Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №921/110/25
Суддя: Вронська Г.О.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 921/110/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення сторін заяву Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль"
про ухвалення додаткового рішення
з розгляду касаційних скарг ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Тернопільської області (Андрусик Н.О.)
від 27.10.2025 (повний текст складений 12.11.2025)
на постанову Західного апеляційного господарського суду (Орищин Г.В., Галушко Н.А., Желік М.Б.)
від 30.04.2026 (повний текст складений 11.05.2026)
на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду (Орищин Г.В., Галушко Н.А., Желік М.Б.)
від 18.05.2026
у справі за позовом ОСОБА_1
до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль",
про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі
ВСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" (далі - Відповідач) про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів членів кооперативу, оформленого протоколом від 04.03.2018;
- скасування наказу про звільнення Позивача з посади голови правління №7к від 31.03.2018;
- поновлення Позивача на посаді голови правління Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль".
2. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 27.10.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 30.04.2026, у задоволенні позовних вимог відмовив.
3. Постановою Верховного Суду від 06.10.2026 касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2025, постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 у справі № 921/110/25 залишено без змін.
4. 12 жовтня 2026 року Відповідач направив до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/110/25, в якій просить ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Позивача на користь Відповідача 15 104,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
5. 27 жовтня 2026 року Позивач направив до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до меж розумності, справедливості та необхідності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Розглянувши доводи Відповідача та надані докази на підтвердження понесення Відповідачем судових витрат у суді касаційній інстанції, а також клопотання Позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
7. Відповідно до пункту 3 частини першої стаття 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
8. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
9. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
10. Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
11. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
12. Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
13. Відповідачем у цій справі надано копію Договору про надання правничої допомоги б/н від 17.08.2026, копію Додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 17.08.2026, копія Акту наданих послуг від 08.10.2026, платіжну інструкцію від 09.10.2026.
14. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
15. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
16. Водночас при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20.
17. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
18. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
19. Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
20. Водночас у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
21. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
22. У клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу Позивач зазначає про неспівмірність заявленої суми зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Зокрема, Позивач зазначає, що підготовка відзиву на касаційну скаргу не потребувала значного обсягу юридичної роботи, оскільки представник Відповідача використовував правову позицію, сформовану під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Крім того, Позивач заперечує проти витрат на участь адвоката у двох судових засіданнях, посилаючись на відсутність доказів такої участі, а також проти відшкодування гонорару успіху.
23. Оцінюючи наведені доводи, Суд виходить із того, що визначений договором між адвокатом та клієнтом розмір гонорару не є безумовною підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону спору. Вирішуючи питання про їх відшкодування, Суд має встановити зв`язок заявлених витрат із розглядом справи, оцінити фактичний обсяг наданої правничої допомоги, а також співмірність її вартості зі складністю справи та характером виконаної адвокатом роботи.
24. Щодо витрат на підготовку відзиву на касаційну скаргу Суд враховує, що адвокат Демкович Ю.Й. представляв інтереси Відповідача під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій, а отже, був обізнаний з обставинами спору, змістом заявлених позовних вимог та правовою позицією Відповідача.
25. Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін під час розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, чи виникала необхідність дослідження додаткових джерел права, законодавства, документів та доводів учасників справи.
26. При цьому Суд бере до уваги доводи Позивача про те, що відзив на касаційну скаргу містить посилання на правові норми та обставини, які вже наводилися Відповідачем під час апеляційного перегляду справи. За таких обставин попередня обізнаність представника Відповідача з матеріалами справи та сформованою правовою позицією має значення для оцінки обсягу роботи, необхідної для підготовки відзиву на касаційну скаргу.
27. Стосовно витрат на участь адвоката у двох судових засіданнях Суд зазначає, що їх відшкодування можливе за умови підтвердження фактичного надання відповідних послуг. Оскільки Позивач заперечує проти цих витрат, посилаючись на непідтвердження участі представника Відповідача в зазначених засіданнях, Суд має оцінити відповідні відомості з урахуванням матеріалів справи, зокрема даних про участь представника у судових засіданнях касаційної інстанції. Відповідно до протоколу судового засідання від 06.10.2026 представник Відповідача був відсутній у судовому засіданні.
28. Щодо заявлених витрат на сплату гонорару успіху в розмірі 3 000,00 грн Суд зазначає, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, зобов`язання, які виникли між адвокатом та клієнтом щодо сплати гонорару успіху, не є обов`язковими для суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінити такі витрати з погляду їх реальності, необхідності та розумності.
29. Отже, погодження Відповідачем та його адвокатом додаткової винагороди, пов`язаної з результатом розгляду справи, саме собою не зумовлює обов`язку Позивача відшкодовувати її. Визначальним для вирішення цього питання є не лише наявність відповідної умови договору та підтвердження оплати, а й обґрунтованість покладення таких витрат на іншу сторону спору з урахуванням конкретних обставин справи.
30. Враховуючи наведене, Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу необхідно виходити не лише із загального розміру винагороди, погодженої сторонами договору, а й із фактичного змісту та обсягу наданих послуг, їх необхідності для представництва інтересів Відповідача в суді касаційної інстанції та співмірності заявленої суми з виконаною адвокатом роботою.
31. На підставі викладеного Суд, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг Відповідачу в суді касаційної інстанції, врахувавши заперечення Позивача щодо цих витрат, результати розгляду справи № 921/110/25 у суді касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги, керуючись статтями 123, 126, 129 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
32. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 921/110/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" (46011, м. Тернопіль, вул. Л. Українки, 4, ідентифікаційний код 22604618) 7 000,00 (сім тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи № 921/110/25 у суді касаційної інстанції. В іншій частині у задоволенні заяви Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Східний-Тернопіль" відмовити.
3. Видачу відповідного наказу у справі № 921/110/25 доручити Господарському суду Тернопільської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
О. Кролевець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua