Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №916/1421/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1421/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” (вул. Глібова, 7, м. Київ, 01135)

до відповідача: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” (вул. Берегова, 13, м. Південне, Одеська обл., 65481)

про стягнення 77631,71 грн,

та за зустрічним позовом: Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” (вул. Берегова, 13, м. Південне, Одеська обл., 65481)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” (вул. Глібова, 7, м. Київ, 01135)

про стягнення 110065,72 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Урсолова А.В.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 77631,71 грн, з яких: основний борг в сумі 71415,61 грн; інфляційні втрати в сумі 4284,94 грн; 3% річних в сумі 1931,16 грн.

18.05.2026 до суду від Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 110065,72 грн, з яких: 71761,72 грн пеня та 38304,00 грн штрафу.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав первісного позову ТОВ “УА Макс Трейдинг” посилається на обставину ухилення відповідача від повернення позивачу грошових коштів, сплачених позивачем в рахунок забезпечення виконання укладеного між сторонами договору поставки від 13.01.2025 № Т/СН-16/25.

В обґрунтування підстав зустрічного позову ДП “Морський торговельний порт “Південний” посилається на обставину порушення відповідачем погоджених сторонами у договорі строків поставки товару. Як наголошує заявник у зустрічному позові та у відзиві на первісний позов, товариство мало виконати у повному обсязі зобов`язання з поставки товару у строк до 25.03.2025 включно, разом з цим, за трьома накладними (від 26.03.2025 № 34 на суму 84000,00 грн; від 26.03.2025 № 35 на суму 311774,88 грн; від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн) поставка була здійснена з простроченням, що є підставою для нарахування штрафних санкцій державним підприємством та позбавляє позивача за первісним позовом вимагати повернення сплаченої суми в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором, з урахуванням умов п. 12.17. договору.

У відповіді на відзив та у відзиві на зустрічний позов позивач наголосив про таке: відповідач прийняв товар без зауважень; позивач завчасно попередив відповідача про затримку поставки частини товару та в усній формі позивач отримав погодження від відповідача; між сторонами складений акт взаємних розрахунків, яким підтверджено позитивне сальдо на користь позивача у розмірі 77631,71 грн; відповідач не звертався до позивача з претензією про сплату штрафних санкцій.

У відповіді на відзив на зустрічний позов ДП «МТП «Південний» вказав про таке: у спірних правовідносинах порт не посилається на порушення договору в частині асортименту товару, а підставою вимог та заперечень державного підприємства є обставини порушення відповідачем строків поставки товару; ненаправлення претензії про сплату штрафних санкцій не позбавляє порт права на звернення до суду з відповідними позовними вимогами; товариством не надано доказів, які б свідчили про відсутність його вини при порушені строків поставки товару.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” було залишено без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1421/26; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.05.2026 зустрічну позовну заяву Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” було залишено без руху із встановленням заявнику строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.06.2026 зустрічну позовну заяву Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” було прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/1421/26; призначено справу № 916/1421/246 до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; постановлено розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі; призначено у справі підготовче засідання на 30 червня 2026 року об 11:00.

Ухвалою суду від 22.06.2026 судом було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30.06.2026 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 01.09.2026 о 12:00.

01.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 24 вересня 2026 року о 12:00.

Під час судового засідання 24.09.2026 о 12:00 було оголошено перерву, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Судове засідання, у зв`язку з тривалою повітряною тривогою не відбулось. Ухвалою суду від 24.09.2026 судом було призначено судове засідання у справі на 28 вересня 2026 року о 15:00.

Ухвалою суду від 25.09.2026 судом було задоволено заяву Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Судове засідання 28.09.2026 о 15:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 28.09.2026 судом було призначено судове засідання у справі на 12 жовтня 2026 року о 15:00.

Судове засідання 12.10.2026 о 15:00 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 12.10.2026 судом було призначено судове засідання у справі на 30 жовтня 2026 року об 11:30.

У судовому засіданні 30.10.2026 суд прийняв судове рішення по суті спору.

Обставини справи

13.01.2025 між Державним підприємством “Морський торговельний порт “Південний” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” (постачальник) був укладений договір поставки № Т/СН-16/25 (а.с. 13-18, т.1), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити на склад покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар в кількості та за цінами, які вказані в додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору сума договору становить 1190260,10 грн без ПДВ, крім того ПДВ – 238052,02 грн. Сума договору з ПДВ становить 1428312,12 грн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що оплата товару здійснюється з поточного рахунку покупця протягом 15 робочих днів з дати поставки конкретної партії товару на склад покупця на підставі оригіналу рахунку і податкової накладної з визначеними кодами щодо товарів, робіт, послуг відповідно до ДК, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкова накладних згідно з вимогами чинного законодавства та за наявності повного пакету належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В разі відмови у реєстрації податкової накладної у РПН, оплата рахунків відкладається до вирішення цього питання. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору поставка конкретної партії товару здійснюється постачальником протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати направлення письмової рознарядки постачальнику від покупця на поставку конкретної партії товару, яка відправляється будь-яким способом, передбаченим договором. Письмова рознарядка на поставку конкретної партії товару направляється електронною поштою, що зазначена в реквізитах цього договору та вважається отриманою постачальником у день відправлення цієї рознарядки з електронної пошти покупця, що зазначена в розділі 14 договору та у порядку, передбаченому п. 12.15. договору. Додатково оригінал письмової рознарядки може бути надісланий поштовим відправленням (листом з описом вкладення). Будь-який із зазначених способів направлення рознарядки покупцем постачальнику на поставку конкретної партії товару вважається належним способом її направлення покупцем, якщо він містить умови про строк поставки, місце поставки, найменування і кількість товару, найменування покупця, номер і дату договору. Місце поставки товару – склад покупця, за адресою: вул. Берегова, 13, м. Южне, Одеська область.

Пунктом 4.4. договору визначено, що датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на поставлений товар під час передачі товару на складі покупця.

За змістом п. 4.12.-4.14. договору товар вважається поставленим в строк після підписання покупцем документів, передбачених чинним законодавством України та цим договором. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на поставлений товар. У разі виявлення невідповідності товару вимогам договору в частині якості та/або товаросупровідним документам (або вони складені з порушенням вимог для складання таких документів) чи інших невідповідностей товару, відхилення за найменуванням, асортиментом, номенклатурою та/або поставки неякісного, дефектного товару, такий товар вважається таким, що не відповідає умовам цього договору. При цьому, видаткова накладна та товарно-транспортна накладна не підписуються та складається акт про невідповідність за участю уповноваженого представника постачальника, який прибуває разом із поставленим товаром. Акт про невідповідність складається у 2 (двох) примірниках, один з яких вручається постачальнику під підпис. В акті вказуються недоліки (дефекти) товару, перелік необхідних доопрацювань і строки їх усунення.

Відповідно до п. 4.15. товару постачальник, при поставці товару, зобов`язаний надати наступні документи: оригінал видаткової накладної на товар; оригінал товарно-транспортної накладної на товар; оригінал рахунку із зазначенням номеру договору, найменування товару, кількості одиниць, вартості відвантаженого товару.

Згідно з п. 7.3. договору за порушення постачальником строку виконання зобов`язання (прострочення строку поставки товару, відмови від поставки товару повністю або поставки товару не в повному обсязі згідно з письмовою рознарядкою покупця), зазначеного в п. 4.1 договору, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,5 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує є штраф в розмірі 15 % вказаної вартості.

Пунктом 7.8. договору визначено, що у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі письмової претензії, у кожному окремому випадку. Оплата претензії проводиться протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати її отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за договором. Письмова претензія направляється електронною поштою з обов`язковим направленням оригіналу претензії поштовим відправленням (цінним листом з лисом вкладення) за реквізитами, зазначеними в розділі 14 цього договору та вважається отриманою у порядку, передбаченому п. 12.15 цього договору.

У п. 10.3. договору сторони домовились про те, що строк позовної давності, в межах якого будь-яка сторона цього договору може звернутись до суду за захистом свого права або інтересу, встановлюється у 5 (п`ять) років щодо будь-якої з вимог, що випливає із цього договору, у тому числі щодо пені та штрафів, збитків, інше.

Відповідно до п. 11.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і ді по 31.12.2025 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За змістом п. 12.15. договору всі документи (листи, повідомлення, письмові рознарядки, інша кореспонденція тощо), що будуть відправлені покупцем на адресу постачальника, вказану у договорі, вважаються такими, що були відправлені належним чином належному отримувачу до тих пір, поки постачальник письмово не повідомить покупця про зміну свого місцезнаходження (із доказами про отримання покупцем такого повідомлення). Листи, письмові рознарядки, письмові вимоги, претензії, акти, акти невідповідності товару згідно з умовами цього договору, інша документація, яка направляється покупцем електронною поштою, що зазначена в реквізитах цього договору, вважаються отриманими постачальником у день їх відправлення з електронної пошти покупця, що зазначена в реквізитах цього договору. Додатково оригінали можуть надсилатись поштовим відправленням (цінним листом з описом вкладення). Датою одержання постачальником листів, письмових розпорядок, письмових вимог, претензій, актів, актів про невідповідність товару згідно з умовами цього договору, іншої документації з електронної пошти покупця, є дата їх відправлення покупцем незалежно від способу їх відправлення. Листи, письмові рознарядки, письмові вимоги, претензії, акти, акти про невідповідність товару згідно з умовами цього договору, інша документація, з дотриманням цих вимог, що відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, передбачених цим договором, та можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися сторонами договору. Належним підтвердженням направлення листів, письмових рознарядок, письмових вимог, претензій, актів, актів про невідповідність товару згідно з умовами цього договору, іншої документації та її отримання постачальником є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.

Згідно з п. 12.17. договору забезпечення виконання договору про закупівлю повертається постачальнику після виконання постачальником договору або за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору, у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним, або у випадках, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання зазначених обставин. Забезпечення виконання договору не повертається покупцем у разі невиконання або неналежного виконання (як повністю так і частково) постачальником умов, визначених договором, додатками та додатковими угодами до нього.

Додатком № 1 до договору (а.с. 19-21, т.1) затверджена специфікація на поставку товару на суму 1190260,10 грн, ПДВ – 238052,02 грн.

В цей же час, як вбачається з наявної у справі платіжної інструкції № 2753 (а.с. 22, т.1), позивач 30.12.2024 здійснив платіж на користь відповідача на суму 71415,61 грн в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за договором по закупівлі № UA-2024-12-03-016238-а

04.03.2025 відповідач засобами електронної пошти направив позивачу рознарядку на поставку товару на загальну суму 1286498,52 грн з ПДВ (а.с. 23-25, 85, т.1), що визнається позивачем. Додатково рознарядка була направлена позивачу поштою 05.03.2025 та отримана позивачем 10.03.2025 (а.с. 98, т.1).

Позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1286498,52 грн з ПДВ за наступними видатковими накладними (а.с. 26-29, т.1): від 13.03.2025 № 24 на суму 32197,20 грн; від 14.03.2025 № 25 на суму 120668,40 грн; від 17.03.2025 № 26 на суму 298442,40 грн; від 24.03.2025 № 30 на суму 171732,84 грн; від 24.03.2025 № 31 на суму 12322,80 грн; від 26.03.2025 № 34 на суму 84000,00 грн; від 26.03.2025 № 35 на суму 311774,88 грн; від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн.

За поясненнями ДП «МТП «Південний», товар поставлявся позивачем через оператора поштового зв`язку «Нова пошта», на підтвердження чого до матеріалів справи долучені відповідні експрес-накладні (а.с. 99-107, т.1). За даними поштових накладних, відповідач фактично товар отримав, зокрема: за видатковими накладними від 24.03.2025 № 30 на суму 171732,84 грн та від 24.03.2025 № 31 на суму 12322,80 грн – 26.03.2025; за видатковою накладною від 26.03.2025 № 34 на суму 84000,00 грн – 28.03.2025; за видатковою накладною від 26.03.2025 № 35 на суму 311774,88 грн – 01.04.2025; за видатковою накладною від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн – 12.05.2025. Також, ці дані щодо дат фактичного отримання товару відповідачем за адресою, вказаною як місце поставки товару, підтверджуються складеними відповідачем приймальними актами (а.с. 109-113, т. 1).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 30, т.1), позивач, посилаючись на отримання рознарядки на поставку товару 04.03.2025, звернувся до відповідача з листом від 27.03.2025 № 270325/01, в якому просив розглянути можливість продовження терміну постачання без застосування штрафних санкцій частини товару до 30.06.2025. Як пояснили суду представники сторін у судовому засіданні, відповідач не надавав відповіді на цей лист, а доказів погодження між сторонами продовження строків виконання зобов`язань позивачем матеріали справи не містять.

Далі між сторонами у справі був складений акт звірки за договором (а.с. 32, т.1), за даними якого, станом на 01.11.2025, заборгованість на користь позивача визначена у розмірі 71415,61 грн, що дорівнює сумі внесеного позивачем забезпечення виконання зобов`язання.

07.01.2026 позивач звернувся до відповідача з листом № 07012026/01 (а.с. 33-34, т.1), в якому просив повернути сплачені позивачем у забезпечення виконання зобов`язання кошти у розмірі 71415,61 грн. Також, 30.03.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення вказаних коштів (а.с. 35-37, т.1), разом з цим, в матеріалах справи відсутні відповіді відповідача на ці звернення позивача, а також відсутні докази, які б підтверджували обставину повернення відповідачем позивачу коштів у розмірі 71415,61 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не задовольнив вимог позивача, останній звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 71415,61 грн, а також нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 4284,94 грн (за період червень 2025 року – березень 2026 року) та 3% річних в сумі 1931,16 грн (за період з 16.05.2025 по 10.04.2026).

Відповідач, у свою чергу, не погодився з позовними вимогами позивача та заявив зустрічний позов у цій справі про стягнення з товариства на користь порту штрафних санкцій у розмірі 110065,72 грн, з яких: 71761,72 грн пеня та 38304,00 грн штрафу. Вказані штрафні санкції нараховані, у зв`язку з простроченням товариством строків поставки товару за видатковими накладними від 26.03.2025 № 34 на суму 84000,00 грн; від 26.03.2025 № 35 на суму 311774,88 грн; від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн. Так, заявником нарахована пеня: по накладній від 26.03.2025 № 34 на суму 84000,00 грн за період з 26.03.2025 по 27.03.2025 (за два дні), від 26.03.2025 № 35 на суму 311774,88 грн за період з 26.06.025 по 31.03.2025 (7 днів) та від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн за період з 26.03.2025 по 11.05.2025 (47 днів). Сума штрафу нарахована за прострочення поставки товару по накладній від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн у розмірі 15% від вартості цього товару.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України визначено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю не може перевищувати 5 відсотків вартості договору про закупівлю. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору про закупівлю, якщо вони не повертаються учаснику у випадках, визначених цим Законом, підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а в разі здійснення закупівлі замовниками не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких замовників.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позиція суду

Як встановлено судом, за результатом проведеної процедури закупівлі між сторонами у справі був укладений договір поставки, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар протягом 15 днів робочих днів з дати направлення відповідачем письмової рознарядки, при цьому договором передбачено право відповідача направляти рознарядку, у тому числі, електронною поштою. Судом встановлено, що відповідач направив позивачу рознарядку на поставку товару за договором на суму 1286498,52 грн з ПДВ засобами електронної пошти 04.03.2025, а тому, з урахуванням умов договору, товар повинен був поставлений позивачем не пізніше 25.03.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у визначений договором строк здійснив поставку товару на суму 635363,64 грн, тоді як поставка на суму 651134,88 грн здійснена поза межами встановленого у договорі строку. При цьому, як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з листом про продовження терміну постачання без застосування штрафних санкцій частини товару до 30.06.2025, разом з цим, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне погодження відповідача, суд виснує, що позивач був зобов`язаний поставити товар у строк, погоджений у договорі.

Судом встановлено, що з урахуванням положень договору та визначеного сторонами місця поставки, товар вважається таким, що поставлений, з дати підписання відповідачем видаткової накладної на складі відповідача. Так, з досліджених судом доказів вбачається, що за видатковою накладною від 26.03.2025 № 34 на суму 84000,00 грн товар фактично поставлений 28.03.2025, за видатковою накладною від 26.03.2025 № 35 на суму 311774,88 грн – 01.04.2025, а за видатковою накладною від 08.05.2025 № 45 на суму 255360,00 грн – 12.05.2025.

Суд зазначає, що категорія належності виконання зобов`язання імперативно виключає будь-яку правомірність одностороннього, довільного чи часткового відхилення сторони договору від умов правочину. Зі змістового аналізу положень статті 610 ЦК України вбачається, що законодавець розмежовує протиправну поведінку боржника на повне невиконання та неналежне виконання зобов`язання. Так, специфіка неналежного виконання полягає у здійсненні боржником дій, які хоч і входять до предмету договору, проте реалізуються з деструктивним відхиленням від узгоджених сторонами умов. За таких обставин, суд виснує, що передача постачальником товару, яка здійснена в повному обсязі та належної якості, але з очевидним зміщенням часових меж (простроченням), не може свідчити про ознаки правомірності поведінки, а протиправне порушення строків поставки є самостійним та самодостатнім складом цивільного правопорушення, що має наслідком настання для боржника негативних правових наслідків, зокрема, у вигляді покладення на нього тягаря договірної відповідальності.

Отже, оскільки товариство допустило прострочення виконання зобов`язання у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що державне підприємство правомірно заявило до стягнення з товариства штрафні санкції відповідно до умов договору.

Здійснюючи перевірку розрахунку штрафних санкцій, заявлених за зустрічним позовом, суд зазначає, що заявником вірно здійснений розрахунок пені за накладними № 34 та № 45. Водночас, щодо видаткової накладної № 35 (на суму 311774,88 грн), позивачем за зустрічним позовом вірно визначено межі періоду прострочення - з 26.03.2025 по 31.03.2025 включно, разом з цим, здійснюючи арифметичний розрахунок, заявник помилково зазначив тривалість цього періоду як 7 днів замість фактичних 6 днів. З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені та встановив, що її вірним розміром є 70202,85 грн. В цей же час, розрахунок суми штрафу судом визнається вірним та обґрунтованим.

Щодо заперечень відповідача за зустрічним позовом про те, що позивачем перед пред`явленням зустрічного позову не було направлено претензію про сплату штрафних санкцій, суд зазначає таке. Так, чинне законодавство України не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового надіслання претензії перед зверненням до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій. Більше того, встановлення законом або договором обов`язкового досудового врегулювання спору не може обмежувати право особи на судовий захист, а відтак, відсутність попереднього претензійного порядку не перешкоджає реалізації права на захист майнових інтересів шляхом подання зустрічного позову, у зв`язку з чим вказані заперечення постачальника суд визнає необґрунтованими.

Водночас, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за первісним позовом про зобов`язання відповідача повернути сплачене забезпечення виконання договору, суд зазначає таке.

Так, згідно з пунктом 12.17 договору забезпечення виконання договору не повертається покупцем у разі невиконання або неналежного виконання (як повністю, так і частково) постачальником умов, визначених договором, додатками та додатковими угодами до нього. Оскільки в межах розгляду зустрічного позову судом встановлено обставину неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань в частині дотримання строків поставки товару, у покупця (відповідача за первісним позовом) виникло передбачене договором право на безповоротне утримання такого забезпечення.

Щодо посилань позивача на підписаний між сторонами акт звірки, суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків є лише документом технічного характеру, який відображає поточний стан бухгалтерського обліку сторін на певну дату. Згідно з усталеними висновками Верховного Суду наведений документ не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не засвідчує безпосереднє вчинення господарської операції, не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов`язків. Відтак, наявність у підписаному акті звірки позитивного сальдо на користь товариства жодним чином не нівелює і не спростовує обставини порушення постачальником зобов`язання за договором, а підписання такого акту не означає автоматичного прощення боргу, не свідчить про відмову покупця від права на захист своїх майнових інтересів шляхом нарахування штрафних санкцій та не може правомірно трактуватися як підтвердження належного виконання договору в частині строків.

Отже, оскільки судом встановлено обставину неналежного виконання позивачем за первісним позовом господарського зобов`язання, суд виснує, що підписаний акт взаємних розрахунків не звільняє постачальника від відповідальності за порушення строків поставки, у зв`язку з чим правові підстави для повернення суми забезпечення відсутні, а тому у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо можливості зменшення заявлених до стягнення у зустрічному позові штрафних санкцій у виді пені та штрафу за прострочення строків поставки товару за власною ініціативою, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі суд враховує, що: зобов`язання товариством перед державним підприємством виконано у повному обсязі; постачальник завчасно звернувся до покупця із повідомленням про затримку поставки частини товару, натомість не отримав будь-якої відповіді; матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач за зустрічним позовом або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання у спірних відносинах; майнові інтереси позивача за зустрічним позовом вже частково захищені шляхом утримання суми забезпечення виконання договору на підставі пункту 12.17. договору. З іншого боку суд враховує, що підприємницька діяльність відповідачем за зустрічним позовом здійснюється на власний ризик, а також те, що постачальник при укладенні договору на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару та право покупця на утримання суми забезпечення.

Отже, врахувавши зазначені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах сторін підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 80%. При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для боржника, так і для кредитора.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” слід відмовити, а зустрічний позов - задовольнити частково, а саме стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” пеню в сумі 14040,57 грн та штраф в сумі 7660,80 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг”. В цей же час, витрати позивача за зустрічним позовом у виді судового збору слід покласти на ТОВ “УА Макс Трейдинг” пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2624,70 грн, при цьому зменшення судом за власною ініціативою розміру штрафних санкцій на розмір судового бору не вплинуло.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” до Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” – відмовити.

2. Судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг”.

3. Зустрічний позов Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” до Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УА Макс Трейдинг” (вул. Глібова, 7, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 42099754) на користь Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” (вул. Берегова, 13, м. Південне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 04704790) пеню в сумі 14040 грн 57 коп, штраф в сумі 7660 грн 80 коп та судовий збір в сумі 2624 грн 70 коп.

5. В іншій частині зустрічного позову Державного підприємства “Морський торговельний порт “Південний” відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2026 р.

Суддя Д.О. Бездоля