Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №927/494/26 — Господарський суд Чернігівської області

Суд: Господарський суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №927/494/26

Суддя: Новик Т.О.

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/494/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, справу

за позовом Фізичної особи – підприємця Павлової Тетяни Олегівни (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2

про стягнення 4 097 573,03 грн

за участю представників:

від позивача: Довгун А.Л., адвоката;

від відповідача: Русанівської Д.Д., адвоката

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця Павлової Тетяни Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення 4097573,03 грн заборгованості, а саме: 352686,91 грн боргу, 3685512,24 грн пені, 40840,62 грн інфляційних нарахувань, 18533,26 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості товару, отриманого відповідно до договору поставки № ДП/76/1 від 17.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.08.2026, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 22.06.2026 отримана позивачем 22.06.2026 об 11:42, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвала суду від 22.06.2026 отримана відповідачем 14.07.2026, що підтверджується трекінгом з сайту АТ «Укрпошта» (щодо перевірки інформації відносно статуту відправлення рекомендованого листа № R067206283340).

В розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а також про встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

30.06.2026 відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач посилається на таке:

- станом на дату звернення Позивача з позовною заявою до суду Відповідачем оплачено поставлений товар на суму 1 835 038,50 грн, з яких було повернення товару на 70 025,33 грн;

- на дату подачі відзиву сума, яка підлягає стягненню з Відповідача становить 350 275,96 грн, що дорівнює різниці між 2 185 314,46 (сума поставки) та 1 835 038,50 (сума оплаченого товару);

- не правильно обраховано період нарахування пені, оскільки відповідно до умов п. 9.7 Договору поставки нарахування пені має відбуватися з 181 дня від дати поставки Товару;

- розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- сума пені є неспівмірною до суми простроченої заборгованості за Договором поставки.

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

06.07.2026 позивачкою подана відповідь на відзив, відповідно до якої остання заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що системний та граматичний аналіз умов Договору свідчить, що сторони визначили лише момент, після настання якого залежно від тривалості вже існуючого прострочення застосовується відповідний розмір пені, а не момент виникнення самого прострочення чи початок перебігу періоду, за який вона нараховується. Отже, положення Договору слід тлумачити як такі, що диференціюють ставку пені залежно від тривалості порушення, а не встановлюють відстрочку у застосуванні відповідальності. За такого тлумачення пеня підлягає нарахуванню за весь період прострочення, починаючи з першого дня його виникнення, що і було здійснено Позивачем.

Позивачка не погоджується з запереченням відповідача, що нарахування пені у розмірі 2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення є неправомірним, оскільки воно нібито перевищує граничний розмір неустойки (подвійну облікову ставку НБУ), встановлений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» і вважає її наслідком хибного та вибіркового тлумачення умов Договору та норм матеріального права. Обмеження, встановлені статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», а також ч. 3 ст. 549 ЦК України, за доводами позивачки, стосуються виключно пені у її класичному розумінні та жодним чином не стосуються штрафів. Оскільки узгоджені сторонами у п. 9.7 Договору 2% від неоплаченої суми за кожен день тривалого прострочення є за своєю суттю поденним штрафом, на них вищевказані законодавчі обмеження граничного розміру (подвійної ставки НБУ) не поширюються. Чинне законодавство України не містить заборони щодо встановлення у господарських договорах штрафу, який обчислюється у відсотковому відношенні за кожен день порушення (триваючого штрафу), якщо таке правопорушення має тривалий характер.

Що стосується повернення товару, то за обліковими даними Позивача повернення товару було здійснено Покупцем на загальну суму 127 875,60 грн, про що безпосередньо зазначено у позовній заяві та підтверджено доданими до неї копіями накладних на повернення товару. При цьому вартість поверненого товару повністю враховано ФОП Павловою Т.О. у розрахунку штрафних санкцій.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданої відповіді на відзив.

09.07.2026 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких останній зазначає, зокрема, що твердження Позивача про те, що визначений п. 9.7 (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 19.08.2025) та Додатком № 4 до Договору поставки розмір пені з 111-го календарного дня фактично є штрафом не відповідає дійсності та суперечить нормам ст. 549 Цивільного кодексу України. Позивач не заявляє позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу за прострочення строків оплати за Договором поставки № ДП/76/1 від 17.03.2025.

Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалі справи.

17.07.2026 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог по стягненню 350275,96 грн боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору (оплатою суми 350275,96 грн після відкриття провадження у справі).

Суд прийняв клопотання до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.08.2026.

У судовому засіданні 25.08.2026 судом оголошено перерву до 24.09.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Новик Т.О. на лікарняному судове засідання, призначене на 24.09.2026 об 11:10 год. не відбулося.

Ухвалою суду від 29.09.2026 сторін повідомлено про те, що судове засідання у справі № 927/494/26 відбудеться 13.10.2026.

06.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в розгляді іншої справи, явка учасників в якій судом визнано обов`язковою.

13.10.2026 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання до 28.10.2026.

28.10.2026 у судовому засіданні на підставі статті 240 ГПК України проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

17.03.2025 між Фізичною особою – підприємцем Павловою Тетяною Олегівною (далі – Постачальник) та фізичною особою – підприємцем Жовтоватим Сергієм Анатолійовичем (далі – Покупець) укладено договір поставки № ДП/76/1 (далі – Договір).

Відповідно до умов Договору:

п. 1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (постачати) Товар Покупцю, у визначеній Замовленням кількості, відповідної якості та за погодженою у Специфікації ціною, а Покупець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором приймати та оплачувати Товар.

п. 1.2. Найменування Товару, ціна, код Товару за КТЗЕД та інша необхідна інформація зазначається Постачальником у Специфікації, що є невід`ємним додатком до цього Договору (Додаток №1).

п. 2.1. Поставка Товару Постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до надісланих Замовлень Покупця. Постачальник зобов`язується здійснювати поставку Товару за адресами, в кількості та на дату, що вказані у Замовленні власними силами і засобами (в т.ч. транспортом) та за свій рахунок (п. 2.1. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей).

п. 5.1. Ціни на Товар встановлюються в національній валюті України та визначаються на підставі Специфікацій (Додаток№ 1). Дата підписання Специфікацій Покупцем є датою узгодження цін.

п. 5.5. Оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, в порядку, узгодженому Сторонами в Додатку №4.

Відповідно до Додатку № 4 Договору «Окремі умови Договору поставки» оплата здійснюється протягом 90 календарних днів з дати приймання Товару відповідно до п. 2.10. цього Договору.

п. 6.1. Покупець має право повернути Постачальнику Товар, поставлений Покупцю, а Покупець зобов`язаний прийняти його на умовах, визначених у п.п. 6.1.1.-6.1.10 Договору.

п. 6.5. Повернення Товару Постачальнику відбувається на підставі підписаної Покупцем накладної на повернення товару. Уповноважений представник Постачальника на підставі довіреності або іншого документа, що підтверджує його повноваження, у двох примірниках підписує накладну на повернення Товару, один з яких повертає Покупцю.

п. 9.7. У разі порушення (прострочення) Покупцем строків оплати товару понад 90 (дев`яності) календарних днів з дати отримання товару Покупець, починаючи з 91 (дев`яносто першого) календарного дня порушення (прострочення) Покупцем строків оплати товару, зобов`язаний сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а починаючи зі 111 (ста одинадцятого) календарного дня порушення (прострочення) Покупцем строків оплати Товару, Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплачувати Постачальнику пеню в розмірі 2% (двох відсотків) від неоплаченої суми за кожен день такого прострочення. У разі наявності у покупця заборгованості з оплати товару, покупець за погодженням з Постачальником може зменшити розмір такої заборгованості шляхом повернення отриманого від Постачальника Товару, який має бути в стані не гіршому, ніж в момент його отримання від Постачальника. У цьому випадку всі транспортні та інші витрати щодо повернення такого товар несе Покупець (п. 9.7. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей).

п. 10.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками та скріплений печатками (за наявності) обох Сторін, та дії з 17.03.2025 до 31.12.2025. але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за даним Договором. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін письмово не попередить іншу Сторону про свій намір розірвати або припинити дію цього Договору, цей Договір вважається пролонгованим до 31.12.2026.

На виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець отримав Товар на загальну суму 2 245 565,54 грн, що підтверджується видатковими накладними:

№ ЦУ-82 від 19.04.2025 на суму 91 752,20 грн;

№ ЦУ-83 від 21.04.2025 на суму 335 516,42 грн;

№ ЦУ-89 від 26.04.2025 на суму 110 915,67 грн;

№ ЦУ-88 від 26.04.2025 на суму 29 058,00 грн;

№ ЦУ-91 від 02.05.2025 на суму 110 953,10 грн;

№ ЦУ-108 від 27.05.2025 на суму 28 558,90 грн;

№ ЦУ-107 від 27.05.2025 на суму 248 527,61 грн;

№ ЦУ-110 від 31.05.2025 на суму 186 657,45 грн;

№ ЦУ-109 від 31.05.2025 на суму 82 998,19 грн;

№ ЦУ-114 від 06.06.2025 на суму 75 553,29 грн;

№ ЦУ-113 від 06.06.2025 на суму 91 784,30 грн;

№ ЦУ-121 від 13.06.2025 на суму 127 476,59 грн;

№ ЦУ-124 від 20.06.2025 на суму 268 980,45 грн;

№ ЦУ-123 від 20.06.2025 на суму 23 911,20 грн;

№ ЦУ-128 від 27.06.2025 на суму 14 154,60 грн;

№ ЦУ-127 від 27.06.2025 на суму 83 294,04 грн;

№ ЦУ-131 від 04.07.2025 на суму 118 132,74 грн;

№ ЦУ-130 від 04.07.2025 на суму 22 858,00 грн;

№ ЦУ-137 від 11.07.2025 на суму 84 337,25 грн;

№ ЦУ-136 від 11.07.2025 на суму 14 768,00 грн;

№ ЦУ-144 від 19.07.2025 на суму 73 225,54 грн;

№ ЦУ-143 від 19.07.2025 на суму 22 152,00 грн.

Видаткові накладні підписані представниками покупця та продавця без зауважень та заперечень.

У матеріалах справи наявні накладні на повернення Товару, а саме:

№ ЦУ-4 від 12.05.2025 на суму 16318,98 грн (підстава: реалізація товарів і послуг № ЦУ-83 від 21.04.2025);

№ ЦУ-5 від 12.05.2025 на суму 10455,20 грн (підстава: реалізація товарів і послуг № ЦУ-89 від 26.04.2025);

№ЦУ-6 від 12.05.2025 на суму 5994,00 грн (підстава: реалізація товарів і послуг № ЦУ-88 від 26.04.2025);

№ ЦУ-9 від 17.06.2025 на суму 26545,70 грн (підстава: реалізація товарів і послуг № ЦУ-113 від 06.06.2025);

№ ЦУ-10 від 23.06.2025 на суму 20984,45 грн (підстава: реалізація товарів і послуг № ЦУ-110 від 31.05.2025);

№ ЦУ-13 від 18.07.2025 на суму 937,20 грн (підстава: реалізація товарів і послуг № ЦУ-127 від 27.06.2025);

№ ЦУ-20 від 28.10.2025 на суму 2372,16 грн;

№ ЦУ-21 від 28.10.2025 на суму 1493,28 грн;

№ ЦУ-22 від 28.10.2025 на суму 380,61 грн;

№ ЦУ-3 від 10.02.2026 на суму 42394,02 грн.

Всього за даними накладними Покупцем повернуто Товар на загальну суму 127875,60 грн.

Відповідно до наявної у матеріалах справи виписки по рахунку, Покупцем здійснено оплату вартості Товару на суму 1765003,03 грн.

За твердженням позивача, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача склала 352686,91 грн.

Відповідно до квитанції на переказ готівки № 2613510476 від 17.07.2026 відповідачем сплачено 350276,00 грн з призначенням платежу: «оплата основного боргу за Договором поставки № ДП/76/1 від 17.03.2025».

За порушення строків оплати вартості Товару, отриманого за Договором позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення: 3685512,24 грн пені, 40840,62 грн інфляційних втрат та 18533,26 грн 3% річних.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договорів поставки.

Стосовно підстави звернення позивача до суду з позовом до фізичної особи суд зазначає таке.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 31.03.2026 внесено запис № 2010350060006256550 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця Жовтоватого Сергія Анатолійовича.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків.

Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо оплати отриманого товару, а тому несвоєчасне виконання/невиконання в повному обсязі зобов`язання є його порушенням.

Щодо вимог по стягненню боргу.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 2245565,54 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЦУ-82 від 19.04.2025, № ЦУ-83 від 21.04.2025, № ЦУ-89 від 26.04.2025, № ЦУ-88 від 26.04.2025, № ЦУ-91 від 02.05.2025, № ЦУ-108 від 27.05.2025, № ЦУ-107 від 27.05.2025, № ЦУ-110 від 31.05.2025, № ЦУ-109 від 31.05.2025, № ЦУ-114 від 06.06.2025, № ЦУ-113 від 06.06.2025, № ЦУ-121 від 13.06.2025, № ЦУ-124 від 20.06.2025, № ЦУ-123 від 20.06.2025, № ЦУ-128 від 27.06.2025, № ЦУ-127 від 27.06.2025, № ЦУ-131 від 04.07.2025, № ЦУ-130 від 04.07.2025, № ЦУ-137 від 11.07.2025, № ЦУ-136 від 11.07.2025, № ЦУ-144 від 19.07.2025, № ЦУ-143 від 19.07.2025.

З урахуванням умов п. 5.5. Договору та Окремих умов Договору строк оплати Товару становить:

по накладній № ЦУ-82 від 19.04.2025 – до 18.07.2025

по накладній № ЦУ-83 від 21.04.2025 – до 21.07.2025

по накладній № ЦУ-89 від 26.04.2025 – до 25.07.2025

по накладній № ЦУ-88 від 26.04.2025 – до 25.07.2025

по накладній № ЦУ-91 від 02.05.2025 – до 31.07.2025

по накладній № ЦУ-108 від 27.05.2025 – до 25.08.2025

по накладній № ЦУ-107 від 27.05.2025 – до 25.08.2025

по накладній № ЦУ-110 від 31.05.2025 – до 29.08.2025

по накладній № ЦУ-109 від 31.05.2025 – до 29.08.2025

по накладній № ЦУ-114 від 06.06.2025 – до 04.09.2025

по накладній № ЦУ-113 від 06.06.2025 – до 04.09.2025

по накладній № ЦУ-121 від 13.06.2025 – до 11.09.2025

по накладній № ЦУ-124 від 20.06.2025 – до 18.09.2025

по накладній № ЦУ-123 від 20.06.2025 – до 18.09.2025

по накладній № ЦУ-128 від 27.06.2025 – до 25.09.2025

по накладній № ЦУ-127 від 27.06.2025 – до 25.09.2025

по накладній № ЦУ-131 від 04.07.2025 – до 02.10.2025

по накладній № ЦУ-130 від 04.07.2025 – до 02.10.2025

по накладній № ЦУ-137 від 11.07.2025 – до 09.10.2025

по накладній № ЦУ-136 від 11.07.2025 – до 09.10.2025

по накладній № ЦУ-144 від 19.07.2025 – до 17.10.2025

по накладній № ЦУ-143 від 19.07.2025 – до 17.10.2025.

Судом встановлено, що відповідно до накладних на повернення товару № ЦУ-4 від 12.05.2025 на суму 16318,98 грн, № ЦУ-5 від 12.05.2025 на суму 10455,20 грн, № ЦУ-6 від 12.05.2025 на суму 5994,00 грн, № ЦУ-9 від 17.06.2025 на суму 26545,70 грн, № ЦУ-10 від 23.06.2025 на суму 20984,45 грн, № ЦУ-13 від 08.07.2025 на суму 937,20 грн, в межах 90 денного строку оплати відповідачем повернуто позивачу Товар на загальну суму 81235,53 грн.

Водночас, як встановив суд, у вище вказаних накладних на повернення сторони чітко визначили в межах якої поставки (відповідно до якої видаткової накладної) відбувалося повернення.

Так, повернення за накладною № ЦУ-4 від 12.05.2025 на суму 16318,98 грн відбулося по поставці за видатковою накладною № ЦУ-82 від 21.04.2025, повернення за накладною № ЦУ-5 від 12.05.2025 на суму 10455,20 грн відбулося по поставці за накладною № ЦУ-89 від 26.04.2026, повернення за накладною № ЦУ-6 від 12.05.2025 на суму 5994,00 грн відбулося за накладною № ЦУ-88 від 26.04.2025, повернення за накладною № ЦУ-9 від 17.06.2025 на суму 26545,70 грн відбулося по поставці за накладною № ЦУ-113 від 06.06.2025, повернення за накладною № ЦУ-10 від 23.06.2025 на суму 20984,45 грн відбулося по поставці за накладною № ЦУ-110 від 31.05.2025, повернення за накладною № ЦУ-13 від 08.07.2025 на суму 937,20 грн відбулося по поставці за накладною № ЦУ-127 від 27.06.2025.

Отже, з огляду на те, що у накладних на повернення чітко визначені підстави, а саме конкретні видаткові накладні, відповідно до яких поставлявся товар, суд доходить висновку, що станом на день виникнення зобов`язань по оплаті заборгованість за видатковими накладними становила:

по накладній № ЦУ-83 від 21.04.2025 – 319197,44 грн;

по накладній № ЦУ-89 від 26.04.2025 – 100460,47 грн;

по накладній № ЦУ-88 від 26.04.2025 – 23064,00 грн;

по накладній № ЦУ-110 від 31.05.2025 – 165673,00 грн;

по накладній № ЦУ-113 від 06.06.2025 – 65238,60 грн;

по накладній № ЦУ-127 від 27.06.2025 – 82356,84 грн.

У подальшому відповідачем здійснювались як оплати, так і повернення товару, які і мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

В контексті наведеного суд враховує, що повернення Товару за видатковими накладними № ЦУ-20 від 28.10.2025 на суму 2372,16 грн; № ЦУ-21 від 28.10.2025 на суму 1493,28 грн; № ЦУ-22 від 28.10.2025 на суму 380,61 грн; № ЦУ-3 від 10.02.2026 на суму 42394,02 грн, а всього на суму 46640,07 грн здійснювалось в рахунок укладеного Договору поставки товару № ДП/76/1 від 17.03.2025, що узгоджується з досягнутими домовленостями Сторін, викладеними в п. 9.7. Договору, за умовами якого у разі наявності у Покупця заборгованості з оплати товару, Покупець за погодженням з Постачальником може зменшити розмір такої заборгованості шляхом повернення отриманого від Постачальника товару.

Так, судом перевірено та матеріалами справи підтверджено, що станом на день звернення до суду заборгованість становила 352686,91 грн.

А відтак, доводи відповідача, що заборгованість складає 350276,00 грн не знайшли свого підтвердження, та спростовані доказами, наявними у матеріалах справи.

Разом з тим під час розгляду справи, відповідачем здійснено оплату заборгованості в сумі 350276,00 грн.

Отже, провадження у справі в частині стягнення 350276,00 грн підлягає закриттю за відсутності предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України з віднесенням судових витрат в цій частині вимог на відповідача з урахуванням положень ч. 9 ст. 129 ГПК України.

З урахуванням вищевикладених обставин, станом на день ухвалення рішення заборгованість відповідача становить 2410,91 грн.

Доказів оплати даної суми до матеріалів справи не доданою.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є правомірними і підлягають задоволенню.

Щодо вимог по стягненню пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 9.7. Договору сторони обумовили, що у разі порушення (прострочення) Покупцем строків оплати товару понад 90 (дев`яності) календарних днів з дати отримання товару Покупець, починаючи з 91 (дев`яносто першого) календарного дня порушення (прострочення) Покупцем строків оплати товару, зобов`язаний сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а починаючи зі 111 (ста одинадцятого) календарного дня порушення (прострочення) Покупцем строків оплати Товару, Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплачувати Постачальнику пеню в розмірі 2% (двох відсотків) від неоплаченої суми за кожен день такого прострочення.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3685512,24 грн пені за період прострочення з 18.07.2025 по 18.05.2026 (з рахуванням настання строку оплати по кожній накладній окремо).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування заявленого до стягнення розміру пені та відповідний перерахунок.

За перерахунком суду, враховуючи наведені вище висновки суду про погашення заборгованості в хронологічному порядку, обґрунтований розмір пені становить 196622,88 грн за період з 19.07.2025 по 18.05.2026.

При здійсненні перерахунку судом також враховано, що відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, при перерахунку заявленої до стягнення суми пені, суд з огляду на зазначені положення Закону встановив, що здійснені позивачем нарахування пені у розмірі 2% від неоплаченої суми перевищують розмір подвійної облікової ставки НБУ, у зв`язку з чим такі суми обраховані у відповідності з наведеними положеннями Закону.

Крім того, як встановлено судом, строк оплати по видатковій накладній № ЦУ-82 від 19.04.2025 – до 18.07.2025, а відтак, прострочення виконання зобов`язання настає з 19.07.2025, а не з 18.07.2025 (як вказано позивачем у розрахунку), що узгоджується з приписами ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку та враховано судом при перерахунку пені.

При цьому Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивачем неправильно обраховано період нарахування пені, і відповідно до умов п. 9.7 Договору поставки нарахування пені має відбуватися з 181 дня від дати поставки Товару, оскільки за змістом п. 9.7. відлік прострочення відбувається від дати отримання товару, зокрема, сторони чітко погодили строк оплати: 90 календарних днів з дати отримання товару, і строк прострочення зобов`язання з оплати визначили з 91 календарного дня від дати отримання товару.

А відтак, позивачем правомірна здійснено нарахування починаючи з 91 дня від дати отримання товару.

Суд не приймає заперечення позивача стосовного того, що узгоджені сторонами у п. 9.7 Договору 2% від неоплаченої суми за кожен день тривалого прострочення є за своєю суттю поденним штрафом і на них законодавчі обмеження граничного розміру (подвійної ставки НБУ) не поширюються, з огляду на таке.

Звертаючись до суду, позивач визначив предмет позовних вимог, а саме: стягнення 352686,91 грн боргу, 3685512,24 грн пені, 40840,62 грн інфляційних нарахувань, 18533,26 грн 3% річних (а.с. 7 зворотна сторона, стор.14 позову).

В контексті наведеного суд зауважує, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмета спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Суд зазначає, що у господарському судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Тобто позивач, вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого диспозитивного права, шляхом звернення з позовом із визначеними ним вимогами до особи, винної, на його думку, в порушенні його майнових прав. Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16).

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Відтак, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрати, зокрема, предмет позову.

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.

Таким чином, вирішення спору судом перебуває в безпосередній залежності від вимог, сформульованих позивачем, а межі судового розгляду суду корелюються підставами та предметом пред`явленого позивачем позову.

Як у самому позові, так і у розрахунку позовних вимог, доданому до позову (а.с.66-69) позивач жодним чином не диференціює заявлену суму 3685512,24 грн на пеню та штраф.

Позиція позивача щодо суті спору, реалізації права на здійснення нарахувань має бути однозначною та такою, яка б не змушувала суд тлумачити дії та волю сторони з подвійним змістом, а також для того, щоб суд в межах своєї компетенції, зміг надати оцінку як правовідносинам, так і доказам у справі.

Заяв про зміну предмету позову до суду протягом розгляду справи не надходило.

Щодо вимог по стягненню інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем пред`явлено до стягнення 18533,26 грн 3% річних за період прострочення з 18.07.2025 по 18.05.2026 та 40840,62 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з серпня 2025 року по квітень 2026 року (з рахуванням настання строку оплати по кожній накладній окремо).

Здійснивши перерахунок, з урахуванням обставин, врахованих при здійсненні перерахунку пені (щодо періодів та розміру заборгованості) судом встановлено, що інфляційні втрати за період з серпня 2025 року по квітень 2026 року становлять 40603,09 грн, а 3% річних становлять 19137,26 грн.

Відповідно до статей 14, 237 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 18533,26 грн 3% річних є правомірними і підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі, а вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 40603,09 грн.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Отже змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів на спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені фактичні обставини цієї справи та оцінивши наявні у ній докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи – підприємця Павлової Тетяни Олегівни підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2410,91 грн боргу, 196622,88 грн пені, 40603,09 грн інфляційних втрат та 18533,26 грн 3% річних.

Провадження у справі в частині стягнення 350276,00 грн підлягає закриттю за відсутності предмету спору.

В решті вимог по стягненню 3488889,36 грн пені та 237,53 грн інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає за безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 7301,35 грн покладається на відповідача.

В решті 41869,53 грн судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 350 276,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Жовтоватого Сергія Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь Фізичної особи – підприємця Павлової Тетяни Олегівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) борг в сумі 2 410,91 грн, пеню в сумі 196 622,88 грн, 3 % річних в сумі 18 533,26 грн, інфляційні втрати в сумі 40 603,09 грн та судовий збір в сумі 7 301,35 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 09.11.2026

Суддя Т.О.Новик

Оригінал: reyestr.court.gov.ua