Суд: Господарський суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: підряду, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №922/2847/26
Суддя: Шарко Л.В.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2847/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго Буд", Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Сурсько-Литовське(пн)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хайперактив", м. Харків
простягнення 495000,00 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго Буд", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайперактив" (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 495000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що на підставі виставленого відповідачем рахунку позивачем було перераховано на користь відповідача 495000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 110 від 23.02.2026 року. У призначенні платежу за платіжною інструкцією №110 від 23.02.2026 року зазначено: "За роботи з реконструкції цеху гальванічних покриттів згідно з договором № 2026/5 на виконання підрядних робіт від 12.05.2026 Без ПДВ". Однак, після отримання грошових коштів відповідач відповідних робіт для позивача не виконав, результату робіт позивачу не передав, акти приймання виконаних робіт між сторонами не складалися та не підписувалися. Договір на виконання підрядних робіт № 2026/5 від 12.05.2026 року, на який безпосередньо посилається як виставлений відповідачем рахунок, так і платіжний документ позивача, відповідачем також підписаний не був. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Представники сторін у судове засідання 30.10.2026 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до їх електронних кабінетів.
27.10.2026 до суду від позивача надійшла заява в якій позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе заяву позивача задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника позивача судом не визнавалась.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Про належне повідомлення відповідача свідчать довідки про доставку електронного листа (ухвал суду) в електронному вигляді по справі № 922/2847/26, які було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайперактив" в його Електронний кабінет.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач у позові вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго Буд" (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Хайперактив", попереднє найменування - ТОВ "Еліт Супер" (далі - Відповідач), вели переговори щодо виконання відповідачем підрядних робіт, а саме за роботи з реконструкції цеху гальванічних покриттів.
У межах зазначених правовідносин сторонами опрацьовувався договір на виконання підрядних робіт № 2026/5 від 12.05.2026 року (далі - Договір).
Водночас зазначений договір відповідачем підписаний не був, у зв`язку з чим укладення договору в передбаченій сторонами письмовій формі завершено не було.
У процесі погодження майбутнього виконання робіт відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 2026/5 від 12.05.2026 року на суму 495000,00 грн.
Рахунок містить пряме посилання на "№ 2026/5 від 12.05.2026", а як предмет оплати в них зазначено "реконструкції цеху гальванічних покриттів".
На підставі виставленого відповідачем рахунку позивачем було перераховано на користь Відповідача 495000,00 грн, згідно з платіжною інструкцією № 110 від 23.02.2026 року.
У призначенні платежу за платіжною інструкцією № 147 від 13.05.2026 року зазначено: "За роботи з реконструкції цеху гальванічних покриттів згідно договору 2026/5 на виконання підрядних робіт від 12.05.2026 Без ПДВ".
Таким чином, загальна сума перерахованих позивачем на користь відповідача грошових коштів становить 495000,00 грн.
Зазначені грошові кошти були перераховані позивачем у рахунок майбутнього виконання відповідачем підрядних робіт.
Однак, після отримання грошових коштів відповідач відповідних робіт для позивача не виконав, результату робіт позивачу не передав, акти приймання виконаних робіт між сторонами не складалися та не підписувалися.
Договір на виконання підрядних робіт № 2026/5 від 12.05.2026 року, на який безпосередньо посилається як виставлений відповідачем рахунок, так і платіжний документ позивача, відповідачем також підписаний не був.
Таким чином, відповідач отримав від позивача грошові кошти у загальному розмірі 495000,00 грн, однак зустрічного виконання, у зв`язку з яким зазначені кошти були йому перераховані, не здійснив та отримані грошові кошти позивачу не повернув.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною першою статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
За змістом частини другої статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, зокрема сплатила відповідну суму грошей, така дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З огляду на положення наведених норм слід звернути увагу на те, що важливими ознаками оферти є те, що вона має бути виявленням наміру оферента вважати себе зобов`язаним у разі її прийняття та, водночас, повинна бути настільки визначеною, щоб можна було шляхом її прийняття досягнути домовленості про весь договір у цілому, а для укладення договору акцептанту було достатньо висловити свою волю, яка співпадає з офертою.
Порядок укладення договорів підряду визначено Главою 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Приписами статті 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
В контексті спірних правовідносин, з урахуванням процесуального статусу сторін у справі суд також враховує, що в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відсутність у сторін даного спору договору підряду безспірно свідчить про невиконання цієї вимоги.
Факт виставлення відповідачем рахунку № 2026/5 від 12.05.2026 року і здійснення позивачем його оплати сам по собі не свідчить про укладення між сторонами договору підряду у спрощений спосіб.
Зі змісту зазначеного рахунку вбачається, що він не оформлювався відповідачем як самостійні пропозиції щодо укладення договору підряду, а безпосередньо містять посилання на № 2026/5 від 12.05.2026.
Аналогічним чином у призначенні здійсненого позивачем платежу зазначено, що кошти перераховуються за роботи з реконструкції цеху гальванічних покриттів згідно з договором на виконання підрядних робіт № 2026/5 від 12.05.2026.
Жодних листів, звернень щодо пропозицій укладення договору підряду, узгодження предмету такого договору, ціни, кошторису тощо учасниками справи суду не подано. Також не подано доказів звернення позивача до відповідача чи відповідача до позивача з пропозиціями укладення договору, узгодження предмету, обсягів, строків та ціни такого договору до перерахуванням спірної суми позивачем на користь відповідача, чи схвалення в подальшому таких правовідносин.
Сам же рахунок № 2026/5 від 12.05.2026 не містять умов, достатніх для визначення змісту зобов`язань відповідача як підрядника. Зазначення в ньому лише загального найменування "Реконструкція цеху гальванічних покриттів" та відсутність адреси об`єкта не дозволяє встановити конкретний вид, склад та обсяг робіт, їх технічні характеристики, конкретний результат, який повинен бути переданий замовнику, строки та порядок виконання робіт, а також технічну чи іншу документацію, відповідно до якої такі роботи повинні виконуватися. Таким чином, зі змісту рахунку неможливо встановити, щодо виконання якого саме конкретно визначеного комплексу робіт сторонами нібито було досягнуто згоди.
Отже, перерахування позивачем грошових коштів здійснювалося з розрахунку на укладення та подальше виконання сторонами договору № 2026/5 від 12.05.2026 року. Однак, матеріали справи не містять доказів укладення відповідного договору, як і доказів виконання робіт, в рахунок майбутнього виконання яких позивачем було перераховано грошові кошти
Виходячи із наведених вище приписів ст. 205, 207, 638, 639, 641, 642, 644 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами не укладався договір підряду, у тому числі у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувались його істотні умови. Відтак, між сторонами не виникло відповідних господарських зобов`язань, а правові підстави для оплати позивачем грошових коштів у сумі 495000,00 грн були відсутні.
За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).
Відтак, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, саме тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Згідно із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 922/2216/18, конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
У постанові від 07 лютого 2024 року у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов`язання повернути набуте майно (кошти) потерпілому виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.
Матеріали справи не містять будь-яких інших договорів, додаткових угод, технічних завдань, погоджених кошторисів або інших документів, на підставі яких у відповідача виникло б право на отримання та подальше утримання грошових коштів позивача у сумі 495 000,00 грн.
Ураховуючи наведене, оскільки встановлені вище обставини підтверджують відсутність між сторонами договірних зобов`язань станом на час перерахування грошових коштів у сумі 495000,00 грн, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 495000,00 грн, відповідно до приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.
Отже, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 495000,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Проте, всупереч наведеного вище, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачу коштів у сумі 495000,00 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хайперактив" (61110, м. Харків, вул. Туркестанська, буд. 24, код ЄДРПОУ 40878564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд Енерго Буд" (52064, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Сурсько-Литовське(пн), вул. Нова, буд. 1К, код ЄДРПОУ 45720999) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 495000,00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5940,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "09" листопада 2026 р.
СуддяЛ.В. Шарко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua