Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №910/5248/26
Суддя: Михальська Ю.Б.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" жовтня 2026 р. Справа№ 910/5248/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 27.10.2026,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 (повний текст складено 28.08.2026)
у справі №910/5248/26 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест»
до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»
про стягнення заборгованості у розмірі 30 119 127,41 грн, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 у справі №910/5248/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест» задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест» заборгованість у розмірі 20 170 173 (двадцять мільйонів сто сімдесят тисяч сто сімдесят три) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 2 219 682 (два мільйони двісті дев`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 25 коп., інфляційні у розмірі 7 691 176 (сім мільйонів шістсот дев`яносто одна тисяча сто сімдесят шість) грн 23 коп. та судовий збір у розмірі 360 972 (триста шістдесят тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 38 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
17.08.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5248/26 та покладення на відповідача 50 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5248/26 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення, суд із урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс позивач відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» Акціонерне товариство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26 скасувати в частині задоволення заяви та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є окремими підставами для скасування цього рішення.
За доводами скаржника із матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ «Станіслав Інвест» адвокатом Єфремовим В.О. 15.06.2026 через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Також адвокатом Єфремовим В.О. було прийнято участь у трьох судових засіданнях у суді першої інстанції. Водночас на момент вчинення зазначених процесуальних дій адвокат Єфремов В.О. фактично не мав належним чином підтверджених повноважень на представництво інтересів позивача у цій справі. Таким чином, заява про збільшення позовних вимог була подана особою, яка на відповідний момент не була належним чином уповноважена на вчинення цієї процесуальної дії. Аналогічно участь зазначеного адвоката у трьох судових засіданнях не може вважатися належним представництвом сторони, оскільки відсутність підтверджених повноважень виключає можливість вчинення адвокатом процесуальних дій від імені цієї особи. Отже, надана правнича допомога адвокатом Єфремовим В.О. без належно підтверджених повноважень не може створювати для Гарантованого покупця відповідних процесуальних наслідків, зокрема щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалася цим адвокатом.
Водночас у матеріалах справи відсутній будь-який із передбачених законом документів, який би підтверджував повноваження Киреєва Олександра Миколайовича як особи, що надавала правову допомогу ТОВ «Станіслав Інвест» як адвокат.
Із Акту приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2026 вбачається, що АО «Столиця» включено до переліку наданих послуг таку послугу як: «Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором № 13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022), 3% річних та інфляційних втрат разом із додатками, надання консультацій щодо її подання». Однак цей процесуальний документ складений та підписаний керівником ТОВ «Станіслав Інвест», а матеріали справи не містять доказів безпосередньої участі адвоката Киреєва О.М. у його підготовці (чернеток, листування, пояснень щодо обсягу виконаної роботи тощо), твердження про виконання такої роботи саме адвокатом Киреєвим О.М. ґрунтується виключно на припущеннях.
Також позивач не конкретизує, у чому саме полягали правові консультації, які правові питання були предметом консультування, хто саме їх надавав, коли вони надавалися та який обсяг відповідної роботи був виконаний адвокатом. За відсутності таких відомостей неможливо встановити ні фактичність надання відповідної послуги, ні її зміст, ні необхідність для розгляду справи.
АО «Столиця» включено до переліку наданих послуг таку послугу як: «Підготовка та подання заяви про збільшення позовних вимог у справі № 910/5248/26». Однак фактично подання такої заяви було зумовлено не необхідністю виконання додаткової правничої роботи, а необхідністю виправлення позивачем власних помилок, допущених при первісному визначенні розміру заявлених до стягнення сум.
Господарським судом міста Києва не враховано сукупність обставин, що свідчать про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи. Так, дана справа стосувалася стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат за договором між позивачем та АТ «Гарантований покупець». У провадженні Господарського суду міста Києва перебували та продовжують перебувати подібні за предметом спору до цієї справи, вони являються тотожним з вимогами у даній справі, тому очевидним є те, що проведення правового аналізу матеріалів у справах, що є ідентичними, не потребує значних затрат часу та додаткових зусиль.
У додатковому рішенні не надано належної оцінки запереченням відповідача щодо необхідності зменшення витрат на правничу допомогу, не надано жодного обґрунтування щодо відхилення доводів відповідача відносно необхідності обмеження розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь позивача та іншим аргументам відповідача.
Стягнуті судом першої інстанції витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності та є завищеними, їх розмір не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, стягнення адвокатських витрат у розмірі 30 000,00 грн не відповідає критеріям справедливості та є явно завищеним.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 27.10.2026 о 10 год. 20 хв.
05.10.2026 від представника позивача до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
У відзиві позивач наголосив на тому, що матеріали справи у своїй сукупності підтверджують як правову підставу залучення адвоката Єфремова В.О., так і фактичне здійснення ним професійної правничої допомоги ТОВ «Станіслав Інвест».
Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, часткове задоволення позовних вимог, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що співмірною сумою витрат позивача на професійну правничу допомогу є 30 000,00 грн, що складає менше 1% від розміру позовних вимог у цьому спорі. Місцевий господарський суд, ухвалюючи спірне рішення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу.
У судове засідання, призначене на 27.10.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи та вимоги своєї апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити.
У судовому засіданні 27.10.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Судом установлено, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу - 50 000,00 грн. Відповідні докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.
Після ухвалення судом першої інстанції 12.08.2026 основного судового рішення позивач у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 50 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Столиця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест», додаткової угоди №1 від 23.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026, Договору про надання адвокатських послуг №СІ-1 від 20.05.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Столиця» та адвокатом Єфремовим В.О., акту приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2026 за Договором про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026, детального опису робіт (наданих послуг) від 13.08.2026, ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Станіслав Інвест» адвокатом Єфремовим В.О. серії ВЕ №1198342 від 01.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Єфремовим В.О. серії ДП №3527 від 07.12.2017.
Так, згідно з умовами пункту 1.1. Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Столиця» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіслав Інвест» (клієнт), клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу клієнту, для чого Адвокатське об`єднання буде здійснювати захист, представництво інтересів клієнта або надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, додатковими угодами до цього договору, а клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, сума та умови повернення, тощо, визначаються в Додаткових угодах до цього Договору (пункт 6.3. Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026).
За змістом пункту 2.9. Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026 після закінчення надання правової допомоги Адвокатське об`єднання надсилає Клієнту два примірники Акта приймання-передачі наданої правової допомоги, в яких вказується загальна вартість правової допомоги згідно додаткових угод.
Додатковою угодою №1 від 23.04.2026 до Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026 сторони погодили надання Адвокатським об??єднанням правової допомоги з наступних питань:
1.1. Комплексний супровід судового спору в суді першої інстанції проти АТ «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення заборгованості за Договором №13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021, лютий-серпень 2022) 3% річних та інфляційних втрат, який включає в себе:
1.1.1. підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором №13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021, лютий-серпень 2022) 3% річних та інфляційних втрат;
1.1.2. підготовку та подання до суду відповіді на відзив;
1.1.3. підготовку та подання необхідних процесуальних документів (заяви, клопотання);
1.1.4. підготовку та подання письмових пояснень (посилення правової позиції з огляду на хід розгляду справи);
1.1.5. підготовку та подання мирової угоди між сторонами у разі досягнення згоди про її укладення;
1.1.6. участь у судових засіданнях.
За надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.1. Додаткової угоди, Клієнт сплачує на користь Адвокатського об?єднання гонорар в розмірі 50 000,00 гривень (пункт 2 Додаткової угоди №1 від 23.04.2026).
20.05.2026 між Адвокатським об`єднанням «Столиця» та адвокатом Єфремовим В.О. (далі, Адвокат) укладено Договір про надання адвокатських послуг №СІ-1 від 20.05.2026, предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги ТОВ «Станіслав Інвест», зокрема, але не виключно: комплексне юридичне супроводження клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/5284/26, а саме: підготовку та подання до суду відповіді на відзив, підготовку та подання до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, підготовку та подання необхідних будь-яких процесуальних документів (заяви, клопотання) в суді першої інстанції, підготовка письмових пояснень (посилення правової позиції з огляду на хід розгляду справи) в суді першої інстанції, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано Акт приймання - передачі наданих послуг від 13.08.2026 на суму 50 000,00 грн, звіт про надану правову допомогу, відповідно до яких на виконання умов Договору про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026 та Додаткової угоди №1 від 23.04.2026 Адвокатське об`єднання своєчасно та якісно надало клієнту правову допомогу щодо комплексного супроводу спору в суді першої інстанції проти АТ «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за Договором №13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021, лютий-серпень 2022), 3% річних та інфляційних втрат, а саме:
1. Підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором №13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021, лютий-серпень 2022), 3% річних та інфляційних втрат разом із додатками, надання консультацій щодо її подання;
2. Підготовка та подання до суду відповіді на відзив по справі №910/5248/26;
3. Підготовка та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №910/5248/26;
4. Підготовка та подання заперечення на клопотання про зупинення провадження;
5. Участь у судових засіданнях суду першої інстанції по справі №910/5248/26.
Загальна вартість наданих за цим Актом послуг (розмір гонорару) становить 50 000,00 грн.
Судом установлено, що Єфремов В.О. є адвокатом у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3527 від 07.12.2017, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції Єфремов В.О. здійснював на підставі ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Станіслав Інвест» серії ВЕ №1198342 від 01.06.2026, виданого ним як адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Переліченими документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 50 000,00 грн.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність у адвоката Єфремова В.О. повноважень на представництво інтересів позивача у цій справі.
Такі доводи не приймаються судом до уваги з огляду на таке.
Відповідно до частини 6 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах.
Керуючись зазначеною нормою, між Адвокатським об`єднанням «Столиця» та адвокатом Єфремовим В.О. було укладено Договір №СІ-1 від 20.05.2026 (том 2, а.с. 36).
Умовами Договору №СІ-1 від 20.05.2026 прямо передбачено, що між АО «Столиця» та ТОВ «Станіслав Інвест» укладено Договір про надання правової допомоги №23-3 від 23.04.2026, а Адвокатське об`єднання залучає адвоката Єфремова В.О. до виконання обов`язків щодо надання правової допомоги цьому Клієнту. Таким чином, Договір №СІ-1 безпосередньо підтверджує юридичну підставу залучення адвоката Єфремова В.О. саме до виконання договору про надання правничої допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням.
Крім того, за умовами Договору №СІ-1 адвокат Єфремов В.О. зобов`язаний представляти права та законні інтереси Клієнта в судах України всіх інстанцій та наділений усіма процесуальними правами представника. Зокрема, положеннями Договору йому прямо надано право подавати та підписувати процесуальні документи від імені Клієнта, представляти його інтереси в усіх судах України, брати участь у судових засіданнях, подавати докази та пояснення, заявляти клопотання, а також збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог.
Отже, волевиявлення АО «Столиця» на здійснення адвокатом Єфремовим В.О. представництва ТОВ «Станіслав Інвест» прямо закріплено у Договорі №СІ-1.
Частиною 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням.
Рішенням Ради адвокатів України №97 від 20.09.2019 роз`яснено, що адвокат, залучений адвокатським об`єднанням до виконання укладеного ним договору про надання правничої допомоги, може самостійно видати ордер, якщо відповідне повноваження передбачене договором між адвокатським об`єднанням та залученим адвокатом. При цьому зазначене роз`яснення не встановлює обов`язкової словесної конструкції, якою відповідне повноваження повинно бути викладено у договорі.
Як обґрунтовано наголошує позивач, зміст Договору №СІ-1 має оцінюватися у сукупності його умов, а не виключно шляхом пошуку в ньому словосполучення «видати ордер».
Системний аналіз положень Договору №СІ-1 свідчить, що АО «Столиця» не лише залучило адвоката Єфремова В.О. до надання правничої допомоги конкретному клієнту, а й прямо уповноважило його особисто здійснювати судове представництво цього клієнта та вчиняти від його імені весь комплекс процесуальних дій.
За таких обставин тлумачення Договору, запропоноване скаржником, фактично призводить до суперечливого висновку, відповідно до якого адвокат одночасно прямо уповноважений представляти Клієнта в суді, підписувати та подавати від його імені процесуальні документи та брати участь у судових засіданнях, однак нібито позбавлений можливості оформити передбачений законом документ, яким такі повноваження підтверджуються перед судом.
Таке формальне тлумачення не відповідає ані змісту Договору №СІ-1, ані фактичним правовідносинам між АО «Столиця», адвокатом Єфремовим В.О. та ТОВ «Станіслав Інвест».
Як вбачається з матеріалів справи, протягом розгляду справи адвокат Єфремов В.О. був допущений судом першої інстанції до участі у справі на підставі поданого ордера, брав участь у судових засіданнях та вчиняв процесуальні дії від імені позивача, у тому числі подав заяву про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом та розглянута під час вирішення спору. При цьому відповідач жодного разу не ставив під сумнів повноваження адвоката Єфремова В.О. до моменту розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Таким чином, матеріали справи у своїй сукупності підтверджують як правову підставу залучення адвоката Єфремова В.О., так і фактичне надання ним професійної правничої допомоги ТОВ «Станіслав Інвест».
Окрім того, між АО «Столиця» та адвокатом Єфремовим В.О. 27.05.2026 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання адвокатських послуг №СІ-1 від 20.05.2026 (копія долучена до відзиву позивача на апеляційну скаргу від 05.10.2026), відповідно до умов якої пункти Договору було уточнено та прямо закріплено право Адвоката самостійно від свого імені видавати ордери на надання правничої допомоги Клієнту.
З огляду на це доводи АТ «Гарантований покупець» про відсутність повноважень у адвоката Єфремова В.О. на представництво інтересів позивача є безпідставними.
Стосовно доводів скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів безпосередньої участі адвоката позивача у підготовці позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором № 13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022), 3% річних та інфляційних втрат разом із додатками, то суд зазначає таке.
Згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України (статті 56, 58, 60) право підпису документів від імені юридичної особи належить, зокрема, її керівнику, члену виконавчого органу, іншій особі, уповноваженій діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи).
Позовна заява у даній справі підписана керівником ТОВ «Станіслав Інвест» - Сімоновичем А.С. (дана особа значиться керівником підприємства у витязі з ЄДРПОУ).
У свою чергу саме по собі підписання позовної заяви її керівником не свідчить про те, що така була підготовлена (написана та подана до суду) саме ним.
Суд ураховує, що у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу - 50 000,00 грн, вказавши, що відповідні докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. При цьому позивач послався саме на укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Столиця» Договір №23-3 від 23.04.2026 та додатку угоду №1 до нього, згідно з якими надання правничої допомоги позивачу включає, зокрема, підготовку позовної заяви.
У звіті про надану правову допомогу у справі №910/5248/26 від 13.08.2026 позивачем зазначено, що підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором № 13079/01 від 27.01.2017 (розрахункові періоди жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022), 3% річних та інфляційних втрат разом із додатками, надання консультацій щодо її подання здійснювалося адвокатом Киреєвим Олександром Миколайовичем.
Судом установлено, що Договір №23-3 від 23.04.2026 та додаткова угода №1 до нього, акт приймання - передачі наданих послуг від 13.08.2026 підписані зі сторони Адвокатського об`єднання «Столиця» його виконавчим директором Олександром Киреєвим.
Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України Олександр Киреєв є діючим адвокатом, форма адвокатської діяльності - Адвокатське об`єднання «Столиця».
З огляду на вказане суд критично оцінює доводи скаржника про недоведеність надання послуги з підготовки позовної заяви та консультування адвокатом Киреєвим О.М.
Доводи скаржника про відсутність зі сторони позивача конкретизації того, у чому саме полягали правові консультації, які правові питання були предметом консультування, хто саме їх надавав, коли вони надавалися та який обсяг відповідної роботи був виконаний адвокатом судом приймаються до уваги, однак суд у даному контексті, по-перше, враховує, що сума гонорару адвоката в даній справі є фіксованою, а тому не потребує доведення обсягу витраченого часу на надання тієї чи іншої послуги, по-друге, правове консультування за своєю природою є інтелектуальною діяльністю, зміст та обсяг якої не завжди можуть бути об`єктивно виміряні у часових чи кількісних показниках або відображені в окремих матеріальних результатах. Звернення особи до адвоката за правничою допомогою передбачає, зокрема, з`ясування обставин справи, аналіз правової ситуації, визначення правових ризиків та можливих способів захисту порушених прав, що становить невід`ємну складову надання професійної правничої допомоги. При цьому такі дії не обов`язково оформлюються у вигляді окремих письмових документів чи самостійних результатів роботи, оскільки можуть здійснюватися в усній формі та бути інтегрованими в загальний процес надання правничої допомоги.
Стосовно посилань відповідача на те, що АО «Столиця» безпідставно включено до переліку наданих послуг таку послугу як: «Підготовка та подання заяви про збільшення позовних вимог у справі №910/5248/26», оскільки фактично подання такої заяви було зумовлено не необхідністю виконання додаткової правничої роботи, а необхідністю виправлення позивачем власних помилок, допущених при первісному визначенні розміру заявлених до стягнення сум, то такі судом відхиляються, оскільки зі змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.06.2026 вбачається, що підставою для її подання до суду стало висловлення Верховним Судом правової позиції у постанові від 12.05.2026 у справі №910/215/25 (ухвалена після подання позову в даній справі) щодо правозастосування при визначенні строку виконання зобов`язань за актами коригування положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а також подальше нарахування 3% річних та інфляційних втрат після подання позову (оскільки зобов`язання зі сплати основного боргу відповідачем виконане не було).
Решта доводів апеляційної скарги відповідача зводяться до посилань на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи, їх невідповідіність принципу розумності та справедливості, завищений розмір.
Ураховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, суд зазначає, що для нього не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Отже, подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, врахував те, що підготовка даної позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги ґрунтуються на одному договорі та 8 актах купівлі - продажу електроенергії й не потребувала значного обсягу часу для її підготовки.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Наразі в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що присуджена судом до стягнення сума судових витрат у розмірі 30 000,00 грн є надмірною та неспіврозмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи.
При цьому скаржник посилається на те, що справа не є складною, не потребувала від адвоката значних затрат часу та ресурсів в обсягах, наведених у спірній заяві про стягнення витрат на правничу допомогу.
Зазначені доводи відповідача фактично вже були враховані Господарським судом міста Києва, який із заявлених позивачем 50 000,00 грн присудив до стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач наводить лише загальні норми та судову практику, без прив`язки до того, чому саме присуджені до стягнення з відповідача витрати позивача в даній справі на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн є завищеними.
Відповідач не надає доказів на підтвердження неспівмірності заявлених до стягнення позивачем та присуджених до стягнення судом витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн обсягу фактично наданих послуг.
Отже, доводи скаржника про те, що сума витрат на правничу допомогу є завищеною, ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, оцінивши надані позивачем докази, вважає суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, з урахуванням предмета позову, значення справи для сторін, підстав не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн судом не встановлено.
Невідповідності присудженої до стягнення суми (30 000,00 грн) критеріям співмірності та дійсної необхідності судом апеляційної інстанції не встановлено, така сума є розумним розміром його витрат на послуги адвоката в даній справі.
З огляду на викладене, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, залишення без змін рішення суду першої інстанції постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2026, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2026 у справі №910/5248/26 залишити без змін.
Матеріали справи №910/5248/26 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2026.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua