Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №904/735/26
Суддя: Красота Олександр Іванович
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/735/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОВЕР ПРО", смт. Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація
про стягнення шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України
Суддя Красота О.І.
за участю секретаря судового засідання Куц І.І.
Представники:
від Позивача: Кудрявцев Д.В., виписка з ЄДРПОУ;
від Відповідача: не з`явився;
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОВЕР ПРО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації і просить суд стягнути шкоду, завдану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 18 701 384,49 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 24.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.03.2026 о 14:00 год.
19.03.2026 від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 24.03.2026 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 20.03.2026 клопотання Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання у справі, призначене на 24.03.2026 о 14:00 год., вирішено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Позивача з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Позивач у підготовче засідання 24.03.2026 в режимі відеоконференції не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідач у підготовче засідання 24.03.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошеннями на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 24.03.2026 відкладено підготовче засідання на 07.04.2026 об 11:30 год. та вирішено провести його в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Позивача з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Представник Позивача у підготовчому засіданні 07.04.2026 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 07.04.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 07.04.2026 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази направлення на адресу Відповідача копій позовної заяви і доданих до неї документів або пояснення стосовно причин не здійснення такого направлення.
20.04.2026 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.04.2026 продовжено розгляд справи з 21.05.2026; призначено підготовче засідання на 21.05.2026 об 11:00 год.
Представник Позивача у підготовчому засіданні 21.05.2026 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у підготовче засідання 21.05.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 21.05.2026 відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 о 12:00 год.; до підготовчого засідання зобов`язано Позивача надати:
1. Повну фінансову звітність підприємства Позивача, яка складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що наближена до дати заподіяння шкоди майну Позивача (за наявності такої звітності);
2. Докази набуття права власності за Позивачем та існування такої власності на момент заподіяння шкоди майну Позивача (25.04.2025) на майно, яке вказано у Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 згідно з Бухгалтерською довідкою від 30.04.2025, оформленою ТОВ "ПОВЕР ПРО" на загальну суму 18 701 384,49 грн., виготовленого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою;
3. Додаток № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 у повному обсязі.
16.06.2026 від Позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 16.06.2026 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому, Позивач просив суд, у разі відсутності у суду технічної можливості забезпечити участь учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення, відкласти розгляд справи, призначений на 16.06.2026 о 12:00 год., на іншу дату.
16.06.2026 від Позивача, на виконання ухвали суду від 21.05.2026, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 у повному обсязі, фінансової звітності Позивача за 2025 рік, бухгалтерської довідки від 30.04.2025 та зведеної інвентаризаційної відомості № 1 від 30.04.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2026 клопотання Позивача про участь у судовому засіданні 16.06.2026 о 12:00 год. в режимі відеоконференції залишено без розгляду.
Представник Позивача у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився, як вказувалось вище, у клопотанні від 16.06.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема просив суд, у разі відсутності у суду технічної можливості забезпечити участь учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення, відкласти розгляд справи, призначений на 16.06.2026 о 12:00 год., на іншу дату.
При цьому, Позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 21.05.2026 (п. 2) щодо надання доказів набуття права власності за Позивачем та існування такої власності на момент заподіяння шкоди майну Позивача (25.04.2025) на майно, яке вказано у Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 згідно з Бухгалтерською довідкою від 30.04.2025, оформленою ТОВ "ПОВЕР ПРО" на загальну суму 18 701 384,49 грн., виготовленого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою. Письмових пояснень стосовно невиконання Позивачем п. 2 ухвали суду від 21.05.2026 не надано.
Відповідач у підготовче засідання 16.06.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 16.06.2026 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 09.07.2026 о 14:00 год.; повторно зобов`язано Позивача до підготовчого засідання надати: докази набуття права власності за Позивачем та існування такої власності на момент заподіяння шкоди майну Позивача (25.04.2025) на майно, яке вказано у Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 згідно з Бухгалтерською довідкою від 30.04.2025, оформленою ТОВ "ПОВЕР ПРО" на загальну суму 18 701 384,49 грн., виготовленого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.
Позивач у підготовче засідання 09.07.2026 з`явився, при цьому, останнім не виконано вимоги ухвали суду від 16.06.2026, пояснень з цього приводу не надав.
Відповідач у підготовче засідання 09.07.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 09.07.2026 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2026 о 12:00 год.
Представник Позивача у судовому засіданні 17.09.2026 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у судове засідання 17.09.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
Ухвалою суду від 17.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 03.11.2026 о 14:00 год.
Представник Позивача у судовому засіданні 03.11.2026 надав пояснення щодо позовних вимог.
Відповідач у судове засідання 03.11.2026 не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на сайті Судової влади України.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.11.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вказує Позивач, ТОВ "Повер Про" було створено та зареєстровано 13.09.2017.
Згідно з п. 1.1 Договору оренди ПП "Імпорт та Експорт" передало Позивачу за плату в користування нежитлові приміщення загальною площею 151,7 кв.м, які розташовані в нежитловій будівлі: Адміністративно-виробничій будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового, 35С.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №22025040000000600 від 25.04.2025 в період часу з 05 год. 15 хв. 25.04.2025 збройними силами російської федерації було нанесено удар з використанням БпЛА (попередньо Shahed-136) по с. Губініха Самарівського району Дніпропетровської області.
В результаті атаки відбулось влучання по території ПП "Імпорт та Експорт", розташованому у вказаному населеному пункті.
Зазначене підтверджується Актом про пожежу, виданим Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Самарівське районне управління від 25.04.2025.
Згідно Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025, виданого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, вартість пошкодженого та зруйнованого майна складає 18 701 384,49 грн.
З огляду на вказане вище, Позивач вважає за необхідне звернутися до суду та просити суд стягнути з Відповідача шкоду, завдану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, у розмірі 18 701 384,49 грн.
Крім того, Позивач зазначає, що спір у даній справі виник між юридичною особою ТОВ "Повер Про" та іноземною державою – російською федерацією як особливим суб`єктом цивільного права і враховуючи наведене, вважає, що вимога ТОВ "Повер Про" про стягнення з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації суми завданої шкоди є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично може призвести до відновлення його порушених прав.
Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з відповідним позовом.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
24.02.2022 о п`ятій годині ранку розпочався відкритий воєнний напад Російської Федерації (далі – РФ), який виразився в тому, що збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і міністерства оборони РФ, було здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
По всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових та цивільних об`єктів.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Пізніше Указами Президента України дію воєнного стану в Україні продовжено.
Вказані обставини є загальновідомими.
Статтею 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14.12.1974 надано визначення поняттю «Агресія» як застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином, несумісним зі Статутом Організації Об`єднаних Націй, як це зазначено в цій ухвалі.
Згідно зі ст. 2 Статуту ООН від 26.06.1945 (набрав чинності 24.10.1945) Організація та її Члени діють у відповідності до таких принципів:
1. Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів.
2. Усі Члени Організації Об`єднаних Націй сумлінно виконують узяті на себе за цим Статутом зобов`язання, щоб забезпечити їм усім у сукупності права й переваги, що випливають із належності до складу Членів Організації;
3. Усі Члени Організації Об`єднаних Націй розв`язують свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не наражати на загрозу міжнародний мир та безпеку і справедливість;
4. Усі Члени Організації Об`єднаних Націй утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй;
5. Усі Члени Організації Об`єднаних Націй надають їй усіляку допомогу у всіх діях, що вживаються нею відповідно до даного Статуту, і утримуються від надання допомоги будь-якій державі, проти якої Організація Об`єднаних Націй вживає дії превентивного або примусового характеру;
6. Організація забезпечує, щоб держави, які не є її Членами, діяли відповідно до цих Принципів, оскільки це може виявитися необхідним для підтримки міжнародного миру й безпеки;
7. Цей Статут жодною мірою не дає Організації Об`єднаних Націй права на втручання в справи, які належать до внутрішньої компетенції будь-якої держави, і не вимагає від Членів Організації Об`єднаних Націй представляти такі справи на розв`язання у порядку даного Статуту; однак цей принцип не стосується використання примусових заходів на підставі Розділу VII.
Відповідно до ст.ст. 3-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 14.12.1974 будь-яке з наведених нижче дій, незалежно від оголошення війни, за умови та відповідно до положень статті 2 кваліфікується як акт агресії: а) Вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; b) Бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; c) Блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; d) Напад збройних сил держави на сухопутні, морські чи повітряні сили або морські та повітряні бойовики або державу, що не має доступу; e) Застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, в порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території по припиненню дії угоди; f) Дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; g) Засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівносильне перерахованим вище актам, або його значну участь в них. Вищенаведений перелік актів не є вичерпним, і Рада Безпеки може визначити, що інші акти являють собою агресію згідно з положеннями Статуту.
Ніякі міркування будь-якого характеру, будь то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного світу. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Жодне територіальне придбання або особлива вигода, отримані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.
Згідно зі ст. 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння" від 12.12.2001 № 56/83 кожне міжнародно-протиправне діяння держави тягне за собою міжнародну відповідальність цієї держави.
Статтею 31 вказаної Резолюції встановлено, що відповідальна держава має надати повне відшкодування шкоди, заподіяної міжнародно-протиправним діянням. Шкода включає будь-які збитки, матеріальні або моральні, завдані міжнародно-протиправним діянням держави.
Відповідно до Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", схваленої Постановою від 21.04.2015 № 337-VIII (далі – Заява), збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму для блокування українських військових частин.
У квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії РФ проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами РФ озброєні бандитські формування проголосили створення так званих "донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року) (абзац п`ятий пункту 1 Заяви).
27.08.2014 третя фаза збройної агресії РФ розпочалася масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил РФ (абзац чотирнадцятий пункту 1 Заяви).
Наслідком збройної агресії РФ проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна анексія території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - невід`ємної складової державної території України, воєнна окупація значної частини державної території України у Донецькій та Луганській областях.
Загарбання українських територій супроводжується незаконним привласненням державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також тотальним знищенням інфраструктури і промислових підприємств у Донецькій та Луганській областях.
Зокрема, Україні була заподіяна матеріальна шкода внаслідок так званої "націоналізації" РФ землі, державних та приватних об`єктів нерухомості, державних та приватних підприємств, портів та рекреаційних об`єктів, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Після акту незаконної анексії РФ незаконно користується корисними копалинами та континентальним шельфом, споживає воду та електричну енергію на анексованій території, що завдає Україні матеріальних збитків. Шкода, яку заподіяла РФ внаслідок незаконної анексії та агресії, полягає також у не отриманих Україною та українськими підприємствами прибутках. Внаслідок незаконної націоналізації майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також незаконної конфіскації і знищення майна в Донецькій та Луганській областях терористичними угрупованнями, які підтримуються РФ, зменшилися надходження до державного бюджету України, відбулося відчутне скорочення інвестиційних надходжень та зменшення обсягів іноземного кредитування українських підприємств (п. 3 Заяви).
24.02.2022 розпочалась та триває ще одна фаза збройної агресії РФ проти України - повномасштабне вторгнення агресора на українську суверенну територію. У цей день Україна розірвала з РФ дипломатичні відносини.
Указом Президента України у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року, який у подальшому неодноразово був продовжений і на даний момент.
02.03.2022 збройну агресію РФ проти України у Резолюції ES-11/1 "Агресія проти України" визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
16.03.2022 Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти РФ ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що РФ має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24.02.2022.
14.04.2022 Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалась 24.02.2022, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).
27.04.2022 Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433, у якій визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
02.05.2023 Верховна Рада України прийняла Постанову "Про Заяву Верховної Ради України "Про використання політичним режимом російської федерації ідеології рашизму, засудження засад та практик рашизму як тоталітарних та і людиноненависницьких". Вказана Постанова дозволяє визначити форми агресії російської федерації та спонукатиме держави світу до засудження її політики, яка призводить до вчинення воєнних злочинів та геноциду Українського Народу.
Отже, РФ з 2014 року чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації та іншим силовим відомствам Російської Федерації, приватних військових кампаній та найманців а також за допомогою державних органів і структур, підконтрольних Російській Федерації під наглядом Міністерства юстиції РФ, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Така агресія РФ заборонена нормами міжнародного права і є порушенням принципів ООН та обов`язків РФ, що випливають із її членства в ООН.
Питання правил ведення бойових дій між державами та гарантій дотримання правил та звичаїв війни регулюються Женевськими конвенціями 1949 року із додатковими протоколами до них від 1977 року, які являють собою правила міжнародного гуманітарного права (або право війни). Учасниками цих Конвенцій та протоколів до них є більшість країн світу, в тому числі, Україна та РФ.
Відповідно до ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (Четверта Женевська конвенція), на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.
Згідно зі ст. 53 вищевказаної Женевської конвенції будь-яке знищення окупаційною державою рухомого чи нерухомого майна, що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій забороняється, за винятком випадків, коли це є необхідним для проведення воєнних операцій.
Статтею 147 Женевської конвенції визначено, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Частинами 1, 2 статті 35 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року встановлено, що у разі будь-якого збройного конфлікту право сторін, що перебувають у конфлікті, обирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим. Заборонено застосовувати зброю, снаряди, речовини й методи ведення воєнних дій, здатні завдати надмірних пошкоджень або надмірних страждань.
Положеннями ст. 48 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
Відповідно до ст. 50 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенції та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою. Цивільне населення складається з усіх осіб, які є цивільними особами. Присутність серед цивільного населення окремих осіб, які не підпадають під визначення цивільних осіб, не позбавляє це населення його цивільного характеру.
Згідно зі ст. 51 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів.
Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать: a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти; або c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об`єкти й цивільних осіб або цивільні об`єкти, не розрізняючи їх.
Згідно зі ст. 52 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами, як вони визначені в пункті 2. Напади повинні суворо обмежуватися об`єктами. Що стосується об`єктів, то воєнні об`єкти обмежуються тими об`єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправлення культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях.
За приписами ст. 57 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.
Відповідно до ст. 91 Протоколу 1 від 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року сторона, що перебуває у конфлікті й порушує положення Конвенцій або цього Протоколу, повинна відшкодовувати завдані збитки, якщо для цього є підстави. Вона несе відповідальність за всі дії, що вчиняються особами, які входять до складу її збройних сил.
Таким чином, дії РФ є серйозним порушенням міжнародного права, і, зокрема, Статуту ООН, порушенням обов`язків як постійного члена Ради Безпеки ООН у підтриманні миру і безпеки і дотримання своїх зобов`язань згідно Гельсінського Заключного Акту, Паризької Хартії за Нову Європу і Будапештського меморандуму.
Також відповідно до п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) від 05.12.1994 Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного Акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
Збройну агресію РФ проти України було засуджено великою кількістю держав та міжнародних організацій.
Зокрема, Європейський парламент у Peзолюції від 01.03.2022 "Про роciйcьку aгpeciю проти України" № 2022/2564(RSP) і наступних своїх резолюціях у найрішучий спосіб засудив незаконну, неспровоковану і невиправдану військову агресію РФ проти України а також залучення Білорусі до цієї агресії; вимагав щоб Російська Федерація негайно припинила всю військову діяльність в Україні, беззастережно вивела всі військові і парамілітарні сили і військову техніку з усієї міжнародно визнаної території України, і повністю поважала територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Крім того, Заявою Сейму Латвійської Республіки від 21.04.2022, Заявою Рійгікогу Естонської Республіки "Щодо військових злочинів та геноциду Російської федерації в Україні" від 21.04.2022, рішенням парламенту Канади від 27.04.2022, постановою Сенату Чеської Республіки від 11.05.2022 та резолюцією Сейму Литовської Республіки від 10.05.2022 № XIV-930 на міжнародному рівні було підтверджено факт збройної агресії РФ проти України та визнано відповідні дії збройних сил та військово-політичного керівництва РФ геноцидом Українського народу.
До того ж, 15.03.2022 Сенат США одноголосно ухвалив резолюцію, яка вимагає розслідування щодо президента ОСОБА_1 як воєнного злочинця. 23.03.2022 Сейм Республіки Польща також визнав президента РФ воєнним злочинцем.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25.04.2023 року 23-07411 (R) 250423 було визначено дії РФ, які вона вчиняє на території України, як агресію проти незалежної держави. Вказану резолюцію підтримали 122 члени ООН, в тому числі США, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччина, Франція, і в тому числі Китайська Народна Республіка.
Так, РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, порушила норми міжнародного права, зокрема - Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі, Женевські конвенції, договори, укладені між Україною та РФ, в т.ч. - про українсько-російський державний кордон.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Правовідносини щодо відшкодування збитків/шкоди врегульовані, зокрема положеннями глави 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» Господарського кодексу України та глави 82 «Відшкодування шкоди» Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст. 147 Господарського кодексу України визначено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статями 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 910/6090/22 зазначив, що «аналіз змісту статей 22 ЦК України, 224, 225 ГК України свідчить, що збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати».
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що до складу збитків входять, серед іншого:
1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі;
2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналіз змісту статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України свідчить, що реальні збитки можуть розраховуватись як у формі втрат, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і у формі витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення пошкодженої речі. Потерпілий за власним вибором може вимагати відшкодування або реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або реальної вартості будівельних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого нерухомого майна.
Відповідно до абз. 13, 14 п. 2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації - додатку до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України від 20.03.2022 № 326 (далі – Загальні засади оцінки збитків) під збитками розуміють вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії Російської Федерації, розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки) та/або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації (упущена вигода).
звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
висновок експерта - складений відповідно до вимог законодавства документ, що містить докладний опис проведених судовим експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед судовим експертом, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про судову експертизу" (абз. 9 п. 2 Загальних засад оцінки збитків);
Пункт 4 Загальних засад оцінки збитків встановлює (крім іншого), що визначення шкоди та збитків, що проводиться відповідно до методик оцінки шкоди та збитків, передбачених пунктом 5 Порядку, здійснюється для досягнення таких цілей, а саме (крім іншого): визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі), упущеної вигоди, витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, для цілей подання постраждалими заяв про компенсацію, а також подання позовів до судових інстанцій, зокрема міжнародних.
Пунктом 5 Загальних засад оцінки збитків встановлено, що оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Аналітична оцінка шкоди та збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування самостійно або із залученням фахівців, підприємств, установ, організацій будь-якої форми власності, а також може проводитися самостійно підприємствами, установами, організаціями з урахуванням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Особливості проведення аналітичної оцінки та форми її проведення визначаються методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Стандартизована оцінка збитків проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яким Кабінетом Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру збитків, завданих внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів, спричинених збройною агресією Російської Федерації, із використанням стандартного набору вихідних даних та дотриманням вимог стандартної методології, що визначені цими Загальними засадами та відповідними методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
Проведення судової експертизи, що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюються на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії Російської Федерації, визначених цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. При цьому в дослідницькій частині висновку судового експерта відображаються усі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку. Організаційні засади проведення судовими експертами експертних досліджень визначаються законодавством з питань судово-експертної діяльності.
Метою оцінки збитків є: визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі); визначення упущеної вигоди; визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу (п. 8 Загальних засад оцінки збитків).
Об`єкт та мета оцінки зазначаються в акті оцінки збитків, звіті про оцінку збитків або висновку експерта чи експертному дослідженні (п. 9 Загальних засад оцінки збитків).
Як встановлено підпунктом 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації № 326, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Основним показником, які оцінюються (крім іншого) є: вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності.
Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.
Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).
У пункті 4 Методики встановлено, що відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2022 № 951).
Оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з метою, зокрема визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій (пункт 5 розділу І Методики).
Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі, зокрема: розміру реальних збитків; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії (пункт 6 розділу І Методики).
Згідно з пунктом 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).
Відповідно до частини 6 розділу III Методичних засад оцінки реальних збитків (визначення розміру реальних збитків) Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та Фонду державного майна від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрованим Міністерством юстиції України, 02.12.2022 за № 1522/38858, визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів здійснюється з такими особливостями:
6.1. Визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна.
6.2. Для цілей цієї Методики пошкоджені, знищені, втрачені товарно-матеріальні запаси та біологічні активи, щодо яких оцінюють реальні збитки, розглядають як майно, що внаслідок заподіяння шкоди втратило свої первинні функціональні та споживчі властивості продукції, надані їй у процесі проєктування та виробництва. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження вказаного майна приймається таким, що дорівнює розміру реальних збитків внаслідок знищення такого майна.
6.3. Розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, установи, організації, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна.
Оцінка проводиться за наявності одного з таких документів: копії протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень, втрати або знищення майна, або акта/виписки з протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень/знищення/втрату майна, або експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди.
Крім фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року використовується повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена ДО дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності).
Комплексний аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про право Позивача на відшкодування завданих йому збитків внаслідок протиправних дій Відповідача.
Крім того, аналіз вищезазначених положень законодавства дає можливість для висновку стосовно того, що одними із доказів завдання збитків суб`єкту господарювання (крім іншого) є:
1. Докази приналежності втраченого, знищеного чи пошкодженого майна Позивачу.
2. Незалежна оцінка збитків проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку, яка може бути проведена (крім іншого) на підставі експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди.
3. Повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена ДО дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності)
Судом встановлено, що 01.12.2022 між Приватним підприємством "Імпорт та Експорт" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Повер Про" (Орендар) підписано Договір оренди нерухомого майна № 2022/12/04-IE/.
Згідно з п. 1.1 Договору оренди ПП "Імпорт та Експорт" передало Позивачу за плату в користування частину виробничого приміщення № 1 площею 150,7 кв.м і туалет № 22 площею 1,0 кв.м, які розташовані в нежитловій будівлі: Адміністративно-виробничій будівлі, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового, 35С.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №22025040000000600 від 25.04.2025 в період часу з 05 год. 15 хв. 25.04.2025 збройними силами російської федерації було нанесено удар з використанням БпЛА (попередньо Shahed-136) по с. Губініха Самарівського району Дніпропетровської області.
В результаті атаки відбулось втручання по території ПП "Імпорт та Експорт", розташованому у вказаному населеному пункті.
25.04.2025 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Самарівське районне управління складено Акт про пожежу.
У вказаному Акті зазначено, що адреса об`єкта пожежі: Дніпропетровська область, Самарівський район, Губиниська селищна ТГ, вул. Берегового, 35С, 36Б.
Місце виникнення пожежі: Дах Адміністративно-виробничої будівлі, дах складу належне ПП "Імпорт та Експорт".
Пожежею знищено (крім іншого) виробничі лінії обладнання, сировина, пакувальні матеріали, майно, готова продукція, інструменти та документація ТОВ "Повер Про" за адресою: Берегового 35С, а також виробничі лінії обладнання, сировина, пакувальні матеріали, майно, готова продукція, інструменти та документація ще трьох юридичних осіб за тією ж адресою, на загальній площі 1 300 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що за замовленням Позивача Дніпропетровська торгово-промислова палата провела експертизу щодо визначення вартості пошкодженого та зруйнованого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Дніпропетровська торгово-промислова палата має право (крім іншого) проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Такі експертизи, які проводяться торгово-промисловими палатами, є незалежними товарознавчими експертизами. Такі експертизи не є судовими, і відповідно, на них не розповсюджується законодавство України про проведення судової експертизи.
Згідно Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 (Висновок), виготовленого Дніпропетровською торгово - промисловою палатою (з додатками), вартість пошкодженого та зруйнованого майна складає 18 701 384,49 грн.
В пункті 5 Висновку "Результати обстеження": Пред`явлені копії документів, де серед іншого містяться документи, а саме: Інвентаризаційні описи №№ 1-5 від 25.04.2025, Протокол зборів постійно діючої інвентаризаційної комісії від 29.04.2025, зведена інвентаризаційна відомість № 1 станом на 30.04.2025, Акти списання готової продукції, сировини та матеріалів, товарів № 3, запчастин № 4, основних засобів № 5, від 29.04.2025, бухгалтерська довідка від 30.04.2025, які оформлені Позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо призначає експертизу у справі.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 100 ГПК України).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 99 ГПК України).
З огляду на те, що існувала необхідність з`ясування питання стосовно наявності у Позивача повної фінансової звітності підприємства, складеної, підписаної та погодженої в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства та існувала необхідність з`ясування питання стосовно наявності у Позивача документів, які підтверджують право власності на товаро-матеріальні цінності та існування останніх на праві власності за Позивачем саме на час здійснення шкоди з боку російської федерації, ухвалою суду 21.05.2026 у вказаній справі суд з власної ініціативи з метою можливого проведення судової експертизи (експертного дослідження) оцінки збитків згідно з пунктом 7 Методики запропонував Позивачу надати:
1. Повну фінансову звітність підприємства Позивача, яка складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що наближена до дати заподіяння шкоди майну Позивача (за наявності такої звітності);
2. Докази набуття права власності за Позивачем та існування такої власності на момент заподіяння шкоди майну Позивача (25.04.2025) на майно, яке вказано у Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 згідно з Бухгалтерською довідкою від 30.04.2025, оформленою ТОВ "ПОВЕР ПРО" на загальну суму 18 701 384,49 грн., виготовленого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.
Позивачем на виконання ухвали суду від 21.05.2026 надано:
1. Бухгалтерську довідку Позивача від 30.04.2025;
2. Експертний висновок № ГО-515 від 15.05.2025 Дніпропетровської торгово - промислової палати (з додатками) з встановленою вартістю пошкодженого та зруйнованого майна на суму 18 701 384,49 грн.
3. Фінансову звітність Позивача станом на 02.03.2026 року (а.с.172);
4. Зведену інвентаризаційну відомість №1 на 30.04.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2026 у зв`язку з невиконанням Позивачем вимоги ухвали суду від 21.05.2026 (п. 2) щодо надання доказів набуття права власності за Позивачем та існування такої власності на момент заподіяння шкоди майну Позивача (25.04.2025) на майно, яке вказано у Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 згідно з Бухгалтерською довідкою від 30.04.2025, оформленою ТОВ "ПОВЕР ПРО" на загальну суму 18 701 384,49 грн. повторно запропоновано Позивачу надати Докази набуття права власності за Позивачем та існування такої власності на момент заподіяння шкоди майну Позивача (252.04.2025) на майно, яке вказано у Додатку № 2 до Експертного висновку № ГО-515 від 15.05.2025 згідно з Бухгалтерською довідкою від 30.04.2025, оформленою ТОВ "ПОВЕР ПРО" на загальну суму 18 701 384,49 грн., виготовленого Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.
Вказаних вище доказів Позивачем суду не надано без будь-яких пояснень.
З урахуванням викладеного, у суду були відсутні підстави з проведення судової експертизи (експертного дослідження) оцінки збитків Позивача згідно з пунктом 7 вказаної вище Методики з власної ініціативи.
Крім того, Фінансова звітність Позивача станом на 02.03.2026 (а.с. 172) не може бути врахована судом, оскільки розмір реальних збитків оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, яка складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена ДО дати заподіяння шкоди (25.04.2025) майну підприємства (за наявності такої звітності).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане вище, відсутність доказів стосовно наявності оцінки збитків проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, на підставі експертного висновку торгово-промислової палати щодо вартості пошкодженого та зруйнованого майна на суму 18 701 384,49 грн., на дату заподіяння шкоди, доказів приналежності втраченого, знищеного чи пошкодженого майна Позивачу, а також фінансової звітності Позивача до дати заподіяння шкоди (25.04.2025) майну Позивача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
09.11.2026
Оригінал: reyestr.court.gov.ua