Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №748/3148/26
Суддя: Хоменко Л. В.
Провадження №2/748/2390/26
Єдиний унікальний № 748/3148/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
06 листопада 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Хоменко Л.В.,
секретаря Базарної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» звернулось до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 735 грн. 15 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що 17 березня 2021 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001839210401. Відповідно до змісту заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку відповідач підписала власноручно, розмір річної процентної ставки складає 47,88%. Відповідач довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання перед банком в зв`язку з чим утворилась заборгованість. 26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором склала 10 735 грн. 15 коп., з яких: 6 999 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 3 735 грн. 79 коп. - заборгованість по процентам. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою судді від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22 жовтня 2026 року від представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення обґрунтовані тим, що відповідач не погоджується із заявленою сумою заборгованості у розмірі 10 735 грн. 15 коп., вважаючи її необґрунтованою та недоведеною належними і допустимими доказами. Вказала, що позивачем не надано доказів належного укладення кредитного договору та погодження відповідачем усіх істотних умов кредитування, зокрема процентної ставки, тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг у відповідній редакції. Зазначила про відсутність підстав для стягнення нарахованих процентів та необхідність визначення заборгованості виключно в межах основного боргу, що становить 6 999 грн. 36 коп. Також представник відповідача заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим просила зменшити їх до 3 000 грн. 00 коп.
02 листопада 2026 року від представника позивача Карапетової К.В. надійшла відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що кредитний договір укладено шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій погоджено основні умови кредитування, зокрема кредитний ліміт та процентну ставку. Вказала, що факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів, а також розмір заборгованості підтверджуються випискою з банківського рахунку, довідкою про встановлення та зміну кредитного ліміту і розрахунком заборгованості. Зазначила, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 26 червня 2026 року. Також представник позивача заперечувала проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на договір про надання правової допомоги та акт наданих послуг, якими підтверджено їх розмір у сумі 10 000 грн. 00 коп., а також обсяг виконаної адвокатом роботи.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Зачепіло З.Я. у судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Судом встановлено, що 17 березня 2021 року відповідач звернулась до АТ «ПУМБ» із заявою № 2001839210401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до змісту якої відповідач беззастережно підтвердила, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» за адресою pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть їй бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилась з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У вказаній вище заяві відповідач просила надати їй споживчий кредит на таких умовах: кредитний ліміт 7 000 грн. 00 коп.; строк 12 місяців з дня надання кредитного ліміту, зі спливу вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої з сторін.; розмір процентної ставки 47,88 % річних; розмір стандартної процентної ставки 47,88%.
Розрахунковий день - 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови встановлюються ДКБО.
Підписанням цієї заяви клієнт підтверджує, що до підписання заяви отримав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та ознайомився з її змістом. Даний розділ засвідчений особистим підписом відповідача.
Відповідно до розділу «Заключні положення (кредитна картка) заяви № 2001839210401 від 17 березня 2021 року права та обов`язки клієнта і банку, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, а також порядок зміни і припинення дії договору визначаються умовами ДКБО, які погоджуються клієнтом при підписанні цієї заяви. (а.с. 9).
ОСОБА_1 , підписавши Заяву № 2001839210401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 17 березня 2021 року надала згоду на отримання та повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому кредитним договором.
Як вбачається з довідки АТ «ПУМБ» про збільшення кредитного ліміту ОСОБА_1 станом на 17 березня 2021 року її кредитний ліміт становив 7 000 грн. 00 коп. (а.с. 10).
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів за кредитним договором № 2001839210401 від 17 березня 2021 року вбачається, що відповідач станом на 25 червня 2026 року має заборгованість у розмірі 10 735 грн. 15 коп., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту – 6 999 грн. 36 коп.; заборгованість за відсотками – 3 735 грн. 79 коп. (а.с. 11-13).
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитними договорами) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою по рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Крім того, з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що ОСОБА_1 здійснено часткове погашення заборгованості.
Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
26 червня 2026 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (фактор) та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (клієнт), укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого на умовах цього договору клієнт зобов`язується передати (відступити) фактору в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному (-їх) сторонами реєстрі (-ах) боржників, а фактор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому договором (а.с. 26-28).
Відповідно до платіжної інструкції № 23 від 26 червня 2026 ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» сплатило АТ «ПУМБ» грошові кошти за договором факторингу № 1 від 26 червня 2026 року (а.с. 25).
Згідно з витягом з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001839210401 від 17 березня 2021 року розмір загальної заборгованості становить 10 735 грн. 15 коп., в тому числі сума простроченої заборгованості за кредитом 6 999 грн. 36 коп. (а.с. 14).
Сума боргу була нарахована первісним кредитором та не змінювалась позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26 червня 2026 року.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Наявність та розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між первісним кредитором та ОСОБА_1 кредитного договору, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.
Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
Щодо доводів відповідача про відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін щодо сплати процентів за користування кредитом, суд зазначає, що в Заяві № 2001839210401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено основні умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту, процентну ставку та строк кредитування. Вказана заява містить власноручний підпис відповідача, що підтверджує її волевиявлення на укладення договору та погодження зазначених у ній умов. За таких обставин суд вважає доводи сторони відповідача щодо відсутності погодження процентної ставки такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Позивач належними та допустимими доказами довів наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2001839210401 від 17 березня 2021 року, а також правомірність переходу до нього права вимоги за зазначеним договором.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2001839210401 від 17 березня 2021 року у розмірі 10 735 грн. 15 коп., з яких: 6 999 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом; 3 735 грн. 79 коп. - заборгованість по процентам.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 26 червня 2026 року (а.с. 30); довіреність від 29 вересня 2026 року (а.с. 31); акт наданих послуг правничої допомоги від 16 вересня 2026 року (а.с. 32); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 (а.с. 29).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наявні у матеріалах справи, документи надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
Представник відповідача у відзиві щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що, враховуючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, складність справи, обсіг виконаних адвокатом робіт, а також часом необхідним для їх виконання, з огляду на визначені критерії та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає що заявлена стороною сума стягнення на правничу допомогу є надмірною.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. 00 коп., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є неспівмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні та за відсутності сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ».
Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп., яка сплачена позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 206, 263-265, 273, 435 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, оф. 303, код ЄДРПОУ 43696954), заборгованість в сумі 10 735 (десять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн. 15 (п`ятнадцять) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, оф. 303, код ЄДРПОУ 43696954), 2 662 грн. 40 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 3 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, оф. 303, банківські реквізити: НОМЕР_2 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Чернігівським районним судом за письмовою заявою відповідача. Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Хоменко Л.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua