави №941/31/6-3 від 21.05.2015 (далі - Договір застави-1); договору застави №1015/31/6-3 від 03.08.2016 (далі - Договір застави-2); розрахунку заборгованості за Кредитним договором-1 та виписки по рахунках обліку заборгованості за цим Договором;

- договору кредитної лінії № 633/31/6 від 10.10.2012 (далі - Кредитний договір-2) та усіх додаткових договорів до нього; розрахунку заборгованості за Кредитним договором-2 та виписки по рахунках обліку заборгованості за цим Договором; договору поруки № 4 від 23.11.2018 (далі - Договір поруки); іпотечного договору № 55/1/1-22 від 07.09.2021 (далі - Договір іпотеки).

Щодо заборгованості за Кредитним договором-1

Кредитний договір-1 укладений між АТ "Ощадбанк" (Банк) та ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Позичальник), згідно з умовами якого Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки Кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

До Кредитного договору-1 сторони вносили зміни та доповнення додатковими договорами № 1 від 31.07.2013, № 2 від 31.01.2014, № 3 від 03.02.2014, № 4 від 28.02.2014, № 5 від 24.06.2014, № 6 від 28.07.2014, № 7 від 11.09.2014, № 8 від 24.10.2014, № 9 від 21.05.2015, № 10 від 31.08.2015, № 11 від 29.02.2016, № 12 від 01.03.2016, № 13 від 03.08.2016, № 14 від 31.07.2017, № 15 від 12.11.2018, № 16 від 30.01.2019, № 17 від 25.10.2019, № 18 від 28.05.2020, № 19 від 22.03.2021.

Із врахуванням змін та доповнень Банк на виконання умов Кредитного договору-1 надав ТОВ "Інрайс Девелопмент" кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 443 677 440,00 грн, з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 11.11.2030.

Умовами додаткового договору № 16 від 30.01.2019 Позичальник підтвердив свої зобов`язання зі сплати заборгованості за Кредитним договором-1 в загальному розмірі 745 788 337,11 грн, в тому числі: 443 677 440,00 грн - основна сума боргу (термін повернення 11.11.2030); 302 110 897,11 грн процентна сума боргу (термін повернення 11.11.2030).

Водночас Позичальник не повернув Банку отриманий кредит та проценти за користування ним, у зв`язку з чим станом на 03.08.2025 (за день до дати відкриття провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент") загальна заборгованість за Кредитним договором-1 склала 706 052 650,03 грн, з яких: 387 078 533,64 грн - заборгованість за кредитом; 318 673 329,88 грн - заборгованість за процентами; 117 685,58 грн - заборгованість з комісії; 99 771,31 грн - заборгованість з пені; 16 485,36 грн - заборгованість з 3% річних; 66 844,284 грн - заборгованість за інфляційними витратами.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором-1 між Банком як заставодержателем і ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Позичальник) як заставодавцем укладено Договір застави-1 та Договір застави-2.

За умовами Договору застави-1 (із врахуванням договорів про внесення змін) предметом застави є майно (детальна характеристика якого зазначена в оскаржуваних судових рішеннях), що включає: об`єкт нерухомого майна - логістичний центр №1; земельні ділянки; інше майно, яке призначено та/або використовується для обслуговування і експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд логістичного центру №1, у тому числі рухоме майно - обладнання та устаткування Логістичного центру №1.

Договором застави-1 встановлено, що заставою за цим Договором забезпечуються всі грошові зобов`язання ТОВ "Інрайс Девелопмент", які випливають із Кредитного договору-1. Договірна вартість предмету застави за взаємною згодою сторін становить 289 392 581,00 грн (пункт 1.4.1 договору про внесення змін до Договору застави-1).

За умовами Договору застави-2 предметом застави за цим договором є транспортний засіб, зазначений у Додатку № 1 до цього Договору.

Договором застави-2 встановлено, що заставою за цим Договором забезпечуються всі грошові зобов`язання ТОВ "Інрайс Девелопмент", які випливають із Кредитного договору-1. Договірна вартість предмету застави за взаємною згодою сторін становить 2 466 300,00 грн (пункт 1.1.4 договору про внесення змін до Договору застави-2).

Щодо заборгованості за Кредитним договором-2

Кредитний договір-2 укладений між АТ "Ощадбанк" (Банк) та ТОВ "Техенерготрейд" (Позичальник), згідно з умовами якого згідно з умовами якого Позичальнику Банком надано кредит у вигляді кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 2 283 892 524,00 грн, з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 11.11.2030.

До Кредитного договору-2 сторони вносили зміни та доповнення додатковими договорами № 1 від 13.10.2011, № 2 від 11.11.2011, № 3 від 19.06.2012, № 4 від 30.07.2012, № 5 від 26.11.2012, № 6 від 28.02.2013, № 7 від 29.03.2013, № 8 від 19.04.2013, № 9 від 22.08.2013, № 10 від 09.12.2013, № 11 від 23.06.2014, № 14 від 07.07.2014, № 15 від 08.08.2014, № 16 від 03.10.2014, № 17 від 31.10.2014, № 18 від 03.11.2014, № 19 від 20.01.2015, № 20 від 25.05.2015, № 21 від 31.07.2015, № 22 від 29.02.2016, № 23 від 01.03.2016, № 24 від 01.09.2016, № 25 від 31.07.2017, № 26 від 15.08.2017, № 27 від 12.11.2018, № 28 від 30.01.2019, № 29 від 31.07.2019, № 30 від 28.05.2020, № 31 від 22.03.2021, № 32 від 21.07.2021, № 33 від 03.08.2021.

Банком в повному обсязі виконані свої зобов`язання за Кредитним договором-2 щодо надання кредиту, що підтверджується виписками по рахунках обліку заборгованості ТОВ "Техенерготрейд".

Умовами додаткового договору № 28 від 30.01.2019 до Кредитного договору-2 Позичальник підтвердив свої зобов`язання по сплаті заборгованості за Кредитним договором-2 в загальному розмірі 3 818 420 448,78 грн, в тому числі: 2 283 892 524,00 грн - основна сума боргу (термін повернення 11.11.2030); 1 534 527 924,78 грн - процентна сума боргу (термін повернення 11.11.2030).

Водночас ТОВ "Техенерготрейд" не повернув Банку отриманий кредит та проценти за користування ним, у зв`язку з чим, станом на 03.08.2025 (за день до дати відкриття провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент") за ТОВ "Техенерготрейд" обліковується заборгованість в розмірі 3 621 609 396, 91 грн, в тому числі: 1 998 158 895,54 грн - заборгованість за кредитом; 1 621 901 912,50 грн - заборгованість за процентами; 607 314,42 - заборгованість з комісії; 512 883,06 грн - заборгованість з пені; 84 744,26 грн - заборгованість з 3% річних; 343 647,14 грн - заборгованість за інфляційними витратами.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором-2 між Банком як іпотекодержателем і ТОВ "Інрайс Девелопмент" як іпотекодавцем укладено Договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є земельна ділянка (детальна характеристика якої зазначена в оскаржуваних судових рішеннях).

Договором іпотеки встановлено, що іпотекою за цим Договором забезпечуються всі грошові зобов`язання ТОВ "Техенерготрейд", які випливають із Кредитного договору-2. Договірна вартість предмету іпотеки за взаємною згодою сторін становить 3 200 000,00 грн (пункт 1.8 Договору іпотеки).

Також в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором-2 між Банком (Кредитор) і ТОВ "Інрайс Девелопмент" (Поручитель) укладено Договір поруки, за умовами якого Поручитель безумовно та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником (ТОВ "Техенерготрейд") за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору-2.

Договором поруки визначено, що порукою за цим Договором забезпечуються всі грошові зобов`язання ТОВ "Техенерготрейд", які випливають із Кредитного договору-2.

На підставі викладеного суди встановили, що:

- вимоги за Кредитним договором-1 (за яким Боржник є позичальником) станом на 03.08.2025 становлять 706 052 650,03 грн. При цьому договірна вартість предмета застави за відповідними договорами, укладеними з Боржником в забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором-1, становить 291 858 881,00 грн, з яких: 289 392 581,00 грн - за Договором застави-1; 2 466 300,00 грн - за Договором застави-2;

- вимоги за Кредитним договором-2 (за яким Боржник не є позичальником) станом на 03.08.2025 становлять 3 621 609 396, 91 грн. При цьому договірна вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки, укладеним з Боржником в забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором-2, становить 3 200 000,00 грн. За вказаними зобов`язаннями Боржник також є поручителем за Договором поруки.

Загальний розмір грошових вимог Банку (АТ "Ощадбанк") до Боржника (ТОВ "Інрайс Девелопмент") за двома кредитними договорами становить 4327662046, 94 грн.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо скарги

У поданій АТ "Ощадбанк" скарзі на дії (бездіяльність) Розпорядника Банк стверджував про недотримання арбітражним керуючим Юрченком В. Я. визначеного КУзПБ порядку скликання зборів кредиторів та організації проведення таких зборів.

За доводами Банку, дії та бездіяльність Розпорядника порушують принципи рівності учасників провадження, змагальності, добросовісності та неупередженості, які є базовими для процедур банкрутства. Банк доводив, що його було позбавлено реальної можливості: участі у загальних зборах кредиторів; визначення представника; формування правової позиції щодо питань порядку денного; реалізації своїх прав як забезпеченого кредитора.

Банк переконував про грубе порушення Розпорядником вимог абзацу третього частини четвертої статті 123 КУзПБ, оскільки у повідомленні про проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів № 02-2/15 від 30.12.2025 Розпорядник визначив порядок денний зборів кредиторів, до якого не було включено питання щодо звернення до господарського суду з клопотанням про продовження дії мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів та строку процедури розпорядження майном. Натомість під час проведення зборів кредиторів 08.01.2026 Розпорядник: не поставив на голосування питання № 3 порядку денного щодо звернення до суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; поставив на голосування питання, яке взагалі не було включене до затвердженого порядку денного, про продовження дії мораторію та процедури розпорядження майном; формально "підмінив" зміст питання № 3 іншим питанням, яке має інший предмет, інші правові наслідки та іншу волю кредиторів.

Такі дії, на переконання Банку, є не просто формальним порушенням, а грубим і свідомим порушенням процедурних норм, оскільки Розпорядник: вийшов за межі наданих йому повноважень; фактично одноосібно сформував порядок денний зборів після їх скликання, що прямо заборонено законом; позбавив кредиторів можливості належним чином реалізувати право на участь в управлінні процедурою банкрутства; створив ситуацію правової невизначеності щодо дійсності прийнятих рішень.

Іншим порушенням Банк вважав те, що Розпорядником було грубо порушено обов`язок перевірки повноважень представника кредитора з найбільшою кількістю голосів - ТОВ "Сіквеструм", голоси якого були визначальними для досягнення встановленого законом кворуму. Так, інтереси ТОВ "Сіквеструм" на зборах представляв адвокат Бікяшев Д. Р. на підставі ордера серії ВН №1633476, датованого 07.01.2025. Водночас договір про надання правничої допомоги №23/12/25 між адвокатом Бікяшевим Д. Р. та ТОВ "Сіквеструм" укладений 23.12.2025, тобто після дати видачі ордера.

У цьому зв`язку Банк переконував, що на момент підписання ордера адвокатом правовідносини між ним та ТОВ "Сіквеструм" не існували, а отже повноваження на представництво не виникли. Участь у зборах неуповноваженої особи призвела до формування незаконного складу зборів кредиторів, викривлення волевиявлення кредиторів та прийняття рішень без належного кворуму, що робить такі рішення юридично нікчемними з моменту їх ухвалення.

Як наслідок, Банк стверджував, що будь-які рішення, прийняті на таких зборах, у тому числі рішення комітету кредиторів та подане арбітражним керуючим клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном і дії мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 170 календарних днів, є процесуально та юридично неспроможними, а дії Розпорядника містять ознаки дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному законодавством.

Розпорядник подав до суду відзив на скаргу, в якому навів заперечення проти доводів Банку, зазначаючи загалом про таке:

- з метою якнайшвидшого повідомлення усіх кредиторів про час та місце зборів, Розпорядник оперативно направив через АТ "Укрпошта" усім кредиторам Повідомлення про проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів за вих. № 02-2/15 від 30.12.2025.;

- рекомендоване поштове відправлення 0505531817235 прибуло до відділення АТ "Ощадбанк" 31.12.2025, проте Банк отримав поштове повідомлення лише 07.01.2026. З назви та змісту цього повідомлення вбачається, що Розпорядником скликаються як збори кредиторів, так і комітет кредиторів. У повідомленні викладено Порядок денний зборів кредиторів та Порядок денний комітету кредиторів та міститься посилання на відповідні норми КузПБ;

- дрібні неточності у формулюванні не змінюють самого змісту повідомлення та інформації, яка в ньому доводиться;

- зважаючи, зокрема, на отримання Банком засобами поштового зв`язку відповідного повідомлення 07.01.2026 та той факт, що збори проводились в режимі відеоконференції, представник АТ "Ощадбанк" жодним чином не був позбавлений права прийняти участь у зборах кредиторів та засіданні комітету кредиторів.

- питання 3 порядку денного (звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство) відповідає вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 48 та частини другої статті 49 КУзПБ, яке арбітражний керуючий зобов`язаний поставити перед кредиторами на зборах;

- Розпорядником було доведено до відома кредиторів висновки Звіту за результатами проведення аналізу фінансово господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності та становища на ринках ТОВ "Інрайс Девелопмент" від 02.01.2026, в яких крім іншого встановлено, що: здійснення фінансового оздоровлення боржника та погашення існуючої кредиторської заборгованості є можливим шляхом реалізації процедури санації у межах провадження у справі про банкрутство, з урахуванням розроблення та виконання відповідного плану санації;

- 06.01.2026 до Розпорядника надійшов лист від Боржника з проханням поставити на зборах питання щодо розгляду питання про продовження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та про продовження строку процедури розпорядження майном у справі. До листа додано концепцію Плану санації ТОВ "Техенерготрейд", ТОВ "Інрайс Девелопмент" та ТОВ "Євробетон", якою прогнозується погашення заявлених в процедурі банкрутства вимог кредиторів, у тому числі погашення вимог АТ "Ощадбанк" в повному обсязі на загальну суму 5 000 708 856,14 грн;

- питання щодо подальшої процедури було поставлено на розгляд зборів кредиторів, за результатами якого було прийнято відповідне рішення. Оскільки зборами кредиторів не було прийнято рішення про перехід до наступної процедури, кредитори. керуючись нормами частини другої статті 49 КУзПБ, прийняли рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

- на момент представництва інтересів ТОВ "Сіквеструм" на зборах кредиторів 08.01.2026 адвокатом Бікяшевим Д. Р. на підставі ордера серії ВН № 1633476, датованого 07.01.2025, у адвоката були повноваження, визначені договором про надання правничої допомоги № 23/12/25 від 23.12.2025. При цьому 14.01.2026 адвокат Бікяшев Д. Р. пояснив суду, що під час генерування ордера 30.12.2025 було допущено технічну описку, а саме у реквізиті дати зазначено "07.01.2025 року", замість фактично правильної дати "07.01.2026 року". Крім того, 25.12.2025 керівник ТОВ "Сіквеструм" Білошапка А. В. повідомила Розпорядника про визначення осіб, уповноважених здійснювати представництво інтересів цього Товариства, зокрема адвоката Бікяшева Д. Р. Тобто на момент проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів у адвоката Бікяшева Д. Р. були повноваження на представництво інтересів ТОВ "Сіквеструм", а рішення, прийняті за результатами голосування, відповідають волевиявленню цього кредитора. Описки, про допущення яких зазначав Банк, жодним чином не змінюють суті складених документів та прийнятих рішень, не порушують нічиїх прав та норм КУзПБ. Отже, участь представника кредитора у зборах 08.01.2026 була правомірною, а збори кредиторів та комітет кредиторів є правомочними.

Урахувавши викладені у скарзі доводи Банку та пояснення Розпорядника, з наявних матеріалів цієї справи суди першої та апеляційної інстанції встановили, що у Протоколі зборів кредиторів від 08.01.2026 № 1, проведених дистанційно в режимі відеоконференції відповідно до пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, зазначено: присутні кредитори з правом вирішального голосу: ТОВ "Альтаїр Секьюріті" кількість голосів 1389000,00; ТОВ "Гуд Лайф Логістик" кількість голосів 124730768,85; ТОВ "Сіквеструм" - кількість голосів 412 278 837,84. Із правом дорадчого голосу: представник та керівник ТОВ "Інрайс Девелопмент"; Розпорядник майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" Юрченко В.Я. Не з`явились: забезпечений кредитор АТ "Ощадбанк" Загальна кількість присутніх голосів кредиторів 538 398 606,69 грн., що складає 100%, збори є правомочними.

Порядок денний: 1) визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; 2) розгляд звіту розпорядника майна про проведену роботу; 3) звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; 4) визначення місця проведення зборів. Вирішили одноголосно з першого питання порядку денного: обрати членів комітету кредиторів у кількості трьох кредиторів, а саме: ТОВ "Альтаїр Секьюріті", ТОВ "Гуд Лайф Логістик" та ТОВ "Сіквеструм"; з другого питання порядку денного одноголосно: взяти до уваги звіт розпорядника майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" арбітражного керуючого Юрченка В.Я. від 08.01.2026; з третього питання порядку денного: зобов`язати розпорядника майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" Юрченка В.Я. звернутись до господарського суду із клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 170 календарних днів. Протокол підписаний Розпорядником.

Повідомлення про призначення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів вих.№02-2/15 від 30.12.2025 надіслано Розпорядником всім кредиторам: ТОВ "Альтаїр Секьюріті", АТ "Ощадбанк", ТОВ "Гуд Лайф Логістик" та ТОВ "Сіквеструм", про що свідчить копія списку від 30.12.2025 згрупованих відправлень з фіскальним чеком АТ "Укрпошта".

У повідомленні зазначено Порядок денний зборів кредиторів: 1) визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; 2) розгляд звіту розпорядника майна про проведену роботу; 3) звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; 4) визначення місця проведення зборів; 5) інші питання, передбачені Кодексом та Порядок денний комітету кредиторів: 1) обрання голови комітету; 2) звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого; 3) інші питання, передбачені Кодексом, дата зборів комітету кредиторів 08.01.2026 року о 13 год. 00 хв., (конт. тел. 097-77-753-55) в режимі відеоконференції через ресурс Zoom та Посилання.

Щодо клопотань про продовження процедури розпорядження майном боржника судами встановлено таке.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025, зокрема, відкрито провадження у цій справі № 916/2818/25 про банкрутство ТОВ "Інрайс Девелопмент", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, а саме до 21.01.2026.

Клопотання Розпорядника (08.01.2026) та боржника (15.01.2026) про продовження процедури розпорядження майном боржника, які подані заявниками до завершення строку дії мораторію та строку дії мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів, обґрунтовані наявністю тієї підстави, що боржником готується план санації, а майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації.

На підтвердження зазначеної обставини боржником додано концепцію Плану санації ТОВ "Техенерготрейд", ТОВ "Інрайс Девелопмент" та ТОВ "Євробетон", якою прогнозується погашення заявлених в процедурі банкрутства вимог кредиторів в тому числі погашення вимог АТ "Ощадбанк" в повному обсязі. Передбачено погашення заявлених Банком до вказаних Товариств вимог, зокрема із зобов`язань за Кредитним договором-1 та Кредитним договором-2, на загальну суму 5 000 708 856,14 грн.

З матеріалів справи та відомостей Концепції плану санації, суди встановили, що на праві власності боржнику належать логістичний центр №1, масив №2 за адресою: Одеська обл., Біляївський р., с/рада. Нерубайська, Масив 2, будинок б/н; земельні ділянки площею 1,5Га, кадастровий номер №5121084200:01:002:0925; 3,1435Га, кадастровий номер №5121084200:01:002:0928; 5,07 Га, кадастровий номер 5121084200:01:002:0351, які розташовані за адресою: Одеська область, Біляївський район, Нерубайська сільська рада.

Логістичний центр має у своєму складі приміщення морозильних камер площами 7120,3 кв.м, 11 506,1 кв.м. та 2839,50 кв.м., що забезпечують можливість зберігання продуктів харчування при температурі до -20С, від 0С до + 12С та від 0С до +4С відповідно.

Частина комплексу відповідної площі була виділена шляхом поділу Об`єкта, 17.01.2019 реалізована, а 500 000 000,00 грн 17.01.2019 сплачені на користь Банку в рахунок погашення заборгованості. Інша частина Об`єкта (Логістичний комплекс) залишається у власності ТОВ "Інрайс Девелопмент" та перебуває в іпотеці АТ "Ощадбанк" в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Внаслідок повномасштабного вторгнення російською федерацією на територію України та початком війни, Група компаній понесла значні фінансові втрати та втрати активів. Починаючи з 24.02.2022 Групою компаній спостерігається значне зменшення об`ємів надання складських, митних та транспортних послуг або повна зупинка співпраці на невизначений термін. 12.03.2022, під час воєнних дій, був обстріляний об`єкт нерухомого майна, що належить позичальнику ТОВ "Техенерготрейд" - поручитедем якого є ТОВ "Інрайс Девелопмент".

Руйнування, пошкодження унеможливили отримання орендних доходів від здачі в оренду Будівлі холодильника та значно зменшили обсяг складських послуг, які надавала Група до 24.02.2022, що суттєво вплинуло на рівень грошових надходжень Групи компаній загалом.

Крім того, в Концепції зазначається, що Одеський регіон, в якому розташований Логістичний комплекс ТОВ "Інрайс Девелопмент", постійно перебуває під ворожими обстрілами. Розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 26.03.2025 № 273/-2025 "Про визначення підприємств критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області" Товариство було визначене критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

З наведеного судами встановлено підтвердження наявності підстави, визначеної нормами частини восьмої статті 41 КУзПБ, для продовження строку дії мораторію на задоволення вимог забезпеченого кредитора.

Короткий зміст судових рішень щодо заяви з грошовими вимогами

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі №916/2818/25 серед іншого визнано у повному обсязі грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Інрайс Девелопмент" в сумі 4 327 668 102 грн як вимоги забезпечені заставою майна боржника, визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Інрайс Девелопмент", зокрема, окремо внесені вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника: АТ "Ощадбанк" - 4 327 668 102 грн.

Не погодившись із зазначеною ухвалою виключно в частині визначення обсягу забезпечених вимог, Банк оскаржив таку в апеляційному порядку, просив у апеляційній скарзі змінити ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у цій справі та за результатами апеляційного перегляду постановити нове рішення, яким визнати грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Інрайс Девелопмент" у розмірі 4 327 668 102,94 грн з включенням їх до реєстру вимог кредиторів таким чином:

- 295 058 881,00 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо;

- 4 032 603 165,94 грн - конкурсні вимоги, які підлягають включенню до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів;

- 6 056,00 грн - витрати зі сплати судового збору, які підлягають включенню до 1 (першої) черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №916/2818/25 апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 в частині розгляду вимог Банку залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що визнані судом кредиторські вимоги Банку є забезпеченими повністю та незалежно від облікової оцінки заставного майна, визначеної сторонами у відповідних договорах, а відмови від забезпечення матеріали справи не містять.

У наведеному висновку суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що визначення обсягу забезпечення не залежить від обставини, чи є поручитель, до якого заявлено кредиторські вимоги, також і боржником в основному зобов`язанні, відтак заявлені Банком грошові вимоги до боржника підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів як забезпечені вимоги кредитора в повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень щодо розгляду клопотання про продовження строку дії мораторію та скарги на дії / бездіяльність розпорядника майна

Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.01.2026, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 27.04.2026, серед іншого постановив:

- задовольнити частково клопотання Розпорядника та клопотання боржника ТОВ "Інрайс Девелопмент" про продовження строків процедури розпорядження майном та мораторію;

- продовжити строк процедури розпорядження майном, мораторію на задоволення вимог кредиторів, у тому числі мораторію на задоволення забезпечених вимог кредиторів, у справі на 90 календарних днів до 21.04.2026;

- відхилити скаргу АТ "Ощадбанк" на дії (бездіяльність) розпорядника майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" арбітражного керуючого Юрченка В. Я.

Зазначені ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення клопотання про продовження строку дії мораторію обґрунтовані тим, що заявниками підтвердженою підставу для такого продовження, визначену нормами частини восьмої статті 41 КУзПБ , оскільки план санації розроблявся і мав перспективи бути затвердженим судом, а майно, яке є предметом забезпечення, могло бути задіяне у виконанні плану санації.

Водночас, задовольняючи відповідні клопотання частково та продовжуючи строк дії мораторію лише на 90 (дев`яносто) днів, суди виходили з того, що цього часу достатньо для підготовки плану санації боржником, розгляду його кредиторами та подання суду.

У частині відмови у задоволенні скарги Банку на дії (бездіяльність) Розпорядника судові рішення мотивовані тим, що на підставі наявних у справі доказів судами не встановлено обставин щодо не виконання або виконання неналежним чином арбітражним керуючим Юрченком В. Я. обов`язків розпорядника майна боржника та порушення вимог КУзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

АТ "Ощадбанк" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:

- постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 в оскаржуваній частині (щодо визначення обсягу забезпечених вимог) скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги Банку до боржника у розмірі 4 032 603 165,94 грн конкурсними з включенням до реєстру вимог конкурсних кредиторів;

- постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання Розпорядника та клопотання боржника про продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів на 90 календарних днів - відмовити, скаргу Банку на дії (бездіяльність) Розпорядника - задовольнити повністю.

Касаційну скаргу Банк мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені у постановах від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, від 01.11.2022 у справі №910/638/20 та від 13.12.2022 у справі №905/3/21.

Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 1, абзацу третього частини восьмої статті 41, частини другої статті 45, пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, статей 572, 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статті 1 Закону України "Про заставу", а також порушення процесуальних норм у контексті недотримання вимог щодо повного й всебічного дослідження обставин, оцінки доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи.

Стверджуючи про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Банк у касаційній скарзі переконує, що:

- саме по собі посилання судів на те, що остаточна вартість заставного майна формується на стадії його реалізації, не спростовує необхідності визначення обсягу забезпечення вимог кредитора на стадії формування реєстру вимог кредиторів;

- висновок суду апеляційної інстанції про неможливість визначення вартості предмета застави на стадії розпорядження майном суперечить положенням КУзПБ та наведеній скаржником практиці Верховного Суду, відповідно до якої на стадії формування реєстру вимог кредиторів обсяг забезпечених вимог визначається, зокрема, виходячи із вартості предмета застави, погодженої сторонами у договорі, якщо інше не доведено належними та допустимими доказами;

- суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 та яка, однак, сформована щодо правовідносин, які істотно відрізняються від спірних. Зокрема у пунктах 125- 129 постанови Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 прямо зазначено, що правовідносини, де боржник одночасно є боржником за основним зобов`язанням та майновим поручителем, не є подібними до правовідносин, у яких вимоги заявляються до окремого майнового поручителя, який не є боржником за основним зобов`язанням. Тобто суди попередніх інстанцій ототожнили різні за своєю правовою природою правовідносини, попри пряме застереження Верховного Суду щодо їх неподібності. Наслідком такого помилкового застосування судової практики стало повне позбавлення Банку статусу конкурсного кредитора;

- суди не врахували, що вимоги АТ "Ощадбанк" підлягають розмежуванню: як забезпечені - у межах вартості предметів застави та іпотеки; як незабезпечені - у частині, що перевищує вартість предметів забезпечення, з включенням таких вимог до відповідної черги реєстру вимог кредиторів;

- суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний господарський суд, вийшов за межі своїх вимог, оскільки клопотання від боржника та розпорядника майна про продовження мораторію щодо забезпечених кредиторів не подавалось, чим грубо порушив норми частини восьмої статті 41 КУзПБ;

- суди залишили поза увагою, що загальний розмір зобов`язань боржника становить більше 4 млрд грн, тоді як вартість майна, що є предметом забезпечення, складає менше 300 млн. грн, тому відсутні правові та економічні підстави для застосування абзацу третього частини восьмої статті 41 КУзПБ. Відсутність реалістичного плану санації (який має перспективи затвердження судом), як ключової умови для застосування означеної норми, свідчить, що продовження мораторію щодо задоволення забезпечених вимог є юридично необґрунтованим;

- положення пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, на які послалися суди, надають суду право продовжити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів у цілому в умовах воєнного стану, однак не скасовують та не змінюють спеціального порядку, встановленого нормами частини восьмої статті 41 КУзПБ для продовження мораторію саме щодо забезпечених кредиторів;

- суди не врахували, що Банк ні у скарзі, ні у наданих поясненнях не заперечував факту отримання повідомлення № 02-2/15 від 30.12.2026 (яким Банк було повідомлено виключно про проведення засідання комітету кредиторів 08.01.2026 о 13:00), однак вказане повідомлення не містить жодної інформації про дату, час та місце проведення загальних зборів кредиторів боржника;

- рішення, прийняті на зборах кредиторів, у тому числі рішення комітету кредиторів та подане Розпорядником клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном і дії мораторію строком на 170 календарних днів, є процесуально та юридично неспроможними (кредитора з найбільшою кількістю голосів - ТОВ "Сіквеструм" представляв неуповноважений цим Товариством адвокат Бікяшев Д. Р.), а дії Розпорядника містять ознаки дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному законодавством.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Новий розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Колєжук А. С. (призначений ухвалою суду від 20.04.2026 у цій справі) та боржник - ТОВ "Інрайс Девелопмент" подали відзиви, у яких просили касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржених частинах залишити без змін як законні та обґрунтовані.

За змістом викладених у відзиві доводів, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Колєжук А. С. стверджує про необґрунтованість підстав касаційного оскарження, оскільки здійснене судами правозастосування в частині розгляду грошових вимог Банку та визначення обсягу забезпечення узгоджується з практикою Верховного Суду, релевантною до спірних правовідносин у цій справі.

Також зазначає, що у судових рішеннях, ухвалених за результатом розгляду скарги на дії (бездіяльність) Розпорядника та клопотань про продовження дії мораторію, суди правильно керувалися тим, що якщо збори кредиторів прийняли рішення про продовження процедури розпорядження майном для розробки плану санації, то суд має надати таку можливість, навіть якщо забезпечений кредитор виступає проти. При цьому вважає, що суди дослідили наявні у справі докази, однак не встановили порушення Розпорядником порядку скликання зборів кредиторів чи організації їх проведення.

Боржник у поданому відзиві спростовує аргументи скаржника про неправильне визначення судами обсягу забезпечення вимог кредитора, адже вважає, що висновки судів у цій частині узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, яка хоч і стосується в першу чергу майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, однак, з огляду на подібність правового регулювання, вона може бути врахована і у цій справі.

Щодо законності та обґрунтованості судових рішень, ухвалених за наслідком розгляду скарги на дії (бездіяльність) Розпорядника та клопотань про продовження дії мораторію, Боржник зазначає, що твердження Банку про позбавлення його можливості приймати участь у зборах й висловити свою позицію не знайшли підтвердження та спростовані наданими розпорядником майна доказами, що правильно встановили суди попередніх інстанцій. Доводи Боржника в частині розгляду клопотань про продовження строку процедури розпорядження майном та дії мораторію є тотожними аргументам відзиву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Колєжука А. С.

Боржник в цілому доводить, що скаржник не доводить належними та допустимими доказами порушень норм матеріального та процесуального права, як і нез`ясування чи недоведеності обставин, які підлягали дослідженню та мали значення для справи під час винесення оскаржуваних судових рішень у цій справі.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

14.05.2026 до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга АТ "Ощадбанк".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/2818/25 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 01.06.2026 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" без руху та надав скаржнику строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали скаржник 03.06.2026 надіслав до касаційного суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2026, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 (в частині невизнання конкурсних вимог АТ "Ощадбанк" у сумі 4 032 603 165,94 грн) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 (в частині продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів; відхилення скарги на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" Юрченка В. Я.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 916/2818/25; призначено касаційну скаргу до розгляду на 05.08.2026 о 11:45.

Ухвалою від 04.08.2026 Верховний Суд задовольнив заяву арбітражного керуючого Колєжука А. С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні арбітражний керуючий Колєжук А. С. заявив клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги Банку у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання адвоката боржника ТОВ "Інрайс Девелопмент".

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2026 задоволено клопотання арбітражного керуючого Колєжука А. С. про відкладення розгляду касаційної скарги у справі, відкладено розгляд касаційної скарги АТ "Ощадбанк" на 09.09.2026 о 10:45.

08.09.2026 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Інрайс Девелопмент" надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку з перебуванням у відпустці єдиного представника цього Товариства адвоката Бєловицького С. І., який здійснює супровід даної справи та відвідував судові засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 задоволено клопотання ТОВ "Інрайс Девелопмент" про відкладення розгляду касаційної скарги у справі, відкладено розгляд касаційної скарги АТ "Ощадбанк" на 07.10.2026 о 10:30.

У зв`язку з відпусткою судді Картере В. І., 05.10.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.

06.10.2026 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Інрайс Девелопмент" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення участі свого представника у даному судовому засіданні з об`єктивних та поважних причин.

У судовому засіданні 07.10.2026 взяли участь розпорядник майна ТОВ "Інрайс Девелопмент" арбітражний керуючий Колєжук А. С. та представник скаржника - АТ "Ощадбанк", які надали пояснення щодо заяви боржника про відкладення розгляду справи та щодо вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Щодо клопотання ТОВ "Інрайс Девелопмент" про відкладення (перенесення) розгляду справи колегія суддів Верховного Суду встановила, що неможливість забезпечення участі свого представника адвоката Бєловицького С. І. у судовому засіданні 07.10.2026 обґрунтована тим, що вказаний представник, який безпосередньо здійснює правовий супровід цієї справи, володіє її матеріалами та розробляв правову позицію, терміново задіяний у процесі організації ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка сталася в ніч із 20 на 21 вересня 2026 року внаслідок масованого обстрілу та влучання засобів ураження, зокрема ударних безпілотників в складські приміщення Товариства. За доводами заявника, залучення інших представників, які не обізнані з матеріалами цієї справи про банкрутство та предметом касаційного перегляду, унеможливить надання належних пояснень та ефективне здійснення захисту інтересів боржника.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки Верховний Суд уже двічі відкладав розгляд справи саме з підстав неможливості участі у судовому засіданні того ж таки представника боржника адвоката Бєловицького С. І., тоді як явка представника боржника не визнавалася обов`язковою судом, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору (розгляду справи) у відповідному судовому засіданні. Також судом враховано, що боржником - ТОВ "Інрайс Девелопмент" подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу Банку, тобто реалізовано можливість висловити свою позицію щодо наведених у скарзі доводів та надати обґрунтовані заперечення на аргументи скаржника.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги Банку по суті у судовому засіданні 07.10.2026 на підставі наявних у справі матеріалів за відсутності представника боржника та решти учасників судового процесу, які не забезпечили явку повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі Банку доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги з огляду на таке.

Щодо судових рішень, ухвалених за результатом розгляду кредиторських вимог

Об`єктом касаційного перегляду у цій частині є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

боржником, зокрема, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

кредитором, зокрема, є юридична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;

конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, статтями 45 - 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (абзац третій частини другої статті 45 КУзПБ).

Отже, відповідно до наведених вище норм під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником (кредитором) на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Своєю чергою, у випадку недостатності вартості застави для покриття всієї вимоги забезпеченого кредитора, господарський суд на підставі наявних у справі доказів встановлює розмір забезпечених вимог у сумі вартості предмета застави, а решту грошових вимог, у разі їх обґрунтованості, визнає незабезпеченими (див. абзац третій частини другої статті 45 КУзПБ).

Такий, передбачений означеною нормою КУзПБ, порядок визначення господарським судом розміру забезпечених вимог кредитора в обсязі вартості предмета застави стосується випадку, якщо вимоги заявлено до боржника - майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні. У такому разі, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави (постанови від 01.11.2022 у справі № 910/638/20, від 17.06.2020 у справі №905/2028/18, від 13.12.2022 у справі № 905/3/21, від 31.08.2023 у справі №922/595/23). Такий підхід вочевидь має місце за відсутності інших доказів ринкової вартості предмета забезпечення, як то звіту про оцінку заставного майна.

Що ж стосується випадку, якщо грошові вимоги забезпеченого кредитора заявлені до боржника - майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, то у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором іпотеки та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі іпотеки.

Водночас спільним до обох із зазначених випадків є те, що відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою).

При цьому КУзПБ закріплює переважне право кредитора на погашення забезпечених вимог, адже частина шоста статті 64 цього Кодексу унормовує, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Аналогічний підхід застосований законодавцем у абзаці другому частини третьої статті 133 КУзПБ, відповідно до якого кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.

Варто також враховувати, що норми КУзПБ не встановлюють обмеження обсягу забезпечення договірною вартістю предмета забезпечення, позаяк кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації заставного (іпотечного) майна, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (див. постанови від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, від 13.12.2022 у справі № 905/3/21, від 07.02.2023 у справі № 910/24450/13, від 31.08.2023 у справі № 922/595/23).

Тому необхідно розмежовувати дії щодо визначення вартості заставного майна боржника з діями щодо визначення судом розміру кредиторських вимог, оскільки такі дії є різними за своєю суттю та наслідками як для боржника, так і для кредиторів.

Водночас та обставина, що остаточна вартість заставного майна формується на стадії його реалізації, не спростовує необхідності визначення господарським судом обсягу забезпечених вимог кредитора на стадії формування реєстру вимог кредиторів, про що обґрунтовано стверджує скаржник.

У цьому зв`язку Верховний Суд зауважує, що важливим на стадії розгляду господарським судом грошових вимог забезпеченого кредитора є врахування, окрім умов договору та наявності / відсутності заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, обставин того, чи є майновий поручитель (боржник у справі про банкрутство) також боржником в основному зобов`язанні, адже від цієї обставини залежить правильність визначення розміру забезпечених вимог такого кредитора, а саме:

- у повному обсязі - якщо майновий поручитель (боржник у справі про банкрутство), до якого заявлено грошові вимоги, не є боржником в основному зобов`язанні, а кредитор повністю або частково не відмовлявся від забезпечення;

- у розмірі вартості предмета застави (іпотеки) - якщо майновий поручитель (боржник у справі про банкрутство), до якого заявлено грошові вимоги, також виступає боржником в основному зобов`язанні, а кредитор повністю або частково не відмовлявся від забезпечення. При цьому вартість заставного майна визначається, як правило, із її розміру, погодженого між кредитором та боржником у договорі застави (іпотеки). Однак до розгляду господарським судом відповідної заяви кредитора по суті учасники справи, у тому числі сам заявник, не позбавлені також права подати Звіт про оцінку майна, який складено у визначений законом спосіб сертифікованим суб`єктом оціночної діяльності, як доказ ринкової вартості предмета застави (іпотеки).

Наведене свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги Банку про те, що правовідносини, де боржник одночасно є боржником за основним зобов`язанням та майновим поручителем, не є подібними до правовідносин, у яких вимоги заявляються до окремого майнового поручителя, який не є боржником за основним зобов`язанням.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що заява АТ "Ощадбанк" з грошовими вимогами до Боржника мотивована наявністю непогашеної заборгованості останнього перед Банком, що виникла на підставі Кредитного договору-1 та Кредитного договору-2, у загальному розмірі 4 327 662 046, 94 грн, з якої:

1) заборгованість за Кредитним договором-1 (за яким Боржник є позичальником) складає 706 052 650,03 грн, з яких: 387 078 533,64 грн - заборгованість за кредитом; 318 673 329,88 грн - заборгованість за процентами; 117 685,58 грн - заборгованість з комісії; 99 771,31 грн - заборгованість з пені; 16 485,36 грн - заборгованість з 3% річних; 66 844,284 грн - заборгованість за інфляційними витратами;

2) заборгованість за Кредитним договором-2 (за яким Боржник не є позичальником) складає 3 621 609 396, 91 грн, в тому числі: 1 998 158 895,54 грн - заборгованість за кредитом; 1 621 901 912,50 грн - заборгованість за процентами; 607 314,42 - заборгованість з комісії; 512 883,06 грн - заборгованість з пені; 84 744,26 грн - заборгованість з 3% річних; 343 647,14 грн - заборгованість за інфляційними витратами, -

а також окремо витрат зі сплати судового збору у сумі 6 056,00 грн;

Оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі, як зазначалось суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, за результатом попереднього засідання визнав у повному обсязі грошові вимоги АТ "Ощадбанк" до ТОВ "Інрайс Девелопмент" в сумі 4 327 668 102 грн як вимоги забезпечені заставою майна боржника.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги Банку, скаржник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виключно щодо визначення розміру забезпечених вимог із загального їх обсягу.

У цій частині суди попередніх інстанцій керувалися тим, що кредиторські вимоги Банку є забезпеченими повністю та незалежно від облікової оцінки заставного майна, визначеної сторонами у відповідних договорах, а відмови від забезпечення матеріали справи не містять. При цьому суди вважали, що визначення обсягу забезпечення не залежить від обставини, чи є поручитель, до якого заявлено кредиторські вимоги, також і боржником в основному зобов`язанні.

Втім колегія суддів касаційного суду не може погодитися з такими висновками попередніх судових інстанцій, оскільки вони суперечать нормам абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ й наведеним вище мотивам та висновкам Верховного Суду, на які, зокрема, покликається скаржник.

Щодо грошових вимог, що виникли на підставі Кредитного договору-1 (за яким Боржник є позичальником) у загальному розмірі 706 052 650,03 грн, суди встановили, що в забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором між Банком як заставодержателем і ТОВ "Інрайс Девелопмент" як заставодавцем укладено Договір застави-1 та Договір застави-2, договірна вартість предметів застави за якими за взаємною згодою сторін становить 289 392 581,00 грн та 2 466 300,00 грн відповідно, а сукупно - 291 858 881,00 грн.

Наявності інших доказів щодо вартості предметів застави, як і відмови Банку від забезпечення судами попередніх інстанцій не встановлено.

За таких обставин, наявні підстави для віднесення грошових вимог Банку, що виникли на підставі Кредитного договору-1, до забезпечених лише на суму договірної вартості предметів застави, а саме у розмірі 291 858 881,00 грн.

Решта грошових вимог Банку, що виникли на підставі Кредитного договору-1, у сумі 414 193 769,03 грн належить віднести до конкурсних із визначенням їх черговості.

Як зазначалось, суди з`ясували, що сукупна заборгованість за Кредитним договором-1 у сумі 706 052 650,03 грн включає 387 078 533,64 грн заборгованості за кредитом, 318 673 329,88 грн заборгованості за процентами, 117 685,58 грн заборгованості з комісії; 99 771,31 грн заборгованості з пені, 16 485,36 грн заборгованості з 3% річних, 66 844,284 грн заборгованості за інфляційними витратами.

Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється позачергово в порядку, передбаченому КУзПБ. Водночас цей Кодекс не визначає порядку погашення окремих складових заборгованості (основної суми боргу за тілом кредиту, заборгованості за відсотками, заборгованості за неустойкою, заборгованості з 3% річних, заборгованості за інфляційними витратами) за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета забезпечення.

У цьому зв`язку колегія суддів враховує, що загальна черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням визначена статтею 534 ЦК України, відповідно до якої, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість предметів застави (щодо зобов`язань за Кредитним договором-1) становить 291 858 881, 00 грн, а заборгованість за процентами за цим Кредитним договором-1 складає 318 673 329,88 грн, тобто сума вартості забезпечення покриває лише частково розмір заборгованості за процентами, відтак решта заборгованості в цій частині у сумі 26 814 448,88 грн, а також заборгованості з пені у сумі 99 771,31 грн, заборгованості з комісії у сумі 117 685,58 грн, заборгованості з 3% річних у сумі 16 485,36 грн, заборгованості за інфляційними витратами у сумі 66844,284 грн та заборгованості за кредитом у сумі 387 078 533,64 грн підлягає віднесенню до конкурсних вимог.

При цьому оскільки неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу (абзац десятий частини другої статті 47 КУзПБ), то грошові вимоги Банку у виді заборгованості з пені у сумі 99 771,31 грн підлягають віднесенню до шостої черги вимог кредиторів, тоді як решта зазначених вище вимог, що виникли на підставі Кредитного договору-1 та не включають суму забезпечених вимог, підлягають віднесенню розпорядником майна до четвертої черги вимог кредиторів у загальному розмірі 414 093 997,72 грн (26814448,88 + 387078533,64 + 117685,58 + 16485,36 + 66844,284).

Щодо грошових вимог, що виникли на підставі Кредитного договору-2 (за яким Боржник не є позичальником) у загальному розмірі 3 621 609 396, 91 грн, суди встановили, що в забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором між Банком як іпотекодержателем і ТОВ "Інрайс Девелопмент" як іпотекодавцем укладено Договір іпотеки, а також між сторонами укладено Договір поруки.

Оскільки Боржник як іпотекодавець та поручитель не є позичальником за Кредитним договором-2, тобто не є боржником за основним зобов`язанням, суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано керувалися тим, що вимоги Банку із зобов`язань за цим Кредитним договором-2 підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів як забезпечені вимоги кредитора в повному обсязі.

Таке правозастосування відповідає викладеним вище правовим висновкам Верховного Суду, відтак доводи Банку в цій частині підлягають відхиленню з підстав їх помилковості.

Отже, загальний розмір вимог Банку, що забезпечені заставою майна Боржника, становить 3 913 468 277,91 грн (3 621 609 396, 91 грн заборгованості за Кредитним договором-2 та 291 858 881, 00 грн заборгованості за Кредитним договором-1).

Керуючись викладеним вище у сукупності, Верховний Суд зазначає, що вимоги Банку підлягають визнанню господарським судом та включенню розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів у загальній сумі 4 327 668 102,94 грн, з яких: 3 913 468 277,91 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, із задоволенням позачергово; 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору - вимоги із задоволенням у 1 (першу) чергу вимог кредиторів; 414 093 997,72 грн - вимоги із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів; 99 771,31 грн - вимоги із задоволенням у 6 (шосту) чергу вимог кредиторів."

Таким чином, аргументи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права у питанні визначення обсягу забезпечених вимог в частині заборгованості за Кредитним договором-1 частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи. У решті доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку судів про необхідність віднесення вимог Банку із зобов`язань за Кредитним договором-2 до реєстру вимог кредиторів боржника як забезпечених вимог у повному обсязі.

Щодо судових рішень, ухвалених за результатом розгляду скарги на дії (бездіяльність) Розпорядника та клопотання про продовження дії мораторію

З огляду на вимоги скаржника та приписи статей 14, 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення (ухвала суду першої інстанції від 19.01.2026 та постанова апеляційного господарського суду від 27.04.2026) є предметом касаційного перегляду виключно в частинах продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів та відхилення скарги на дії (бездіяльність) Розпорядника.

Як встановили суди попередніх інстанцій (детально зазначено вище), наявними у справі доказами підтверджено, що: усі кредитори, включаючи АТ "Ощадбанк", були належним чином та своєчасно повідомлені про збори кредиторів; з назви та змісту повідомлення слідує, що Розпорядником скликалися як збори кредиторів, так комітет кредиторів; у повідомленні викладено Порядок денний зборів кредиторів та Порядок денний комітету кредиторів, а також міститься посилання на відповідні норми КУзПБ; питання порядку денного, запропонованого на збори кредиторів 08.01.2026, узгоджуються з вимогами пункту 4 частини п`ятої статті 48 та частини другої статті 49 КУзПБ, рішення зборами прийняті в межах компетенції, порядок голосування дотриманий; твердження Банку про відсутність повноважень представника ТОВ "Сіквеструм" спростовані поясненнями Розпорядника та доказами наявності таких повноважень, наданими представником цього Товариства.

На підставі зазначеного, суди обґрунтовано керувалися тим, що саме Банк фактично не скористався правом прийняти участь у зборах кредиторів, а описки, про допущення яких зазначає скаржник, не змінюють суті складених документів та прийнятих рішень, не порушують права осіб та норми КУзПБ.

У цьому зв`язку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно відмовив у задоволенні скарги Банку на дії (бездіяльність) Розпорядника, відтак протилежні доводи скаржника в цій частині Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Більше того, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга Банку в цій частині фактично зводиться за своїм змістом до незгоди з наданою судами першої і апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відсутні у Верховного Суду й підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень у частині розгляду клопотань Розпорядника та Боржника про продовження дії мораторію господарськими судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, суди попередніх інстанцій з`ясували, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника були введені ухвалою суду від 04.08.2025 у цій справі до 21.01.2026, а клопотання Розпорядника (від 08.01.2026) та Боржника (від 15.01.2026) про продовження процедури розпорядження майном боржника були подані заявниками до завершення строку цієї процедури та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, та були обґрунтовані наявністю тієї підстави, що боржником готується план санації, у виконанні якого може бути задіяне майно, що є предметом забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини восьмої статті 41 КУзПБ щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично та забезпечений кредитор отримує право звернути стягнення на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, або ухвалу про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Абзацом третім частини восьмої статті 41 КУзПБ визначено, що господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або боржника до завершення строку дії мораторію, передбаченого цією частиною, може продовжити строк дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, серед іншого якщо план санації розробляється і має перспективи бути затвердженим судом та майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні плану санації або таке майно є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу боржника. Про продовження строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів господарський суд постановляє ухвалу.

Пунктом 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ унормовано, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки, зокрема, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном боржника.

При цьому, як правильно виснували суди, пункт 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не розмежовує таких понять, як мораторій на задоволення вимог забезпечених кредиторів та мораторій на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Керуючись наведеними нормами, господарські суди встановили, що клопотання Розпорядника та Боржника про продовження процедури розпорядження майном були подані до завершення строку цієї процедури та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у тому числі й щодо задоволення вимог забезпечених кредиторів, тоді як Боржником надано докази підготовки плану санації, а майно, яке є предметом забезпечення, може бути задіяне у виконанні такого плану. При цьому нерухоме майно Боржника є базовим ресурсом для здійснення ним господарської діяльності, тоді як вилучення цього майна забезпеченим кредитором може призвести до повної зупинки діяльності Боржника (що суперечить меті процедури розпорядження майном та санації) та до порушення прав інших кредиторів.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі доцільно також зауважив про необхідність сприяння обранню найбільш ефективної процедури, адже якщо збори кредиторів прийняли рішення про продовження процедури розпорядження майном для розробки плану санації, суд має надати таку можливість, навіть якщо забезпечений кредитор виступає проти.

Таким чином, Верховний Суд констатує про правильне застосування попередніми судовими інстанціями положень абзацу третього частини восьмої статті 41 та пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, а відтак про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у цій частині.

Відповідні доводи касаційної скарги Банку зазначеного не спростовують та спрямовані виключно на переоцінку доказів й встановлення інших фактичних обставин справи, зокрема у контексті наявності / відсутності перспективи затвердження судом плану санації та його реалістичності (як ключової умови для застосування норми абзацу третього частини восьмої статті 41 КУзПБ), що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами процесуального закону (стаття 300 ГПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

У аспекті наведеної практики Верховний Суд зауважує, що у цій справі не встановлено порушень порядку надання та отримання доказів (що не ставиться під сумнів і скаржником), належну правову оцінку яким надано судами попередніх інстанцій та до переоцінки яких суд касаційної інстанції відповідно до приписів статті 300 ГПК України вдаватись не може.

Крім того, колегія суддів взяла до уваги, що касаційна скарга Банку в частині оскарження судових рішень, ухвалених за результатом розгляду скарги на дії (бездіяльність) Розпорядника та клопотань про продовження дії мораторію, не мотивована підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що скаржник не навів змістовних доводів на спростування обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, зокрема й у контексті підстав касаційного оскарження.

Порушень судами норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржуваних ухвали від 19.01.2026 та постанови від 27.04.2026 відповідно до приписів частини першої статті 310 ГПК України, колегією суддів під час касаційного провадження також не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, серед іншого, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частини першої статті 311 ГПК України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

За результатом касаційного перегляду судових рішень, ухвалених за результатом розгляду грошових вимог Банку, Верховний Суд зазначає, що висновки господарських судів щодо визначення обсягу забезпечених вимог частково є помилковими. Водночас усунення зазначених недоліків правової аргументації не потребує встановлення нових обставин, однак вимагає зміни резолютивних та мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень з підстав, викладених у цій постанові.

З огляду на зазначене, касаційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню, а постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та ухвала попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 в частині розгляду грошових вимог АТ "Ощадбанк" у цій справі - зміні шляхом викладення їх мотивувальних частин з урахуванням редакції цієї постанови та резолютивної частини у відповідній редакції.

Своєю чергою, переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у цій справі, ухвалені за результатом розгляду скарги на дії (бездіяльність) Розпорядника та клопотання про продовження дії мораторію, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Банку в цій частині та необхідність залишення оскаржуваних постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та ухвали Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 (з урахуванням ухвали від 12.02.2026 про виправлення описки) у зазначених частинах без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 (в частині розгляду грошових вимог Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") у справі № 916/2818/25 змінити, виклавши їх мотивувальні частини з урахуванням редакції цієї постанови та резолютивну частину в такій редакції:

"1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 г, код ЄДРПОУ: 00032129) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" у загальній сумі 4 327 668 102,94 грн, з яких: 3 913 468 277,91 грн - вимоги, забезпечені заставою майна боржника, із задоволенням позачергово; 6 056,00 грн витрат зі сплати судового збору - вимоги із задоволенням у 1 (першу) чергу вимог кредиторів; 414 093 997,72 грн - вимоги із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів; 99 771,31 грн - вимоги із задоволенням у 6 (шосту) чергу вимог кредиторів."

Доповнити пункт 4 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі № 916/2818/25 такими складовими:

"вимоги четвертої черги:

- Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 г, код ЄДРПОУ: 00032129) - 414 093 997,72 грн;"

"вимоги шостої черги:

- Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 г, код ЄДРПОУ: 00032129) - 99 771,31 грн.".

Змінити частково пункт 4 резолютивної частини ухвали попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 у справі № 916/2818/25 шляхом викладення його складової у такій редакції:

"окремо внесені вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника:

- Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12 г, код ЄДРПОУ: 00032129) 3 913 468 277,91 грн.".

3. Зобов`язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" арбітражного керуючого Колєжука Андрія Сергійовича внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

4. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.01.2026 (з урахуванням ухвали від 12.02.2026 про виправлення описки) в частинах продовження строку мораторію на задоволення вимог кредиторів та відхилення скарги на дії (бездіяльність) розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрайс Девелопмент" арбітражного керуючого Юрченка В. Я. у справі № 916/2818/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua