Рішення від 08 листопада 2026 р. у справі №202/4768/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №202/4768/26

Суддя: Слюсар Л. П.

Справа № 202/4768/26

Провадження № 2/202/4427/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Заброднього Євгена Олександровича, до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що він - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом приватизації державного житлового фонду набув у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На свідоцтві про право власності на житло міститься реєстраційний надпис про здійснення державної реєстрації права власності органами БТІ.

Згідно реєстраційного надпису Донецьким бюро технічної інвентаризації зареєстровано на праві приватної власності вищезазначену квартиру за ОСОБА_1 , про що 21.01.1999 внесено запис до реєстрової книги № 24 за реєстровим номером 4872.

Разом з тим, під час вимушеної евакуації з м. Авдіївка позивачем було втрачено оригінал свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1999, виданого Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів та технічний паспорт на квартиру. Вказані документи залишились в належній позивачу на праві приватної власності квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі Авдіївська міська територіальна громада (у тому числі м. Авдіївка) відповідно до розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (із змінами) перебуває в тимчасовій окупації, що розпочалася 29.02.2024, дата завершення якої станом на сьогодні не визначена, окупація триває.

На підставі звернення ОСОБА_1 Авдіївською міською військовою адміністрацією Покровського району Донецької області було видано фотокопії свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1999 та рішення Виконавчого комітету Авдіївської міської ради народних депутатів від 11.01.1999 № 20. Фотокопії зазначених документів засвідчені печаткою Авдіївської міської військової адміністрації. Зазначена обставина підтверджується листом Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 01.05.2025 вих. № К-0047-1.7.

Вказав, що у позивача немає оригіналу свідоцтва про право власності житло в силу його втрати під час вимушеної евакуації. При цьому, позивач не має можливості отримати дублікат цього свідоцтва, оскільки Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області не є уповноваженим органом для видачі дубліката такого документа, а уповноважений орган наразі припинив здійснювати свої повноваження (лист Авдіївської МВА від 27.11.2025 вих. № вх.3090/01-21). Водночас відсутність оригіналів правовстановлюючих документів та відсутність відомостей про належне позивачу право власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно істотно обмежує його можливість у подальшому повноцінно реалізовувати свої права, як власника квартири, зокрема, підтверджувати своє право у правовідносинах із третіми особами та державними органами, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду.

Просив суд визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що має загальну площу 44,1 кв.м.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області» змінила з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на Індустріальний районний суд міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 23 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Відповідно до заяви представника позивача – адвоката Забродній Є.О., документ сформований в системі «Електронний суд» 22.09.2026 року, просили суд здійснювати розгляд прави без участі позивача та представника позивача та задовольнити позов.

Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Відповідно до заяви, представника відповідача - Малярчик Е.Е., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документ сформований в системі «Електронний суд», 21.07.2026 року просила суд розглядати справу без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 1999 року, виданого виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів, згідно з рішенням від 11 січня 1999 року №20 ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 та зареєстровано 21.01.1999 року за позивачем у КП «БТІ» м. Донецька в реєстровій книзі №24 за реєстровим номером 4872. Загальна площа квартири 44,1 кв.м.

Згідно розпорядження начальника Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 08.01.2024 № 8 вулиця Гагаріна перейменована на вулицю Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №419138874 від 22.03.2025 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за жодною особою не зареєстроване.

Місто Авдіївка є центром Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області та відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих: Російською Федерацією», затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 - є окупованим Російською Федерацією містом з 29.02.2024 року.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд вважає доведеним факт належності позивачу на праві власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, рішенням комісії по приватизації державного житлового фонду від 11.01.1999 року №20 виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Підстав не довіряти твердженням позивачу про належність їй вищевказаного нерухомого майна у суду немає.

Крім того, відповідач, який представляє інтереси виконавчого комітету Авдіївської міської ради, який є органом приватизації, не заперечує право власності позивача на це майно, яке набуто в порядку приватизації в січня 1999 року.

Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька, м. Ясинувата, м. Авдіївки, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності позивача на нерухоме майно.

Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивача на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити, визнавши за позивачем право власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, то оскільки, позивач просить суд понесені ним судові витрати залишити за позивачем та не покладати на відповідача обов`язок щодо їх відшкодування, то керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись: ст.ст. 4,13,141,259, 263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, 5, код ЄДРПОУ 44000591) про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що має загальну площу 44,1 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.11.2026 року.

Суддя Л.П. Слюсар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua