Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №908/3959/25
Суддя: Мороз Валентин Федорович
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Додаткова постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026 року м.Дніпро Справа № 908/3959/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" про ухвалення додаткового рішення
у справі № 908/3959/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК"
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ`ЄР"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільна Енергетична Компанія "Палівенерго"
про стягнення 97 941,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ`ЄР" про стягнення 97 941,64 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2026 у справі № 908/3959/25 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" на рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/3959/25 задоволено. Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 у справі № 908/3959/25 скасовано. Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ`ЄР” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР КОЗАК” 69 214,54 грн. основного боргу, 6 729,93 грн. 3% річних та 21 997,17 грн. інфляційних втрат, 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору, 3 633,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 19.06.2026 у справі № 908/3959/25 скасовано.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 66 174,96 грн., з яких 24 000,00 грн. витрат понесених в суді апеляційної інстанції та 42 174,96 грн. витрат понесених в суді першої інстанції.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМ`ЄР" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якого посилається на неспівмірність суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, сума компенсації витрат є надмірною, та має бути зменшена до 10 000 грн., оскільки загальний розмір позовних вимог позивача складає 97 941,64 грн. відповідно заявлений розмір витрат на правничу допомогу у 66 174,96 грн. складає 67,6 % від ціни позову, що не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Крім цього, є очевидно завищеною вартість «ефективної ставки», яка у стандартних справах складає від 1 300 до 2 500 грн. за годину роботи адвоката, тоді як у даній справі вартість години роботи адвоката складає 3500,00 грн та 4 000,00 грн. Дана справа є справою самої незначної складності, тому вартість години роботи адвоката у даній справі не може перевищувати 1 500 грн. Окрім того зазначає, що справа № 908/3959/25 є справою незначної складності, оскільки у справі розглядались вимоги про стягнення дебіторської заборгованості. Підготовка до розгляду справи не вимагала значного обсягу часу та зусиль, вона не містить складного правового аналізу доказів та обставин у справі, а тому вартість послуг адвоката з підготовки позовної заяви у 10 500 грн. є неспівмірною із складністю справи. Так само є неспівмірними із складністю справи: вартість послуг з підготовки відповіді на відзив – 3 500,00 грн.; вартість послуг з підготовки апеляційної скарги - 16 000,00 грн.; вартість послуг з підготовки відповіді на відзив на апеляційну скаргу – 8 000,00 грн. При цьому витрати на безпосередню участь адвоката в судовому засіданні та прибуття з м.Дніпро до м.Запоріжжя не є необхідними, оскільки представник Позивача був допущений до участі у справі у режимі відеоконференції ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026. Необхідність прибуття у судові засідання до м. Запоріжжя була зумовлена саме технічними проблемами з пристроями представника Позивача, а не складністю справи. Отже витрати, пов`язані з прибуттям до м. Запоріжжя, має нести сам Позивач, який не забезпечив свого представника належними технічними засобами для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Також зазначає, що ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» порушено порядок подання доказів понесених витрат на правничу допомогу. У заяві Позивач вказує, що 03.06.2026 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3959/25 було відмовлено у задоволенні позовної заяви ТОВ «ІНТЕР КОЗАК», судові витрати покладено на позивача. У зв`язку з чим, ТОВ «ІНТЕР КОЗАК» до суду першої інстанції не було подано докази понесення витрат на правничу допомогу. Натомість ухвалення рішення не на користь Позивача не звільняло його від обов`язку подання до суду першої інстанції доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення. Отже Позивачем пропущено строк на подання доказів понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції, тому заява у цій частині має бути залишена без розгляду на підставі ч.8 ст.129 ГПК України
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, зазначає, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
За приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; постанову Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 прямо зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
У постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.
Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як підтверджується матеріалами справи, в позовній заяві ТОВ «Інтер Козак» було зазначено, що орієнтовна сума судових витрат та витрат на правничу допомогу, які планує понести позивач, складаються з судового збору 2 422,4 грн. та 10 000,00 грн. правничої допомоги.
Повноваження представника позивача підтверджується наданими в матеріали справи ордерами АЕ №1280977 та №1394198, згідно яких Зарвій І.Д. уповноважений представляти інтереси в судах першої та апеляційної інстанції.
Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «Бізнес Енд Лекс» та ТОВ «Інтер Козак» укладено Договір про надання правничої допомоги №BL03-04/24 від 01.04.2024, згідно умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п.4.1.- 4.6. Договору за послуги надані Адвокатським об`єднанням Клієнт сплачує гонорар у розмірі згідно домовленості Сторін. Сплата Гонорару за цим Договором здійснюється шляхом безготівкового банківського перерахування відповідної грошової суми на банківський рахунок Адвокатського об`єднання. На підтвердження факту надання послуг відповідно до умов цього Договору складається акт наданих послуг, який підписується Сторонами. Оплата гонорару за надані послуги здійснюється Клієнтом на підставі рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання такого рахунку. Клієнт компенсує Адвокатському об`єднанню фактичні витрати, пов`язані із виконанням цього Договору на підставі окремо виставлених рахунків. В залежності від досягнення Адвокатським об`єднанням необхідного результату, Клієнт має право сплатити Адвокатському об`єднанню Гонорар успіху у визначеному Клієнтом на власний розсуд розмірі. Сплата Гонорару успіху не є оплатою за надані послуги Адвокатським об`єднання. Адвокатське об`єднання залишає за собою право надавати правничу допомогу Клієнту на добровільних засадах і безоплатно (Pro Bono).
Згідно Додаткової угоди від 30.12.2025, укладеної сторонами до Договору про надання правничої допомоги №BL03-04/24 від 01.04.2024, сторони узгодили, що вартість правничої допомоги за представництво інтересів клієнта при стягненні з ТОВ «Прем`єр» основного боргу в розмірі 69 214,54 грн., з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат, без обмеження повноважень в суді першої інстанції, визначається на підставі погодинної оплати роботи адвоката.
Вартість надання правничої допомоги клієнту в суді першої інстанції складає 3 500,00 грн. за одну годину роботи адвоката.
Сторони узгодили, шо кінцевий розрахунок має бути здійснений клієнтом не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з дня складання та підписання сторонами Акту наданих послуг.
В матеріали справи надано Акт наданих послуг №1 згідно якого позивачу надано послуги на загальну суму 42 174,96 грн., а саме:
- складення (аналіз доказів, наданих клієнтом, пошук актуальних правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, розрахунок сум 3% та інфляційних втрат, з урахуванням наявних доказів, викладення правової позиції в тексті позовної заяви, найменування файлів – додатків та завантаження до позовної заяви) позовної заяви про стягнення з ТОВ «Прем`єр» основної суми заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, направлення пакету документів (позов з додатками для суду та для учасників) – вартістю 10 500,0 грн.;
- складення (ознайомлення зі змістом відзиву, викладення правової позиції з огляду на заперечення ТОВ «Прем`єр», пошук актуальних правових висновків викладених у постановах Верховного Суду) та подання до суду відповіді на відзив – вартістю 3 500,00 грн.;
- участь адвоката в судових засіданнях, які відбулось в приміщенні Господарського суду Запорізької області, включаючи підготовку до судового засідання тривалістю 15 хв, час на прибуття до м.Запоріжжя з м.Дніпра (1 год., 2 год. 6 хв, 2 год.20 хв) 7 000,00 грн. +7349,99 грн.+8 166,66 грн. загалом 22 516,65 грн.;
- складення супровідного листа та направлення на виконання вимоги п.4 ухвали суду від 30.03.2026 позовної заяви з додатками та відповіді на відзив до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС - ТОВ «ВЕК «Палівенерго» - 1 166,66 грн.
- складення та направлення клопотання до господарського суду з доказами виконання п. 4 ухвали суду - 583,0 грн.;
- участь адвоката в судових засіданнях в режимі відеоконференції (33хв, 34 хв) 1 924,99 +1983,33 грн., загалом 3 908,32 грн.
Згідно платіжної інструкції №18 від 01.10.2026 позивачем було перераховано АО «Бізнес &Лекс» вартість послуг у розмірі 42 174,96 грн.
Окрім того між Адвокатським об`єднанням «Бізнес Енд Лекс» та ТОВ «Інтер Козак» було підписано додаткову угоду від 03.06.2026, згідно якої вартість надання правничої допомоги клієнту в суді апеляційної інстанції складає 4 000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.
Згідно Акту наданих послуг в суді апеляційної інстанції позивачу було надано послуги зі складення та подання апеляційної скарги (включає аналіз оскаржуваного рішення, матеріалів справи та вивчення нормативно-правової бази, пошук та надання аргументів, які спростовують висновки суду, доводять наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та підтверджують позовні вимоги позивача), направлення примірника апеляційної скарги до електронного кабінету відповідача - вартістю 16 000 грн.;
- складення та подання відповіді на відзив ТОВ «Прем`єр», направлення примірника відповіді на відзив до електронного кабінету відповідача вартістю 8 000,00 грн.
Загалом вартість наданих послуг в суді апеляційної інстанції складає 24 000,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №17 від 01.10.2026 позивачем сплачено АО «Бізнес &Лекс» вартість послуг у розмірі 24 000,00 грн.
Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).
Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За змістом приписів ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
ТОВ «Палівенерго» заперечує проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, просить зменшити такі витрати, оскільки заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількості підготовлених документів, кількістю засідань. Зазначає про завищення «ефективної» ставки вартості 1 години роботи адвоката, включення до актів виконаних робіт послуг, які не належать до правничої допомоги та звертає увагу, що була відсутня необхідність безпосередньої участі в судових засіданнях, оскільки ухвалою суду розгляд справи було призначено в порядку відеоконференції, а прибуття представника було викликано саме через технічні проблеми з пристроями позивача, а не складністю справи.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в актах приймання-передачі наданих послуг, враховуючи доводи відповідача, наведені ним в заяві про зменшення розміру витрат, суд доходить висновку, що такий зміст наданої правничої допомоги не є в повній мірі обґрунтованою, а деякі витрати за надання правничої допомоги не були неминучими.
Позивач просить стягнути з відповідача 42 174, 96 грн. витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції та 24 000,00 грн. витрат понесених в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як вже було зазначено, позивач в позовній заяві зазначав, що орієнтовна сума судових витрат на правничу допомогу становить 10 000,00 грн. детальний опис яких позивач планував надати протягом 5 днів з дня ухвалення рішення.
Разом з тим, станом на час звернення з заявою про ухвалення додаткового рішення позивач, згідно із частиною шостою статті 129 ГПК України, повинен був навести суду належне обґрунтування та відповідно, довести обставини того, що станом на час подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат він не міг передбачити витрати на надання послуг (виконання робіт) та які саме.
Проте, заява позивача про ухвалення додаткового рішення взагалі не містить будь-яких пояснень та обґрунтувань того, що станом на час подання заяви про попереднє визначення суми судових витрат він не міг передбачити витрати на надання послуг, у даному випадку від 10 000,00 грн до 42 174,96 грн.
При цьому колегія зазначає, що наявні в матеріалах справи докази подані ТОВ "Інтер Козак" на понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 42 174,96 грн. не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Колегія суддів враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
У постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 неодноразово зазначалося, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Апеляційний суд враховує, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а адвокат Зарвій Р.Л. надавав правову допомогу позивачу в обох інстанціях, тому представник позивача був обізнаний у справі з усіма деталями, які з неї випливають.
Предметом спору є стягнення заборгованості, нарахованих на неї сум 3% річних та втрат від інфляції.
Отже справа є нескладною, категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка відрізняла б її від інших спорів у подібних правовідносинах.
Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.
В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з розрахунку 4 000 грн. за одну годину роботи адвоката. Сума витрат та детальний опис виконаних робіт буде надано протягом 5 днів з дня ухвалення судом рішення.
Щодо наданих послуг в суді апеляційної інстанції колегія зазначає, що послуга зі складення та подання апеляційної скарги вартістю 16 000.00 грн. на яку витрачено 4 години та підготовка відповіді на відзив вартістю 8 000,00 грн. на яку витрачено 2 години, не вимагала особливих спеціальних навичок та знань в сфері юриспруденції, оскільки зазначені документи не містять нової правової позиції щодо предмету спору ніж та, що містилася в позовній заяві. Зазвичай правова позиція у спорі формується на стадії підготовки та подання позовної заяви до суду. В даній справі вона була незмінною та не потребувала вивчення додаткових документів чи судової практики. Доказів про додаткове комплексне та всебічне вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 20.05.2026 у справі №911/969/24 зазначила, що якщо позиція сторони та зміст процесуальних документів у різних інстанціях дублюються — це є підставою для зменшення витрат.
Такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду та відображений, зокрема, у постановах від 21.02.2024 у справі №911/593/22, від 28.05.2024 у справі № 910/2812/23, від 26.02.2025 у справі № 910/13078/23, від 26.06.2025 у справі № 918/822/23(918/583/24), від 03.02.2026 у справі № 910/14080/24.
Таким чином, заявлені до стягнення суми витрат на правничу допомогу 42 174,96 грн. в суді першої інстанції та 24 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції є непропорційними складності справи, встановленим обставинам, які були відомі адвокату, що здійснював представництво інтересів клієнта на всіх етапах судового розгляду, зважаючи на незмінність правової позиції позивача (апелянта).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 зазначила, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть враховуватися час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість відповідних адвокатських послуг, тривалість розгляду та складність справи. З урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити заявлений розмір витрат з огляду на їх розумну необхідність для конкретної справи.
Подібний підхід викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, зокрема, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. З урахуванням конкретних обставин справи суд може обмежити розмір таких витрат, виходячи з їх розумної необхідності для конкретної справи.
Таким чином, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.
При цьому суд наголошує, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 20/156-09, від 12.12.2024 у справі №920/882/23(920/234/19), від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 26.11.2024 у справі №922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).
Апеляційний суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Вказані відповідачем у клопотанні про зменшення судових витрат аргументи, зокрема щодо вартості години роботи адвоката у розмірі 3 500,00 грн. в суді першої інстанції та 4 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції, а також про те, що перелічені в акті послуги, надані позивачу адвокатом, не відповідають критеріям обґрунтованості та співмірності з обсягом виконаних робіт, знайшли своє підтвердження, відтак, апеляційний суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає вищезгаданим критеріям, є неспівмірним до складності справи та наданих адвокатом послуг.
При цьому суд звертає увагу, що до акту виконаних робіт, у тому числі, було включено послуги зі складення супровідного листа та надіслання позовної заяви та відповіді на відзив до зареєстрованого електронного кабінету ТОВ «ВЕК «Палівенерго» вартістю 1 166,66 грн., а також складення та направлення клопотання з доказами виконання ухвали суду щодо надіслання заяви ТОВ «ВЕК «Палівенерго» вартістю 583,33 грн. Разом з тим такі послуги не носять юридичного характеру, не вимагають спеціальних адвокатських навичок і знань у галузі права та не є безпосередньо правничою допомогою
Наведеним спростовуються доводи заявника стосовно необхідності відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія зазначає, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між позивачем та адвокатом у договорі про надання правової (правничої) допомоги, додаткових угодах до нього та складених на його виконання актах приймання-передачі виконаних робіт, відповідає їх потребам та інтересам, однак заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не узгоджується з критеріями справедливості та розумної необхідності таких витрат, відповідності складності справи, її значенню для сторін, зважаючи на конкретний зміст та обсяг наданих послуг, затрачений на них фактично час, опираючись на критерії, що визначені частинами 4-7, 9 статті 129 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе не присуджувати всю суму понесених витрат на професійну правничу допомогу заявлену ТОВ «Інтер Козак».
Оцінивши у сукупності складність справи, характер та обсяг фактично виконаних представником позивача робіт, характер процесуальних дій, час, об`єктивно необхідний для надання відповідної правничої допомоги, пов`язаність заявлених витрат із розглядом цієї справи, колегія суддів вважає розумно необхідним, обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. в суді першої інстанції та 5 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.
Колегія враховує, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання.
Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЗАК" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі 908/3959/25 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ`ЄР” (код 31676992, 69006, місто Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 3, квартира 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР КОЗАК” (код 44848575, 69096, місто Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, будинок 19, квартира 135) витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) 00 коп., понесених в суді першої інстанції та 5 000 (п`ять тисяч) 00 грн., понесені в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.
В іншій частині вимог відмовити.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua