Суд: Покровський міський суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №184/2302/26
Суддя: Гукова Р. М.
Справа № 184/2302/26
Номер провадження 2/184/1650/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді – Гукової Р.М.,
за участю секретаря судових засідань – Бринзи Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про усунення перешкод у користуванні майном, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод у користування майном, посилаючись на те, що вона є власником нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , на яке відповідачем накладено арешт. Вказує, що в якості засобу досудового врегулювання спору зверталась до відповідача з питання звільнення майна з-під арешту, проте отримала відмову з підстав того, що неможливо достовірно встановити відомості про виконавчі провадження, відкриті відносно ОСОБА_2 до 16.02.2006 року та, відповідно, про підстави накладення арешту. Вважаючи, що її право на мирне володіння майном порушене, просить суд усунути перешкоди в користуванні, шляхом зняття арешту.
В судове засідання сторони не з`явилися, були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду.
Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримуються у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що позивач є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Право власності набуто на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 квітня 2007 року Куликом О.П., нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу, реєстровий № 1288. За вказаним договором, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила зазначену квартиру. Право власності в установленому порядку зареєстровано КП “Нікопольське МБТІ”, про що видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 14512445, дата видачі 11.05.2007. Відомості про право власності внесені до Державного реєстру речових прав, що підтверджено витягом № 462427370 від 30.01.2026.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав та пов`язаних з ним реєстрів, встановлено наявність обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: а саме: тип обтяження: заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження 2885465, підстава обтяження: повідомлення 8-901/02-07, 16.02.2006, Орджонікідзевське управління юстиції, власник: ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про придбання майна, посвідченого 27.01.2007 року Бойко Л.П., нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, та копії витягу КП “Нікопольське МБТІ" про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 13766414, право власності на квартиру АДРЕСА_1 була набуто попереднім власником - ОСОБА_3 на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 .
З питання зняття арешту з належного їй майна, ОСОБА_4 звернулась до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з відповідною заявою. Відділом 27.08.2026 року надано відповідь № 170492, за змістом якої відділ не має правових підстав для зняття арешту, оскільки при пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження, включаючи відомості з електронного архіву та спеціального розділу, відсутні відомості про виконавчі провадження, відкриті відносно ОСОБА_2 до 16.02.2006 року та, відповідно, про підстави накладення арешту.
Вирішуючи позовні вимоги, суд керується наступним.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У частинах першій, другій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6- 709цс16 зроблено висновок, що "згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав".
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 звертав увагу, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права та є різновидом негаторного позову (пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, провадження № 14-496цс18).
Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: прийняття постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; прийняття постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 - застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року всправі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц.
В даному ж випадку обтяження майна існує понад 10 років, при відсутності будь-яких законних підстав. З досліджених судом письмових доказів вбачається, що позивач не була учасником виконавчого провадження, за яким квартира вибула з власності боржника, а придбала житло за оплатним договором купівлі-продажу, тобто набула майно у визначений законом спосіб.
Визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту. Оспорюваний арешт майна накладено постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського міського управління юстиції правонаступником якого є Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, тому саме вказаний орган виконавчої служби є відповідальним за скасування обтяження спірного майна. Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24.
Із наведеного суд приходить до висновку, що існування зареєстрованого обтяження відносно майна є незаконним і недоцільним, порушує право позивача на мирне володіння майном, а відтак, обтяження підлягають припиненню, особливо за умови, коли державний орган не може пояснити підстав накладення арештів та в інтересах якої особи їх накладено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273 ЦПК України ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до відповідача Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 , а саме: звільнити з-під арешту (реєстраційний номер обтяження 2885465) квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено – 09.11.2026.
Суддя Покровського міського суду Р. М. Гукова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua