Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №750/3710/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №750/3710/26

Суддя: Григор'єв Р. Г.

Справа № 750/3710/26

Провадження № 2/750/2337/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 183564 від 15.05.2025 у розмірі 15 970, 48 грн,, а також 7000 грн витрат на правничу допомог та 2 662,40 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.05.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 через подання заяви № 100834103 було укладено договір про споживчий кредит № 183564, за умовами якого Відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 9460 грн зі сплатою процентів, комісії та інших платежів, передбачених договором.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 970, 48 грн, яка складається з: 9460 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 5909 грн 48 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 601 грн - прострочена заборгованість по комісії.

Відповідно до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 та відбулося відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором № 183564 від 15.05.2025.

30.03.2026 автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому ЦПК України, дану справу було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі.

Указом Президента України «Про призначення судді» від 02.06.2026

№ 459/2026 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Чернігівського апеляційного суду та відраховано зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг.

На підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2026 року № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Григор`єву Р.Г.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.07.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та призначено дату судового засідання, задоволено клопотання представника позивача та витребувані докази у ПАТ «БАНК ВОСТОК».

06.05.2026 від ПАТ «БАНК ВОСТОК» надіслані витребовувані докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданій позовній заяві просив здійснювати судовий розгляд за його відсутністю, і у випадку неявки в судове засідання Відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судові засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, які в силу положень частини восьмої статті 128 ЦПК України вважаються врученими.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 06.11.2026 постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 15.05.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір про споживчий кредит № 183564.

Договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності (п. 1.1. договору).

Відповідно до умов вищевказаного договору, Позивачем було надано йому кредит в сумі 9460 грн (п. 2.2.1), надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 7000 грн. 40 коп. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2459 грн. 60 коп., шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Згідно із п. 2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Як вбачається з п. 2.4. та п. 2.5 договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Комісія за надання кредиту складає 2459 грн. 60 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Факт зарахування Відповідачеві коштів підтверджується листом АТ «ВСТ Банк», із якого вбачається, що 15.05.2025 було кредитні кошти у розмірі 7000, 40 грн на картку № НОМЕР_1 .

Доказів повного й належного виконання Відповідачем умов кредитного договору суду не надано.

На підтвердження розміру заборгованості Позивачем надано картку обліку за договором № 183564, згідно з якою основний борг Відповідача становить 9460 грн; за користування кредитом нараховано відсотки у розмірі 5909 грн 48 коп.; заборгованість по комісії - 601 грн.; заборгованість за пенею - 1400 грн. Загальний борг становить 17370 грн 48 коп.

Проте, суму заборгованості за пенею у розмірі 1400 грн., позивач не просить стягнути, а тому загальна сума заборгованості становить 15970 грн. 48 коп.

На підставі дослідження та оцінки наявних у матеріали справи доказів, аналізу норм законодавства, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що укладений між сторонами в електронній формі кредитний договір підписаний 15.05.2025 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1736d1f7, тому має силу договору, укладеного в письмовій формі й підписаного сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором, Позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав, а Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 9460, 00 грн.

Належних та допустимих доказів повернення Відповідачем загального розміру кредиту (7000,40 – тіло кредиту, 2459, 60 – комісії за надання кредиту) в повному обсязі матеріали справи не містять, тому позовні вимоги в частині стягнення 9460 грн заборгованості за загальним розміром кредиту підлягають задоволенню.

Із картки обліку виконання договору № 183564 та виписки з особового рахунку вбачається, що за користування кредитними коштами з 15.05.2025 по 21.08.2025 нарахувались відсотки у сумі 5909 грн 48 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

10.10.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Кредіплюс» згідно з чинним законодавством України укладено Договір факторингу № 10102025 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні Права Вимоги ТОВ «ФК «Кредіплюс» до Боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу Реєстру боржників до Договору факторингу

№ 10102025 від 10.10.2025 ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17370, 48 грн, з яких: заборгованість за основним боргом кредиту - 9460 грн; заборгованість за відсотками 5909, 48 грн.

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача позивачем надано реєстр боржників, який містить відомості щодо боржника ОСОБА_1 , акт прийому - передачі Реєстру прав вимог за Договором факторингу

№ ДФ-31102025 від 31.10.2025, платіжну інструкцію № 645 від 14.10.2025 про оплату за відступлення прав вимоги за Договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому така заміна не припиняє самого зобов`язання та не змінює його змісту, а лише змінює особу кредитора.

Оскільки надані Позивачем документи підтверджують набуття ТОВ «Юніт Капітал» статусу нового кредитора за Договором про надання кредиту

№ 183564 від 15.05.2025, суд доходить висновку, що саме Позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та набув право вимагати від відповідача виконання невиконаного грошового зобов`язання в обсязі, який існував на момент відступлення права вимоги.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У договорі № 183564 від 15.05.2025, що укладений між відповідачем та первісним кредитодавцем встановлено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 гривень (п. 2.4. договору).

При цьому в укладеному сторонами кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, а також відсутні докази надання таких послуг відповідачу.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за управління кредитом заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження

№ 61-4202сво22).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в сумі 601 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з Відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

На підтвердження понесених Позивачем витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тимошенко та партнери», додаткову угоду №25771391637, акт прийому-передачі наданих послуг та інші документи, що підтверджують надання адвокатом відповідних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані такі витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторін; складність справи; поведінку сторін під час судового розгляду; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд повинен оцінювати не лише факт їх понесення, а й розумність та співмірність таких витрат з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у яких наголошено, що зобов`язання між адвокатом і клієнтом не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про компенсацію судових витрат за рахунок іншої сторони.

З акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що адвокатом виконано такі роботи: складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовка та подання адвокатського запиту, підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів.

Загальна тривалість виконаних робіт визначена Позивачем у 6 годин.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір та витрати на правничу допомогу становлять 9662,40 грн. (2662, 40 грн.+ 7000, 00 грн.) Позов судом задоволено частково, а саме на 96,24%. Тому пропорційно до задоволених позовних вимог з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 9 299, 09 грн (2662,40 грн. х 96,24%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 137, 141, 259, 263–265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 183564 від 15.05.2025 у розмірі 15369 (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн 48 коп., яка складається з: 9460 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5909 грн. 48 коп. заборгованість по процентах

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163), понесені судові витрати в розмірі 9299 (дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн. 09 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Суддя Р.Г. Григор`єв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua