Суд: Господарський суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Дата: 05 листопада 2026 р.
Справа: №914/737/26
Суддя: Долінська О.З.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2026 Справа № 914/737/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З.,
розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про ухвалення додаткового рішення за вх. № 4827/26 від 19.10.2026
у справі № 914/737/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс", м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", с. Копитів Шептицького району Львівської області
про: стягнення заборгованості в розмірі 1 142 132,47 грн.
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", с. Копитів Шептицького району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс", м. Львів
про: визнання недійсним Договору позики від 29.09.2022
Без повідомлення учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 1 142 132,47 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026, справу № 914/737/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
01.04.2026 за вх. № 1104 на розгляд Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд” надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про визнання недійсним Договору позики від 29.09.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2026, зустрічну позовну заяву розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2026, прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" за вх. № 1104 від 01.04.2026 до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі №914/737/26. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2026 у справі № 914/737/26 вирішено первісні позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" 868 325,00 грн. - суму неповернутої фінансової допомоги, 63 161,85 грн. – 3% річних, 210 645,62 грн. – втрати від інфляції та 17 131,99 грн. понесених витрат на сплату судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог судом відмовлено повністю.
19.10.2026 на адресу суду в систему “Електронний суд” від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" надійшла заява з додатками за вх. № 4827/26 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/737/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.10.2026, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" за вх. № 4827/26 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/737/26, розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Згідно поданої заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі гонорару 51 000,00 грн.
22.10.2026 за вх. № 30042/26 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" надійшло на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, згідно з яким представник відповідача за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом просить суд зменшити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2026 вирішено прийняти до розгляду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за вх. № 4827/26 від 19.10.2026; здійснювати розгляд заяви без виклику (повідомлення) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду в строк до 28.10.2026 письмові пояснення/заперечення щодо поданої позивачем заяви, з доказами їх направлення позивачу.
Згідно із частинами 3, 4 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.
Оскільки у цій справі вирішується питання про стягнення судових витрат, то суд здійснюватиме розгляд заяви позивача без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 2 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в суді: 17 131,99 грн. – судовий збір за подання позову.
У відповіді на відзив за вх. № 9703/26 від 06.04.2026, представник позивача зазначив, що після порушення провадження у даній справі, позивач прийняв рішення про залучення адвокатів для надання йому правової допомоги (ордер в матеріалах справи), у зв`язку із цим, відповідно до п.3.ст.166 та п.п.8 п.3 ст.165 ГПК України, позивач уточнює наданий у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи, а саме збільшує цей розмір на суму понесених та прогнозованих витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн. Таким чином, з врахуванням уточнення, орієнтовний розмір судових витрат становитиме 67 131,99 грн. (судовий збір 17 131,99 грн. та витрати на правничу допомогу 50 000,00 грн.).
В судовому засіданні 14.10.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" зазначив, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде подано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про ухвалення додаткового рішення справу № 914/737/26 за вх. № 4827/26 від 19.10.2026, клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за вх. № 30042/26 від 22.10.2026 та дослідивши подані на їх обґрунтування докази, суд зазначає наступне.
Рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/737/26 ухвалено 14.10.2026. Заяву про ухвалення додаткового рішення з доказами понесених витрат подано позивачем 19.10.2026, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а відповідна заява була зроблена представником позивача до закінчення судових дебатів. Отже, позивачем дотримано порядок і строк, встановлені частиною 8 статті 129 ГПК України. Оскільки рішенням Господарського суду Львівської області від 14.10.2026 питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Приписами частин 4 - 6 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 4 статті 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.
Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (заява № 58442/00) та від 23.01.2014 у справі "«East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактично понесені, неминучі, а їх розмір обґрунтований.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц виснувала, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також вказала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати таких витрат повністю або частково, враховуючи критерії, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2026 між Адвокатським об`єднанням "Вощепинець, Терлак і партнери" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" (замовник) укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № 4/17-ЮО від 15.09.2017 про надання комплексних юридичних послуг (правової допомоги) (надалі - Додаткова угода № 3), відповідно до пункту 1 якої, виконавець взяв на себе зобов`язання представляти інтереси замовника у справі № 914/737/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" про стягнення заборгованості за Договором позики від 29.09.2022 у сумі 1 142 132,47 грн.
Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди № 3, представництво замовника здійснюється через адвоката Вощепинець Аеліту Іванівну або адвоката Терлак Кристину-Марію Миронівну, інших адвокатів, залучених виконавцем на договірних засадах.
Пунктом 7 Додаткової угоди № 3 сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) встановлюється, виходячи із кількості наданих послуг, з розрахунку 5 000,00 грн. за участь виконавця в одному судовому засіданні по справі та представництво інтересів замовника на ньому та 3 000,00 грн. за кожну годину роботи адвоката по вивченню матеріалів справи, підготовці правової позиції, підготовці процесуальних документів та вчиненню інших дій по наданню правової допомоги та представництву інтересів клієнта, пов`язаних із даною справою. Послуги оплачуються по факту їх надання, на підставі акту приймання-передачі протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі або шляхом передоплати згідно виставлених рахунків.
Відповідно до Акту про надання правничої допомоги від 15.10.2026 виконавець надав, а замовник прийняв такі послуги: вивчення матеріалів справи, формування правової позиції та складання проектів заяв по суті справи № 914/737/26 (відповідь на відзив на позовну заяву та відзив на зустрічний позов) - 2 години роботи адвоката вартістю 6 000,00 грн.; участь у судових засіданнях у справі № 914/737/26 та представництво на них інтересів замовника як позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, підготовка до судових засідань зі складанням проектів заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань - 9 судових засідань (12.05.2026, 26.05.2026, 16.06.2026, 29.07.2026, 12.08.2026, 18.08.2026, 25.08.2026, 09.09.2026, 14.10.2026) вартістю 45 000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг (гонорар) становить 51 000,00 грн. Замовник претензій до якості та строків надання правничої допомоги не має.
Платіжною інструкцією № 79 від 16.10.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" сплатило на користь Адвокатського об`єднання "Вощепинець, Терлак і партнери" (код ЄДРПОУ 41595255) 51 000,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за юридичні послуги згідно Договору № 4/17-ЮО від 15.09.2017р. Без ПДВ. Додаткова угода № 3 від 20.03.2026р.".
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, наведений позивачем у заяві про ухвалення додаткового рішення і відповідає змісту Акту про надання правничої допомоги від 15.10.2026.
Таким чином, позивачем доведено факт надання йому професійної правничої допомоги у справі № 914/737/26, її зв`язок із розглядом цієї справи, а також фактичне понесення витрат на її оплату в сумі 51 000,00 грн. Заявлений розмір витрат не перевищує суттєво суму, зазначену позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат (50 000,00 грн.).
Разом з тим, встановлення факту понесення витрат та їх оплати клієнтом, не є безумовною підставою для покладення всієї суми цих витрат на іншу сторону. Розподіляючи судові витрати, суд має оцінити їх співмірність з критеріями, визначеними частиною 4 статті 126 та частиною 5 статті 129 ГПК України, з урахуванням заперечень іншої сторони. При цьому визначення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони, не є втручанням у договірні відносини між позивачем та адвокатським об`єднанням стосовно розміру гонорару.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що участь адвоката у кожному судовому засіданні оцінена у фіксованій сумі 5 000,00 грн. незалежно від фактичної тривалості засідання та обсягу виконаної роботи, зокрема судове засідання 09.09.2026 тривало дві хвилини; акт про надання правничої допомоги не містить деталізації роботи адвоката під час кожного засідання та тривалості підготовки до них; опис робіт вартістю 6 000,00 грн. об`єднує декілька видів правничої допомоги; справа є типовою, а судова практика у спорах про стягнення заборгованості за договором позики, є сталою.
Оцінюючи вартість послуг стосовно вивчення матеріалів справи, формування правової позиції та підготовки відповіді на відзив і відзиву на зустрічний позов у розмірі 6 000,00 грн., суд враховує, що ці документи є заявами по суті справи, їх підготовка потребувала аналізу доводів відповідача як за первісним, так і позивача за зустрічним позовом, а заявлені позивачем дві години роботи адвоката на підготовку обох документів не є завищеними. Те, що в акті не розмежовано час на підготовку кожного з документів, з огляду на незначний загальний обсяг заявленого часу не свідчить про неспівмірність цих витрат. Тому суд вважає витрати в сумі 6 000,00 грн. обґрунтованими, реальними та співмірними з обсягом виконаних робіт.
Доводи відповідача за первісним позовом щодо того, що складання позовної заяви не потребувало тривалого часу для проведення розрахунків, а позивач за первісним позовом не здійснював збирання додаткових доказів, суд не бере до уваги, оскільки витрати на підготовку позовної заяви та збирання доказів позивачем за первісним позовом до відшкодування не заявлялись.
Суд також враховує, що спір у цій справі стосується стягнення неповернутої фінансової допомоги, 3% річних та інфляційних втрат, тобто належить до категорії спорів, правозастосовна практика в яких є сталою, і не вимагав від адвоката позивача за первісним позовом значного обсягу правового аналізу. Розгляд у цій справі зустрічного позову про визнання договору позики недійсним дещо збільшив обсяг роботи адвоката, однак не зумовив такої складності справи, яка б виправдовувала покладення на відповідача за первісним позовом витрат на участь адвоката у судових засіданнях у заявленому розмірі.
Вирішуючи питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду письмові заяви по суті спору, пояснення та клопотання. Відтак, вказане підтверджує наявність фактичного надання адвокатських послуг представником позивача за первісним позовом у даній справі.
Стосовно витрат на професійну-правничу допомогу на загальну суму 51 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дотримується позиції, що загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2018 у справі N 904/8478/16).
Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються, Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс".
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147), згідно яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Господарський суд враховує, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" загальна сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 51 000,00 грн. виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат, витраченого адвокатом позивача часу на надання послуг у даній справі.
На думку суду, надані представником ТзОВ "Інкомтранс" докази про надання правової (професійної правничої) допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі (51 000,00 грн.) з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові по справі № 905/1795/18 від 07.11.2019 року, згідно якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, суд не вправі втручатись в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Відтак, з врахуванням вищенаведеного, взявши до уваги характер спірних правовідносин у даній справі, зокрема, значення справи для сторін, категорію складності справи, обсяг доказів, предмет та ціну позову, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку в порядку ч.5 ст. 129 ГПК України, обмежити розмір витрат представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" на професійну правничу допомогу до 16 000,00 грн., що підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", та що на переконання суду, є достатнім у даній справі.
Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу до 16 000,00 грн., суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а лиш використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника, не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі “East/WestAllianceLimited” проти України” від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, в розмірі 16 000,00 грн. У задоволенні стягнення решти суми витрат, заявлених до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро", суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 16, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" про ухвалення додаткового рішення за вх. № 4827/26 від 19.10.2026 задоволити частково в сумі 16 000,00 грн.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тартаків-Агро" (80033, Львівська обл., Шептицький р-н., с. Копитів, вул. Шевченка, буд. 43і; код ЄДРПОУ № 43696053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомтранс" (9005, м. Львів, вул. Акад. Богомольця, буд. 11; код ЄДРПОУ 25552226) 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви – відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Додаткове рішення складено і підписано 06.11.2026.
Суддя Долінська О.З.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua