Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №644/6112/26
Суддя: Костюкова Т. В.
Провадження №2/748/1819/26
Єдиний унікальний № 644/6112/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області
в складі головуючого - судді Костюкової Т.В.
за участю секретаря Зінченко Ю.Р.
представника позивача - адвоката Вініцького М.В ( в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу
ВСТАНОВИВ:
20.05.2026 року, представник позивача – адвокат Вініцький Микола Вікторович, діючи на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії СА №1152255 від 10.04.2026 та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без шлюбу, у період з 01 серпня 2015 року по 20 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .
14 липня 2026 року до Чернігівського районного суду Чернігівської області, відповідно до ухвали до Індустріального районного суду міста Харкова від 16 червня 2026 року, надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, для розгляду, за територіальною підсудністю.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з серпня 2015 року проживали однією сім`єю разом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . З 20.04.2022 року ОСОБА_1 була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 . Протягом всього спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували права та обов`язки подружжя. В 2025 році ОСОБА_2 був мобілізований до ЗСУ. 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї №819 про те, що її цивільний чоловік ОСОБА_2 головний сержант механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 31 березня 2026 року в районі населеного пункту Глушівка Куп`янського району Харківської області під час виконання бойового завдання. Встановити факт постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 потрібно позивачці для реалізації прав, передбачених ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» як члену сімї, зниклої особи, а саме як дружини. Окрім виплати соціальних виплат позивачці необхідно встановити даний факт для можливості звернення до державних органів та громадських організацій для отримання відомостей щодо зниклого безвісти ОСОБА_2
14 липня 2026 року Чернігівський районний суд Чернігівської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання.
17 липня 2026 року від представника Міністерства оборони України через систему «Електронний Суд» надійшли пояснення, відповідно до яких Міністерство оборони зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 не містить вимоги матеріально-правового характеру, тобто такої вимоги, за якою можливе застосування державного примусу з метою відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин. Таким чином, фактично позовна заява не містить предмета позову -матеріально-правової вимоги про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права. Натомість Позивачка просить встановити юридичний факт, а саме факт проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що не може бути ефективним способом захисту прав у позовному провадженні. Окремо від зазначеного Міністерство оборони України вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що відповідно до п. 3. Розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець. Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі – військовослужбовці) визначено Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. №884 (далі – Порядок № 884). Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи: копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України); копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові); копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців; копія документа, що підтверджує: - призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового абезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку); - призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці; - встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам; копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців; копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців; копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення; інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі. Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення. Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі: документів, визначених у пункті 3 цього Порядку; інформації, отриманої з державних реєстрів; копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності). Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті. Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі: подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державіагресору; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства. Отже, Міністерство оборони України, в межах повноважень, не бере участі у вирішенні жодного з питань, що стосуються пільг та виплат, пов`язаних зі зникненням безвісти військовослужбовців (а.с 43-46)
Через систему «Електронний Суд» 07.08.2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив у справі, відповідно до якого просили суд поновити строк для його подачі, оскільки військова частина НОМЕР_1 є бойовою бригадою та перебуває не за місцем постійної дислокації в АДРЕСА_3 та з 06 квітня 2022 року розірвана по всім напрямках оборони на території України, а на даний час саме в Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій та Сумській областях, де здійснює захист Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України. Юридична служба військової частини НОМЕР_1 , яка здійснює представництво її інтересів в судах, вже другий 3 рік перебуває в районі виконання бойових (спеціальних) завдань в Сумській області, що суттєво ускладнює здійснювати всі необхідні процесуальні дії, так як крім представництва в суді виникає потреба в оперативному вирішенні (перевірці) та погоджені зі всіма бойовими підрозділами проектів наказів, матеріалів службових розслідувань та інших документів правового характеру, участі у плануванні та просили відмовити у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Положеннями частини першої статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Частиною четвертою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів. Виникнення і реалізація цих прав не ставиться у залежність від рішення суду про встановлення факту спільного проживання. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 року у справі №760/20948/16-ц, спільний відпочинок осіб не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц). Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20). Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в порядку п. 5 ч.1 ст. 256 ЦПК України. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц). Тобто, предметом доказування у даному разі є передусім, сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України. Так, надані позивачем до суду докази можуть підтвердити лише спільне проживання її з ОСОБА_2 протягом певного періоду за однією адресою, що не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Доказів, які б підтверджували факт ведення позивачкою з ОСОБА_2 спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, притаманнихподружжю/сім`ї, позивачкою не надано. Залучені позивачем свідки є сусідами позивачки і які її давно знають, у зв`язку з чим їх покази можуть бути (навіть не умисно) спотвореними та нести суб`єктивне бачення обставин, які не підтверджені іншими доказами. Крім того, показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.12.2021 року у справі №531/295/19. Надані до суду позивачем фото свідчать лише про проведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом дозвілля у певні дні, однак вони не підтверджують існування усталених відносин, як чоловіка та жінка, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, а також спільне їх проживання, ведення спільного господарства. Крім того, Позивачка не надала доказів суду, що, ні вона, ні ОСОБА_2 не перебувають в іншому шлюбі. Також потрібно зазначити, як зазначила Позивачка, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно їй для подальшого отримання виплат та соціальних пільг, як члену сім`ї зниклого військовослужбовця, проте Позивачкою не залучені до розгляду справи можливі інші члени сім`ї або близькі родичи безвісти зниклого ОСОБА_2 , так як дане рішення може в подальшому вплинути на їх права та обов`язки Отже, надані позивачкою докази у їх сукупності не підтверджують тривалого спільного її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню ( а.с 59-64)
Ухвалою від 18 серпня 2026 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05 жовтня 2026 року на 14 годину 00 хвилин.
У судове засідання 05.10.2026 представник Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 не з`явилися, в поясненнях та відзиві міститься клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
У судовому засіданні 05.10.2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. Зауважив, що позивачка з ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка з 2015 року у м. Харкові за місцем мешкання позивачки по АДРЕСА_1 . Позивачка була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за місцем реєстрації зниклого безвісти ОСОБА_2 , однак у смт Золочів вони прожили не більше 2 місяців, повернувшись у м, Харків для мешкання . У м Харкові ОСОБА_2 працював без оформлення трудових відносин, переважно на будівництві. У квартирі позивачки у м. Харкові він зробив ремонт самостійно. Кошти ОСОБА_2 позивачці надавав, але не на картковий рахунок . З даних коштів вона від свого імені сплачувала комунальні послуги. У смт. Золочів комунальні платежі позивачка не сплачувала. У серпні 2025 року ОСОБА_2 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після мобілізації ОСОБА_2 додому не приїздив, бо був на військовій службі. Кошти ОСОБА_2 надавала позивачка, щоб той зміг купити належне обмундирування . Кошти позивачка переказувала на карту його побратима по службі, так як карта ОСОБА_2 була заблокована. Після розблокування карти ОСОБА_2 не повідомляв позивачці номер своєї карти. Коштів після призову на військову службу ОСОБА_2 позивачці не переказував. Сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісти було надіслане їй як цивільній дружині. Позивачка володіє інформацією про перебування ОСОБА_2 у полоні, а тому бажає домогтися його повернення в Україну і відповідно позивачці треба встановити факт проживання однією сім`єю зі зниклим безвісти , щоб мати повноваження діяти в його інтересах у статус члена сім`ї, а також оформити соціальні виплати, а тому просить суд задовольнити позов.
05.10.2026 року судове засідання було відкладено на 09.11.2026 року для виклику свідків.
05.10.2026 року була постановлена ухвала , відповідно до якої клопотання представника позивача про проведення судового засідання по цивільній справі № 644/6112/26, що відбудеться на 09.11.2026р. об 11.00 год. в режимі відеоконференції було задоволено та доучено Індустріальному районному суду м. Харкова забезпечити проведення судового засідання призначеного 09 листопада 2026 року об 11 год 00 хв. в режимі відеоконференції за участю свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У судовому засідання свідок ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_1 і її батьків знає як сусідів. Нарікань на них не має. ОСОБА_1 проживала з молодим чоловіком на ім`я ОСОБА_5 десь близько 10 років . Вона бачила, що він і ОСОБА_1 кожного дня ходили разом на роботу і поверталися з нею разом. Де працював чоловік, з яким жила ОСОБА_1 їй невідомо. Разом з тим, підтвердила, що тривалий час він після отримання опіків та повернення з лікарні лікувався знаходячись вдома у ОСОБА_1 , так як вона особисто чула стогін з квартири, зумовлені болем а ОСОБА_1 прохала її набратися тепіння і з розумінням віднестися до ситуації. ОСОБА_6 вони як сімя, не сперечалися. Вона бачила, що молодий чоловік носив продукти додому. ОСОБА_1 пояснювала їй, що він родом з під Харкова.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вони з ОСОБА_1 є сусідами, так як і позивачка і вона живуть на першому поверсі у житловому будинку у АДРЕСА_4 . ОСОБА_7 жила з баткьами, які померли десь рік тому. Також з ОСОБА_1 жив чоловік - ОСОБА_8 , десь з 2015 року . Їй відомо, що він працював, бо на роботі отримав травму і тривалий час лікувався, спочатку у лікарні, а потім вдома. Про те чи був у них зі ОСОБА_1 спільний бюджет їй невідомо, як і невідомо хто сплачував комунальні послуги за житло за місцем їх мешкання. В цілому ОСОБА_8 був добродушним чоловіком і іноді допомогав їй по дому, якщо вона до нього зверталася. Про ремонт у будинку ОСОБА_1 їй нічого невідомо.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, оцінивши позицію відповідачів із поданих заяв по суті, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.
Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харкові та місцем проживання її згідно документу, що посвідчує її особу –паспорту серії НОМЕР_2 , є АДРЕСА_1 ( а.с 13-14)
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 25.05.2026 року слідує, що ОСОБА_1 0 12.08.1992 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 одна ( а.с 27)
З відповіді №2783981 від 25.05.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери слідує, що ОСОБА_1 з 20.04.2022 року є внутрішньо переміщеною особою та місцем її фактичного проживання є АДРЕСА_2 ( а.с 26)
З відповіді №2784009 від 25.05.2026 року з Єдиного демографічного реєстру слідує, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с 25)
З дослідженого сповіщення сім`ї №819, що видане ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2026 року №1099/ППП ОСОБА_1 було сповіщено про те, що її цивільний чоловік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , головний сержант механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 31 березня 2026 року в районі н.п. Глушківка Куп`янського району Харківської області, виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну і незалежність під час захисту Батьківщини ( а.с 9)
З дослідженого акту наявності особистих речей, грошей, особистих документів померлого(загиблого) військовослужбовця в графі прізвище, імя, по-батькові (за наявності) дружини(чоловіка), батька, матері або близького родича: значиться ОСОБА_9 ,0661519614 Харків, НП відділення 117 . Данитй акт б/н та не містить дати ( а.с 101)
14.04.2026 року за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026221180000501 за ч.1 ст115 КК України по факту зникнення ОСОБА_2 31.03.2026 року в н.п. Глушківка Куп`янського району Харківської області ( а.с 10-11)
З дослідженого смс повідомлення від відділу захисту родинних зв`язків Міжнародного Комітету Червоного Хреста слідує, що ОСОБА_2 знаходиться у полоні та через вказану організацію позивачка отримала лист наступного змісту( мовою оригіналу): «Кому: Жена. Украина, Харьковская обл. г. Харьков, ОСОБА_1 , дом 6 кв.216.2911.1971 г. НОМЕР_3 . От кого: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Привет. Ка дела? Обнимаю, целую, Жду встречи, Береги себя, У меня кроме тебя никого нет. Жив, здоров. Пиши. Ярька» ( а.с 66-69)
Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом №21342/23876/10/26/4.1 від 17.09.2026 року , повідомив, що проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області виявлено наступні актові записи:
-про народження № 18 від 13.02.1980, складений Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого є ОСОБА_11 , матір`ю якого є ОСОБА_12
-про шлюб №847 від 25.05.1991, складений Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб розірвано;
- про шлюб № 1328 від 08.09.2009, складений Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб розірвано.
Перевірку наявності актових записів про шлюб та народження дітей, проведено з часу досягнення шлюбного віку ОСОБА_2 ( а.с 84)
З дослідженого свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , що видане 13.02.1980 року Золочівським відділом РАЦС , слідує, що батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ( а.с 86)
З дослідженого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 20.02.2023 року , що видане Дергачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 65 років померла ОСОБА_12 , про що 20 лютого 2023 року був зроблений актовий запис №151 ( а.с 87)
З дослідженого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 08.10.2021 року , що видане виконавчим комітетом Золосівської селищної ради Золочівськеого району Харківської області слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 64 років помер ОСОБА_11 , про що 08.10.2021 року був зроблений актовий запис №174 ( а.с 88)
Позивачем долучені фотокартки на яких вбачається проведення спільного дозвілля .
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення ст. 74 СК України. Встановлення такого факту передбачено в судовому порядку (п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №686/15993/21, від 09.11.2022 у справі №753/10315/19, від 16.11.2022 у справі №199/3941/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких слідує, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуваннях, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 та від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16, від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/14664/21, від 21 жовтня 2024 року у справі № 522/11976/21.
Отже, закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.
Обставини того, що на ім`я ОСОБА_1 надійшла від ІНФОРМАЦІЯ_3 інформації про безвісти зниклого ОСОБА_2 , свідчать про наявність між позивачкою та ОСОБА_2 близьких особистих взаємин, однак самі по собі та в сукупності з іншими доказами не підтверджують факт ведення ними спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин..
В судовому засіданні представник позивача не заперечував, що доказів переказу коштів ( квитанцій, виписок) як зі сторони ОСОБА_2 ОСОБА_1 , такі і зі сторони ОСОБА_1 ОСОБА_2 немає. В той же час представник зауважував, що ОСОБА_1 здійснювала переказ побратиму Бабенка Я.М. для передачі коштів ОСОБА_2 однак доказів цьому суду не надано, як і доказів того чи дійсно кошти про які вказав представник спрямовувалися саме ОСОБА_2 та чи взагалі вони перераховувалися.
Представник позивача в суді не зміг вказати дату мобілізації і дана дата відсутня у позові , що ставить під сумнів наявність близьких сімейних стосунків.
Стверджуючи про тривале проживання однією сім`єю з 2015 року по 2025 рік суду не надано доказів які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 та зниклого безвісти бюджету ( ні квитанцій про сплату комунальних послуг, ні переказів грошових коштів), крім слів сторони позивача. Також не надано доказів будь-якого листування в месенджерах щодо обговорення побутових та сімейних питань, спільних фінансових витрат.
Реєстрація ОСОБА_1 як ВПО за місцем мешкання ОСОБА_2 не підтверджує взаємних прав та обов`язків подружжя.
З дослідженого смс повідомлення від відділу захисту родинних зв`язків Міжнародного Комітету Червоного Хреста, яким скерований лист позивачці від ОСОБА_2 як дружині не можливо становити дійсні між ними відносини . При цьому, вказане листування не підтверджує спільний побут та права і обов`язки, а тим паче спільний між ними бюджет .
Отже, аналізуючи вказані докази, які надала позивачка, достовірно не можливо встановити, що позивачка ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вели спільне господарство, у них був наявний спільний бюджет та взаємні права і обов`язки, притаманні подружжю.
Допитані у судовому засіданні свідки зі сторони позивача підтвердили, що ОСОБА_1 проживала з молодим чоловіком на імя ОСОБА_8 , не вказавши ні прізвище чоловіка, ні роду його діяльності. Свідкам невідомо щодо наявності/відсутності спільного бюджету .
Досліджені судом фотографії ( а.с 102-110) не надають можливості суду встановити природу відносин між позивачкою та особою чоловічої стататі, який на них зображений.
Суд зауважує, що в контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також зазначити, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц). Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, а тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5
Відповідач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: 03168, Україна, місто Київ, пр. Повітряних Сил, буд.6, Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3
Суддя Т.В.Костюкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua