Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №585/2096/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2096/26

Номер провадження 2/585/1399/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Какун Анни Станіславівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Какун А.С., яка діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором позики № 5863732 в розмірі 17 790,00 грн... та понесені судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 28 вересня 2025 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 5863732 (далі – Кредитний договір) (копія кредитного договору з додатками додається). Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника. Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, к редит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтверджує, що умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 24 лютого 2026 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 24022026 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія Договору факторингу додається). Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається). Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24 лютого 2026 р. до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17 790,00 грн..., з яких: - 4 995,00 грн... – сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн... – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн... – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 5 795,00 грн... – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 7 000,00 грн... – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Відповідно до п.1.3. Договору факторингу, ТОВ «МІЛОАН» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Згідно п. 3.9. Договору факторингу, у разі отримання коштів від Боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення Заборгованості після дати підписання цього Договору, Клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти Фактору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок Фактора, вказаний в розділі 10 даного Договору. При перерахуванні коштів Клієнт зобов`язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні Боржників: Прізвище, Ім`я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору. Таким чином, в разі сплати Відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора , вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості. Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 24 лютого 2026 р. Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 5863732 в розмірі 17 790,00 грн., з яких: - 4 995,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн. – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн. – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 5 795,00 грн. – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 7 000,00 грн. – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки Первісного кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, повідомляємо, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить: - судовий збір за подання позовної заяви – в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб * 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання позовної заяви через Електронний суд) (3328,00*0,8 = 2662,40 грн. – станом на 01.01.2026) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору - витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів – в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1664 грн.).

Ухвалою судді від 17 червня 2026 року провадження у справі відкрито та на підставі частини п`ятої статті 279 ЦПК України вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просити позовні вимоги ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5863732 задовольнити частково. Зарахувати сплачені ним згідно з квитанцією №99C1-292A-C9X7-APKX від 31.10.2025 року грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок) у рахунок погашення суми основного боргу (тіла кредиту), відповідно до встановленої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговості. У задоволенні решти позовних вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафів) у розмірі 7 000,00 грн... та комісії за обслуговування у розмірі 5 795,00 грн. — відмовити повністю. Зазначає, що: «Вимоги Позивача, викладені в позовній заяві, визнаю частково, а саме в частині основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 3 995,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 000,00 грн.. та комісій за обслуговування 5 795,00 грн.. заперечую в повному обсязі з огляду на такі підстави: 1.Щодо безпідставного зарахування сплачених грошових коштів на погашення неустойки (штрафу/пені) 31.10.2025 року мною було здійснено добровільний платіж на користь первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» у розмірі 2 359,40 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень 40 копійок), що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією/випискою № 99C1-292AC9X7- APKX від 31.10.2025 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого Позивачем до позовної заяви, зазначені кошти у розмірі: 1 350,00 грн. пішли на сплату комісії за надання кредиту а кошти у розмірі 1 000,00 грн.. були самовільно направлені первісним кредитором на погашення нарахованих штрафних санкцій (неустойки), а не на зменшення суми основного боргу (тіла кредиту). Вважаю такі дії первісного кредитора незаконними, безпідставними та такими, що грубо порушують норми чинного законодавства України з огляду на наступне: Заборона нарахування штрафних санкцій:Відповідно до пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Оскільки штрафні санкції в період воєнного стану не могли нараховуватися в силу закону, у кредитора були відсутні правові підстави для утримання будь-яких сум як штрафу. Порушення законодавчо встановленої черговості погашення:Згідно зі статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», встановлено чітку та обов`язкову черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит:у першу чергу — прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти;у другу чергу — сума кредиту та проценти за користування;у третю чергу — неустойка та інші платежі.Ця норма закону є імперативною. Кредитор не має права на власну думку змінювати черговість зарахування коштів і спрямовувати платіж на закриття штрафів (вимог третьої черги), якщо у споживача наявна непогашена заборгованість за тілом кредиту (вимоги першої та другої черги).З огляду на вищезазначене, зарахування мого добровільного платежу у розмірі 1 000,00 грн.. в рахунок сплати штрафів є неправомірним. Ці кошти підлягають перерахунку та мають бути зараховані виключно в рахунок зменшення суми основного боргу (тіла кредиту). Враховуючи викладене, прошу Суд зобов`язати Позивача здійснити перерахунок заборгованості за Кредитним договором та зарахувати суму виконаного мною зобов`язання у розмірі 1 000,00 грн.. у рахунок погашення тіла кредиту. 2.. Щодо незаконності нарахування неустойки (пені/штрафів): Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 7 000,00 грн. є абсолютно незаконними та не підлягають задоволенню. Найочевиднішою підставою для повної відмови у задоволенні позову в цій частині є пряма законодавча заборона на стягнення пені та неустойки в період дії воєнного стану в Україні. Позивач просить стягнути 7 000,00 грн. пені, нарахованої за прострочення, яке припадає на період з 31.10.2025 по 13.02.2026 року, тобто повністю в межах дії воєнного стану. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює спеціальне правило: у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Більше того, неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами і які були нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем. Це свідчить не про право суду на власний розсуд зменшити санкції, а про пряму законодавчу заборону їх стягнення у вказаний період. Позивач не може обійти цю заборону посиланням на умови договору, тим, що санкція названа «пеня», «неустойка», «штраф» або іншим тотожним за змістом словом. За своєю правовою природою 7 000,00 грн. є відповідальністю за прострочення, а тому підпадають під дію спеціального припису Цивільного кодексу України. Судова практика загалом послідовно застосовує вказану норму як імперативну. В аналогічних спорах суди виходять із того, що під час дії воєнного стану кредитор не має права вимагати стягнення неустойки за прострочення виконання кредитного договору. З огляду на це, прошу суд відмовити у задоволенні позову в частині 7 000,00 грн. пені за договором № 5863732 повністю. 2. Щодо незаконності комісії: Позивач вимагає стягнення комісії у розмірі 5 795,00 грн... Слід вказати, що ця сума є загальним нарахуванням за період з 28.09.2025 року по 24.02.2026 року та сформувалася шляхом регулярного автоматичного нарахування фіксованої суми у розмірі 730,00 грн. кожні 15 днів рівними частинами. Встановлення такої плати за супровід кредиту є незаконним, оскільки фінансова установа не надавала мені жодної окремої послуги. Нарахування комісії здійснювалося первинним кредитором (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН») виключно на власну користь (для обліку заборгованості). Зазначена в договорі плата вказана «комісією», проте вона нараховується у фіксованому розмірі безпосередньо від суми виданого тіла кредиту 5 000,00 грн. Однак саме по собі включення слова «комісія» до договору не означає, що кредитор має право безумовно стягувати такі кошти. Кожен додатковий платіж у кредитному зобов`язанні повинен мати зрозумілу правову природу, відповідати закону, не дублювати проценти як плату за користування коштами і не покладати на споживача оплату дій, які кредитор виконує у власному інтересі або в силу прямих вимог закону. Оскільки кожне таке окреме нарахування здійснювалося за обслуговування кредиту, яке не є самостійною послугою, вся підсумкова сума комісії у розмірі 5 795,00 грн.. є незаконною та безпідставною в повному обсязі. Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Позивач не надав жодних доказів того, які саме додаткові, окремі від самого кредитування послуги надавалися Відповідачу. Головні висновки Верховного Суду щодо таких комісій Безкоштовність інформації за законом: Відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», банк зобов`язаний безоплатно надавати сповіщення про поточний розмір заборгованості та виписки з рахунку щонайменше один раз на місяць. Умова договору про стягнення плати за це є нікчемною. Комісія лише за додатковий запит: Комісія за надання інформації про стан кредиту може вважатися правомірною лише тоді, коли клієнт самостійно вимагає таку інформацію частіше ніж один раз на місяць. Обов`язкова фіксована щомісячна комісія цьому правилу суперечить. Дії на користь банку не є послугою: Ведення обліку заборгованості, розрахунок графіків платежів та адміністрування кредиту — це внутрішня діяльність фінансової установи. Оскільки ці дії виконуються для забезпечення власних інтересів банку, вони не є споживчою послугою у розумінні Закону «Про захист прав споживачів». Істотний дисбаланс прав: Встановлення щомісячної фіксованої комісії (яка часто розраховується у відсотках від початкової суми кредиту) вносить істотний дисбаланс у договірні відносини на шкоду позичальнику. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, умови договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними в силу закону і не підлягають застосуванню судом. Наголошую, що зазначені нарахування є незаконними, а відповідні пункти договору є нікчемними. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит плату за розгляд заяви про надання кредиту, за адміністрування, оформлення, особисте обслуговування чи за інші подібні послуги, пов`язані з управлінням або обслуговуванням кредиту. Укладений договір передбачав символічну відсоткову ставку у розмірі 0,0010 % річних, проте приховано встановлював регулярну фіксовану комісію за послуги, які фактично не надавалися Відповідачу як окрема самостійна послуга. Вказана комісія є платою за дії, які кредитор вчиняв на власну користь (облік заборгованості, моніторинг, ведення справи), що прямо суперечить закону. Отже, формулювання про комісію не розкриває, за яку саме окрему, самостійну і конкретну послугу кредитор хоче отримати додаткову плату. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (касаційна інстанція) наголосила, що кредитодавець не може встановлювати плату за ті дії та інформацію, які закон зобов`язує надавати споживачеві безоплатно. У тій справі Велика Палата виходила, зокрема, з того, що інформація про стан заборгованості, яка має надаватися споживачу не частіше одного разу на місяць на його вимогу, не може перетворюватися на платну «послугу», якщо законом прямо гарантовано її безоплатне отримання. Висновок цієї постанови важливий не лише для платних виписок або довідок, а і загалом для оцінки природи комісій: кредитор не вправі назвати платною послугою те, що є частиною його власних законодавчих або договірних обов`язків. Ще виразніше цей підхід сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, де банк намагався стягувати щомісячну плату за «управління кредитом». Суд дійшов висновку, що дії банку, пов`язані з веденням обліку заборгованості, прийняттям платежів, супроводом кредиту, тобто з організацією власного виконання договору, не є самостійною послугою, замовленою споживачем, а отже не можуть окремо оплачуватися. Хоча у цій справі мова йшла про банківське кредитування, правовий принцип є універсальним: кредитор не має права перекладати на споживача вартість своїх власних адміністративних або облікових дій, якщо такі дії не становлять окремої замовленої послуги. У договорах Позивача комісія не розкриває жодної реальної споживчої послуги, яку Відповідач спеціально замовляв би понад отримання кредиту. Не зазначено, за який саме обсяг робіт, дій чи сервісу стягується 5 795,00 грн.. , у чому полягає господарський зміст цієї послуги, коли саме вона надана і чим це підтверджується. Саме тому стягнення комісії у цій справі є недоведеним і таким, що не відповідає загальним вимогам добросовісності, визначеності умов зобов`язання та справедливого балансу інтересів сторін. З огляду на це, заявлені вимоги Позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

16 червня 2026 року на адресу суду від представника ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшла відповідь на відзив, в якій представник просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем 28.09.2025 укладено кредитний договір № 5863732 в електронній формі, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 134773. На думку позивача, такий спосіб підписання відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а укладений договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. При цьому відповідач самостійно заповнив заявку на отримання кредиту, погодив його істотні умови та підтвердив своє волевиявлення шляхом використання одноразового ідентифікатора. Позивач вважає, що відповідачем не надано належних доказів використання його персональних даних третіми особами або відсутності волевиявлення на укладення договору. Стосовно надання кредитних коштів позивач пояснив, що відповідно до умов договору кредит у розмірі 5000 грн. перераховувався у безготівковій формі на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . На підтвердження цього до матеріалів справи подано копію платіжного доручення № 163024481 про перерахування кредитних коштів, підписаного первісним кредитором за допомогою електронного підпису, а також розрахунок заборгованості, у якому відображено здійснені відповідачем платежі. Позивач зазначив, що не володіє банківськими виписками та іншими первинними документами щодо руху коштів, оскільки не був стороною первісних розрахункових операцій, а відповідна інформація становить банківську таємницю. У зв`язку з цим 16.06.2026 ним подано клопотання про витребування у банківської установи виписки за картковим рахунком відповідача. Водночас позивач стверджує, що відповідач не надав доказів ненадходження коштів на зазначену картку або того, що вона йому не належить. Щодо розміру заборгованості позивач послався на умови кредитного договору № 5863732 від 28.09.2025, відповідно до яких сума кредиту становить 5000 грн.., строк кредитування – 360 днів, загальні витрати за кредитом – 17410 грн. Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1350 грн. та комісію за обслуговування кредиту в розмірі 16060 грн.., а також проценти за користування кредитом за ставкою 0,0010 відсотка річних. Позивач вважає, що зазначені умови були погоджені відповідачем під час укладення договору, а нарахування заборгованості здійснювалося первісним кредитором відповідно до його умов та графіка платежів. При цьому ТОВ «ФК «ЄАПБ» наголосило, що після набуття права вимоги не здійснювало додаткових нарахувань та не застосовувало до відповідача штрафних санкцій, а просить стягнути лише заборгованість, нараховану первісним кредитором. Заперечуючи проти доводів відповідача щодо необґрунтованості нарахувань, позивач зазначив, що відповідач не подав власного розрахунку заборгованості, не надав доказів її погашення та не заявив клопотання про проведення експертизи для перевірки правильності нарахованих сум. На переконання позивача, самі лише заперечення відповідача без надання належних доказів не спростовують поданого розрахунку та не звільняють його від обов`язку виконання договірних зобов`язань. Щодо переходу права вимоги позивач зазначив, що відповідно до договору факторингу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 5863732 у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент його відступлення. На підтвердження переходу права вимоги позивач послався на договори факторингу та витяг із реєстру боржників, у якому містяться відомості щодо відповідача. При цьому зазначив, що приховування інших відомостей у реєстрі зумовлено необхідністю захисту інформації про інших боржників. Стосовно неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги позивач пояснив, що обов`язок повідомлення боржника передбачений умовами договорів факторингу та покладений на первісного кредитора. Водночас відсутність підтвердження отримання такого повідомлення, на думку позивача, не припиняє зобов`язання відповідача з повернення кредиту, а лише надає йому право виконати зобов`язання первісному кредитору. При цьому відповідно до умов договорів факторингу кошти, отримані первісним кредитором від боржників після відступлення права вимоги, підлягали перерахуванню новому кредитору. З огляду на викладене позивач вважає доводи відзиву необґрунтованими, подані ним докази належними та достатніми для підтвердження укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів, розміру заборгованості та переходу права вимоги. Просив долучити відповідь на відзив і додані до неї документи до матеріалів справи, судове засідання провести за відсутності представника позивача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

18 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач ОСОБА_1 не погодилася з доводами позивача та зазначила, що заявлений розмір заборгованості є необґрунтованим і завищеним. Зокрема, відповідач звернув увагу на суперечності в анкеті-заяві щодо розміру комісії за надання кредиту. Так, у документі зазначено комісію в сумі 17 410,00 грн., водночас її розмір визначено як 27 % від суми кредиту 5 000,00 грн.., що становить 1 350,00 грн... Останню суму, за твердженням відповідача, ним було сплачено первісному кредитору. Також відповідач зазначив про розбіжності щодо строку кредитування. На відміну від наведених позивачем у відповіді на відзив 360 днів, у внутрішньому документі кредитора «Прийняття рішення по заяві» та анкеті-заяві визначено строк кредитування 30 днів із датою повернення кредиту 28.10.2025. Крім того, у зазначеному рішенні відсутні відомості про погодження щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14,60 %, а процентну ставку визначено як 0 %. Відповідач також вважає умову договору про сплату комісії за обслуговування кредиту нікчемною відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19. На його думку, ведення обліку та супроводження кредиту є внутрішніми процесами кредитодавця, які здійснюються в його інтересах, а тому не можуть бути підставою для стягнення з позичальника відповідної плати. Крім того, відповідач послався на електронний журнал дій, відповідно до якого між ознайомленням із паспортом споживчого кредиту о 08 год 50 хв 39 с та підписанням кредитного договору о 08 год 51 хв 20 с минула лише 41 секунда. На думку відповідача, такий проміжок часу не забезпечував можливості належним чином ознайомитися з умовами кредитування, зокрема з реальною вартістю кредиту та процентною ставкою, яка, за його твердженням, становила 2418,52 % річних. Такі дії позивача відповідач розцінює як агресивну комерційну практику та введення споживача в оману, що, на його переконання, суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування та захист прав споживачів. Заперечуючи доводи позивача про ненадання контррозрахунку, відповідач зазначив, що такий розрахунок було подано разом із відзивом. При цьому визнав факт отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн.., однак наголосив, що це не свідчить про визнання ним правомірності всіх нарахувань за договором. З урахуванням здійснених платежів відповідач визначає залишок заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 995,00 грн... З огляду на викладене відповідач просив позов задовольнити частково, стягнувши з нього лише залишок основної суми кредиту в розмірі 3 995,00 грн.., а в задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо стягнення комісій та неустойки на загальну суму 13 795,00 грн.., відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 28 вересня 2025 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, укладено кредитний договір № 5863732. Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 . За умовами укладеного Договору позичальник мав отримати кредит у розмірі 5000 грн... строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 28.09.2025 (дата надання кредиту). П. 1.4. Договору визначено, що повернення кредиту/,сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 22410,00 грн... Денна процентна ставка 0,97% (а.с.6-11).

Разом з Договором сторонами підписаний Графік платежів (а.с.12).

ТОВ «Мілоан» виконало умови укладеного Договору та надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн... (а.с.18).

З долученої відомості про щоденні нарахування та погашення заборгованості вбачається, що кредитні кошти позичальнику надано 28.09.2025. Згідно із зазначеною відомістю, 31.10.2025 відповідачем сплачено комісію в розмірі 1 350,00 грн... та штраф у розмірі 1 000,00 грн.., 29.11.2025 відповідачем сплачено нестандартну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 45,00 грн... та тіло кредиту у розмірі 5,00 грн.. (а. с. 19).

Таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с.13) та Паспорт споживчого кредиту (а.с.14-15).

До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту до договору про надання коштів у кредит, в якому викладені всі істотні умови кредитного договору, погоджений ОСОБА_1 , шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (а. с. 14-15).

Згідно з анкетою-заявою № 5863732 від 28.09.2025, оформленою на вебсайті miloan.ua, ОСОБА_1 замовила кредит у розмірі 8 500,00 грн.., однак кредитодавцем було погоджено надання кредиту в сумі 5 000,00 грн.. строком на 30 днів — з 28.09.2025 до 28.10.2025. В анкеті-заяві зазначено, що комісія за надання кредиту становить 17 410,00 грн.. (27 %), проценти за користування кредитом — 0,00 грн.., процентна ставка відображена як «None %», а загальна сума до повернення визначена в розмірі 22 410,00 грн...

Із журналу системних подій убачається, що заповнення заяви здійснювалося 28.09.2025 з 08 год 49 хв 36 с до 08 год 49 хв 54 с, після чого з 08 год 49 хв 54 с до 08 год 50 хв 37 с проводилися перевірки через бюро кредитних історій та скорингова оцінка. Паспорт споживчого кредиту було підписано о 08 год 50 хв 39 с, а кредитний договір — о 08 год 51 хв 20 с, тобто через 41 секунду після підписання паспорта кредиту. За результатами скорингу, оціненого у -21,00 бала та віднесеного системою до зеленої зони, заявку було погоджено (а.с.17).

Згідно з відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 24.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) станом на 28.09.2025 було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 (що відповідає маскованому номеру картки у матеріалах справи НОМЕР_1 ) до рахунку № НОМЕР_4 .

Згідно з випискою про рух коштів по картці (Додаток 1) за період з 28.09.2025 по 01.10.2025 зафіксовано реальне надходження грошових коштів на рахунок відповідача: 28.09.2025 о 09:52:01 надійшла сума у розмірі 5 000,00 UAH від «Tov Miloan» (ТОВ «МІЛОАН»). Згідно з деталями банківських операцій у той же день (28.09.2025 о 09:52:37 та 15:50:50) ОСОБА_1 здійснила перекази коштів з картки на загальну суму 5 077,00 UAH, після чого баланс рахунку становив 0,54 UAH. Згідно з даними банку станом на 21.06.2026 заборгованість та кредитний ліміт за вказаним картковим рахунком становлять 0,00 UAH.

24 лютого 2026 р. між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 24022026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.20-24).

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24.02.2026 р. до Договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17 790,00 грн..., з яких: - 4 995,00 грн... – сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн... – сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн... – сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 5 795,00 грн... – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 7 000,00 грн... – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с.28).

Згідно з квитанцією № 99C1-292A-C9X7-APКХ від 31.10.2025, наданою відповідачем, ОСОБА_1 з використанням платіжного інструменту (рахунок № НОМЕР_5 , картка № НОМЕР_6 ) 31.10.2025 о 14:34:23 здійснила платіж на користь Miloan.Credit (м. Київ) у розмірі 2 359,40 грн... Емітентом платіжного інструменту є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», платіжна система — VISA, сервіс здійснення платежу — monobank. Комісія за проведення операції не стягувалася. Код авторизації платежу — 397005.

Згідно з Таблицею контррозрахунку до відзиву на позовну заяву, поданою відповідачем ОСОБА_1 , проведено детальний перерахунок заявленої позивачем заборгованості за кредитним договором № 5863732. За складовими заборгованості контррозрахунок передбачає:Тіло кредиту: сума за розрахунком позивача становить 4 995,00 грн.., за розрахунком відповідача — 3 995,00 грн.. (різниця становить 1 000,00 грн..). Обґрунтування: 31.10.2025 кредитор неправомірно спрямував платіж у розмірі 1 000,00 грн.. на погашення штрафу замість зарахування його в тіло кредиту згідно з імперативною черговістю. Комісія за обслуговування: за розрахунком позивача — 5 795,00 грн.., за розрахунком відповідача — 0,00 грн.. (різниця — 5 795,00 грн..). Обґрунтування: умова договору про нарахування щомісячної комісії є нікчемною відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування». Неустойка (штраф, пеня): за розрахунком позивача — 7 000,00 грн.., за розрахунком відповідача — 0,00 грн.. (різниця — 7 000,00 грн..). Обґрунтування: нарахування фіксованих штрафів суперечить законодавству в період дії воєнного стану та підлягає скасуванню. Загальний підсумок: Загальна сума до стягнення за позовом становить 17 790,00 грн.., з яких відповідач визнає та просить стягнути лише 3 995,00 грн.. (тіло кредиту з урахуванням перерахунку платежу), а решту нарахувань на суму 13 795,00 грн.. вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вказане свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання кредитного зобов`язання, які регулюються, зокрема, нормами глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона – боржник – зобов`язана вчинити на користь другої сторони – кредитора – певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва та в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, передбачена статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність у відповідача заборгованості, її розмір, складові такої заборгованості, правові підстави їх нарахування та обґрунтованість кожної заявленої до стягнення суми.

Дослідивши зібрані у справі докази, надаючи оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом установлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн., однак не погодилася з визначеним позивачем розміром заборгованості. Зокрема, зазначила, що 31.10.2025 нею було здійснено платіж у розмірі 2 359,40 грн., частину якого первісний кредитор неправомірно зарахував у рахунок погашення штрафних санкцій, а не основного боргу.

На підтвердження здійснення платежу відповідач надала квитанцію № 99C1-292A-C9X7-APКХ від 31.10.2025, згідно з якою нею на користь Miloan.Credit перераховано 2 359,40 грн..

Із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення заборгованості судом установлено, що кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн. надано відповідачу 28.09.2025. Згідно із зазначеною відомістю, 31.10.2025 відповідачем сплачено комісію в розмірі 1 350,00 грн. та штраф у розмірі 1 000,00 грн.. Крім того, 29.11.2025 відповідачем сплачено нестандартну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 45,00 грн. та погашено частину основної суми кредиту в розмірі 5,00 грн..

Таким чином, із наданої позивачем відомості вбачається, що первісний кредитор зарахував 1 000,00 грн. із внесених відповідачем коштів у рахунок погашення штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі така сума погашає вимоги кредитодавця у встановленій законом черговості: у першу чергу — прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу — сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю чергу — неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, законом установлено пріоритет погашення заборгованості за основною сумою кредиту та процентами перед погашенням неустойки та інших платежів.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, а нараховані за цей період суми підлягають списанню кредитодавцем.

З огляду на викладене, за наявності непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту та відсутності правових підстав для стягнення нарахованого штрафу зарахування первісним кредитором 1 000,00 грн. у рахунок погашення штрафних санкцій не відповідало встановленій законом черговості погашення вимог. Тому зазначена сума підлягає врахуванню при визначенні фактичного залишку основного боргу.

Доводи відповідача, наведені у відзиві та запереченнях, у цій частині позивачем у відповіді на відзив належним чином не спростовано. Саме по собі відображення відповідного платежу у внутрішній обліковій відомості кредитора не підтверджує правомірності його зарахування в рахунок погашення штрафу.

Враховуючи, що первісно відповідачу було надано 5 000,00 грн., 29.11.2025 нею погашено 5,00 грн. основної суми кредиту, а 1 000,00 грн., зараховані кредитором у рахунок штрафу, підлягають спрямуванню на погашення основного боргу, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 3 995,00 грн. (5 000,00 грн. - 5,00 грн. - 1 000,00 грн.).

Отже, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 995,00 грн..

Щодо вимог про стягнення неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн. неустойки за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором. Відповідач у відзиві та запереченнях проти відповіді на відзив заперечувала проти задоволення цієї вимоги, посилаючись на законодавчу заборону стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту в період дії воєнного стану.

Суд погоджується з наведеними доводами з огляду на таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналогічні гарантії передбачені пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого споживач у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором за таке прострочення. Нараховані за цей період платежі підлягають списанню.

Як убачається з розрахунку заборгованості, заявлена до стягнення неустойка в розмірі 7 000,00 грн. нарахована за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану.

Посилання позивача у відповіді на відзив на умови кредитного договору та наявність заборгованості не спростовують установлених законом гарантій звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у відповідний період.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 7 000,00 грн. неустойки є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 795,00 грн. комісії за обслуговування кредиту. Відповідач у відзиві та запереченнях проти відповіді на відзив заперечувала проти стягнення зазначеної суми, зазначаючи, що комісія нараховувалася за дії, які не становлять самостійної послуги для споживача, а фактично охоплюють внутрішні процеси кредитодавця з обліку та супроводження кредиту.

У відповіді на відзив позивач посилався на умови кредитного договору, якими передбачено сплату комісії, однак належних доказів фактичного надання відповідачу окремих платних послуг, за які нараховано заявлену до стягнення суму, не надав.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу на його вимогу інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також виписку з рахунку, зокрема у вигляді таблиці погашення заборгованості, не частіше одного разу на місяць.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно не частіше одного разу на місяць, є нікчемною. При цьому плата за обслуговування кредитної заборгованості може стягуватися лише за умови, що вона передбачена за надання окремої послуги, яка має самостійне значення для споживача та не зводиться до виконання кредитодавцем власних обов`язків.

У цій справі позивач не довів, що заявлена до стягнення комісія в розмірі 5 795,00 грн. є платою за конкретні додаткові послуги, які фактично надавалися відповідачу та становили для неї окрему споживчу цінність. Саме лише передбачення в договорі або розрахунку певної суми як комісії за обслуговування кредиту не є достатнім доказом правомірності її нарахування та стягнення.

Крім того, надана позивачем відомість про щоденні нарахування та погашення заборгованості містить відомості про сплату відповідачем 29.11.2025 нестандартної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 45,00 грн.. Однак позивач не надав належного пояснення щодо змісту послуги, за яку стягнуто цей платіж, а також щодо його співвідношення із заявленою до стягнення сумою комісії.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів правомірності нарахування та стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 5 795,00 грн., а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 1 664 грн. витрат, пов`язаних із розглядом справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпеченням доказів.

Згідно з частинами першою – третьою статті 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням їх огляду за місцезнаходженням та забезпеченням доказів, встановлюється судом на підставі належних доказів фактичного здійснення відповідних витрат, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного понесення витрат у розмірі 1 664 грн., їх зв`язку з розглядом цієї справи та обґрунтованості їх розміру.

За таких обставин підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 664 грн. витрат, пов`язаних із розглядом справи, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 3 995,00 грн., що становить 22,46 % від заявленої до стягнення суми 17 790,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 597,98 грн.

Керуючись статтями 11, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 627, 629, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1080 Цивільного кодексу України, статтями 12, 76, 77, 81, 89, 133, 140, 141, 279 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Какун Анни Станіславівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» (адреса: Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) за кредитним договором № 5863732 від 28.09.2025 у розмірі 3 995,00 грн. (три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 597,98 грн. (п`ятсот дев`яносто сім гривень 98 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга