Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №904/3146/24 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №904/3146/24

Суддя: Верхогляд Тетяна Анатоліївна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3146/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання Абадей М.О.,

представники сторін:

представник Криворізької міської ради Сікорська О.В.,

представник фізичної особи-підприємця Бабакова І.В., Лісовий Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царенко В`ячеслава Валерійовича та Фізичної особи-підприємця Бабакова Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/3146/24 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Царенко В`ячеслава Валерійовича, м. Кривий Ріг

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Бабакова Ігоря Васильовича, м. Кривий Ріг

про стягнення 612 034,91грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

16.07.2024 Криворізька міська рада (позивач) звернулась з позовом до ФОП Царенка В.В. (відповідач-1) та ФОП Бабакова І.В. (відповідач-2) про стягнення з ФОП Царенка В.В. 306 017,46 грн (у т.ч.: 272 057,71 грн - орендної плати та 33 959,75 грн - пені за період з 31.07.2022 по 29.02.2024) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:654:0060 за період з 01.01.2022 до 31.12.2023, а також стягнення з ФОП Бабакова І.В. 306 017,46 грн (у т.ч.: 272 057,71 грн - орендної плати та 33 959,75 грн - пені за період з 31.07.2022 по 29.02.2024) за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:654:0060 за період з 01.01.2022 до 31.12.2023.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачами умов договору оренди земельної ділянки № 2020626 від 15.12.2020 у частині своєчасного та повного внесення орендної плати, що призвело до утворення заборгованості та нарахування пені.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/3146/24 позов задоволено.

Стягнуто з ФОП Царенка Вячеслава Валерійовича на користь Криворізької міської ради 272 057,71 грн - заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, 33 959,75 грн - пені та 4 590,26 грн - витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ФОП Бабакова Ігоря Васильовича на користь Криворізької міської ради 272 057,71 грн - заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, 33 959,75 грн - пені та 4 590,26 грн - витрат по сплаті судового збору.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/3146/24, ФОП Царенко В`ячеслав Валерійовича та ФОП Бабаков Ігор Васильович оскаржують його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просять скасувати в апеляційному порядку, відмовивши в задоволенні позову в повному обсязі; зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення вирішення пов`язаної із нею господарської справи № 904/3146/24, щодо розгляду зустрічного позову ФОП Бабакова І.В. про зобов`язання Криворізької міської ради здійснити перерахунок розміру заборгованості, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; зупинити апеляційне провадження у справі до закінчення вирішення пов`язаної із нею адміністративної справи № 160/25282/24 щодо визнання незаконним (протиправним та нечинним) із моменту прийняття рішення Криворізької міської ради № 523 від 26.05.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/25282/24;

В апеляційній скарзі зазначено, що справу неправомірно розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, попри ціну позову, яка перевищує 100 прожиткових мінімумів, та подані клопотання про проведення судового засідання з викликом учасників справи, що, на думку скаржників, обмежило право відповідачів на доступ до правосуддя та бути почутими судом.

Також скаржники вказують на упередженість судді Васильєва О.Ю. та наявність обставин, які, на їх переконання, зумовлювали необхідність його самовідводу, з огляду на попередні заяви судді про самовідвід у справах за участю голови громадської спілки Штефана В.О.

Крім того, рішення суду, на думку скаржників, ухвалено передчасно, без урахування зустрічного позову ФОП Бабакова І.В. щодо перерахунку заборгованості з урахуванням раніше здійснених платежів у сумі 561 188,04 грн, який було повернуто без розгляду та який оскаржується в апеляційному порядку.

Скаржники також заперечують обґрунтованість нарахованої заборгованості та пені, оскільки їх розрахунок здійснено на підставі рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, законність якого оскаржується в адміністративній справі № 160/25282/24, а тому розгляд господарської справи до вирішення зазначеної адміністративної справи є об`єктивно неможливим, а провадження підлягало зупиненню.

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.

У відзиві на апеляційну скаргу Криворізька міська рада заперечує проти доводів апелянтів, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін був правомірним з огляду на характер спірних правовідносин, предмет доказування та незначну складність спору, а клопотання про перехід до загального позовного провадження обґрунтовано відхилені через ненадання належних доказів необхідності такого розгляду.

Також позивач наголошує, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи, однак не скористалися процесуальними правами, не подали відзиву, заперечень, доказів погашення заборгованості чи контррозрахунку, у зв`язку з чим несуть ризик наслідків власної процесуальної бездіяльності.

Доводи щодо упередженості судді Васильєва О.Ю. позивач вважає необґрунтованими, оскільки незгода з процесуальними рішеннями судді та його позицією в інших справах не є підставою для відводу, а об`єктивних доказів упередженості відповідачами не наведено.

Щодо розміру заборгованості позивач зазначає, що її розрахунок здійснено відповідно до умов договору оренди, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та встановлених міською радою ставок орендної плати, а нараховані суми є арифметично правильними й підтверджені належними доказами. При цьому рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 є чинним, не визнане протиправним та нечинним, а тому підлягає обов`язковому застосуванню, незважаючи на його оскарження в адміністративній справі № 160/25282/24.

Позивач також заперечує наявність підстав для зупинення провадження, оскільки сам факт розгляду пов`язаної адміністративної справи не свідчить про об`єктивну неможливість вирішення господарського спору на підставі наявних доказів. Додатково посилається на судові рішення в іншій адміністративній справі № 160/3848/24, якими підтверджено правомірність прийняття рішення № 523 та дотримання процедури затвердження технічної документації.

З огляду на викладене Криворізька міська рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та клопотань про зупинення провадження, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 залишити без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.05.2024 № 380614989, ФОП Бабакову Ігорю Васильовичу та ФОП Царенку В`ячеславу Валерійовичу на праві спільної часткової власності (по 1/2 частці кожному) належить комплекс будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

15.12.2020 на підставі рішення Криворізької міської ради від 22.04.2020 № 4694 між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ФОП Царенком В.В. і ФОП Бабаковим І.В. (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки № 2020626.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 22.04.2020 № 4694 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення - за цільовим призначенням – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) для розміщення комплексу будівель (колишній завод) з кадастровим номером 1211000000:08:654:0060, яка розташована на вул. Халтуріна (Єврейська), 3/1 в Центрально - Міському районі м. Кривого Рогу.

Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці розміщений комплекс будівель, який перебуває у спільній частковій власності орендарів: по 1/2 частці належить кожному відповідно до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.11.2015 № 12222211 та № 12222216 (номер об`єкта нерухомого майна 786706712110). Також на земельній ділянці розташовані інші об`єкти інфраструктури, зокрема інженерні мережі.

Відповідно до п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становила 11 459 613,00 грн, згідно з витягом від 14.05.2020 № 97-4-0.22-1205/165-20.

За змістом п. 5 договору земельна ділянка не мала недоліків, які могли б перешкоджати її ефективному використанню.

Пунктом 7 договору встановлено строк оренди – 5 років з дати його укладення. Орендарі мали переважне право на поновлення договору на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку його дії з додаванням проєкту додаткової угоди.

Згідно з п. 8 договору орендна плата за 2020 рік визначалася пропорційно часткам власності орендарів у будівлях та становила 2,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У наступних роках її розмір визначався відповідно до Податкового кодексу України, нормативної грошової оцінки земельної ділянки та рішень Криворізької міської ради щодо встановлення річного розміру орендної плати.

Пунктом 9 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає зміні у зв`язку із затвердженням нової технічної документації, щорічною індексацією та з інших підстав, визначених законодавством. Орендарі зобов`язані самостійно здійснювати індексацію нормативної грошової оцінки, обчислювати суму орендної плати станом на 1 січня кожного року та подавати відповідну податкову декларацію не пізніше 20 лютого поточного року.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата мала сплачуватися щомісячно протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця, а за неповний місяць – пропорційно дням фактичного користування земельною ділянкою.

На виконання умов договору Криворізька міська рада передала відповідачам земельну ділянку в оренду. Однак ФОП Царенко В.В. та ФОП Бабаков І.В. свої зобов`язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконали, унаслідок чого за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 утворилася заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 544 115,42 грн.

Зазначена заборгованість стала підставою для звернення Криворізької міської ради до господарського суду з позовом про стягнення з кожного з відповідачів по 272 057,71 грн орендної плати та відповідної пені.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги й заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з фізичних осіб-підприємців Царенка В`ячеслава Валерійовича та Бабакова Ігоря Васильовича заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 1211000000:08:654:0060 за період з 01.01.2022 до 31.12.2023, а також пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 15.12.2020 № 2020626 передбачено обов`язок орендарів вносити орендну плату щомісячно протягом 30 календарних днів після закінчення звітного місяця.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні орендні правовідносини, за якими відповідачі зобов`язані сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у встановлених договором розмірі, порядку та строки. При цьому відповідачі не надали доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати за спірний період, а також не спростували поданий позивачем розрахунок заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

При цьому статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 629, 610, 612 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених умов, зокрема прострочення виконання.

Отже, з моменту укладення договору оренди відповідачі взяли на себе обов`язок сплачувати орендну плату в порядку та строки, визначені його умовами, а невиконання такого обов`язку є порушенням договірного зобов`язання та підставою для застосування передбачених законом і договором наслідків.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, обов`язок відповідачів сплачувати орендну плату випливає не лише з умов укладеного договору, а й із загальних засад земельного законодавства щодо платності землекористування.

Матеріалами справи підтверджено, що на дату укладення договору нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 14.05.2020 № 97-4-0.22-1205/165-20 становила 11 459 613 грн.

Надалі рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 (а. с. 40 т 1) затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка введена в дію з 01.01.2022.

Рішенням цієї ж ради від 26.05.2021 № 506 (а. с. 41 т 1) встановлено ставки плати за землю, що застосовуються з тієї самої дати.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.01.2023 № 675/301-23 (а. с. 30 т 1) нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації за 2022 рік становила 15 353 253,91 грн (17 656 242,00 грн за витягом : 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік).

За умовами договору оренди обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація здійснюються без внесення змін до договору.

Отже, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки в установленому порядку є обставиною, яка впливає на визначення розміру орендної плати відповідно до погоджених сторонами умов договору. Відтак застосування позивачем із 01.01.2022 нової нормативної грошової оцінки та відповідної ставки орендної плати саме по собі не свідчить про односторонню зміну договору чи порушення прав орендарів.

На підставі зазначених документів позивачем здійснено розрахунок орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2023, відповідно до якого загальна сума заборгованості відповідачів становить 544 115,42 грн, тобто по 272 057,71 грн з кожного.

Апеляційний господарський суд вважає, що поданий позивачем розрахунок ґрунтується на умовах договору оренди, даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлених рішенням міської ради ставках плати за землю. Відповідачами не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували вихідні дані такого розрахунку, правильність застосування відповідних ставок чи арифметичну правильність нарахувань. Не подано також контррозрахунку заборгованості або доказів здійснення платежів, які б підтверджували повне чи часткове виконання грошового зобов`язання за спірний період.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт наявності у відповідачів заборгованості з орендної плати в заявленому розмірі.

Щодо вимоги про стягнення пені колегія суддів зазначає таке.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 цього Кодексу передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки відповідачі не виконали обов`язку зі своєчасного внесення орендної плати, позивач набув право вимагати сплати передбаченої договором пені. Її розмір визначено відповідно до п. 13 договору оренди, за яким пеня нараховується за кожен день прострочення у розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Доводи відповідачів щодо обмеження шестимісячного строку нарахування пені судом відхилені правомірно, оскільки п. 13 договору сторони погодили її нарахування за кожен день прострочення до виконання грошового зобов`язання, встановивши інший строк, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин нарахування позивачем пені за період з 31.07.2022 до 29.02.2024 у загальній сумі 67 919,49 грн, тобто по 33 959,75 грн з кожного відповідача, є правомірним. Відповідачі не надали доказів, які б спростовували цей розрахунок або підтверджували відсутність підстав для нарахування пені.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з кожного відповідача по 272 057,71 грн заборгованості з орендної плати та 33 959,75 грн пені.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову перевищувала сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також були подані клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про проведення судового засідання з викликом сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарське судочинство здійснюється в порядку позовного провадження, яке може бути загальним або спрощеним.

За змістом ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом ч. 3 ст. 247 ГПК України питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження вирішується судом з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, способу захисту, категорії та складності спору, обсягу й характеру доказів, кількості учасників справи, наявності суспільного інтересу, а також думки сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому приписи ст. 247 ГПК України не обмежують можливість розгляду в порядку спрощеного позовного провадження виключно справами, ціна позову в яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Такі справи належать до малозначних, однак спрощене позовне провадження може застосовуватися й до інших справ, якщо вони не належать до категорій, визначених частиною четвертою цієї статті, та з урахуванням критеріїв, установлених процесуальним законом.

У цій справі ціна позову становила 612 034,91 грн, що перевищувало сто прожиткових мінімумів для працездатних осіб, проте саме по собі це не виключало можливості її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена обставина була врахована судом поряд з іншими критеріями, визначеними ст. 247 ГПК України, але не була безумовною підставою для призначення загального позовного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник із договірних правовідносин оренди земельної ділянки та стосувався стягнення заборгованості з орендної плати і пені. Обставини, які підлягали встановленню, стосувалися наявності договору оренди, його умов, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати, строків її внесення, факту виконання відповідачами грошових зобов`язань та правильності нарахування пені. Для з`ясування цих обставин не було необхідності призначати експертизу, допитувати свідків або досліджувати докази, які за своїм характером вимагали безпосереднього проведення судового засідання.

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні в матеріалах справи письмові докази суд першої інстанції мав достатні підстави для висновку про можливість розгляду спору в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому ухвалою від 22.07.2024 про відкриття провадження у справі суд визначив порядок її розгляду та встановив учасникам процесуальні строки для подання заяв по суті спору, доказів і клопотань із процесуальних питань. Відповідачам було забезпечено можливість подати відзив, викласти заперечення проти позову, надати докази на підтвердження своєї позиції та заявити клопотання щодо порядку розгляду справи.

Ухвалою від 25.07.2024 суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ФОП Царенка В.В. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки заявником не наведено достатніх обставин, які б свідчили про необхідність застосування саме такого порядку судочинства (а. с. 73 т 1). Аналогічно ухвалою від 02.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємств та профспілок Кривого Рогу» про перехід до загального позовного провадження (а. с. 180 т 1).

Колегія суддів зауважує, що сам факт подання учасником справи клопотання про розгляд спору за правилами загального позовного провадження не зобов`язує суд задовольнити його, адже вирішення такого питання належить до процесуальних повноважень суду, який повинен оцінити наведені заявником мотиви в сукупності з критеріями, установленими ст. 247 ГПК України.

Водночас довід апелянтів про те, що перевищення ціною позову ста прожиткових мінімумів автоматично зумовлювало необхідність проведення судового засідання з повідомленням сторін, ґрунтується на неправильному тлумаченні ч. 6 ст. 252 ГПК України.

Зазначена норма регулює порядок вирішення клопотання учасника справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у межах спрощеного позовного провадження та встановлює умови, за яких суд може відмовити в його задоволенні. Натомість клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження має інший процесуальний предмет і вирішується відповідно до положень ст. 250 ГПК України.

Із наведених у матеріалах справи обставин убачається, що клопотання ФОП Царенка В.В. стосувалося саме переходу до загального позовного провадження, а не було самостійним належно обґрунтованим клопотанням про проведення судового засідання з викликом сторін у порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо клопотання громадської спілки колегія суддів враховує, що така спілка не є стороною у справі та не набула статусу іншого учасника судового процесу. Саме по собі зазначення у статуті громадського об`єднання можливості захищати інтереси його членів не наділяє його повноваженнями здійснювати представництво в суді конкретної особи поза межами та умовами, визначеними процесуальним законом.

За змістом статей 16, 56, 58 ГПК України представництво інтересів учасника справи в суді здійснюється відповідно до встановлених законом правил, а громадське об`єднання не може автоматично підміняти собою сторону процесу або її адвоката. За відсутності належних правових підстав для представництва ФОП Царенка В.В. громадська спілка не могла реалізовувати від його імені процесуальні права, зокрема подавати клопотання, які є формою реалізації таких прав.

Колегія суддів також зазначає, що розгляд справи без повідомлення учасників за наявними в ній матеріалами не є сам по собі порушенням принципів змагальності, рівності сторін або права бути почутим. Важливим є те, чи мали сторони реальну можливість подати свої доводи, заперечення та докази, а також чи забезпечив суд належні процесуальні гарантії для реалізації цих прав.

У цій справі відповідачі були належним чином повідомлені про відкриття провадження, мали можливість подати відзиви, докази, заперечення та заяви з процесуальних питань, проте своїм правом на подання відзивів у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій. Тому негативні наслідки неподання відповідачами відзивів, заперечень та доказів не можуть бути покладені на суд або іншу сторону спору.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи порядок розгляду справи, діяв у межах процесуальних повноважень, забезпечив сторонам можливість реалізувати їхні процесуальні права, а тому доводи апеляційної скарги про порушення права на доступ до правосуддя та права бути почутим є необґрунтованими.

Щодо доводів про упередженість судді та необхідність його самовідводу.

Апелянти посилаються на те, що суддя Васильєв О.Ю. мав заявити самовідвід, оскільки в інших судових справах за участю голови Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємств та профспілок Кривого Рогу» Штефана В.О. раніше заявляв самовідводи з огляду на наявність негативного ставлення до останнього.

Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Відповідно до статей 35, 38 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи та підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності. Водночас заява про відвід повинна бути вмотивованою та ґрунтуватися на конкретних обставинах, які об`єктивно можуть поставити під сумнів безсторонність судді.

При цьому особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежного.

Як убачається з матеріалів справи, заявлений ФОП Бабаковим І.В. відвід судді Васильєву О.Ю. обґрунтовувався, зокрема, незгодою з ухвалою від 27.08.2024, якою суд визнав подання зустрічного позову зловживанням процесуальними правами та повернув його без розгляду.

Однак незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді, його правовою позицією чи оцінкою обставин справи не може сама по собі свідчити про упередженість судді та бути підставою для його відводу. Такий підхід прямо випливає з ч. 4 ст. 35 ГПК України.

Крім того, попереднє заявлення суддею самовідводу в інших справах за участю особи, яка не є стороною у цьому спорі, автоматично не зумовлює необхідності його самовідводу в усіх наступних справах, у яких бере участь особа, пов`язана з такою особою, або громадська спілка, яку вона очолює.

Для застосування інституту відводу необхідно встановити конкретний зв`язок між обставинами, на які посилається заявник, та можливістю впливу цих обставин на безсторонність судді під час розгляду саме цієї справи. Натомість апелянти не навели належних доказів особистої заінтересованості судді у результатах розгляду спору, наявності його позапроцесуальних зв`язків із позивачем або відповідачами чи інших обставин, які об`єктивно могли б поставити під сумнів його безсторонність.

Сам факт того, що суддя в інших справах ухвалював процесуальні рішення з огляду на конкретні обставини тих справ, не свідчить про його упередженість у цій справі. Так само не може бути підставою для відводу незгода відповідачів із висновками суду щодо наявності ознак зловживання процесуальними правами під час подання зустрічного позову.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалах суду першої інстанції від 06.09.2024 та 11.09.2024 (а. с. 140-141, 146-147 т 1) , про відсутність належних підстав для відводу судді Васильєва О.Ю.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не підтверджують порушення вимог ст. 35 ГПК України та не свідчать про наявність обставин, які могли вплинути на законність ухваленого рішення.

Щодо доводів про передчасність вирішення спору у зв`язку з поданням зустрічного позову.

Апелянти вважають, що суд першої інстанції передчасно вирішив первісний позов, оскільки не врахував зустрічний позов ФОП Бабакова І.В., у якому останній просив зобов`язати Криворізьку міську раду здійснити перерахунок заборгованості з орендної плати за 2022-2024 роки з урахуванням раніше здійсненої оплати у сумі 561 188,04 грн.

Колегія суддів відхиляє такі доводи з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, зустрічну позовну заяву ФОП Бабаков І.В. подав 19.08.2024 (а. с. 87-88 т 1), однак ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2024 її повернуто без розгляду у зв`язку з установленими судом ознаками зловживання процесуальними правами (а. с. 125-126 т 1). Отже, зустрічний позов не був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, а відтак не набув статусу самостійної позовної вимоги, яка підлягала б вирішенню судом у межах цієї справи.

Відповідно до ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Сам факт подання зустрічної позовної заяви не означає її автоматичного прийняття судом і не створює безумовного обов`язку розглядати її разом із первісним позовом.

У разі повернення зустрічної позовної заяви без розгляду вона не є предметом судового розгляду в межах відповідного провадження, а тому суд першої інстанції не мав процесуальних підстав вирішувати викладені в ній вимоги по суті.

При цьому оскарження ухвали від 27.08.2024 в окремому апеляційному порядку не свідчить про незаконність рішення, ухваленого за результатами розгляду первісного позову, та не зумовлює автоматичного зупинення провадження у справі. Законність повернення зустрічної позовної заяви є самостійним предметом апеляційної перевірки в межах оскарження відповідної ухвали.

Колегія суддів також звертає увагу, що наведені апелянтами відомості про попередню оплату орендної плати за 2019-2021 роки самі по собі не підтверджують погашення заборгованості, заявленої до стягнення за 2022-2023 роки. Для врахування таких платежів відповідачі мали надати належні докази їх здійснення, правової підстави зарахування саме в рахунок зобов`язань за спірний період та відповідного відображення цих сум у розрахунках сторін.

Однак належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у відповідачів переплати, її незарахування позивачем або припинення спірного грошового зобов`язання, до суду першої інстанції подано не було.

Отже, повернення зустрічної позовної заяви без розгляду не позбавляло суд першої інстанції можливості вирішити первісний позов за наявними матеріалами справи та не свідчить про передчасність оскаржуваного рішення.

Щодо доводів про необґрунтованість нормативної грошової оцінки та необхідність зупинення провадження.

Апелянти заперечують правильність визначення розміру орендної плати, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості ґрунтується на рішенні Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, законність якого оскаржується в адміністративній справі № 160/25282/24, до вирішення якої провадження у даній справі підлягало зупиненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Як зазначалося вище, рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка введена в дію з 01.01.2022.

На час розгляду справи судом першої інстанції зазначене рішення було чинним, у встановленому законом порядку не було визнане протиправним та нечинним, а тому підлягало застосуванню при визначенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок на території міста.

Сам факт звернення особи до адміністративного суду з позовом про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним не припиняє його дії та не позбавляє такий акт юридичної сили. До набрання законної сили судовим рішенням, яким відповідний нормативно-правовий акт визнано протиправним та нечинним, він зберігає обов`язковість застосування в установленому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме факт відкриття провадження в адміністративній справі № 160/25282/24 не створював правових наслідків у вигляді втрати чинності рішенням Криворізької міської ради №523.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив із чинності зазначеного рішення та застосував його положення під час перевірки розрахунку орендної плати за період з 01.01.2022 до 31.12.2023.

Щодо клопотання про зупинення провадження колегія суддів зазначає, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження не може ґрунтуватися лише на припущенні щодо можливого впливу майбутнього судового рішення на правовідносини сторін або на незгоді учасника справи з чинним нормативно-правовим актом.

У цій справі предметом доказування були обставини укладення та виконання договору оренди, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, правильність нарахування орендної плати, строки її внесення, наявність заборгованості та підстави для нарахування пені. Усі ці обставини могли бути встановлені господарським судом на підставі наявних у справі доказів, зокрема договору оренди, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, рішень міської ради та розрахунків позивача.

Водночас, як вже зазначалося вище, рішення Криворізької міської ради № 523 на момент розгляду спору було чинним, а тому суд першої інстанції мав правові підстави застосувати його при визначенні розміру орендної плати. Результат розгляду адміністративної справи №160/25282/24 не був необхідною передумовою для встановлення факту існування та розміру заборгованості за договором оренди в межах цієї справи.

Отже, апелянти не довели наявності об`єктивної неможливості розгляду справи № 904/3146/24 до вирішення адміністративної справи № 160/25282/24, а тому підстави для обов`язкового зупинення провадження, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, були відсутні.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів не встановила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність вирішення спору.

Висновки суду першої інстанції про стягнення заборгованості з орендної плати та пені є обґрунтованими й підтверджуються матеріалами справи. Отже, підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення немає.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів не встановила передбачених ст. 277 ГПК України підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царенко В`ячеслава Валерійовича та Фізичної особи-підприємця Бабакова Ігоря Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2024 у справі № 904/3146/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянтів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.11.2026.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Судді: О.Г. Іванов

В.Ф. Мороз

Оригінал: reyestr.court.gov.ua