Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №914/629/26 — Господарський суд Львівської області

Суд: Господарський суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №914/629/26

Суддя: Запотічняк О.Д.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 Справа № 914/629/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Кравець О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі: позивача-1: Західного офісу Державної аудиторської служби України, позивача-2: Волинської обласної ради, позивача-3: Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації)

до відповідача-1: Рожищенського навчально-реабілітаційного центру Волинської обласної ради

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд»

про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення 165 562,48 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури: Букаловська Л.Є.;

від позивачів: не з`явилися;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Булат В.; Жук Р.В.;

Хід розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України, Волинської обласної ради, Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) до Рожищенського навчально-реабілітаційного центру Волинської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 165 562,48 грн.

Ухвалою від 09.03.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав прокурору строк для усунення її недоліків. Після усунення недоліків ухвалою від 13.03.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 14.04.2026.

30.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідач-2 подав відзив на позовну заяву (вх. № 9012/26), у якому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

07.04.2026 позивач-3 та 08.04.2026 позивач-2 подали заяви про розгляд справи без участі їхніх представників (вх. № 9857/26, № 9912/26). Позивач-2 позовні вимоги підтримав.

08.04.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 9890/26). 14.04.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10307/26) та заява відповідача-2 про залишення позову без розгляду (вх. № 10315/26).

16.04.2026 позивач-1 подав пояснення (вх. № 10689/26). 17.04.2026 прокурор подав пояснення у справі (вх. № 10750/26) та заяву (вх. № 10756/26), 01.05.2026 подав додаткові пояснення (вх. № 12341/26).

12.05.2026 відповідач-2 подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 2187/26), щодо якого 15.05.2026 прокурор подав пояснення (вх. № 13919/26). 19.05.2026 відповідач-2 подав клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень прокурора (вх. № 14304/26), 25.05.2026 прокурор подав заяву (вх. № 14729/26).

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Протокольною ухвалою від 16.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі. Ухвалою від 16.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.08.2026.

07.08.2026 відповідач-2 повторно подав заяву про залишення позову без розгляду, а також додаткові пояснення. 14.08.2026 прокурор подав заперечення на заяву та додаткові пояснення відповідача-2. 15.09.2026 та 09.10.2026 відповідач-2 подав додаткові пояснення.

Ухвалою від 13.10.2026 суд викликав позивачів та відповідача-1 у судове засідання 28.10.2026.

У судовому засіданні 28.10.2026 прокурор позовні вимоги підтримав, представник відповідача-2 проти позову заперечив. Представники позивачів та відповідача-1 у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) це не перешкоджає розгляду справи по суті.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, закінчення процесуальних строків, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 28.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Державної аудиторської служби України, Волинської обласної ради та Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) до Рожищенського навчально-реабілітаційного центру Волинської обласної ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (далі - відповідач-2), у якому просить визнати недійсними додаткові угоди № 3 від 17.06.2024, № 4 від 22.07.2024, № 5 від 28.08.2024, № 6 від 25.09.2024, № 7 від 10.10.2024, № 8 від 13.12.2024 та № 12 від 21.02.2025 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 19.01.2024 № 6ЕЛ/24 (далі - Договір) і стягнути з відповідача-2 165 562,48 грн. Заявою від 12.03.2026 прокурор зазначив, що кошти підлягають стягненню на користь Волинської обласної ради до обласного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваними додатковими угодами ціну 1 кВт·год електричної енергії збільшено з 7,70 грн, визначених додатковою угодою № 2 від 29.01.2024, до розміру від 9,246 до 11,718 грн. На думку прокурора, сторони змінили істотну умову Договору з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII) та підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), оскільки сукупне збільшення ціни перевищило 10 % від ціни, визначеної в Договорі, коливання ціни на ринку не підтверджене належними доказами, а ціну збільшено непропорційно до зміни ринкової ціни. Прокурор посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, а також на постанову Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23, у якій зазначено, що підпункти 2 і 7 пункту 19 Особливостей лише деталізують пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Прокурор зазначає, що листи постачальника містили дані АТ «Оператор ринку» лише за окремий місяць, без аналізу динаміки цін, а доказів неможливості виконання Договору за ціною, запропонованою на торгах, постачальник не надав. За розрахунком прокурора, середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» з січня по травень 2024 року зросла приблизно на 9 %, тоді як ціну за додатковою угодою № 3 збільшено на 20 %, а ціна товару за Договором від початку перевищувала ринкову. Щодо додаткової угоди № 12 прокурор вказує, що регульовані тарифи зросли приблизно на 12 %, тоді як ціна порівняно з ціною за додатковою угодою № 2 зросла на 50 %. Крім того, у додаткових угодах не зазначено, на який обсяг зменшено закупівлю, а постачальник не дотримав передбаченого пунктом 4.5.2 Договору 20-денного строку надсилання пропозиції про зміну ціни.

Прокурор також вважає, що додатковими угодами № 4-8 і № 12 нову ціну застосовано до вже поставленої електричної енергії всупереч статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а постачальник не довів істотної зміни обставин у розумінні статті 652 цього Кодексу. Кошти, сплачені відповідачем-1 понад ціну, визначену додатковою угодою № 2, прокурор вважає набутими без достатньої правової підстави і просить стягнути їх на підставі статей 216, 1212 ЦК України. До заявленої суми прокурор включив також 1 926,20 грн як різницю між ціною 7,77 грн та 7,70 грн за електричну енергію, поставлену до укладення додаткової угоди № 3.

Підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив нездійснення компетентними органами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Листом від 07.01.2026 № 53-163вих-26 прокурор повідомив позивачів про виявлені порушення, а листом від 25.02.2026 № 53-1219вих-26 повідомив їх про намір звернутися до суду.

У запереченнях від 14.08.2026 прокурор зазначив, що відповідно до пунктів 3 і 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 це рішення не поширюється на спірні правовідносини, а постанова Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 ухвалена у неподібних правовідносинах, оскільки стосувалася стягнення штрафних санкцій на користь державного закладу. Прокурор також вважає, що Закон України від 27.05.2026 № 4888-IX «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 4888-IX) не має зворотної дії в часі, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25, стосуються правовідносин, що виникли з інших підстав, а прокурор не був зобов`язаний надавати альтернативний розрахунок коефіцієнта коливання за договірною формулою. Відомості АТ «Оператор ринку» про середньозважені ціни на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, отримані прокурором на запит, на його думку, є належними та допустимими доказами.

Правові позиції позивачів-2 та -3.

Позивач-2 заявою від 08.04.2026 позов підтримав.

Позивач-3 просив розглядати справу без участі його представника. Позивач-1 подав до суду пояснення від 16.04.2026.

Правові позиції відповідача-1.

Відповідач-1 відзиву на позов не подав, явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Правова позиція відповідача-2.

Відповідач-2 у відзиві від 30.03.2026 проти позову заперечив. Зазначає, що закупівлю проведено відповідно до Особливостей, пункт 17 яких виключає застосування до договору частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Ціну змінено відповідно до пункту 4.5.2 Договору за формулою, визначеною додатком 3 до Договору, яка пов`язує ціну товару із середньозваженими цінами на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку. За доводами відповідача-2, прокурор у своїх розрахунках порівнює ціни не за ті місяці, які передбачені Договором, враховує лише ціни ринку «на добу наперед» без внутрішньодобового ринку й обсягів продажу та зіставляє ціну товару з кінцевою ціною, до якої входять тарифи і податок на додану вартість. Додаткову угоду № 12 укладено у зв`язку зі зміною регульованих тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії. Застосування нової ціни з першого числа місяця відповідає частині третій статті 631 ЦК України. Відповідач-2 навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 90 000,00 грн.

У заявах від 14.04.2026 та від 07.08.2026 відповідач-2 просив залишити позов без розгляду. Вважає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 прокурор, звертаючись до суду 03.03.2026, не мав підстав для представництва, а суд з урахуванням частини шостої статті 11 ГПК України не повинен застосовувати приписи, визнані неконституційними. На підтвердження посилається на постанову Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, а в додаткових поясненнях від 15.09.2026 навів практику місцевих та апеляційних господарських судів, які залишали без розгляду позови прокурорів, подані після ухвалення зазначеного рішення.

У додаткових поясненнях від 07.08.2026 відповідач-2 зазначив, що Законом № 4888-IX пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII викладено в новій редакції, за якою обмеження в 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни, і відповідно до пункту 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX така редакція застосовується до правовідносин, що виникли з дня набрання чинності Законом № 922-VIII.

У додаткових поясненнях від 09.10.2026 відповідач-2 зазначив, що сторони погодили не тверду ціну, а формульний порядок її визначення, тому зміна ціни відбувалася на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей, який не передбачає обмеження в 10 %, на підтвердження чого послався на постанови Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 914/619/24 та від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25. Постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 922/2321/22 та № 920/19/24, на думку відповідача-2, стосуються правовідносин 2021 року з твердою ціною, які виникли до затвердження Особливостей. Відповідач-2 звернув увагу, що за додатковими угодами № 6, 7 і 8 ціну знижено, а формульний механізм ціноутворення визначив сам замовник у тендерній документації. Ціна товару, запропонована ним на торгах (4,224303 грн за 1 кВт·год без ПДВ), була ринковою, оскільки строк подання тендерних пропозицій сплинув 26.12.2023, середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у грудні 2023 року становила 4,10186 грн за 1 кВт·год, а пропозиція іншого учасника торгів була дорожчою. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 903/1200/25, відповідач-2 вважає, що застосування нової ціни до розрахункового періоду, в якому здійснювалося постачання, охоплюється статтями 631, 653 ЦК України. Акти приймання-передачі електричної енергії відповідач-1 підписував без зауважень.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

За результатами закупівлі UA-2023-12-11-018310-a, проведеної відповідно до Особливостей, відповідач-1 (споживач) і відповідач-2 (постачальник) уклали Договір від 19.01.2024 № 6ЕЛ/24 про постачання 80 000 кВт·год електричної енергії з 01.01.2024 по 31.12.2024. Ціну 1 кВт·год визначено в додатку 2 до Договору в розмірі 7,513 грн з ПДВ, у тому числі ціну електричної енергії як товару 4,224303 грн без ПДВ. Загальна сума Договору становила 601 040,00 грн (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що вартість Договору не підлягає збільшенню, за винятком випадків, передбачених законодавством про публічні закупівлі. Відповідно до пункту 4.5 Договору ціна за одиницю товару може змінюватися у випадках, передбачених Особливостями, зокрема у разі зменшення ціни у зв`язку з коливанням ціни на ринках електричної енергії «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (підпункт 4.5.1), збільшення ціни у разі коливання ціни на цих ринках (підпункт 4.5.2), зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в Договорі (підпункт 4.5.3).

Підпунктом 4.5.2 Договору встановлено, що зміна ціни здійснюється пропорційно коливанню ціни товару на ринках електричної енергії, відсоток збільшення ціни не може перевищувати відсоток коливання ринкової ціни, а коливання підтверджується роздрукованими аналітичними матеріалами з вебсайту АТ «Оператор ринку». Під коливанням ціни сторони домовилися розуміти будь-яку зміну середньозваженої ціни, визначеної за результатами торгів на ринках електричної енергії протягом календарного місяця, відносно середньозваженої ціни за базовий місяць (місяць, що передує місяцю підняття ціни). Ціну розраховують за формулою, наведеною в додатку 3 до Договору. Сторона-ініціатор не пізніше ніж за 20 календарних днів до застосування змін повідомляє другу сторону про намір внести зміни. Сторони також визнали, що коливання ціни на ринку електричної енергії у бік збільшення понад 1 % є істотною зміною обставин виконання Договору в розумінні статті 652 ЦК України та підставою для збільшення ціни в порядку, визначеному Договором і додатком 3 до нього.

Додатком 3 до Договору «Механізм визначення вартості електричної енергії» визначено, що ціна за одиницю товару розраховується за формулою Ц = (К Ч Ца + Тосп + Тоср) Ч 1,2, де Ца означає ціну електричної енергії як товару на день укладення Договору або останньої додаткової угоди, Тосп і Тоср означають регульовані тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії, а 1,2 враховує ПДВ. Коефіцієнт коливання К, який на момент укладення Договору дорівнює одиниці, у разі коливання ціни на ринках електроенергії (у разі застосування підпункту 2 пункту 19 Особливостей) визначається як відношення середньозваженої ціни електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, зваженої за обсягами купівлі-продажу, за базовий місяць (місяць, що передує місяцю зміни ціни) до такої ж ціни за суміжний попередній місяць. Додаток 3 прямо передбачає, що такий порядок застосовується і для розрахунку змін, які вносяться першою додатковою угодою. Нова ціна застосовується з першого числа розрахункового періоду (місяця), що настає за базовим місяцем. Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 4.7 Договору).

Окремо в додатку 3 до Договору визначено порядок зміни ціни у зв`язку зі зміною регульованих тарифів: зміни вносяться з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) тариф.

Додатковою угодою № 2 від 29.01.2024, укладеною відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей у зв`язку зі зміною з 01.01.2024 регульованих тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії (постанови НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322 та № 2325), сторони виклали додаток 2 до Договору в новій редакції. Ціну електричної енергії як товару залишено на рівні 4,224303 грн без ПДВ, регульовані тарифи визначено в розмірі 2,250697 грн без ПДВ, ПДВ в розмірі 1,295 грн, а загальну ціну зазначено в розмірі 7,70 грн за 1 кВт·год. Арифметична сума наведених складових ціни становить 7,77 грн. Цю додаткову угоду прокурор не оспорює.

Пропозиції про зміну ціни відповідач-2 надсилав відповідачу-1 листами від 31.05.2024 № 31/05-04, від 08.07.2024 та від 06.08.2024 № 08/07-282, від 04.09.2024 № 04/09-282, від 03.10.2024 № 03/10-282, від 11.12.2024 № 11/12-282 та від 10.02.2025 № 03/02-282. До листа від 31.05.2024 відповідач-2 додав проєкт додаткової угоди № 3, розрахунок ціни за формулою додатка 3 до Договору та роздруківку даних АТ «Оператор ринку» за квітень і травень 2024 року.

До матеріалів справи відповідач-2 подав також роздруківки даних АТ «Оператор ринку», на підставі яких ініційовано зміну ціни додатковими угодами № 4, 5 і 8.

Згідно з розрахунком, доданим до листа від 31.05.2024 № 31/05-04, середньозважена ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку з урахуванням обсягів продажу у травні 2024 року (базовий місяць) становила 4,3149 грн за 1 кВт·год, у квітні 2024 року 3,3402 грн за 1 кВт·год, коефіцієнт К становив 1,2918, а ціна, обчислена за формулою додатка 3 до Договору, 9,249 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Відомості АТ «Оператор ринку» про середньозважені ціни на ринку «на добу наперед», надані на запит прокурора, суд наводить нижче.

Додатковою угодою № 3 від 17.06.2024, укладеною, як зазначено в ній, відповідно до пункту 4.5.2 Договору та додатка 3 до нього, сторони з дати її підписання встановили ціну 1 кВт·год електричної енергії в розмірі 9,246 грн з ПДВ, у тому числі ціну електричної енергії як товару 5,4539 грн без ПДВ, що на 29,1 % більше від попередньої. Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у травні 2024 року становила 4,2219 грн за 1 кВт·год, що на 26,6 % більше, ніж у квітні 2024 року (3,3338 грн).

Додатковою угодою № 4 від 22.07.2024 сторони з 01.07.2024 встановили ціну 10,926 грн з ПДВ, у тому числі ціну товару 6,8539 грн без ПДВ, що на 25,7 % більше від попередньої. Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у червні 2024 року становила 5,4034 грн, що на 28,0 % більше, ніж у травні 2024 року.

Додатковою угодою № 5 від 28.08.2024 сторони з 01.08.2024 встановили ціну 11,718 грн з ПДВ, у тому числі ціну товару 7,5139 грн без ПДВ, що на 9,6 % більше від попередньої. Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у липні 2024 року становила 5,9671 грн, що на 10,4 % більше, ніж у червні 2024 року.

Додатковою угодою № 6 від 25.09.2024 сторони з 01.09.2024 встановили ціну 11,43 грн з ПДВ, у тому числі ціну товару 7,2739 грн без ПДВ, що на 3,2 % менше від попередньої. Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у серпні 2024 року становила 5,7386 грн, що на 3,8 % менше, ніж у липні 2024 року.

Додатковою угодою № 7 від 10.10.2024 сторони з 01.10.2024 встановили ціну 11,328 грн з ПДВ, у тому числі ціну товару 7,1889 грн без ПДВ, що на 1,2 % менше від попередньої. Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у вересні 2024 року становила 5,6641 грн, що на 1,3 % менше, ніж у серпні 2024 року.

Додатковою угодою № 8 від 13.12.2024 сторони з 01.11.2024 встановили ціну 11,2014 грн з ПДВ, у тому числі ціну товару 7,0834 грн без ПДВ, що на 1,5 % менше від попередньої. Середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у жовтні 2024 року становила 5,6599 грн, у листопаді 2024 року 5,5674 грн.

Додатковими угодами № 9 від 27.12.2024, № 10 та № 11 від 14.01.2025 сторони продовжили строк дії Договору до 28.02.2025 в обсязі, що не перевищує 20 % суми Договору.

Додатковою угодою № 12 від 21.02.2025 сторони з 01.01.2025 встановили ціну 11,5516 грн з ПДВ. Ціна електричної енергії як товару (7,0834 грн без ПДВ) не змінилася. Зміна ціни зумовлена збільшенням тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії з 2,2511 до 2,54301 грн за 1 кВт·год без ПДВ, встановлених постановами НКРЕКП від 19.12.2024 № 2200 та № 2203.

Додатковими угодами № 13 та № 14 від 10.04.2025 сторони зменшили суму Договору, визначивши її остаточно в розмірі 625 091,64 грн. Додаткові угоди № 9-11, 13 і 14 прокурор не оспорює.

Протягом дії Договору відповідач-1 отримав 72 575 кВт·год електричної енергії, з них 27 517 кВт·год до укладення додаткової угоди № 3, на суму 213 807,10 грн; 36 462 кВт·год за цінами, встановленими оспорюваними додатковими угодами, на суму 411 284,54 грн; 8 596 кВт·год на суму 99 298,34 грн.

Оцінка суду.

Щодо заяв відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до пункту 3 резолютивної частини цього рішення зазначені приписи втрачають чинність з 01.01.2027. Згідно з пунктом 4 резолютивної частини дія рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності цих приписів.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (частина перша статті 151-2 Конституції України).

Отже, Конституційний Суд України, реалізуючи надане йому Конституцією України повноваження, сам визначив момент втрати чинності неконституційними приписами та межі дії свого рішення в часі. До 01.01.2027 ці приписи залишаються чинними, а правовідносини щодо представництва, які виникли до цієї дати, рішення не охоплює.

Прокурор звернувся до позивачів у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 07.01.2026 № 53-163вих-26, повідомив їх про намір звернутися до суду листом від 25.02.2026 № 53-1219вих-26 і подав позов 03.03.2026. Отже, правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в цій справі виникли в період, коли приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» були чинними і підлягали застосуванню.

Частина шоста статті 11 ГПК України, на яку посилається відповідач-2, передбачає, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. Проте у цій справі питання конституційності приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вже вирішене єдиним органом конституційної юрисдикції, який водночас визначив, з якого часу такі приписи втрачають чинність. Незастосування судом цих приписів до 01.01.2027 з посиланням на частину шосту статті 11 ГПК України фактично означало б перегляд визначених Конституційним Судом України наслідків його рішення в часі та позбавляло б змісту пункти 3 і 4 резолютивної частини цього рішення, що не узгоджується зі статтями 151-2 і 152 Конституції України.

Посилання відповідача-2 на постанову Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 суд не бере до уваги, оскільки правовідносини в тій справі не є подібними до спірних за критеріями, наведеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. У справі № 910/16365/25 прокурор звертався з позовом про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом, які мали надійти державному закладу, що у договірних відносинах не є суб`єктом владних повноважень. Водночас у цій же постанові Верховний Суд зазначив, що орган місцевого самоврядування як засновник закладу може бути позивачем у спорах про повернення бюджетних коштів, пославшись на постанову Верховного Суду у справі № 916/1062/23. У цій справі прокурор звернувся, зокрема, в інтересах Волинської обласної ради, яка є засновником відповідача-1, з вимогою про повернення до обласного бюджету коштів, сплачених відповідачем-1 за рахунок бюджетних коштів. Отже, суб`єктний склад, предмет і зміст правовідносин у цих справах різняться.

Крім того, нездійснення компетентними органами захисту інтересів держави в цій справі ґрунтується не на власній оцінці прокурора, а на письмових відповідях самих органів. Волинська обласна рада листом від 14.01.2026 № 245/47/2-26 повідомила, що заходів, у тому числі цивільно-правових, щодо визнання недійсними додаткових угод № 3-8 до Договору не вживала, і не заперечила проти представництва її інтересів прокурором за наявності для цього належних правових підстав. Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області листом від 16.01.2026 № 130313-17/128-2026 повідомило про відсутність у нього правових підстав для звернення до суду, а Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) у відповіді на лист прокурора не заперечила проти представництва за наявності для цього правових підстав. До подання позову жоден із цих органів до суду не звернувся.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (пункт 6.43), сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду.

Волинська обласна рада є засновником відповідача-1, а оплата за Договором здійснювалася за рахунок коштів обласного бюджету.

Позивач-2 позов підтримав. Оскільки позов не підлягає задоволенню по суті, питання про те, чи є належними позивачами позивач-1 та позивач-3, на результат вирішення спору не впливає.

З огляду на викладене підстав для залишення позову без розгляду суд не вбачає.

Щодо позовних вимог по суті.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відповідність оспорюваних додаткових угод вимогам закону суд оцінює на момент їх укладення, тобто в період з червня 2024 року по лютий 2025 року, за законодавством, чинним на той час, та з урахуванням умов Договору.

Відповідно до пункту 3-7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 922-VIII особливості здійснення публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 17 Особливостей (тут і далі в редакції, чинній на час укладення оспорюваних додаткових угод) передбачено, що договір про закупівлю, укладений за результатами їх застосування, укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої-п`ятої, сьомої-дев`ятої цієї статті, та цих особливостей. Випадки, за яких істотні умови такого договору можуть змінюватися після його підписання, визначено пунктом 19 Особливостей. Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі № 902/202/24 погодився з тим, що до договору, укладеного після затвердження Особливостей, норми Закону № 922-VIII застосовуються з урахуванням Особливостей.

Договір укладено 19.01.2024 за результатами закупівлі, проведеної відповідно до Особливостей, на що прямо вказано в пункті 4.5 Договору.

Тому підстави і порядок зміни його істотних умов слід оцінювати за пунктом 19 Особливостей. Частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII, яка містила обмеження збільшення ціни в 10 %, до цього Договору на час укладення оспорюваних додаткових угод не застосовувалася.

Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей передбачено можливість погодження зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі на момент його укладення.

Обмеження збільшення ціни в 10 % ця норма в редакції, чинній у 2024 році та на початку 2025 року, не містила. Обмеження в 10 % щодо кожного окремого випадку збільшення ціни було запроваджено до підпункту 2 пункту 19 Особливостей лише постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2025 № 1067, тобто після укладення оспорюваних додаткових угод, на що звертала увагу і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (пункти 156-157).

Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей передбачено самостійну підставу зміни істотних умов договору: зміна встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміна курсу іноземної валюти, зміна біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Ця норма не містить ні обмеження в 10 %, ні вимоги про незмінність суми договору.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина друга статті 632 ЦК України). Згідно з підпунктом 5 пункту 3.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, істотною умовою договору про постачання електричної енергії споживачу є ціна та/або порядок її розрахунку.

Сторони не встановили в Договорі тверду ціну на весь строк його дії, а погодили порядок її визначення та зміни. Змінною складовою формули, наведеної в додатку 3 до Договору, є коефіцієнт К, який обчислюється на підставі середньозважених цін і обсягів купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку. Ці показники формуються за результатами організованих торгів та оприлюднюються АТ «Оператор ринку», тож сторони на їх величину не впливають. Регульовані тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії встановлює НКРЕКП, і вони змінюються окремо від ціни товару.

Умови пункту 4.5 Договору та додатка 3 до нього були частиною проєкту договору, який замовник визначив у тендерній документації, і саме на цих умовах відповідач-2 подав тендерну пропозицію. Договір, у тому числі його пункт 4.5 та додаток 3, прокурор не оспорює. Відповідно до статті 204 ЦК України ці умови є правомірними, а тому суд оцінює оспорювані додаткові угоди, зокрема, на предмет їх відповідності саме цим умовам.

Отже, ціна за Договором змінювалася не на розсуд сторін, а шляхом застосування заздалегідь погодженої формули до офіційних ринкових показників. Така зміна ціни охоплюється підпунктом 7 пункту 19 Особливостей, який допускає зміну ціни у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, за умови встановлення в договорі порядку зміни ціни.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2025 у справі № 914/619/24 (пункти 6.18-6.21) зазначив, що законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як погодження зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни такого товару на ринку та зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед» у разі встановлення в договорі порядку зміни ціни, і що зміна ціни за погодженою сторонами формулою відповідає підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

У постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 (пункти 61-64) Верховний Суд щодо додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, укладеного відповідно до Особливостей, з формульним визначенням ціни залежно від середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» дійшов висновку, що правовою підставою для внесення змін до такого договору є підпункт 7 пункту 19 Особливостей, який не містить положень про обмеження 10 відсотками зміни ціни в бік збільшення. Верховний Суд також зазначив, що цей підхід узгоджується з подальшим розвитком законодавства, оскільки пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX фактично відтворює підпункт 7 пункту 19 Особливостей і підтверджує волю законодавця на встановлення самостійного механізму зміни ціни, не пов`язаного з 10-відсотковим обмеженням.

Доводи прокурора про те, що висновки Верховного Суду у справі № 922/3937/25 стосуються інших правовідносин, суд відхиляє. Як і в тій справі, сторони цього Договору, укладеного відповідно до Особливостей, погодили формульний порядок визначення ціни залежно від середньозважених цін на ринку електричної енергії «на добу наперед», а зміну ціни оформлювали додатковими угодами відповідно до цього порядку. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/1313/23 суд не бере до уваги, оскільки в пізнішій постанові від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25 Верховний Суд саме щодо договорів про постачання електричної енергії з формульним ціноутворенням розмежував підстави, передбачені підпунктами 2 і 7 пункту 19 Особливостей. За наявності різних висновків Верховного Суду суд враховує останню за часом правову позицію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, щодо граничного збільшення ціни на 10 % стосуються застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у правовідносинах, які виникли до затвердження Особливостей. У постанові у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду відхилила посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 1178 саме з огляду на те, що вона має перспективну дію і не застосовується до договірних відносин, які виникли до набрання нею чинності. Спірні ж правовідносини виникли після затвердження Особливостей, пункт 17 яких виключав застосування частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Тому зазначені висновки до спірних правовідносин не застосовуються.

Те, що в додаткових угодах № 3-8 зазначено пункт 4.5.2 Договору, у додатку 3 до Договору згадано підпункт 2 пункту 19 Особливостей, а в повідомленні про внесення змін до договору, оприлюдненому в електронній системі закупівель щодо додаткової угоди № 7, зазначено пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не змінює висновку суду. Правову кваліфікацію відносин здійснює суд, і вона залежить від змісту погодженого сторонами механізму зміни ціни, а не від посилань на ту чи іншу норму. Зміст цього механізму полягає в обчисленні ціни за формулою з використанням середньозважених цін на ринку «на добу наперед», що відповідає підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Водночас суд зазначає, що і за умови оцінки оспорюваних додаткових угод за підпунктом 2 пункту 19 Особливостей, на чому наполягає прокурор, висновок суду був би таким самим. Ця норма в редакції, чинній на час укладення додаткових угод, не обмежувала збільшення ціни 10 %, а вимагала пропорційності зміни ціни коливанню ринкової ціни та документального підтвердження такого коливання. Як буде встановлено нижче, ці вимоги дотримано.

Доводи відповідача-2 про застосування до спірних правовідносин пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 4888-IX суд відхиляє і в цій частині погоджується з прокурором. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Для договорів, укладених відповідно до Особливостей, нова редакція пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII встановлювала б обмеження, якого на час укладення оспорюваних додаткових угод не існувало, тобто погіршувала б правове становище сторін. Крім того, пункт 7 розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4888-IX стосується лише пункту 2 частини п`ятої статті 41, тобто зміни ціни у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку, і не поширюється на зміну ціни за погодженим у договорі порядком, прив`язаним до середньозважених цін на ринку «на добу наперед». Суд враховує нову редакцію статті 41 Закону № 922-VIII лише як підтвердження правильності тлумачення підпункту 7 пункту 19 Особливостей, як це зробив і Верховний Суд у постанові у справі № 922/3937/25.

Перевіряючи, чи відповідали оспорювані додаткові угоди погодженому сторонами порядку та чи було коливання ринкових цін документально підтверджене, суд виходить з такого.

Відомості про середньозважені ціни на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку формує і оприлюднює АТ «Оператор ринку». Саме ці відомості відповідач-2 додавав до своїх пропозицій про зміну ціни, саме їх прокурор отримав на запит і вважає належними та допустимими доказами. Достовірності цих відомостей учасники справи не заперечують. Отже, коливання ринкових цін документально підтверджене.

Згідно з розрахунком до листа від 31.05.2024 № 31/05-04 середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку з урахуванням обсягів продажу за травень 2024 року (базовий місяць) порівняно з квітнем 2024 року зросла на 29,18 % (коефіцієнт К 1,2918). Додатковою угодою № 3 ціну товару збільшено на 29,1 %, а загальна ціна 9,246 грн з ПДВ не перевищує ціни 9,249 грн, обчисленої за формулою додатка 3 до Договору. Розбіжність із наведеним прокурором показником 26,6 % зумовлена тим, що прокурор врахував лише ціни ринку «на добу наперед» без внутрішньодобового ринку та обсягів продажу, тоді як формула Договору вимагає врахування обох сегментів ринку. Розрахунку відповідача-2 прокурор не спростував.

За додатковою угодою № 4 ціна товару зросла на 25,7 % при зростанні середньозваженої ціни на ринку «на добу наперед» у базовому місяці на 28,0 %, за додатковою угодою № 5 на 9,6 % при зростанні ринкової ціни на 10,4 %. Отже, відсоток збільшення ціни товару за цими угодами не перевищив відсотка коливання ринкової ціни.

Таким чином, кожна з додаткових угод № 3, 4 і 5 збільшила ціну товару в межах коливання ринкової ціни за базовий місяць, документально підтвердженого відомостями АТ «Оператор ринку», тобто відповідно до умов Договору, а також вимог як підпункту 7, так і підпункту 2 пункту 19 Особливостей. Коливання ринкової ціни встановлено саме за базовий місяць, який передує місяцю застосування нової ціни, що відповідає вимозі про доведення коливання станом на дату, з якої застосовано нову ціну (постанова Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24, пункти 5.82-5.84).

Доводи прокурора про те, що з січня по травень 2024 року ринкова ціна зросла лише на 9 %, суд відхиляє.

Додаток 3 до Договору визначає коливання як зміну середньозваженої ціни за базовий місяць порівняно із суміжним попереднім місяцем і прямо передбачає, що такий порядок застосовується і до першої додаткової угоди про зміну ціни. Ці умови Договору прокурор не оспорює. Прокурор також порівнює загальну ціну з урахуванням тарифів і ПДВ, хоча за формулою Договору змінюється лише ціна товару, а тарифи змінюються окремо. Обраний прокурором спосіб розрахунку не передбачений ні Договором, ні Особливостями, тому не може свідчити про непропорційність зміни ціни.

Додатковими угодами № 6, 7 і 8 ціну товару не збільшено, а зменшено відповідно на 3,2 %, 1,2 % і 1,5 % у зв`язку зі зниженням ринкових цін. Наведені прокурором підстави недійсності (перевищення 10 % та непропорційність збільшення ціни) за своїм змістом стосуються лише збільшення ціни, а тому до цих угод не можуть бути застосовані. Оскільки збільшення ціни додатковими угодами № 3, 4 і 5 суд визнав правомірним, визнання недійсними угод № 6, 7 і 8 призвело б до відновлення вищої ціни, що суперечило б інтересам відповідача-1 і не відповідає вимозі про ефективність способу захисту (стаття 16 ЦК України).

Додатковою угодою № 12 сторони змінили лише тарифи на послуги з передачі та розподілу електричної енергії у зв`язку з прийняттям НКРЕКП постанов від 19.12.2024 № 2200 та № 2203, якими ці тарифи встановлено з 01.01.2025. Ціна товару не змінилася. Збільшення загальної ціни з 11,2014 грн до 11,5516 грн відповідає збільшенню тарифів (2,54301 - 2,2511 = 0,29191 грн) з урахуванням ПДВ. Регульовані тарифи є обов`язковими (частина перша статті 632 ЦК України), а зміна ціни у зв`язку з їх зміною прямо передбачена підпунктом 4.5.3 Договору, додатком 3 до нього та підпунктом 7 пункту 19 Особливостей. Застосування нових тарифів з дати, з якої вони набрали чинності, відповідає умовам Договору. Доводи прокурора про збільшення ціни на 50 % ґрунтуються на порівнянні ціни за додатковою угодою № 12 з ціною за додатковою угодою № 2, тобто враховують зміни ціни за іншими угодами, і на оцінку цієї угоди не впливають.

Необґрунтованими є і доводи прокурора про те, що ціна товару за Договором від початку перевищувала ринкову. Ціну товару (4,224303 грн за 1 кВт·год без ПДВ) сформовано за результатами конкурентної процедури закупівлі. Як зазначив відповідач-2 і не спростував прокурор, у закупівлі брали участь два учасники, пропозиція іншого учасника була дорожчою, строк подання тендерних пропозицій сплинув 26.12.2023, а середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» у грудні 2023 року становила 4,10186 грн за 1 кВт·год. Результатів закупівлі та умов Договору щодо ціни прокурор не оспорює, а Договір передбачає не приведення ціни товару до рівня ринкової, а її зміну пропорційно до зміни ринку.

Прокурор у запереченнях від 14.08.2026 зазначив, що не був зобов`язаний надавати альтернативний розрахунок коефіцієнта коливання за договірною формулою. З цим суд не погоджується. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки ціна за Договором визначається за формулою, твердження про незаконність її зміни може бути доведене лише шляхом встановлення того, що сторони застосували формулу неправильно або на підставі недостовірних показників. Таких доказів прокурор не надав, а розрахунки відповідача-2 не спростував. За правилами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Докази, надані відповідачем-2, є більш вірогідними.

Посилання прокурора на ненадання постачальником доказів неможливості виконання Договору за ціною, запропонованою на торгах, та на недоведення істотної зміни обставин у розумінні статті 652 ЦК України суд відхиляє. Ні підпункт 7, ні підпункт 2 пункту 19 Особливостей не ставлять можливість зміни ціни в залежність від доведення неможливості виконання договору. Стаття 652 ЦК України застосовується, якщо інше не встановлено договором, а сторони в пункті 4.5.2 Договору прямо погодили, що коливання ціни на ринку електричної енергії понад 1 % є істотною зміною обставин і підставою для зміни ціни в порядку, визначеному Договором. Зміна ціни здійснювалася за цим договірним механізмом.

Не впливає на висновок суду і застосування нової ціни з першого числа місяця, що передував підписанню додаткових угод № 4-8 і № 12. Додаткова угода № 3 застосовувалася з дати її підписання. За частиною третьою статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Момент, з якого застосовується нова ціна (з першого числа місяця, що настає за базовим місяцем), сторони погодили в додатку 3 до Договору ще під час його укладення, а розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Оплату за відповідні періоди відповідач-1 здійснював після підписання додаткових угод. Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 924/524/24 (пункти 5.56-5.62) погодився з тим, що сторони за взаємною згодою можуть застосувати змінену ціну з дати, що передує підписанню додаткової угоди, якщо це чітко зафіксовано в договорі, а в постанові від 15.09.2026 у справі № 903/1200/25 зазначив, що прийняття товару за актами та його оплата в межах розрахункового періоду охоплюються статтями 631 і 653 ЦК України. Заборону зміни ціни після виконання договору (частина третя статті 632 ЦК України) сторони не порушили, оскільки на час укладення оспорюваних додаткових угод Договір не був виконаний.

Недотримання постачальником 20-денного строку надсилання пропозиції, встановленого пунктом 4.5.2 Договору, є відступом від договірної процедури, на який міг посилатися відповідач-1. Проте відповідач-1 погодився із запропонованою ціною, підписавши додаткові угоди. Такий відступ не свідчить про невідповідність змісту правочину вимогам закону і не є самостійною підставою для визнання його недійсним.

Не є підставою для визнання додаткових угод недійсними і те, що в них не зазначено, на який обсяг зменшено закупівлю.

Пунктом 4.5.2 Договору передбачено, що зміна ціни здійснюється в частині коригування обсягів фактичного споживання без зміни вартості Договору, а в додаткових угодах сторони погодили, що обсяг і сума Договору будуть відкориговані з урахуванням фактичних даних. Оспорювані додаткові угоди загальну суму Договору не змінювали, і прокурор не стверджує протилежного.

Таким чином, прокурор не довів наявності передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання недійсними додаткових угод № 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 12 до Договору.

Щодо вимоги про стягнення 165 562,48 грн.

Вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання додаткових угод недійсними і ґрунтується на статтях 216, 1212 ЦК України.

Оскільки підстав для визнання цих угод недійсними суд не встановив, кошти, сплачені відповідачем-1 відповідно до їх умов, отримані відповідачем-2 на підставі договору, а отже, не є безпідставно набутими.

Частину заявленої суми в розмірі 1 926,20 грн прокурор розрахував як різницю між ціною 7,77 грн та 7,70 грн за електричну енергію, поставлену до укладення додаткової угоди № 3, тобто вона не пов`язана з оспорюваними угодами. Водночас ціна 7,77 грн відповідає сумі складових ціни, визначених у специфікації до додаткової угоди № 2 (4,224303 + 2,250697 + 1,295 = 7,77 грн).

За таких обставин прокурор не довів, що ці кошти отримано відповідачем-2 без достатньої правової підстави.

З цієї ж причини розрахунок прокурора, який виходить із ціни 7,70 грн, не відповідає складовим ціни, погодженим сторонами в додатковій угоді № 2.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення 165 562,48 грн слід відмовити.

Суд оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Інші доводи учасників справи суд дослідив і зазначає, що вони не впливають на результат вирішення спору.

При цьому суд враховує, що обов`язок суду обґрунтовувати рішення не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України», пункт 58).

З огляду на викладене позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 129 ГПК України у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

Сплачений Волинською обласною прокуратурою судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 161, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua