Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №910/11175/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2026Справа № 910/11175/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГ ТАЙМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-ГРУП.7»

про стягнення 910 310,58 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГ ТАЙМ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-ГРУП.7» (далі - відповідач) про стягнення 910310,58 грн., у тому числі: 729 705,70 грн - сума основного боргу, 66 221,98 грн - 3 % річних та 114 382,90 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов`язань, передбачених договором фінансового лізингу № 02/02-2020 від 10.02.2020 порушив строки оплати лізингових платежів, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11175/26. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.09.2026 через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено, зазначивши, що Позивачем не доведено склад основної суми заборгованості 729 705,70 грн. Мотивуючи, що у листі від 28.03.2023 ТОВ «ЛІЗИНГ ТАЙМ» зазначало про заборгованість у розмірі 501 455,70 грн, тоді як у позові заявлено 729 705,70 грн, різниця становить 228 250,00 грн розмір авансового платежу, зміну обліку якого Позивач не обґрунтував. Окрім того, не надано покрокового розрахунку зарахування фактично отриманих 441 750,00 грн платежів та не розмежовано, яка частина суми є вартістю предметів лізингу, винагородою, адміністративним платежем чи іншими нарахуваннями.

Окрім того, у поданому відзиві відповідач просив суд:

Розглядати справу за правилами загального позовного провадження, а у разі залишення справи у спрощеному позовному провадженні - розглянути справу з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Витребувати у Позивача докази та документи, зазначені у Відзиві.

Встановити актуальний процесуальний статус виконавчого провадження № 72938165.

Витребувати у Позивача послідовний розрахунок формування суми 729 705,70 грн та розрахунок, що відокремлює відшкодування вартості предметів лізингу від винагороди та інших платежів, з наданням правової оцінки можливості одночасного стягнення вартості предметів лізингу і збереження вимоги про їх повернення в натурі.

Застосувати позовну давність до тих позовних вимог або їх частин, щодо яких вона спливла.

21.09.2026 через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-ГРУП.7» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Відповідач, 22.09.2026 через систему «Електронний суд» подав до суду заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях просив суд зобов`язати Позивача надати документальне підтвердження закінчення виконавчого провадження №72938165 та повний склад заявленої суми; Витребувати у Позивача документи щодо договору поруки №01 від 10.02.2020 та виконавчого напису в повному обсязі; Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, не підтвердженій належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Однак, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд не вбачає, які саме обставини можуть підтвердити докази, які просить витребувати позивач.

З цих підстав клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГ ТАЙМ» (далі - позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-ГРУП.7» (далі - відповідач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 02/02-2020 від 10.02.2020.

Відповідно до умов даного Договору Лізингодавець зобов`язується за заявою Лізингоодержувача придбати у власність у Продавця (Постачальника) - ПП «МОВІАН». транспортні засоби відповідно до інформації, викладений в заяві Лізингоодержувача та передати їх у користування Лізингоодержувачу на строк і на умовах, викладених в цьому Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет Лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором.

При цьому зобов`язання Лізингодавця перед Лізингоодержувачем за цим Договором виникають за умови, що Лізингоодержувач виконав наступні дії, які за формою та змістом є задовільними та достатніми для Лізингодавця. Такими діями є:

а) сплата Лізингоодержувачем на умовах та в строки, визначені цим Договором, Авансового платежу у розмірі, зазначеному у Додатку № 1:

б) інші документи та дії, які Лізингодавець може обгрунтовано вимагати.

Згідно п.2.1 договору ціна транспортного засобу, що входить до Предмету Лізингу та загальна вартість Предмету Лізингу зазначаються у «Базових умовах лізингу», доданих до цього Договору в якості Додатку №1.

Відповідно до п.2.2 договору № 02/02-2020 ціна транспортного засобу, що входять до Предмету Лізингу та загальна вартість Предмету Лізингу оцінені в українських гривнях (UAH), за яку Лізингодавцем здійснюється придбання Предмету Лізингу у Продавця (Постачальника) та яка зазначається в Додатку № 1 до цього Договору.

Вартість Предмету Лізингу, а також Графік платежів (Додаток № 2), змінені після відповідного перерахунку, фіксуються у додатковій угоді до Договору, яка має бути підписана Сторонами до Дати Передачі / Поставки.

Відповідно до п. 23.1., 23.2.1 Договору цей Договір є чинним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку лізингу.

Згідно додатку №1 до договору фінансового лізингу № 02/02-2020 від 10.02.2020, предметами Лізингу (Договір купівлі-продажу транспортних засобів №32/20 від 10,02.2020р. та Договір купівлі-продажу транспортних засобів №33/20 від 10.02,2020 р.) є сідельний тягач, марки MAN, модель TGX I8.480, ідентифікаційний №WMA06XZZ7EM6 35499,2013 року виготовлення, вартістю 415 000,00 грн. та Напівпричеп тентов марки SCHMITZ SCS27, ідентифікаційний № НОМЕР_1 . 2010 року виготовлення, вартістю 415 000,00 грн.

Загальна вартість Предметів лізингу становить 830 000,00 грн. (Договір купівлі-продажу транспортного засобу №32/20 від 10 лютого 2020 року та Договір купівлі-продажу транспортного засобу №33/20 від 10 лютого 2020 року).

Авансовий платіж: 11.02.2020 - 236 550,00 грн.

В авансовий платіж включено: авансовий платіж: 27,5 % - 228250,00 грн., адміністративна комісія 8300,00 грн.

Строк лізингу сторони погодили 36 (тридцять шість) місяців.

Строк поставки: 12 лютого 2020 року.

Згідно п.4.1 договору умови поставки, місце, дата поставки предмету Лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу».

За умовою п.5.1 договору право власності на Предмет Лізингу за даним Договором належить виключно Лізингодавцю. Будь-які дії або бездіяльність Лізингоодержувача та/або третіх осіб жодним чином не впливають на право власності Лізингодавця на Предмет Лізингу.

Відповідно до Додатку № 3 до Договору фінансового лізингу № 02/02-2020 від 10.02.2020 року на підставі Акту приймання - передачі предмета Лізингу від 11.02.2020 року ТОВ «ЛІЗИНГ ТАЙМ» здійснило приймання-передачу відповідачу , а саме сідельний тягач марки MAN, модель TGX 18.480, ідентифікаційний № НОМЕР_2 , 2013 року виготовлення та напівпречеп тентов марки SCHM1TZSC27, ідентифікаційний № НОМЕР_3 ,2010 року виготовлення - ТОВ «ГЛОБАЛ-ГРУП.7».

У розділі 6 договору Сторони домовилися про те, що в Додатку №2 до Договору, щомісячний платіж на день підписання Договору фіксується в еквіваленті долара США до гривні згідно офіційного курсу НБУ Графік платежів (Додаток №2) є чинним, якщо коливання офіційного курсу НБУ не перевищують 10% (десять) від офіційного курсу НБУ на дату підписання Договору. У разі збільшення офіційного курсу НБУ долара США до гривні більше ніж на 10% (десять) на день здійсненні Лізингоодержувачем сплати чергового платежу, суми платежу будуть коригуватись і сплачуватись і гривнях в еквіваленті офіційного курсу НБУ на момент оплати у сумі, зазначеній у Додатку №2.

За користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в порядку та розмірах, передбачених цим Договором та Графіком платежів (Додаток №2), а саме:

Періодичні лізингові платежі.

Періодичні (щомісячні) лізингові платежі складаються з:

а) суми, яка відшкодовує частину вартості Предмету Лізингу;

б) винагороди Лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) інші комісії у складі лізингового платежу у межах цього Договору, додаткові лізингові платежі, до складу яких входять: витрати Лізингодавця, якщо Лізингодавець сплачує будь-який штраф, пеню чи інший платіж пов`язаний з використанням Предмету Лізингу, що накладено з вини Лізингоодержувача (так витрати Лізингодавець зобов`язаний підтвердити документально): б) оплата надання Лізингодавцем Лізингоодержувачу інших послуг, пов`язаних з фінансовим лізингом та виконанням цього Договору, що були надані Лізингодавцем.

Дати періодичних лізингових платежів встановлюються в Додатку 2 (Графік платежів).

Додаткові лізингові платежі не входять до складу періодичних лізингових платежів ті сплачуються Лізингоодержувачем окремо на підставі наданих Лізингодавцем повідомлень визначених у пункті 6.7. Договору.

Лізингоодержувач здійснює оплату Авансового платежу у сумі та в порядку визначених умовами договору купівлі-продажу та в Додатку № 1 до цього Договору із врахуванням положень пункту 6.5. цього Договору.

Окрім Авансового платежу до Дня Передачі/Поставки Лізингоодержувач здійснює оплату Адміністративної комісії у сумі та в порядку, визначених у Додатку № 2 до Договору із врахуванням положень пункту 6.5. цього Договору.

Так, Додатком № 2 до Договору (Графік платежів) погоджено всього 36 періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п. 6.7. Договору Лізингодавець нагадуватиме Лізингоодержувачу про лізинговий та/або інший платіж, належний до сплати, шляхом направлення повідомлення електронними засобами зв`язку за реквізитами, вказаними у пункті 22.1.2. цього Договору, не пізніше дня Дати Платежу.

Якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов цього Договору на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує Даті Платежу (п.6.10).

Відповідно до п.17.2.1. Договору лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 13.1. Договору визначено обставини, які вважатимуться випадками невиконання зобов`язань з боку лізингоодержувача, зокрема, несплата ним повністю або частково лізингових платежів, або будь-яких інших платежів за цим Договором і таке прострочення становить більше ніж 30 календарних днів з дати платежу.

Натомість відповідач не надав суду доказів належного виконання свого обов`язку щодо сплати щомісячних лізингових платежів у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість за Договором у розмірі 729 705,70 грн, (виходячи з розрахунку 1 171 455,70 грн - сума за Договором фінансового лізингу - 441 750,00 грн сплачені платежі ТОВ «ГЛОБАЛ-ГРУП.7).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

Так, згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Ця структура платежу є єдиною та спрямована на досягнення кінцевої мети договору - набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу після повної виплати його вартості та інших складових. Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У зв`язку з порушенням ТОВ «ГЛОБАЛ-ГРУП.7» строків оплати лізингових платежів, передбачених Графіком платежів (Додаток № 2 до Договору), 28.03.2023 та 25.06.2025 року ТОВ «ЛІЗИНГ ТАЙМ» звернулося до відповідача з вимогами вих. № 28/03/2023-02 та №25/06-25 про сплату прострочених щомісячних лізингових платежів.

Вимоги позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 6.7 ст. 6 Договору якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин повідомлення про сплату лізингових платежів, Лізингоодержувач не звільняється від зобов`язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових та/або інших платежів.

Ст.12 п.12.2 підпунктом г Договору фінансового лізингу передбачено, що при настанні будь-якого з випадків невиконання, передбачених пунктами 12.1.2-12.1.12 Договору, а також в інших випадках, передбачених Договором, Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача дострокової виплати всіх лізингових платежів, що залишилися відповідно до Графіку платежів, а також будь-яких інших платежів, що мають бути сплачені за цим Договором.

Відповідно до п. 6.14 ст.6 Договору Лізингоодержувач усвідомлює та погоджується, що будь-які дефекти Предмету лізингу або інші дії, події щодо Предмета лізингу не звільняють Лізингоодержувача від його зобов`язань за цим Договором, зокрема від його платіжних зобов`язань за цим Договором.

ТОВ «ГЛОБАЛ-ГРУП.7» порушило строки оплати лізингових платежів, передбачені Графіком платежів.

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини звільняють лише від відповідальності за порушення зобов`язання (штрафів, пені), але в жодному разі не звільняють від виконання основного грошового зобов`язання щодо сплати лізингових платежів. Аналогічна позиція викладена в Постанові КГС ВС від 25.03.2026 року у справі № 916/5151/24.

Як свідчать матеріали справи, оскільки Лізингодавець не зміг здійснити своє право на вилучення (повернення) предмету лізингу, ТОВ «ЛІЗИНГ ТАЙМ» звернулося до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко Василем Васильовичем 31.05.2023 було вчинено виконавчий напис нотаріуса зареєстрованого в реєстрі за реєстровим № 657 про повернення об`єкта лізингу.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем 03.10.2023 відкрито виконавче провадження № 72938165 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об`єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса № 657 від 31.05.2023.

Доказів повернення позивачу предмету лізингу матеріали справи не містять та суду не надано.

В межах виконавчого провадження № 72938165 приватний виконавець зафіксував у Акті від 18.06.2025 року об`єктивну неможливість повернути майно через його відсутність та протиправні дії Відповідача.

Суд наголошує, що внаслідок неможливості повернення речі, у лізингоодержувача виникає безальтернативний обов`язок сплатити лізингові платежі відповідно до умов договору.

Таким чином, з огляду на умови договору, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач у повному обсязі не сплатив лізингові платежі, доказів зворотнього суду не надано, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 729 705,70 грн - основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 66 221,98 грн - 3 % річних та 114 382,90 грн - інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Оскільки нараховані позивачем 66 221,98 грн - 3 % річних та 114 382,90 грн - інфляційні втрати відповідають приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

В свою чергу, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

В свою чергу, Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.

Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З позовом у даній справі позивач звернувся 03.09.2026.

Таким чином, щодо позовних вимог позовна давність не спливла та цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025, а з 04.09.2025 строк позовної давності був поновлений.

Враховуючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ-ГРУП.7» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, оф. 4, код ЄДРПОУ 43353357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГ ТАЙМ» (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, офіс 223, код ЄДРПОУ 41874576) 729 705 (сімсот двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ять) грн 70 коп. - основного боргу, 66 221 (шістдесят шість тисяч двісті двадцять одна) грн 98 коп. - 3 % річних, 114 382 (сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн 90 коп. - інфляційні втрати та 13 654 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 66 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА