Постанова від 04 листопада 2026 р. у справі №906/490/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Справа № 906/490/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16 липня 2026 року у справі № 906/490/26 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД"

про стягнення 522 521,83 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.07.2026 у справі №906/490/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" про стягнення 522521,83 грн, задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ" - 447 288,10 грн боргу, 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних, 21 160,06 грн інфляційних втрат, 6 261,88 грн судового збору.

Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 698,90 грн інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт-Буд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних, 21 160,06 грн інфляційних втрат та прийняти у цій частині нове судове рішення про зменшення на 99% розміру штрафу - до 447,29 грн, 3% річних - до 86,46 грн, інфляційних втрат - до 211,60 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт-Буд" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.07.2026 у справі № 906/490/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 16.07.2026 у справі № 906/490/26.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною тринадцятою статті 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Приписами частини п`ятої статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи та з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних, 2 1160,06 грн інфляційних втрат, колегія суддів вирішує розглядати справу № 906/490/26 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення Господарського суду Житомирської області від 16.07.2026 у справі №906/490/26 оскаржується Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" лише в частині стягнення 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних та 21 160,06 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з порушенням строків оплати товару за договором поставки від 18.10.2023 №28543, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги статті 269 ГПК України, здійснює перегляд оскаржуваного рішення в зазначеній частині.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙЛ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 28543 (далі - Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець - приймати та оплачувати його.

Відповідно до п.1.2 Договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються у накладних на товар.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний оплатити 100% вартості товару протягом 30 днів з моменту його поставки.

Згідно з п.7.3 Договору, за прострочення оплати понад 30 днів передбачено сплату штрафу у розмірі 10% вартості несплаченого вчасно товару.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3 015 404,08 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, а також карткою рахунку за період з 01.10.2023 по 16.04.2026.

Водночас відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 447 288,10 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС НЕЙЛ" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення 522 521,83 грн, з яких 447 288,10 грн основного боргу, 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних та 21 858,96 грн інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, укладений 18.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" договір №28543 за своєю правовою природою є договором поставки, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність Покупця товар, а останній - приймати та оплачувати його у порядку та строки, визначені Договором.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із того, що відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами частини першої статті 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною другою статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі свої відносини на власний розсуд та відступити від положень актів цивільного законодавства, крім випадків, коли в таких актах прямо вказано про неможливість такого відступу, а також якщо обов`язковість відповідних положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, погодження сторонами розміру штрафу в договорі саме по собі не виключає можливості його зменшення судом, однак вирішення цього питання потребує встановлення обставин, які мають істотне значення, з врахуванням характеру порушення зобов`язання, ступеня його виконання та засад справедливості, добросовісності й розумності.

Поряд із договірною відповідальністю за порушення строків оплати товару положеннями цивільного законодавства передбачено правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і становлять особливу міру відповідальності боржника за його прострочення, спрямовану на захист майнового права та інтересу кредитора, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за неналежне виконання грошового зобов`язання.

При цьому інфляційні втрати та 3% річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є неустойкою, у зв`язку з чим передбачені частиною третьою статті 551 ЦК України підстави зменшення розміру неустойки не можуть автоматично поширюватися на зазначені нарахування.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного між сторонами договору поставки від 18.10.2023 №28543 та надані на підтвердження його виконання докази, встановив факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 447 288,10 грн, яку відповідач визнав під час розгляду справи, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Водночас, встановивши порушення відповідачем погоджених сторонами строків оплати товару та врахувавши передбачену пунктом 7.3 Договору відповідальність Покупця за прострочення оплати понад 30 днів у вигляді штрафу в розмірі 10% вартості несплаченого вчасно товару, місцевий господарський суд перевірив здійснений позивачем розрахунок штрафу, визнав його правильним та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 44 728,81 грн штрафу.

Крім того, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України та встановлений факт прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції визнав правомірним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, при цьому за результатами перевірки відповідних розрахунків встановив правильність нарахування 8 645,96 грн 3% річних, однак, з огляду на помилкове нарахування інфляційних втрат на всю суму заборгованості з 01.07.2025, тоді як вона у повному розмірі виникла лише 21.11.2025, самостійно здійснив їх перерахунок та присудив до стягнення 21 160,06 грн замість заявлених 21 858,96 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача 447 288,10 грн основного боргу, 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних та 21 160,06 грн інфляційних втрат, відмовивши у стягненні 698,90 грн інфляційних втрат.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу, 3% річних та інфляційних втрат на 99%, обґрунтоване залежністю господарської діяльності товариства від бюджетного фінансування державних замовлень, негативним впливом відповідних нарахувань на його фінансовий стан, відсутністю збитків позивача та наявністю у відповідача статусу критично важливого підприємства в особливий період.

Водночас наведені відповідачем обставини місцевий господарський суд не визнав достатніми підставами для зменшення відповідних нарахувань, зазначивши, зокрема, що надання товариству статусу критично важливого підприємства саме по собі не є підставою для зменшення неустойки та 3% річних, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заявленого клопотання.

Оцінюючи правильність наведених висновків місцевого господарського суду, колегія суддів виходить із такого.

Зменшення розміру неустойки відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, є правом суду, реалізація якого залежить від встановлених у кожній конкретній справі обставин та передбачає оцінку співмірності відповідальності характеру допущеного порушення з врахуванням інтересів обох сторін.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд має враховувати ступінь виконання боржником зобов`язання, причини та тривалість прострочення, поведінку сторін, їх майновий стан, наслідки порушення зобов`язання, а також інші обставини, які мають істотне значення, забезпечуючи при цьому дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності.

Водночас обов`язок доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання, тоді як саме по собі посилання на складний фінансовий стан боржника чи відсутність доведених збитків кредитора не зумовлює обов`язкового зменшення договірної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи необхідність зменшення на 99% заявлених до стягнення сум, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "КОМФОРТ-БУД" посилалося на виконання переважної частини робіт за державним замовленням, залежність розрахунків із контрагентами від надходження бюджетних коштів, наявність інших кредиторських зобов`язань та статус критично важливого підприємства в особливий період.

Однак наведені обставини характеризують особливості здійснення відповідачем господарської діяльності та організації розрахунків із контрагентами, проте самі по собі не свідчать про винятковість обставин порушення зобов`язання перед позивачем та не підтверджують наявності підстав для зменшення погодженого сторонами штрафу на 99%.

Доводи апелянта про часткове виконання грошового зобов`язання, наявність інших судових спорів із кредиторами та можливі негативні наслідки стягнення штрафу для діяльності підприємства також не свідчать про наявність достатніх підстав для його зменшення на 99%, оскільки зазначені обставини підлягають оцінці у сукупності з характером допущеного порушення та інтересами обох сторін, а сам факт погашення більшої частини вартості поставленого товару не усуває наслідків прострочення оплати решти заборгованості.

При цьому надання відповідачу статусу критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також для забезпечення Збройних Сил України, не звільняє його від обов`язку належного виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань та не встановлює переваги його майнових інтересів над інтересами кредитора.

Посилання скаржника на відсутність доведених збитків позивача також не є самостійною та безумовною підставою для зменшення неустойки, оскільки застосування погодженого сторонами штрафу зумовлене фактом порушення договірного зобов`язання, а вирішення питання про його зменшення потребує оцінки всієї сукупності обставин справи.

Колегія суддів також враховує, що передбачений пунктом 7.3 Договору штраф становить 10% вартості несплаченого вчасно товару, тобто його розмір визначений безпосередньо сторонами при укладенні Договору, тоді як зменшення відповідної суми на 99%, за відсутності належно обґрунтованих підстав, фактично нівелювало б погоджений сторонами захід відповідальності за порушення строків оплати товару.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення штрафу з 44 728,81 грн до 447,29 грн.

Щодо вимог апелянта про зменшення на 99% присуджених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що відповідні нарахування передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та, на відміну від договірного штрафу, не є неустойкою.

При цьому колегія суддів враховує, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості зменшення процентів річних сформульовано за обставин, коли сторони договором передбачили їх підвищений розмір - 40% та 96% річних, а сукупний розмір нарахованих санкцій був неспівмірним із сумою простроченої заборгованості, тоді як у справі, що переглядається, позивачем нараховано передбачені законом 3% річних, а обставин, які б обґрунтовували необхідність їх зменшення, не встановлено.

Поряд з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначила, що зменшення судом процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується з врахуванням конкретних обставин справи та наданих учасниками доказів, при цьому відсутність встановлених обставин, які свідчили б про порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, не дає підстав для зменшення відповідних нарахувань.

Водночас відповідач не навів обставин, які б свідчили про неспівмірність нарахованих 8 645,96 грн 3% річних наслідкам допущеного ним порушення грошового зобов`язання та обґрунтовували необхідність зменшення цієї суми до 86,46 грн.

Стосовно інфляційних втрат колегія суддів враховує, що їх нарахування спрямоване на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому зменшення визначеної відповідно до встановлених індексів інфляції суми на 99% лише з мотивів фінансових труднощів боржника суперечило б компенсаційному призначенню таких нарахувань.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присуджених до стягнення 8 645,96 грн 3% річних та 21 160,06 грн інфляційних втрат, оскільки наведені скаржником обставини не спростовують правомірності відповідних нарахувань та не обґрунтовують необхідності їх зменшення до запропонованих в апеляційній скарзі сум.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення 44 728,81 грн штрафу, 8 645,96 грн 3% річних та 21 160,06 грн інфляційних втрат і не свідчать про наявність обставин, які б обґрунтовували зменшення зазначених сум на 99%.

З врахуванням встановлених обставин, колегія суддів виснує, що місцевий господарський суд належним чином дослідив обставини спірних правовідносин, надав відповідну правову оцінку доводам сторін та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог і відсутність підстав для зменшення присуджених до стягнення сум.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт-Буд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16 липня 2026 року у справі №906/490/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.