Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №904/5289/25 (917/1482/25) — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи про банкрутство, з них:

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №904/5289/25 (917/1482/25)

Суддя: Мороз Валентин Федорович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5289/25 (917/1482/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 (суддя Примак С.А.)

у справі № 904/5289/25 (917/1482/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД''

до відповідача - 1 Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" ПАТ "Укрнафта"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест"

про солідарне стягнення заборгованості

в межах справи № 904/5289/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД"

ВСТАНОВИВ:

29.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатинафтотрейд" до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра - Інвест" (код ЄДРПОУ 31149247) про стягнення солідарно заборгованості за договором №К-2/10 від 28.10.2021 року у розмірі 6 190 991,39 грн, з яких: 4 311 710,27 грн - основна заборгованість, 396 113,85 грн - 3% річних, 1 483 167,27 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі №904/5289/25 (917/1482/25) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі відокремленого підрозділу НАФТОГАЗОВИДОБУВНЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАНАФТОГАЗ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА" та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАДРА-ІНВЕСТ" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" заборгованість в сумі 6190991,39 грн, а саме: заборгованість за Договором №К-2/10 від 28.10.2021 року в сумі - 4311710,27 грн; трьох відсотків річних в сумі - 396 113,85 грн; інфляційні втрати в сумі - 1483167,27 грн та судові витрати в розмірі 74 291,90 грн - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством "Укрнафта" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/5289/25 (917/1482/25) у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатинафтотрейд» у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим фактичним обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд не надав належної оцінки листу від 01.08.2025 та заяві від 18.08.2025 як взаємопов`язаним юридичним фактам. Суд зафіксував існування листа від 01.08.2025 та заяви від 18.08.2025, але не навів мотивів, чому стаття 214 ЦК України не підлягає застосуванню до заявленої відмови від одностороннього правочину, а заява від 18.08.2025 не припинила або не могла припинити вимогу позивача у частині 4 102 917,75 грн. Відсутність такої оцінки є істотним недоліком мотивувальної частини рішення;

- суд вибірково оцінив договір купівлі-продажу, не дослідив правову природу гарантійного внеску та помилково звів спір до питання оплати. Суд не дослідив доводи АТ «Укрнафта» щодо неукладеності додаткових угод до Договору купівлі-продажу та безпідставно врахував змінені ними умови. За первісними умовами Договору купівлі-продажу ТОВ «ТД «Карпатинафтотрейд» було зобов`язане провести повну попередню оплату до 20.11.2021 включно. Такої оплати покупець не здійснив. Отже, саме первісна редакція договору давала підстави для вирішення питання про порушення покупцем умов пункту 5.2 Договору та виникнення у продавця права, передбаченого пунктом 6.5 Договору, залишити гарантійний внесок у сумі 4 102 917,75 грн як штраф або компенсацію за неналежне виконання зобов`язань;

- суд першої інстанції мав не лише констатувати факт несплати коштів банківським платежем, а й перевірити, чи доведені Позивачем усі елементи заявленої вимоги (4 102 917,75 грн - за передану нафту згідно договору купівлі продажу нафти та 134 940,00 грн - винагорода комісіонера і 73 852,52 грн відшкодування додаткових витрат згідно договору комісії) та чи спростовуються вони запереченнями АТ «Укрнафта» з огляду на лист від 01.08.2025, заяву від 18.08.2025, пункт 6.5 договору купівлі-продажу та правовий режим гарантійного внеску. Без такої перевірки висновок про існування боргу у сумі 4 311 710,27 грн є передчасним. Оскільки 3% річних та інфляційні втрати за статтею 625 ЦК України нараховуються у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, такі вимоги є похідними від належного встановлення основного боргу, його розміру та строку прострочення. Якщо основний борг у заявленому розмірі не був належно встановлений, то і висновок про стягнення 396 113,85 грн 3% річних та 1 483 167,27 грн інфляційних втрат є передчасним.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

24.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

24.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій ТОВ "Надра - Інвест" підтримало в повній мірі позицію Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" викладену в апеляційній скарзі та просило справу №904/5289/25 (917/1482/25) розглядати за відсутності представника ТОВ "Надра - Інвест".

В судовому засіданні 29.10.2026 брали участь представники відповідача-1 (апелянта) та позивача. Відповідач-2, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі апеляційної скарги АТ "Укрнафта", в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Крім того, у справі вже відбулося судове засідання 17.09.2026, на якому були присутні представники апелянта та позивача.

При цьому сторони не були позбавлені права забезпечити участь у судовому засіданні 29.10.2026 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету щодо участі в тому чи іншому судовому процесі є правом особи, яке не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи у випадку невизнання судом обов`язкової явки, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для його відкладення.

Натомість обставин неможливості вирішення спору судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги заяву відповідача-2 про розгляд справи за його відсутності та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-2.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

В судовому засіданні представник АТ "Укрнафта" підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» (Комісіонер) та Учасниками договору №5/56 СД вiд 21.12.2000 року про спiльну дiяльнiсть з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтогазопромисловому районi без створення юридичної особи (Комітент) (надалі - Учасниками договору №5/56 СД), в особі виконуючого обов`язки начальника НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» Наслєднікова С.В., який діяв на підставі Довіреностей №01/01/07-634/д від 05.08.2021 року та №71СД від 28.09.2021 року, було укладено Договір №К-2/10.

Відповідно до п. 1.1. Договору комісії Комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується від власного імені придбати та передавати Комітенту (на вказану комітентом адресу) нафту (далі – Товар), а Комітент зобов`язується забезпечити Комісіонера коштами, необхідними для придбання та передачі Товару в обсязі до 4 500 тонн. Якість Товару повинна бути не нижче, ніж передбачена в ГОСТ 9965-76 або ТУ У 06.1-00135390-016:2018 «Нафта для нафтопереробних підприємств. Технічні умови».

Згідно з п. 1.2. Договору комісії, найменування та кількість Товару, що має бути придбаний Комісіонером, умови придбання (ціна, порядок здійснення розрахунків та ін.) визначається Додатками до Договору.

Пунктом 2.1.2. передбачено, що Комісіонер зобов`язується передати Комітентові Товар шляхом оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.2.1. Договору комісії, Комітент зобов`язується своєчасно і в повному обсязі забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання зобов`язань за цим Договором, відшкодувати обґрунтовані та підтверджені витрати, що пов`язані з придбанням Товару, а також сплатити комісійну плату у розмірі 30 (тридцяти) грн. з ПДВ за одну тонну придбаного та переданого Товару.

Пунктом 3.1. Договору комісії встановлено, що даний Договір набуває чинності з дати підписання і діє до 30.06.2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Пунктом 4.3. Договору комісії передбачено, що при прийнятті Товару Сторони укладають акти прийому-передачі Товару, в яких вказується найменування, кількість, вартість придбаного Товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі Товару, що переданий протягом визначеного в такому акті часу.

Відповідно до пункту 5.1. Договору комісії, Комітент сплачує Комісіонеру грошові кошти за Товар шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Комісіонера у строк, визначений в Додатках до цього Договору.

Пунктом 5.1.1. Договору комісії передбачено, що Комітент сплачує Комісіонеру комісійну плату та відшкодовує витрати, що пов`язані з придбанням Товару шляхом сплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Комісіонера протягом 90 календарних днів з дня підписання звіту комісіонера та відповідного акту (наданих послуг).

05.11.2021 сторонами було підписано Додаток 1 до Договору №К-2/10 від 28.10.2021 року.

01.03.2022 сторонами було підписано Додаток 2 до Договору №К-2/10 від 28.10.2021 року, у відповідності до умов якого, сторони домовилися про наступне:

- у зв`язку із зміною умов поставки, «Комісіонер» передає «Комітенту» протягом березня 2022 року придбані на аукціоні №276НГК-УЕБ від 05.11.2021 р. обсяги нафти в кількості 4 498,000 тонн за ціною 18 339,84 грн. з ПДВ на загальну суму 82 492 600,32 грн. на умовах DDP-ПАТ «Укртатнафта» (м. Кременчук, вул.Свіштовська, 3)

- оплата вартості Товару, зазначеного в п. 1 даного Додатку, здійснюється «Комітентом» протягом 90 (дев`яноста) робочих днів з дати підписання Сторонами Актів приймання-передачі.

05.11.2021 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", яке діє від імені та за рахунок Учасників договору про спільну діяльність від 21.12.2000 № 5/56 (Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта", Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Карпатинафтотрейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа" було укладено Договір купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н.

У відповідності до умов п. 1.1. вказаного Договору, на аукціоні №276НГК-УЕБ з продажу нафти, що відбувся 05.11.2021, за результатами проведення торгів Покупець купує у Продавця нафту видобутку СД 5/56.

Покупець зобов`язується оплатити та прийняти нафту на умовах цього Договору, а Продавець зобов`язується передати Покупцю нафту відповідно до графіка поставки, вказаного в Додатку 1 до цього Договору, загальною кількістю 4 500,000 тонн.

01 березня 2022 року ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» було передано, а Учасниками договору №5/56 СД прийнято нафту, в підтвердження чого сторонами укладено та підписано Акт прийому-передачі нафти №1, згідно з яким, відповідно до умов Договору №К-2/10 від 28.10.2021 року, Комісіонер придбав та передав Комітенту Товар – нафту на умовах DDP - ПАТ «Укртатнафта» в кількості 4 498,000 тонн, загальною вартістю – 82492600,32 грн з ПДВ.

У зв`язку з виконанням зобов`язань за Договору комісії Комісіонером підготовлено та підписано сторонами Акт від 01.03.2022 року, у відповідності до якого сторони підтвердили наступне:

- відповідно до умов Договору № К-2/10 від 28.10.2021 року у березні 2022 року Комісіонер придбав та передав Комітенту Товар – нафту загальною кількістю 4 498,000 тонн;

- додаткові витрати Комісіонера на придбання Товару, які підлягають відшкодуванню, зокрема комісійний збір за організацію та проведення аукціону сплачений на користь Товарної біржі «Українська енергетична біржа», становлять 73 852,52 грн;

- винагорода Комісіонера згідно умов Договору № К-2/10 від 28.10.2021 року становить 134 940,00 грн;

- всього компенсація витрат та винагорода згідно даного акту становить – 208 792,52 грн з ПДВ.

Таким чином, відповідно до Додатку 2 до договору №К-2/10 від 28 жовтня 2021 року, Акту прийому-передачі нафти №1 від 01.03.2022 року, Акту від 01.03.2022 у Комітента (Учасників договору №5/56-СД) виникли зобов`язання перед Комісіонером зі сплати грошових коштів на загальну суму 82 701 392,84 грн.

Згодом Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" НГВУ "Полтаванафтогаз" на адресу ТОВ "Торговий Дім Карпатинафтотрейд" було направлено заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 01.03.2022 №01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17.

На підставі вказаної заяви про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог, проведено зарахування зустрічних однорідних вимог з Учасниками договору №5/56-СД на суму 78 389 682,57 грн.

Зокрема, відповідно до Заяви про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог:

- зобов`язання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» з оплати СД 5/56 грошових коштів у сумі 78 389 682,57 грн. (сімдесят вісім мільйонів триста вісімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 57 копійок) за договором купівлі-продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. припиняються в повному обсязі (пункт 4.1. заяви);

- зобов`язання СД 5/56 з оплати ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» грошових коштів у загальній сумі 82 701 392,84 грн. (вісімдесят два мільйони сімсот одна тисяча триста дев`яносто дві гривні 84 копійки) за договором комісії № К-2/10 від 28.10.2021р. припиняються частково, у сумі 78 389 682,57 грн. (сімдесят вісім мільйонів триста вісімдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 57 копійок) (пункт 4.2. заяви).

Зобов`язання СД 5/56 з оплати ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» грошових коштів у загальній сумі 4 311 710,27 грн. (чотири мільйони триста одинадцять тисяч сімсот десять гривень 71 копійка) за договором комісії № К-2/10 від 28.10.2021, а саме:

- за передану нафту - зобов`язання щодо сплати 4 102 917,75 гривень,

- як винагороди Комісіонера - зобов`язання щодо сплати 134 940,00 гривень,

- як відшкодування понесених Комісіонером додаткових витрат - зобов`язання щодо сплати 73 852,52 гривень залишаються чинними. (пункт 4.2. заяви).

Граничний строк сплати Учасниками договору №5/56-СД заборгованості становив:

- за передану нафту в сумі 4 102 917,75 грн. – 04 липня 2025 року (термін сплати - протягом 90 робочих днів з дати підписання Актів приймання-передачі (пункт 2 додатку 2);

- компенсація витрат та винагорода Комісіонера в сумі 208 792,52 грн. – 29 травня 2022 року (термін сплати - протягом 90 календарних днів з дня підписання Акту (пункт 5.1.1. Договору комісії).

Учасниками договору №5/56-СД не було надано до суду доказів проведення оплати.

01.08.2025 року СД № 5/56 звернулася до Карпатинафтотрейд із листом-відмовою №01/01/09/24/02/01-02/01/828 від Заяви № 01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17 від 01.03.2022 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій зазначила, що на підставі частин першої та третьої статті 214 Цивільного кодексу України НГВУ "Полтаванафтогаз", як уповноважена особа учасників СД № 5/56, заявляє про відмову від своєї Заяви від 01.03.2022 № 01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17 у такій самій формі, в якій було вчинено односторонній правочин.

18.08.2025 СД №5/56 звернулася до Карпатинафтотрейд із Заявою № 01/01/13/05/03/01-02/02/906 про припинення зустрічних однорідних вимог, за якою зустрічні зобов`язання були припинені у зв`язку з зарахуванням гарантійного внеску в сумі 4 102 917,75 грн як штраф (компенсацію).

Наведене стало причиною виникнення спору та звернення до господарського суду із цим позовом.

За результатом оцінки встановлених обставин та доказів, наявних в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ''ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД'' до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" ПАТ "Укрнафта", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 6 190 991,39 грн підлягають задоволенню повністю. Також господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно, а тому присуджено з відповідачів на користь позивача 3% річних в сумі - 396 113,85 грн; інфляційні втрати в сумі - 1 483 167,27 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

29.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатинафтотрейд" до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра - Інвест" (код ЄДРПОУ 31149247) про стягнення солідарно заборгованості за договором №К-2/10 від 28.10.2021 року у розмірі 6 190 991,39 грн, з яких: 4 311 710,27 грн - основна заборгованість, 396 113,85 грн - 3% річних, 1 483 167,27 грн - інфляційні втрати.

Поряд з цим, 07.10.2025 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/5289/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" (ЄДРПОУ 40090786). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" призначено арбітражного керуючого Толстих Андрія Володимировича.

Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідні положення містяться в пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

06.11.2025 ухвалою Господарського суду Полтавської області передано справу №917/1482/25 за позовом ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» до АТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Полтаванафтогаз» та ТОВ «Надра Інвест» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 6 190 991,39 грн. для розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області в межах справи № 904/5289/25.

20.11.2025 супровідним листом Господарського суду Полтавської області було направлено за виключною підсудністю матеріали справи № 917/1482/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Карпатинафтотрейд" до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Полтавнафтогаз" ПАТ "Укрнафта" та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" солідарне стягнення заборгованості у розмірі 6 190 991,39 грн.

28.11.2025 матеріали справи № 917/1482/25 надійшли до Господарського суду Дніпропетровської області.

01.12.2025 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Предметом позову є стягнення заборгованості солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2, як учасників Договір №5/56 СД, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо сплати грошових коштів по Договору комісії.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. 11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір № К-2/10 від 28.10.2021 року за своєю правовою природою є договором комісії, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 69 Цивільного кодексу України.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК України). Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК України).

Статтею 1013 ЦК України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ст. 1024 ЦК України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали

За положеннями статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)(частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що предметом даного договору було придбання Комісіонер нафти для Комітента, у зв`язку з чим Комітент зобов`язався відшкодувати витрати, що пов`язані з її придбанням та сплатити комісійну плату.

На виконання Договору комісії, ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» на аукціоні №276НГК-УЕБ від 05.11.2021 р. було придбано нафту обсягом 4498,000 тонн, відповідно до договору купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021 р. (надалі – Договір купівлі-продажу).

Відповідно до умов Договору комісії 01 березня 2022 року ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» було передано, а Учасниками договору №5/56 СД прийнято нафту обсягом 4498,000 тонн, в підтвердження чого сторонами укладено та підписано Акт прийому-передачі нафти №1 від 01.03.2022 року.

У зв`язку з виконанням ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» умов Договору комісії, в Комітента (Учасників договору №5/56-СД) виникли зобов`язання перед Комісіонером зі сплати грошових коштів на загальну суму 82 701 392,84 грн., з яких: за передану нафту - 82492600,32 грн.; відшкодування понесених Комісіонером додаткових витрат - 73 852,52 грн.,; винагорода Комісіонера - 134 940,00 грн.

01.03.2022 року ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» отримано від НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноваженої особи Договору №5/56 СД, Заяву про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог вих. №01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17 від 01.03.2022 року (надалі – Заява про взаємозалік), згідно якої заявлено про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з Учасниками договору №5/56-СД на суму 78 389 682, 57 грн.

Згідно з Заявою про взаємозалік, НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноваженої особи учасників Договору №5/56 СД визнано та підтверджено:

1. наявність грошового зобов`язання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» з оплати СД 5/56 грошових коштів у сумі 78 389 682, 57 грн. за договором купівлі продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р.. (пункт 1 Заяви);

2. наявність грошового зобов`язання Договору №5/56 СД перед ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» зобов`язання щодо сплати грошових коштів у загальній сумі 82 701 392,84 грн на підставі договору комісії №К-2/10 від 28.10.2021р., укладеного між СД 35/21 (Комітент) та ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» (Комісіонер), а саме:

- за передану нафту - зобов`язання щодо сплати 82 492 600,32 гривень;

- як винагороди Комісіонера - зобов`язання щодо сплати 134 940,00 гривень;

- як відшкодування понесених Комісіонером додаткових витрат - зобов`язання щодо сплати 73 852,52 гривень. (пункт 2 Заяви).

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. Заяви про взаємозалік:

- зобов`язання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» з оплати Договору №5/56 СД грошових коштів у сумі 78 389 682,57 грн. за договором купівлі-продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. припиняються в повному обсязі (пункт 4.1. Заяви);

- зобов`язання Договору №5/56 СД з оплати ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» грошових коштів у загальній сумі 82 701 392,84 грн. за договором комісії №К-2/10 від 28.10.2021р. припиняються частково, у сумі 78 389 682,57 грн (пункт 4.2. Заяви).

Матеріали справи не містять доказів проведення оплати учасниками договору №5/56-СД вартості переданої нафти на суму 4 102 917,75 гривень, винагороди Комісіонера в розмірі 134 940,00 гривень та відшкодування понесених Комісіонером додаткових витрат, які склали 73 852,52 гривень в обумовлений строк, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Натомість 19.08.2025 від АТ "Укрнафта" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що 01.03.2022 СД 5/56 звернулася до Карпатинафторейд із заявою №01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17 про припинення зустрічних однорідних вимог. Однак вже 01.08.2025 року СД № 5/56 звернулася до Карпатинафтотрейд із листом-відмовою №01/01/09/24/02/01-02/01/828 від Заяви № 01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17 від 01.03.2022 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в якій зазначила, що на підставі частин першої та третьої статті 214 Цивільного кодексу України НГВУ "Полтаванафтогаз", як уповноважена особа учасників СД № 5/56, заявляє про відмову від своєї Заяви від 01.03.2022 № 01/01/11/06/02/03-02/01/гсд-17 у такій самій формі, в якій було вчинено односторонній правочин.

Як передбачено ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Заява про взаємозалік Відповідача 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Так, під припиненням зобов`язання розуміється припинення правового зв`язку між сторонами, їх прав та обов`язків внаслідок дії правоприпиняючих юридичних фактів, одним з яких є зарахування зустрічних однорідних вимог.

Заява про зарахування зустрічної однорідної вимоги як правоприпиняючий юридичний факт, не регламентує зміст прав і обов`язків, а лише є підставою припинення зобов`язання та засобом здійснення правомочності, що стосується дії, зміни та припинення існуючих зобов`язань.

Моментом припинення зобов`язання зарахуванням є отримання боржником повідомлення про відповідні дії кредитора.

Після зарахування вимог зобов`язання між сторонами припиняються.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у cправі № 910/9268/22.

А в постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила, що:

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови);

- за дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови);

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови);

- наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови);

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови).

Отже, припинене зобов`язання не підлягає відновленню, є остаточне і безповоротне, відмова сторони (або сторін) від вчиненого правочину не має жодних юридичних наслідків, оскільки після настання правоприпиняючого юридичного факту правовідношення між сторонами вже не існує, особи не пов`язані зобов`язанням, отже, відсутній предмет відмови

Таким чином, відмова від заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог викладена в листі №01/01/09/24/02/01-02/01/828 від 01.08.2025 року не створює для сторін жодних юридичних наслідків, оскільки правовідношення між сторонами вже не існує, особи не пов`язані зобов`язанням, а припинене зобов`язання не підлягає відновленню.

Колегія суддів зауважує, що згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

За правилами п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Згідно з ст. 43 ГПК України учасники судового процесу (їх представники) повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1). Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема (ч. 2): 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності ін. підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення ін. аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення ін. дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо (ч. 3 ст. 43 ГПК України) подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний (ч. 4) вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Верховний Суд в окремій ухвалі від 17.06.2021 у справі № 922/605/15 зазначив, що під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.

Передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язку добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії)).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених згідно з пунктом 1 статті 6 цієї Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасників справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19).

Верховний Суд виділяє такі критерії добросовісної поведінки:

- очікувана поведінка: поведінка сторони має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин в порівнянних обставинах;

- врахування прав та законних інтересів іншої сторони правовідносин: поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб;

- законна мета: поведінка сторони має бути законною, не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі;

- сприяння іншій стороні цивільного обороту: учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі отримання необхідної інформації.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.08.2019 у справі №905/945/18 та у постанові від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі №910/6116/20.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло" (див. постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17).

Апеляційний суд наголошує, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладений такий висновок щодо застосування норми пункту 6 статті 3 ЦК України: "Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Про заборону суперечливої поведінки Верховний Суд вкотре наголошував у постановах від 14.12.2022 у справах № 126/2200/20 та № 394/85/21, від 25.01.2023 у справі № 760/34680/19.

Так, за змістом другого абзацу пункту 4.2. Заяви про взаємозалік, учасники Договору №5/56-СД підтвердили та визнали наявність заборгованості перед ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» в загальній сумі 4 311 710,27 грн. за договором комісії № К-2/10 від 28.10.2021р.

На підставі отриманої Заяви про взаємозалік ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» 01.03.2022 року було передано зарахування зустрічних однорідних вимог та припинено зазначені зобов`язання.

Однак вже 05.08.2025 року ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» від НГВУ «Полтаванафтогаз» АТ «Укрнафта», як уповноваженої особи учасників Договору №5/56 СД, отримано лист №01/01/09/24/02/01-02/01/828 від 01.08.2025 року «Відмова від заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог».

Тобто Відповідачем 1 надіслано відмову від заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог лише після звернення ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Слід наголосити, що такі дії відповідача щодо відмови від заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі листа від 01.08.2025 року та подальше подання Заяви від 18.08.2025 року про припинення зустрічних однорідних вимог характеризуються непослідовністю вчинення юридично значимих дій, є проявом суперечливої поведінки боржника, яка не відповідає його попереднім заявам.

В даному випадку АТ «Укрнафта» фактично використано приватно-правовий інструментарій не для захисту законного інтересу, а для можливості уникнення (унеможливлення) сплати боргу, тобто спрямовано не на досягнення легітимної мети.

На користь цих обставин достатньо переконливо свідчить й тривалість пасивної поведінки боржника, який протягом 3 років не вчиняв жодних дій з погашення заборгованості чи припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (зарахуванням гарантійного внеску в сумі 4 102 917,75 грн як штрафу за Договором №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021, якщо такі в дійсності існували б) та подання відмови від заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог лише після звернення ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» 29.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області з вимогами до Відповідача 1 та Відповідача 2 про стягнення солідарно наявної заборгованості. за договором №К-2/10 від 28.10.2021 року, що є спробою ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань.

Як вже було зазначено, відповідно до Заяви про взаємозалік від 01.03.2022 року:- зобов`язання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» за договором купівлі-продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. припинено в повному обсязі; зобов`язання Договору №5/56 СД за договором комісії №К-2/10 від 28.10.2021р. припинено частково, учасники Договору №5/56 СД підтвердили та визнали наявність заборгованості в загальній сумі 4311710,27 грн.

Вказана Заява про взаємозалік була підготовлена та надана безпосередньо НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноваженою особою Договору №5/56 СД.

Отже, НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноважена особа Договору №5/56 СД, прийняв виконання зобов`язань від ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» за договором купівлі-продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. в повному обсязі, та підтвердив відсутність будь-яких претензій чи зауважень щодо неналежного їх виконання, у зв`язку з чим зобов`язання були припинені.

Будь-які намагання відновити припинене зобов`язання (відмовитися від заяви про зарахування після проведення зарахування) не відповідають чесній діловій практиці та є непослідовними.

В свою чергу, апеляційний суд зважає на те, що ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» заперечувало проти застосування штрафу за Договором купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021 р. та наявність підстав у НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноваженої особи Договору №5/56 СД, на зарахування гарантійного внеску в рахунок штрафу.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано скаржником, що ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» виконано взяті на себе зобов`язання за Договором №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021 р.

Зокрема, Додатковою угодою №1 від 01.03.2022 року до Договором №А276НГК УЕБ/7-Н від 05.11.2021 р. сторонами внесено зміни до пункту 5.2 Договору в частині строку оплати. Сторонами погоджено, що Покупець здійснює попередню оплату за нафту в 1 декаді березня 2022 року, тобто в період з 01 по 10 березня 2022 року, в сумі 82 492 600,32 грн.

Остаточна сума перераховується з врахуванням сплаченого біржею гарантійного внеску в сумі 4 102 917,75 грн.

Згідно з пунктом 1 Заяви про взаємозалік від 01.03.2022 року, НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноважена особи учасників Договору №5/56 СД, визнано та підтверджено наявність грошового зобов`язання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» з оплати грошових коштів у сумі 78 389 682, 57 грн. за договором купівлі-продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р.

Таким чином, учасниками Договору №5/56 СД проведено зарахування гарантійного внеску в сумі 4 102 917,75 грн. в рахунок оплати за товар відповідно до пункту 5.2. Договором №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021 р., а не в рахунок сплати штрафу.

При цьому починаючи з 01.03.2022 року і аж до 01.08.2025 відповідач не повідомляв позивача про порушення грошового зобов`язання за Договором купівлі-продажу нафти та наявність підстав для застосування штрафної санкції.

Водночас на підставі Заяви про взаємозалік 01.03.2022 року ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» та учасниками Договору №5/56 СД проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, чим виконано зобов`язання щодо здійснення попередньої оплати.

Таким чином, ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» проведено виконання зобов`язання в частині попередньої оплати товару, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності до умов Договору №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р.

Підписанням та направленням Заяви про взаємозалік, Договір №5/56 СД, як Продавець, визнав безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутності спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань, та підтвердив належне та повне виконання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» зобов`язань за договором №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р., в тому числі щодо дотримання строків оплати, прийняв його без будь-яких застережень чи зауважень.

Варто зауважити, що припинення зобов`язання передбачає погашення прав та обов`язків сторін, що складають його зміст. Це означає, що кредитор і боржник більше не пов`язані правами та обов`язками.

З моменту отримання ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» Заяви про взаємозалік зобов`язання сторін за договором №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. припинилися, а тому у НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», як уповноваженої особи учасників Договору №5/56 СД, відсутні правові та фактичні підстави для застосування відповідальності визначеної пунктом 6.5 Договору №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р., зокрема зарахування гарантійного внеску в якості штрафу за неналежне виконання зобов`язань.

Що ж до посилання апелянта на Заяву від 18.08.2025 року про припинення зустрічних однорідних вимог, то необхідно наголосити на тому, що зобов`язання, які припинені, не підлягають зарахуванню.

Відтак, зарахування грошових вимог та штрафу за договором купівлі продажу №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р., є неможливим, оскільки не відповідає вимогам щодо їх безспірності та суперечить приписам ст. 601 ЦК України.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на необхідність дослідження умов Договору купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. та повноти і своєчасності виконання сторонами своїх зобов`язань в межах даного договору, посилаючись на пов`язаність Договору №К-2/10 від 28 жовтня 2021 року та договору купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р. так як предметом даних договорів є придбання нафти, та Договір купівлі-продажу було укладено на виконання Договору комісії, то колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2, як учасників Договір №5/56 СД, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань щодо сплати грошових коштів по Договору комісії.

Позовні вимоги стосуються виконання учасниками Договору №5/56 СД своїх зобов`язань по Договору комісії, при цьому Відповідачем 1 не заперечується обставини несплати (компенсації) в повному обсязі Договором №5/56 СД витрат, що пов`язані з придбанням нафти та комісійної плати (винагороду Комісіонера), як і розмір понесених витрат та розмір комісійної плати.

На підставі чого апеляційний суд вважає й безпідставними доводи АТ «УКРНАФТА» про неукладеність додаткових угод до Договору купівлі-продажу, позаяк договір купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7- Н від 05.11.2021р, та укладені додаткові угоди до нього, їх дійсність, не стосуються предмету позову розглядуваного в межах даної справи.

Між ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД та Договором №5/56 СД відсутні будь-які судові спори, предметом яких є невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021р.

І хоча сторонами прийнято належне виконання зобов`язань Договору купівлі-продажу нафти №А276НГК-УЕБ/7-Н від 05.11.2021 р., з урахуванням змін внесених відповідно до Додаткових угод від 31.12.2021 року та від 01.03.2022 року, що підтверджується Заявою про взаємозалік, скаржником не надано суду доказів визнання їх недійсними.

Більше того, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 49), від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц; постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21).

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах ЦК України, якщо договір хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, від 02.08.2022 у справі №922/3303/21, від 30.08.2022 у справі № 918/772/21.

Таким чином, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Колегія суддів зазначає, що Відповідач 1, всупереч принципу змагальності, закріпленому в ч.ч. 1-3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, заперечуючи сам факт наявності заборгованості, не надав суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на спростування цих обставин.

Таким чином, Відповідач 1 не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, не досяг встановленого статтями 74 та 79 Господарського процесуального кодексу України стандарту доказування та не спростував більш вірогідні докази, подані Позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем виконано свої зобов`язання за договором комісії №К-2/10 від 28.10.2021р, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, проте відповідачі розрахунки за товар та послуги не здійснили.

Отже, судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині в частині стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі відокремленого підрозділу НАФТОГАЗОВИДОБУВНЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАНАФТОГАЗ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА" та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАДРА-ІНВЕСТ" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" заборгованості за Договором №К-2/10 від 28.10.2021 року в сумі - 4 311 710,27 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі N 918/631/19, провадження № 12-42гс20.

Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункт 41).

На підставі наведеного, ТОВ «ТД КАРПАТИНАФТОТРЕЙД» просило суд стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" в особі відокремленого підрозділу НАФТОГАЗОВИДОБУВНЕ УПРАВЛІННЯ "ПОЛТАВАНАФТОГАЗ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА" та ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАДРА-ІНВЕСТ" на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ КАРПАТИНАФТОТРЕЙД" 3 відсотки річних в сумі - 396 113,85 грн; інфляційні втрати в сумі - 1 483 167,27 грн.

Так, передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.

Відповідачі контррозрахунку інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних суд не представили, виконаний позивачем розрахунок не спростували.

В свою чергу, апеляційна скарга не містить інших доводів щодо незгоди з оскаржуваним рішенням щодо вирішення цієї частини вимог, окрім як їх похідного характеру від основного боргу, в той час, як в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Натомість порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено.

З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують мотивів та висновків Господарського суду Дніпропетровської області, викладених у його рішенні від 18.06.2026, відсутні підстави для його зміни чи скасування, а скаргу належить залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі № 904/5289/25 (917/1482/25) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2026 у справі №904/5289/25 (917/1482/25) залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укрнафта".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 09.11.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua