Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №750/9860/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9860/26

Провадження № 2/750/4673/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Григор`єва Р.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення забргованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ФК «Кредит -Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 9764233 від 13.09.2024 у загальному розмірі 24 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 13 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 9764233 від 13.09.2024.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 000, 00 грн, з яких 10000, 00 грн. -заборгованість за сумою кредиту; 9100, 00 грн. – заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту; 4900, 00 грн. – заборгованість по неустойці таабо процентам за порушення грошового зобов`язання.

27 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит -Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором відповідача. Згідно до умов цього договору та реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо заборгованості у розмірі 24 000, 00 грн, з яких 10000, 00 грн. -заборгованість за сумою кредиту; 9100, 00 грн. – заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту; 4900, 00 грн. – заборгованість по неустойці таабо процентам за порушення грошового зобов`язання.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та відсутність погашення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, судові витрати в розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.09.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Скерована на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвала про відкриття провадження, копія позову з доданими матеріалами повернулася на адресу суду з відміткою Укрпошти адреса відсутній.

Відповідно до п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. З боку сторін жодних клопотань, в тому числі клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Отже, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 ЦПК України.

Фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором 431347, 13.09.2024 підписала Договір про споживчий кредит № 9764233, відповідно до умов якого отримала грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн (п.1.2), строком на 360 днів, з 13.09.2024 (п.1.3).

Дата остаточного погашення заборгованості 08.09.2025 (п.1.4). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 30 830, 00 грн. Денна процентна ставка складає: 0, 86 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює: 1205, 23 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає: 40830, 00 грн (п.1.5).

Комісія за надання кредиту: 30, 00 грн., яка нараховується за ставкою 0,30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.п.1.5.1); комісія за обслуговування кредиту (весь строк кредитування): 30800, 00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору (п.п. 1.5.2); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховується за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.п. 1.5.3); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.п.1.5.3, 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть: 0,00 грн (п.п.1.5.4).

Кредитні кошти надається Позичальнику у безготівковій формі з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1).

Відповідно до платіжного доручення 139966816 та листа АТ «Універсал Банк» № БТЕ-42514 від 25.09.2026, 13.09.2024 ТОВ «Мілоан» були перераховані грошові кошти в сумі 10000,00 грн. ОСОБА_1 на карту НОМЕР_2 з призначенням платежу: Кошти згідно договору 9764233.

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача, заборгованість станом на 12.06.2026 складає 24 000, 00 грн, з яких 10000, 00 грн. -заборгованість за сумою кредиту; 9100, 00 грн. – заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту; 4900, 00 грн. – заборгованість по неустойці таабо процентам за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи надані докази, суд виходить з того, що відповідач шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 431347, уклала в електронній формі Договір про споживчий кредит № 9764233 від 13.09.2024.

Відповідно до платіжного доручення 139966816 та листа АТ «Універсал Банк» № БТЕ-42514 від 25.09.2026, 13.09.2024 ТОВ «Мілоан» були перераховані грошові кошти в сумі 10000,00 грн. ОСОБА_1 на карту НОМЕР_2 з призначенням платежу: Кошти згідно договору 9764233.

Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих № 241125804393 від 03.08.2026.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в розмірі 24 000, 00 грн, з яких 10000, 00 грн. -заборгованість за сумою кредиту; 9100, 00 грн. – заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту; 4900, 00 грн. – заборгованість по неустойці таабо процентам за порушення грошового зобов`язання.

Також судом встановлено, що 27.01.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором відповідача. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості у розмірі 24000 грн 00 коп., яка складається з: 10000, 00 грн. -заборгованість за сумою кредиту; 9100, 00 грн. – заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту; 4900, 00 грн. – заборгованість по неустойці таабо процентам за порушення грошового зобов`язання.

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача позивачем надано витяг з реєстру боржників, який містить відомості щодо боржника ОСОБА_1 , акт прийому - передачі Реєстру боржників за Договором відступлення права вимоги № 114-МЛ, платіжну інструкцію № 1765 від 27.01.2025 про оплату за відступлення прав вимоги за Договором відступлення права вимоги № 114-МЛ від 27.01.2025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому така заміна не припиняє самого зобов`язання та не змінює його змісту, а лише змінює особу кредитора.

Оскільки надані Позивачем документи підтверджують набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» статусу нового кредитора за Договором про надання споживчого кредиту № 9764233 від 13.09.2024, суд доходить висновку, що саме Позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та набув право вимагати від відповідача виконання невиконаного грошового зобов`язання в обсязі, який існував на момент відступлення права вимоги.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 000, 00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 9100, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору про споживчий кредит № 9764233 від 13.09.2024 комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті Позичальника тощо), що нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

За приписами п.п.1.5.2 Договору комісія за обслуговування кредиту (весь строк кредитування): 30800, 00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Разом із тим суд не може погодитися з тим, що наведені дії є самостійними додатковими або супутніми послугами, за які може стягуватися окрема плата.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З аналізу змісту Договору вбачається, що переважна більшість дій, за які встановлено комісію, фактично полягає у виконанні кредитодавцем власних обов`язків щодо адміністрування кредиту, ведення обліку платежів, інформування позичальника про стан виконання договору та забезпечення можливості виконання грошового зобов`язання.

Такі дії нерозривно пов`язані із виконанням кредитного договору, здійснюються насамперед в інтересах самого кредитодавця та не можуть розглядатися як самостійні додаткові послуги, що надаються споживачу за окрему плату.

Саме по собі включення до договору переліку таких дій не змінює їх правової природи та не створює для споживача нового самостійного об`єкта цивільних прав, який міг би бути предметом оплатної послуги.

Крім того, суду не надані належні та допустимі докази того, що відповідачем вимагалася будь - яка інформація, трактована в Договорі як складова обслуговування кредиту і така інформація надавалася відповідачу частіше одного разу на місяць.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначила, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач замовляв будь-які додаткові платні послуги, відмінні від тих, які кредитодавець був зобов`язаний надавати в силу закону та укладеного договору, суд доходить висновку, що умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною, а тому правові підстави для стягнення з відповідача 9100, 00 грн відсутні.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по неустойці таабо процентам за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4900 000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Судом встановлено, що штрафні санкції, таабо проценти за порушення грошового зобов`язання, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит № 9764233 від 13.09.2024, нараховані після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Отже вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача штрафних санкцій, таабо процентів за порушення грошового зобов`язання є безпідставними.

Щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн., то слід зазначити наступне.

На підтвердження понесених Позивачем витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредіт-Капітал» та АО «Апологет», акт № Д31822 від 10.08.2026 наданих послуг та інші документи, що підтверджують надання адвокатом відповідних послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані такі витрати з розглядом справи; чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; значення справи для сторін; складність справи; поведінку сторін під час судового розгляду; інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд повинен оцінювати не лише факт їх понесення, а й розумність та співмірність таких витрат з огляду на конкретні обставини справи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у яких наголошено, що зобов`язання між адвокатом і клієнтом не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про компенсацію судових витрат за рахунок іншої сторони.

З детального опису наданих послуг до акту № Д31822 вбачається, що адвокатом виконано такі роботи: усна консультація клієнта; ознайомлення з кредитною справою; узгодження правової позиції; складання та подання до суду позовної заяви.

Загальна тривалість виконаних робіт визначена Позивачем у 6 годин 30 хвилин.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір сплачений Позивачем в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн. Позов судом задоволено частково, а саме на 41,67 %.

Тому пропорційно до задоволених позовних вимог з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 4443, 02 грн (10662,40 грн. х 41,67%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN № НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 9764233 від 13.09.2024 у загальному розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN № НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) судові витрати у розмірі 4443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 02 коп.

Врешті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне судове рішення складено 06.11.2026.

Суддя Р.Г. Григор`єв