Рішення від 05 листопада 2026 р. у справі №176/982/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/982/26

провадження №2/176/1310/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Павловської І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі – ТОВ «Свеа Фінанс», позивач) звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка), в якому просить стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1551095 від 05 червня 2024 року в загальному розмірі 20 501,93 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1551095 про надання споживчого кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами укладеного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачці грошові кошти на умовах строковості, платності та повернення, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у визначені договором строки.

09 червня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного кредитного договору, відповідно до якої суму кредиту збільшено на 1 300,00 грн, унаслідок чого загальний розмір наданого кредиту становив 3 400,00 грн.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання та перерахував відповідачці кредитні кошти на зазначену нею платіжну картку.

Натомість відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, допускала порушення строків внесення платежів та не здійснила повного погашення заборгованості за кредитним договором.

30 червня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-18/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1551095 від 05 червня 2024 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 30 червня 2025 року загальна сума заборгованості відповідачки становить 20 501,93 грн, із яких:

- 3 399,93 грн – заборгованість за основною сумою кредиту;

- 10 302,00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 6 800,00 грн – штрафні санкції.

Посилаючись на невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором та набуття права грошової вимоги на підставі договору факторингу, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог процесуального законодавства сторонам направлялися копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Поштове відправлення з процесуальними документами, адресоване відповідачці, повернулося до суду без вручення адресату.

Відповідачка у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких письмових пояснень або заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не надходило. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасниками справи не заявлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 05 червня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» № 1551095.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка здійснила акцепт пропозиції про укладення кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора Т862, який було направлено на зазначений нею номер мобільного телефону 05 червня 2024 року о 18 годині 39 хвилин та введено в інформаційній системі кредитодавця о 18 годині 40 хвилин.

За умовами договору кредит надавався строком на 350 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,5 % на день.

09 червня 2024 року сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої збільшили загальну суму кредиту до 3 400,00 грн.

Зазначену додаткову угоду відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором А066.

Відповідно до умов додаткової угоди та графіка платежів загальний строк кредитування становив 350 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 21 травня 2025 року.

Загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування відповідно до графіка платежів становила 17 752,50 грн, а загальна сума платежів за договором – 21 152,50 грн.

Факт надання відповідачці кредитних коштів підтверджується долученими до матеріалів справи документами ТОВ «Пейтек», зокрема:

- листом від 01 липня 2025 року № 20250701-107, відповідно до якого 05 червня 2024 року на платіжну картку з маскою номера НОМЕР_1 успішно перераховано грошові кошти в розмірі 2 100,00 грн;

- листом від 01 липня 2025 року № 20250701-108, відповідно до якого 09 червня 2024 року на ту саму платіжну картку успішно перераховано додаткові кредитні кошти в розмірі 1 300,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується фактичне надання відповідачці кредитних коштів у загальному розмірі 3 400,00 грн.

Із наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідачкою здійснювалися платежі в рахунок виконання кредитних зобов`язань, зокрема останній платіж 31 жовтня 2024 року в розмірі 918,01 грн.

Загалом за період дії кредитного договору позивачем враховано погашення основної суми кредиту в розмірі 0,07 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 7 450,50 грн.

Відтак залишок заборгованості за основною сумою кредиту становить 3 399,93 грн, а за процентами за користування кредитом – 10 302,00 грн.

30 червня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-18/25.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі боржників.

Згідно з витягом із Реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-18/25 від 30 червня 2025 року за порядковим номером 85 зазначена ОСОБА_1 , право вимоги до якої виникло на підставі кредитного договору № 1551095 від 05 червня 2024 року.

У вказаному витягу визначено загальний розмір заборгованості 20 501,93 грн, у тому числі основний борг 3 399,93 грн, проценти 10 302,00 грн та штрафні санкції 6 800,00 грн.

Отже, наданими доказами підтверджується перехід до ТОВ «Свеа Фінанс» права грошової вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора саме по собі не свідчить про недодержання письмової форми правочину.

У цій справі факт укладення кредитного договору підтверджується його електронною формою, відомостями щодо використання одноразових ідентифікаторів, документами про перерахування кредитних коштів, а також здійсненням відповідачкою часткових платежів на виконання договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що між первісним кредитором та відповідачкою виникли кредитні правовідносини, у межах яких остання отримала грошові кошти та взяла на себе зобов`язання щодо їх повернення і сплати процентів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, укладення договору факторингу та включення права вимоги до відповідачки до відповідного реєстру боржників підтверджують набуття позивачем статусу нового кредитора за спірним кредитним зобов`язанням.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту, суд враховує, що факт отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 3 400,00 грн підтверджується належними письмовими доказами.

Згідно з розрахунком заборгованості, після врахування здійснених платежів неповернута сума кредиту становить 3 399,93 грн.

Доказів погашення зазначеної заборгованості відповідачкою суду не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 3 399,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України проценти за користування позикою є платою за правомірне користування грошовими коштами, розмір і порядок сплати яких визначаються договором.

Сторони кредитного договору погодили строк кредитування 350 днів, кінцеву дату повернення кредиту 21 травня 2025 року та стандартну процентну ставку 1,5 % на день.

Згідно з додатковою угодою та графіком платежів загальний розмір процентів за користування кредитом протягом погодженого сторонами строку становив 17 752,50 грн.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою сплачено проценти в загальному розмірі 7 450,50 грн, унаслідок чого залишок заборгованості за процентами становить 10 302,00 грн.

При цьому заявлені до стягнення проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та не перевищують загального розміру процентів, передбаченого кредитним договором і графіком платежів.

З огляду на те, що нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами умов договору, а доказів їх повної сплати відповідачкою не надано, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10 302,00 грн.

Водночас суд вважає за необхідне окремо надати правову оцінку позовним вимогам про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом із тим законодавством передбачено особливості відповідальності позичальників за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із матеріалів справи вбачається, що спірний кредитний договір укладено 05 червня 2024 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

Заявлені позивачем штрафні санкції в розмірі 6 800,00 грн нараховані за порушення відповідачкою строків виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану.

При цьому зазначені нарахування за своєю правовою природою є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.

Отже, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідачка звільняється від обов`язку сплати неустойки, нарахованої за прострочення виконання кредитного зобов`язання у зазначений період.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Таким чином, дослідивши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс».

З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 1551095 від 05 червня 2024 року в загальному розмірі 13 701,93 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 399,93 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 302,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 800,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Враховуючи, що позовні вимоги заявлені на загальну суму 20 501,93 грн, а задоволенню підлягають вимоги в розмірі 13 701,93 грн, судовий збір підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 1 779,35 грн (2 662,40 грн * 13 701,93 грн / 20 501,93 грн).

Решту судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1551095 від 05 червня 2024 року в загальному розмірі 13 701 (тринадцять тисяч сімсот одна) гривня 93 копійки, з яких:

- 3 399 (три тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 93 копійки – заборгованість за основною сумою кредиту;

- 10 302 (десять тисяч триста дві) гривні 00 копійок – заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, судовий збір у розмірі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) гривень 35 копійок.

Решту судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА