Рішення від 04 листопада 2026 р. у справі №748/3153/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/2396/26

Єдиний унікальний № 748/3153/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3422786 від 02 жовтня 2019 року у розмірі 30 015 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 622 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 жовтня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3422786, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк до 17 жовтня 2019 року з моменту отримання кредиту та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту. 20 лютого 2020 року між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір № 47-МЛ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3422786. У порушення зазначених умов договорів відповідач своє зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати суми основного боргу у розмірі та строки, визначені вищевказаними договорами не виконав належним чином. Станом на день формування позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 3422786 від 02 жовтня 2019 року становить 30 015 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 10 000 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 15 015 грн. 00 коп.; заборгованість по штрафах/пені – 5 000 грн. 00 коп. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 жовтня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

19 жовтня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності. Зазначив, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів, належності йому права вимоги, а також правомірності нарахування заявлених процентів і штрафних санкцій. Крім того, заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх документально непідтвердженими та неспівмірними. У разі не застосування позовної давності просив перевірити обґрунтованість кожної складової заборгованості та розподілити судові витрати відповідно до результатів розгляду справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір № 3422786 (а.с. 10-12), згідно умов якого товариство зобов`язувалось надати позичальнику грошові кошти у сумі 10 000 грн. 00 коп. (п.1.2), строком на 15 днів з 02 жовтня 2019 року (строк кредитування) (п.1.3), термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 17 жовтня 2019 року (п.1.4.).

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 15 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.

Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Договір передбачає, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство в праві в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії становить: 3 дні – 7%; 7 днів – 14%; 15 днів – 28 %. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний здійснити сплату заборгованості по кредиту / сплату за продовження строку кредитування одним з способів, зазначених на сайті Товариства miloan.ua. При цьому Позичальник самостійно сплачує послуги платіжної системи (фінансового посередника), що здійснює переказ грошових коштів, у відповідності до тарифів останньої. Товариство забезпечує можливість сплати заборгованості через особистий кабінет на сайті miloan.ua, в т.ч. у дні, які відповідно до чинного законодавства України є вихідними, святковими, неробочими. Позичальник має скористатися такою можливістю у випадку якщо на момент здійснення платежу йому недоступні інші способи погашення заборгованості (наприклад у святкові, вихідні дні, нічний час, перебування за кордоном, тощо).

Сторонами кредитного договору узгоджено, що позичальник відповідає перед Кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності (у т.ч. часткової та сумісної), на які відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

У разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.

Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Усі платежі за Договором повинні здійснюватися Позичальником шляхом переказу коштів Товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим Договором. Позичальник підтвердив, що вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення Заяви, є повною, актуальною та достовірною.

Додатком №1 до Договору є Графік розрахунків (зворот а.с. 12).

Матеріали справи містять Анкету-заяву на кредит № 3422786 від 02 жовтня 2019 року від позичальника ОСОБА_1 , дата створення якої зазначена 02 жовтня 2019 року, за умовами якої погоджені умови кредитування на суму 10 000 грн у валюті: Українська гривня, строк кредиту: 15 днів з 02 жовтня 2019 року, дата повернення 17 жовтня 2019 року, сума повернення 10 015 грн, проценти за користування кредитом: 15 грн. Нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Крім того, відображено Процес оформлення та розгляду заяви 3422786 (зворот а.с. 13-14).

З копії довідки про ідентифікацію вбачається, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: U35932; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 02 жовтня 2019 року; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: +3800504958236 (а.с. 13).

При цьому, судом встановлено, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення послідовності дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір, подальше укладення між Товариством та відповідачем електронного кредитного договору на сайті є неможливим.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Тому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданого на запит суду повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 02 жовтня 2019 року зараховано грошові кошти на суму 10 000 грн. 00 коп.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором відповідачу ТОВ «МІОЛАН» здійснено нарахування процентів за період з 02 жовтня 2019 року по 16 грудня 2019 року (зворот а.с. 15-16).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

20 лютого 2020 року між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до якого ТОВ «МІОЛАН» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а останнє набуло право грошової вимог до боржників за договорами позики, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 3422786 (а.с.17-23).

Право кредитодавця на відступлення права вимоги без згоди позичальника умовами кредитного договору не обмежено.

Між сторонами договору факторингу № 47-МЛ підписано Акт приймання- передачі Реєстру Боржників від 20 лютого 2020 року. (а.с. 24).

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» сплатило на користь ТОВ «МІОЛАН» грошові кошти за договором факторингу № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року. (зворот а.с. 24).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3422786 від 02 жовтня 2019 року в розмірі 30 015 грн. 00 коп., яка складається з: 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 15 015 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, 5 000 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею. (а.с. 25).

01 квітня 2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило ОСОБА_1 письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, яка відповідачем проігнорована. (зворот а.с. 25).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У договорах про надання фінансового кредиту, укладених з відповідачем, сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розмір і типи процентних ставок.

Відступлення права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу, який містить інформацію про відповідача (його прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, а саме наданого позивачем розрахунку, відповідач не сплачував заборгованості за укладеним ним договором, ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні, заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Статтею 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 3422786 від 02 жовтня 2019 року наданої ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», заборгованість ОСОБА_1 станом на 14 квітня 2026 року становить 30 015 грн. 00 коп., з яких тіло кредиту 10 000 грн. 00 коп., відсотки 15 015 грн. 00 коп., пеня 5 000 грн. 00 коп. (зворот а.с. 16).

Суд констатує, що у позивача, який є новим кредитором згідно з договором факторингу, виникло право вимоги до відповідача про стягнення кредитних коштів у розмірі, який був визначений за умовами укладення договору факторингу, оскільки відповідач, взявши кредитні кошти у ТОВ «МІОЛАН» у сумі 10 000 грн. 00 коп., вчасно їх не повернув.

Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання відповідачем кредитного договору на суму 10 000 грн. 00 коп. у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності та його застосування до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю один рік, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України та однорічний строк спеціальної позовної давністі, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), на час дії карантину продовжувався.

Таким чином, у період з 12 березня 2020 року до 01 липня 2023 року на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» запроваджено воєнний стан в Україні.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан в Україні введено 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу не припинено і не скасовано, таким чином з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто відновлення перебігу строків позовної давності розпочалося з 04 вересня 2025 року.

Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача, оскільки позивачем цей строк не пропущений.

Стосовно нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що первісним кредитором проведено нарахування процентів з 02 жовтня 2019 року по 16 грудня 2019 року на загальну суму 15 015 грн. 00 коп.

В подальшому, після відступлення права вимоги за Договором факторингу № 47-МЛ, позивач не нараховував відсотки за користування кредитом та пеню.

У Договорі про споживичий кредит встановлено строк кредитування 15 днів.

Договір передбачає, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство в праві в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Відповідно до п. 2.3. Договору, Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії становить: 3 дні – 7%; 7 днів – 14%; 15 днів – 28 %. Волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

Частиною 1 статті 625 ЦК України регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання», згідно із приписами ЦК України, мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно із ч.2 статті 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» наведено у статті 530 ЦК України. Згідно із приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом, натомість виникає обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин. Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 у справі№ 910/719/19).

Із врахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід констатувати, що з аналізу змісту даного договору випливає, що ним передбачене нарахування процентів у період після закінчення строку користування кредитом і фактично встановлено продовження нарахування процентів за користування позикою у тому ж розмірі, що вони мали нараховуватися протягом встановленого договором строку користування позикою.

З огляду на викладене, вимога позивача про необхідність стягнення процентів нарахованих первісним кредитором за користування кредитом починаючи з 17 жовтня 2019 року по 16 грудня 2019 року на загальну суму 15 000 грн. 00 коп. не ґрунтуються на нормі закону.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц.

Таким чином суд наводить свій розрахунок.

Сторонами вказаного кредитного договору було погоджено проценти за користування кредитом: 15 грн. 00 коп, які нараховуються за ставкою в розмірі 0,01% на день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, строк кредитування 15 днів.

Отже, нарахування відсотків у даному договорі має відбуватися таким чином: з 02 жовтня 2019 року по 17 жовтня 2019 року заборгованість за відсотками складає 15 грн. 00 коп. (10 000 грн. х 0,01 % х 15). Загальна сума заборгованості за відсотками складає 15 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Щодо нарахування пені, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору. Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаної п. 1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50% від загальної сими кредиту одержаного Позичальником за цим договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимального розміру визначеного цим договором.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3422786 від 02 жовтня 2019 року, заборгованість відповідача за пенею/штрафами становить 5 000 грн. 00 коп.

Оцінивши доводи сторін та дослідивши наданий розрахунок заборгованості, суд доходить висновку, що нарахування первісним кредитором пені ґрунтується на умовах укладеного між сторонами кредитного договору, якими було визначено підстави, порядок та розмір відповідальності позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

На момент укладення кредитного договору законодавство не містило заборони на встановлення сторонами договірної неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак погоджена сторонами умова договору щодо нарахування пені сама по собі не суперечила вимогам чинного на той час законодавства.

При цьому суд враховує, що відповідно до статей 549, 551 ЦК України пеня є видом неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, а її розмір може встановлюватися договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на те, що умова про сплату пені була погоджена сторонами під час укладення договору, а її нарахування здійснено у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання взятих на себе зобов`язань, суд вважає наявними договірні та правові підстави для її нарахування. Доказів недотримання первісним кредитором погодженого порядку нарахування пені відповідачем не надано, а наведений позивачем розрахунок у цій частині спростований не був.

За таких обставин суд доходить висновку про правомірність нарахування пені в межах установлених договором умов та законодавчих обмежень, що підлягали застосуванню у відповідні періоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 15 015 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках в розмірі 15 грн. 00 коп., заборгованість за пенею в розмірі 5 000 грн. 00 коп. яка виникла перед позивачем.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року (зворот а.с. 28), акт №Д/21884 наданих послуг від 14 квітня 2026 року, згідно якого сума наданих послуг складає 8 000 грн. 00 коп. (зворот а.с. 29), детальний опис наданих послуг до акту №Д/21884 від 14 квітня 2026 року (а.с. 30). Загальна вартість наданих послуг згідно розрахунку позивача становить 8 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 50,02 % (15 015 грн. 00 коп. / 30 015 грн. 00 коп. х 100 %), розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, становить 4 001 грн. 60 коп. (8 000 грн. 00 коп. х 50,02 %).

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд ураховує положення частин четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України, якими передбачено критерії співмірності таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), та ціною позову.

З огляду на характер і складність цієї справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, час, витрачений на їх виконання, а також ціну позову та заперечення відповідача щодо співмірності суми, суд доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню необхідно зменшити до 3 000 грн. 00 коп.

Тому, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Крім того, з огляду на те, що позов задоволено частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача 30 015 грн. 00 коп. Водночас судом вирішено стягнути 15 015 грн. 00 коп., що становить 50,02 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331 грн. 73 коп. (2 662 грн. 40 коп. х 50,02 %).

Керуючись 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 206, 263-265, 273, 435 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), заборгованість за кредитним договором № 3422786 від 02 жовтня 2019 року в розмірі 15 015 (п`ятнадцять тисяч п`ятнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), 1 331 грн. 73 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 3 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, ревізити IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.