Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №904/4033/24 — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №904/4033/24

Суддя: Бєлік Вікторія Геннадіївна

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4033/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:

за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

позивача-2: Департамента охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації, м. Дніпро

позивача-3: Східного Офіса Держаудитслужби, м. Дніпро

до відповідача-1: Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський хлібокомбінат №11", Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Самар

про визнання недійсним договору поставки товару, як такого що суперечить інтересам держави й суспільству з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності.

Представники:

від прокуратури: Богомол О.М., прокурор відділу;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-3: Мосіна М.І., представник;

від відповідача-1: Іванов В.О., адвокат (поза межами суду);

від відповідача-2: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: позивача-1: Дніпропетровської обласної ради; позивача-2: Департамента охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації; позивача-3: Східного Офіса Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський хлібокомбінат №11", у якій просить:

- визнати недійсним договір постачання товарів у виді хлібу білого пшеничного із борошна І гатунку та хлібу житньо-пшеничного від 25.02.2019 №2, укладений між Комунальним підприємством "Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня" Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський хлібокомбінат №11";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський хлібокомбінат №11" на користь Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради 1 624 631,65 грн., а з Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради одержані ним за рішенням суду 1 624 631,65 грн., стягнути в дохід держави;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський хлібокомбінат №11" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 21 917,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 09.10.2024 о 11:00 год.

07.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача-1 Дніпровської обласної ради надійшли письмові пояснення по справі.

09.10.2024 перед початком судового засідання було оголошено повітряну тривогу, у зв`язку із цим судове засідання не відбулось.

В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.

З огляду на зазначене, суд вирішив призначити підготовче засідання на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 підготовче судове засідання призначено на 22.10.2024 об 12:00 год.

18.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача-3 Східного Офіса Держаудитслужби надійшли письмові пояснення по справі.

У призначене підготовче судове засідання 22.10.2024 представники відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися, про причини неявки відповідача-1 суду невідомі.

Як встановлено судом, відповідач-1 зареєстрований та має електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", а у відповідача-2 відсутній електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд".

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача-2 - ТОВ "Дніпровський хлібокомбінат №11": 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Самар (колишня назва - Новомосковськ), вул. Цокура Олексія, буд. 7.

Разом з тим, у позовній заяві зазначена інша адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, кімната 407.

Таким чином, у суду відсутні докази повідомлення відповідача-2 щодо дати, часу та місця судового засідання у встановленому законом порядку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 16.12.2024 включно та підготовче судове засідання відкладено на 19.11.2024 о 10:00 год.

25.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача-3 Східного Офіса Держаудитслужби надійшла заява у якій повіломлено суду про напрвлення пояснень на адресу відповідача-2.

30.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" надійшли письмові пояснення по справі.

04.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява про долучення до матеріалів справи підтвердження на відправлення на адресу відповідача-2 позовної заяви з додатками до неї.

18.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, у які просить застосувати строк позовної давності у справі № 904/4033/24 за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача-1: Дніпропетровської обласної ради, позивача-2: Департамента охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації, позивача-3: Східного Офіса Держаудитслужби, до відповідача-1: Комунального підприємства “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги” Дніпропетровської обласної ради", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський хлібокомбінат №11” про визнання недійсним договору поставки товару, як такого що суперечить інтересам держави й суспільству з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності. Відмовити у повному обсязі у задоволені позову.

19.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якій просить відкласти розгляд справи на більш пізню дату, а також поновити строк для надання відзиву Відповідачу-2, оскільки ним лише 13.11.2024 отримана позовна заява разом з додатками від Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, у зв`язку з чим просить надати час з метою підготовки правової позиції та надати відзив на позовну заяву, з огляду на малий проміжок часу на підготовку, відкласти розгляд справи на більш пізню дату.

У призначене підготовче судове засідання 19.11.2024 представники позивача-3, відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у задоволенні заяви відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровський хлібокомбінат №11” про поновлення процесуального строку відмовлено, продовжено відповідачу-2 - Товариству з обмеженою відповідальністю “Дніпровський хлібокомбінат №11” процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву до 04.12.2024 включно, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 11.12.2024 о 10:30 год.

29.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності.

11.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить застосувати строк позовної давності у справі № 904/4033/24 та відмовити у повному обсязі у задоволені позову.

У призначене підготовче судове засідання 11.12.2024 представник відповідача-2 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження в межах розумного строку та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 09.01.2025 о 11:30 год.

23.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

09.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

У призначене підготовче судове засідання 09.01.2025 представники позивача-2, відповідача-1 та відповідача-2 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2025 зупинено провадження у справі №904/4033/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 спір у справі № 922/3456/23 вирішено по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2026 поновлено провадження у справі № 904/4033/24 з 30.09.2026, призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 30.09.26 р. об 11:00 год.

25.09.2026 від позивача-2 до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд без участі представника.

У призначене судове засідання 30.09.2026 представники відповідачів не з`явилися, повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2026 о 15:30 год.

06.10.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2026 задоволено заяву представника відповідача-1 - Комунального підприємства "Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дніпропетровської обласної ради" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.10.2026 від позивача-2 до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд без участі представника.

У призначене судове засідання 29.10.2026 представник відповідача-2 не з`явився, повідомлений належним чином.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 29.10.2026 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокуратури

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час проведення публічної закупівлі хлібобулочних виробів ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” спільно з ТОВ “Хлібзавод №10” вчинили антиконкурентні узгоджені дії, спрямовані на спотворення результатів торгів, що встановлено рішенням адміністративної колегії Південно-східного МТВ АМКУ від 08.11.2022 №54/30-р/к. На думку прокурора, такі дії свідчать про умисел ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” на усунення реальної конкуренції та незаконне отримання права на укладення договору поставки №2 від 25.02.2019, що суперечить інтересам держави і суспільства. Посилаючись на статті 203, 215, 228 ЦК України, прокурор просить визнати договір недійсним та застосувати спеціальні наслідки його недійсності, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, шляхом стягнення з постачальника на користь комунального підприємства 1 624 631,65 грн, а одержаних комунальним підприємством коштів – у дохід держави. Також прокурор зазначає, що позовна давність не пропущена, оскільки про порушення стало відомо з рішення АМКУ від 08.11.2022, а звернення до суду зумовлене необхідністю захисту інтересів держави.

Прокуратура заперечує проти доводів відповідача-2 та зазначає, що факт вчинення ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” антиконкурентних узгоджених дій під час підготовки та участі у спірній закупівлі встановлено рішенням АМКУ від 08.11.2022 №54/30-р/к, законність якого підтверджена судовими рішеннями. На думку прокурора, обраний спосіб захисту відповідає спеціальним наслідкам недійсності правочину, передбаченим ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки за наявності умислу лише однієї сторони отримані нею кошти повертаються іншій стороні, а одержане останньою стягується в дохід держави. Також прокурор вважає обґрунтованими підстави представництва інтересів держави з огляду на нездійснення компетентними органами самостійного захисту таких інтересів. Щодо позовної давності зазначає, що про порушення інтересів держави стало відомо з прийняття рішення АМКУ 08.11.2022, а перебіг строку додатково продовжувався у зв`язку з дією карантину та воєнного стану. Просить відхилити заперечення відповідача-2 та задовольнити позов.

Позиція прокуратури щодо заяви відповідача-2 про застосування позовної давності: прокуратура заперечує проти застосування наслідків спливу позовної давності, вважаючи, що строк звернення до суду не пропущений. Зазначає, що позивачі та прокурор могли довідатися про факт вчинення ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” антиконкурентних узгоджених дій та порушення інтересів держави лише з моменту прийняття рішення АМКУ від 08.11.2022 №54/30-р/к, оскільки відповідні органи не наділені повноваженнями самостійно встановлювати порушення законодавства про захист економічної конкуренції. На думку прокурора, саме з цієї дати розпочався перебіг загальної трирічної позовної давності.

Крім того, прокуратура посилається на законодавче продовження строків позовної давності на період дії карантину COVID-19 та воєнного стану, що, на її переконання, додатково свідчить про своєчасність звернення з позовом. Вважає доводи відповідача-2 про обізнаність позивачів щодо порушення їхніх прав ще у 2019 році безпідставними та просить відхилити заяву про застосування позовної давності, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позиція позивача-1

Дніпропетровська обласна рада заперечує проти наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в її особі, оскільки не є стороною спірного договору, головним розпорядником бюджетних коштів чи органом, наділеним повноваженнями контролю у сфері публічних закупівель. Зазначає, що комунальне підприємство є самостійною юридичною особою, яка вправі самостійно захищати свої права, а обласна рада як орган управління його майном не має владних повноважень у спірних договірних правовідносинах. Крім того, вважає необґрунтованим застосування заявлених прокурором наслідків недійсності правочину шляхом послідовного стягнення коштів через комунальне підприємство в дохід держави, оскільки такий механізм, на її думку, не передбачений статтею 228 ЦК України та статтею 208 ГК України. Також посилається на необхідність дотримання строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позиція позивача-2

Позивач-2 пояснень по суті спору до суду не надав.

Позиція позивача-3

Східний офіс зазначає, що не проводив заходів державного фінансового контролю щодо процедури закупівлі UA-2019-01-15-002051-c та укладення договору поставки № 2 від 25.02.2019, у зв`язку з чим порушень законодавства в межах наданих повноважень не встановлював. Вказує, що повноваження щодо звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним можуть реалізовуватися лише за результатами відповідних заходів державного фінансового контролю та у визначених законом випадках. Оскільки такі заходи не проводилися, Східний офіс позбавлений можливості надати пояснення щодо суті позовних вимог.

Позиція відповідача-1

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що під час проведення закупівлі та визначення переможця діяв у межах повноважень, наданих Законом України “Про публічні закупівлі”. Вважає, що тендерні пропозиції інших учасників, зокрема ФОП Марченка Д.В. з найнижчою ціною, не відповідали кваліфікаційним критеріям, тоді як пропозиція ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” відповідала вимогам тендерної документації.

Також відповідач-1 вважає недоведеними обставини вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на яких ґрунтується позов, та звертає увагу на докази, досліджені під час розгляду справи №904/392/23, які, на його думку, не підтверджують узгодженості поведінки учасників закупівлі. Крім того, посилається на пропуск прокурором загальної трирічної позовної давності, оскільки відомості про закупівлю, її результати та укладення договору були загальнодоступними ще у 2019 році, а дата прийняття рішення АМКУ не змінює моменту виникнення права на позов. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позиція відповідача-2

ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” заперечує проти позову, вважаючи недоведеними обставини вчинення ним умисних дій, спрямованих на спотворення результатів закупівлі, та зазначає, що рішення АМКУ не містить належних доказів причинно-наслідкового зв`язку між узгодженими діями учасників і результатами торгів. Крім того, відповідач-2 вважає обраний прокурором спосіб захисту неефективним, оскільки стягнення коштів на користь відповідача-1 не забезпечує відновлення інтересів держави. Також заявляє про пропуск позовної давності, оскільки позивачі могли дізнатися про обставини закупівлі та укладення договору ще у 2019 році, та просить застосувати наслідки її спливу і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач-2 просить застосувати наслідки спливу загальної трирічної позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що про обставини закупівлі, визначення переможця та укладення договору поставки № 2 від 25.02.2019 позивачі знали або могли дізнатися ще у 2019 році, зокрема з моменту визначення переможця закупівлі 14.02.2019 та оприлюднення звіту про виконання договору. На думку відповідача-2, перебіг позовної давності повинен обчислюватися саме з моменту, коли відповідні органи держави могли довідатися про можливе порушення, а не з дати прийняття рішення АМКУ у 2022 році чи з моменту обізнаності прокурора. Вважає, що позов, поданий 12.09.2024, пред`явлено після спливу трирічного строку, а прокурором не наведено поважних причин його пропуску. На підтвердження своєї позиції посилається на статті 256, 257, 261, 267 ЦК України та практику Верховного Суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

15.01.2019 Комунальним підприємством “Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня” Дніпропетровської обласної ради оголошено процедуру відкритих торгів на закупівлю хліба білого пшеничного із борошна І ґатунку та хліба житньо-пшеничного (ідентифікатор закупівлі UA-2019-01-15-002051-c) з очікуваною вартістю 1 714 440,00 грн.

Участь у процедурі закупівлі взяли шість учасників. Найнижчу цінову пропозицію у розмірі 1 041 852,00 грн подала фізична особа-підприємець Марченко Д.В., однак її тендерну пропозицію було відхилено. Переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровський хлібокомбінат №11”.

25.02.2019 між Комунальним підприємством “Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня” Дніпропетровської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпровський хлібокомбінат №11” укладено договір поставки товару № 2, предметом якого була поставка хліба білого пшеничного із борошна І ґатунку та хліба житньо-пшеничного. У подальшому до договору вносилися зміни.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.11.2022 №54/30-р/к у справі №54/10-22 встановлено вчинення ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” та ТОВ “Хлібзавод №10” порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів процедури закупівлі.

Зазначене рішення було предметом судового оскарження ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11”. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №904/392/23 у задоволенні позову про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМКУ відмовлено.

Прокурор, посилаючись на встановлені органом Антимонопольного комітету України обставини вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час проведення закупівлі, вважає, що договір поставки № 2 від 25.02.2019 суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, прокурор просить стягнути з ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” на користь комунального підприємства 1 624 631,65 грн, а з комунального підприємства – відповідну суму в дохід держави.

Водночас відповідачі заперечують проти позову, посилаючись на правомірність проведення процедури закупівлі та укладення договору, недоведеність умислу ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” на вчинення правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також заявляють про сплив позовної давності.

Східний офіс Держаудитслужби повідомив, що заходи державного фінансового контролю щодо зазначеної процедури закупівлі та укладення договору не проводилися, а порушень законодавства в межах його повноважень не встановлювалося.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом, зокрема якщо захист інтересів держави не здійснюється або неналежним чином здійснюється компетентним органом, або якщо такий орган відсутній.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор у позовній заяві зобов`язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для представництва, а суд має перевірити, чи дійсно відповідний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

При цьому саме лише направлення прокурором запитів до відповідних органів та отримання відповідей не є безумовним підтвердженням наявності підстав для представництва. Суд має з`ясувати, чи належить до компетенції відповідного органу захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, чи мав такий орган реальну можливість самостійно звернутися до суду та чи свідчить його поведінка про нездійснення або неналежне здійснення такого захисту.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Східного офісу Держаудитслужби з листами від 05.01.2024 №52-196 вих-24 та від 01.03.2024 №52-1974вих-24 щодо вжиття заходів з метою визнання недійсним договору поставки №2 від 25.02.2019.

У відповідь Східний офіс Держаудитслужби листами від 23.01.2024 №040425-17/585-2024 та від 29.03.2024 №040431-17/2192-2024 повідомив, що заходи державного фінансового контролю щодо зазначеної закупівлі не проводилися, порушення законодавства в межах наданих повноважень не фіксувалися, а повноваження щодо вжиття заходів з визнання недійсним спірного договору відсутні.

Отже, наведені відповіді свідчать не про ухилення Східного офісу Держаудитслужби від здійснення наданих йому повноважень, а про відсутність у нього встановлених законом підстав для самостійного звернення до суду з відповідною вимогою за обставин, викладених у цій справі.

Дніпропетровська обласна рада у своїх поясненнях також заперечила наявність у неї повноважень щодо контролю за проведенням закупівель та захисту інтересів держави у спірних договірних правовідносинах, зазначивши, що не є стороною договору, розпорядником бюджетних коштів чи органом державного фінансового контролю.

Водночас суд враховує, що саме по собі здійснення обласною радою функцій органу управління майном комунального підприємства не свідчить про наявність у неї повноважень щодо контролю за дотриманням законодавства про публічні закупівлі або щодо оскарження договорів, укладених таким підприємством.

Щодо Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації суд зазначає, що сама лише участь цього органу як позивача не звільняє прокурора від обов`язку обґрунтувати, які саме повноваження надані йому у спірних правовідносинах та в чому полягає нездійснення або неналежне здійснення ним захисту інтересів держави.

Таким чином, наявність у прокурора права на звернення до суду не може обґрунтовуватися виключно загальним посиланням на необхідність захисту бюджетних коштів або суспільного інтересу. Визначальним є встановлення конкретного порушення інтересів держави, компетенції відповідного органу та передбачених законом умов для здійснення прокурором субсидіарного представництва.

Разом із тим суд зазначає, що питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави не підміняє собою розгляд спору по суті та не звільняє прокурора від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу позову.

Щодо правових підстав для визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами першою – третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 228 ЦК України правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним. При цьому застосування передбачених цією нормою наслідків можливе за умови встановлення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідного умислу сторони або сторін правочину.

Отже, для задоволення заявлених вимог прокурор повинен довести не лише факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення процедури закупівлі, а й те, що саме укладений за результатами цієї процедури договір за своєю суттю був спрямований на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також наявність передбачених законом умов для застосування відповідних наслідків його недійсності.

Суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, відповідно до якої сам по собі факт вчинення учасником закупівлі антиконкурентних узгоджених дій, встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України, не є достатньою підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами такої закупівлі, на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.

Об`єднана палата зазначила, що для застосування цієї норми прокурор має довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним та спрямованим на порушення інтересів держави і суспільства. Антиконкурентна поведінка учасників торгів спрямована на спотворення конкуренції між ними, однак не завжди має на меті завдання шкоди державі або підрив її інтересів. Тому така поведінка сама по собі не перетворює укладений договір на правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини третьої статті 228 ЦК України.

У зазначеній постанові Верховний Суд також наголосив на необхідності встановлення причинно-наслідкового зв`язку між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та негативними майновими наслідками для держави або суспільства, зокрема факту переплати бюджетних коштів, заподіяння значних збитків або безпідставного збагачення винної особи.

Застосування частини третьої статті 228 ЦК України має здійснюватися з урахуванням її конфіскаційного характеру та критеріїв пропорційності втручання у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Така санкція може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, зокрема за наявності значних збитків і відповідного незаконного збагачення винної особи.

З огляду на наведене суд зазначає, що рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення АМКУ від 08.11.2022 №54/30-р/к у справі №54/10-22, яким встановлено вчинення ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” та ТОВ “Хлібзавод №10” антиконкурентних узгоджених дій, а також постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №904/392/23, якою залишено в силі відповідне рішення органу АМКУ, підтверджують факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас зазначені судові акти не встановлюють факту вчинення саме договору поставки №2 від 25.02.2019 з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та не підтверджують наявності всіх передбачених частиною третьою статті 228 ЦК України умов для застосування конфіскаційних наслідків недійсності правочину.

Суд звертає увагу, що предметом спірного договору була поставка хлібобулочних виробів для потреб комунального підприємства. Сам по собі факт придбання товару за результатами закупівлі, під час якої було встановлено порушення конкурентного законодавства, не свідчить про протиправність мети самого договору.

Прокурором не доведено, що придбання хлібобулочних виробів за спірним договором як таке суперечило інтересам держави і суспільства, що товар не відповідав вимогам щодо якості чи кількості, або що внаслідок виконання договору комунальне підприємство отримало товар неналежної якості чи за завідомо завищеною вартістю.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що внаслідок укладення та виконання договору державі або територіальній громаді завдано збитків саме в розмірі 1 624 631,65 грн, заявленому прокурором до стягнення.

Саме по собі посилання на суму коштів, сплачених за договором, не є доказом заподіяння збитків у відповідному розмірі, оскільки оплата товару за договором, який фактично виконувався, не тотожна безпідставному одержанню коштів постачальником.

Крім того, прокурором не наведено належного економічного обґрунтування розміру майнової шкоди, не доведено різниці між фактично сплаченою вартістю товару та його ринковою вартістю на час проведення закупівлі, а також не встановлено, що саме антиконкурентні узгоджені дії призвели до переплати коштів у заявленому розмірі.

Суд також враховує, що рішення органу АМКУ стосується поведінки учасників закупівлі та встановлення порушення конкурентного законодавства, однак не містить висновку про те, що договір поставки №2 від 25.02.2019 за своїм змістом або предметом був спрямований на завдання шкоди державі чи територіальній громаді.

Отже, встановлення факту антиконкурентних узгоджених дій не звільняє прокурора від обов`язку доведення всіх інших юридично значущих обставин, необхідних для визнання правочину недійсним саме на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.

Щодо умислу сторін правочину.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, ознаками правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість такого правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

При цьому умисел має встановлюватися стосовно мети укладення саме спірного правочину, а не лише щодо поведінки сторони під час проведення процедури закупівлі.

У цій справі рішенням АМКУ встановлено узгодженість поведінки ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” та іншого учасника закупівлі. Однак наведене не є безумовним підтвердженням того, що відповідач-2, укладаючи договір із комунальним підприємством, мав намір досягти результату, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, прокурором не доведено наявності умислу обох сторін договору або обставин, які б свідчили про усвідомлення відповідачем-1 протиправної мети укладення правочину.

Сам факт укладення договору з учасником, якого в подальшому притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не свідчить про обізнаність замовника щодо узгодженого характеру дій учасників на момент проведення закупівлі та укладення договору.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, зазначав, що під час проведення закупівлі діяв у межах повноважень замовника, передбачених законодавством про публічні закупівлі, а тендерну пропозицію ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” визначено переможною за результатами її розгляду та оцінки.

За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором не доведено наявності необхідного умислу сторін на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо застосування наслідків недійсності правочину.

Оскільки заявлені прокурором вимоги про стягнення з ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” на користь комунального підприємства 1 624 631,65 грн, а в подальшому - стягнення цієї суми з комунального підприємства в дохід держави, є похідними від вимоги про визнання договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України, їх задоволення можливе лише за умови встановлення передбачених цією нормою підстав.

Як уже зазначено, частина третя статті 228 ЦК України передбачає спеціальні наслідки недійсності правочину, які за своєю правовою природою мають конфіскаційний, а не компенсаційний характер.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 звернула увагу, що такі наслідки не спрямовані на поновлення майнового становища потерпілої сторони, а мають на меті покарання осіб, які вчинили правочин із протиправною метою. Тому їх застосування потребує особливо ретельної оцінки тяжкості порушення, наявності майнової шкоди та пропорційності втручання у право власності.

У цій справі прокурором не доведено, що ТОВ “Дніпровський хлібокомбінат №11” незаконно збагатилося на суму, співмірну із заявленою до стягнення, що внаслідок виконання договору державі або територіальній громаді завдано значних збитків, а також що застосування саме конфіскаційних наслідків є необхідним і пропорційним заходом захисту відповідного публічного інтересу.

Суд також бере до уваги, що заявлений прокурором механізм стягнення передбачає спочатку повернення коштів від постачальника комунальному підприємству, а потім їх стягнення з комунального підприємства в дохід держави. За відсутності доведених підстав для застосування частини третьої статті 228 ЦК України такий механізм не може бути застосований лише з огляду на встановлений органом АМКУ факт порушення конкурентного законодавства.

Отже, прокурором не доведено сукупності обставин, необхідних для визнання договору поставки №2 від 25.02.2019 недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України та застосування передбачених нею наслідків.

Щодо оцінки доказів та висновків суду.

За приписами частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пунктом 3 частини другої статті 129 Конституції України визначено одним із основних принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, перевіривши доводи прокурора та заперечення відповідачів, суд дійшов висновку, що факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій під час процедури закупівлі сам по собі не є достатньою правовою підставою для визнання недійсним договору поставки, укладеного за результатами такої закупівлі, відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України.

Прокурором не доведено, що сам спірний договір за своєю суттю був спрямований на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявності необхідного умислу сторін правочину, факту заподіяння значних збитків та причинно-наслідкового зв`язку між установленим порушенням конкурентного законодавства і заявленою до стягнення сумою коштів.

Щодо заяв відповідачів про застосування позовної давності суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові за умови встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача. Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність підстав для задоволення позовних вимог по суті, доводи сторін щодо початку та перебігу позовної давності не впливають на результат вирішення спору та не потребують окремого вирішення.

Отже, з урахуванням установлених обставин, оцінки доказів у їх сукупності та наведених норм законодавства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі відмови в позові - на позивача.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 2, 3, 13, 20, 73– 79, 86, 129, 233, 236– 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної військової адміністрації, Східного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський хлібокомбінат №11» про визнання недійсним договору поставки товару №2 від 25.02.2019 та застосування наслідків недійсності правочину * відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за прокуратурою.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 09.11.2026.

СуддяВ.Г. Бєлік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua