Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №910/6662/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №910/6662/26

Суддя: Михальська Ю.Б.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. Справа№ 910/6662/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 03.11.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026

у справі №910/6662/26 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін»

до Фізичної особи-підприємця Кузьміних Юлії Миколаївни

про стягнення 519 000 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі №910/6662/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» задоволено.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузьміних Юлії Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» заборгованість в розмірі 519 000 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч) грн, судовий збір за звернення до суду з позовом - 6 228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) грн., судовий збір за звернення до суду із заявою про забезпечення позову - 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

10.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 326,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6662/26 разом із доданими до неї доказами залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд зазначив, що розподіл витрат на правничу допомогу у рішенні судом не здійснювався в силу відсутності від позивача у прохальній частині позову чітко визначеної суми витрат на професійну правничу допомогу, яка згідно з доводами позивача підлягає відшкодуванню. Крім того, судом встановлено, що позовна заява не містить повідомлення позивача про подання додаткових доказів витрат на професійну правничу допомогу у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що спростовує доводи сторони в цій частині. Ураховуючи відсутність повідомлення сторони позивача про необхідність подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не вбачав підстав для розгляду питання ухвалення додаткового рішення, заява з долученими до неї доказами залишена судом без розгляду з огляду на порушення позивачем порядку звернення з останньою.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 31.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» подало через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26 та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно виробнича компанія Пінгвін» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 326,45 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до посилань на неправильне застосування судом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не врахування особливостей розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивач наголошує, що застосоване судом тлумачення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України фактично позбавляє учасника справи, розгляд якої здійснюється без виклику сторін, самої можливості реалізувати право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких за законом можуть бути подані вже після ухвалення рішення. Такий підхід суперечить меті процесуального закону та є проявом надмірного формалізму.

Усупереч висновку суду, волевиявлення позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу було об`єктивно виражене вже в позовній заяві. Таким чином, ще до закінчення розгляду справи по суті суд і відповідач були поінформовані про те, що позивач несе витрати на професійну правничу допомогу та має намір стягнути їх з відповідача. Заявлена в подальшому до стягнення сума (48 326,45 грн) не перевищує наведеної в позові орієнтовної суми (50 000,00 грн), що додатково підтверджує послідовність і добросовісність позиції позивача.

Передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденний строк на подання доказів позивачем дотримано, заявлені витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6662/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.09.2026 матеріали справи №910/6662/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 20.10.2026 о 14 год. 00 хв.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У зв`язку з повітряною тривогою у місті Києві судове засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26, призначене на 20.10.2026 о 14 год. 00 хв., не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26 на 03.11.2026 о 15 год. 20 хв.

02.11.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» подав заяву про його участь у судовому засіданні, призначеному на 03.11.2026 та в усіх інших подальших судових засіданнях (якщо такі будуть) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 03.11.2026, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (довідка про доставку ухвали до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд»), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у даній справі з огляду на таке.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Колегією суддів установлено, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що становить 6 228,00 грн судового збору та витрати на правову (професійну правничу) допомогу адвоката орієнтовно 50 000,00 грн, разом 56 228,00 грн. У прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Після прийняття 04.08.2026 Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/6662/26 адвокатом позивача Лисенком С.Ю. через підсистему «Електронний суд» було подано 10.08.2026 до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій представник просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 326,45 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі представником позивача додано, зокрема, копії договору б/н від 26.08.2024 про надання юридичних послуг, укладеним між ФОП Лисенко С.Ю. та Адвокатським об`єднанням «Новація», актів приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2026 №1 та №1 від 15.06.2026 за Договором про надання правничої допомоги №2505/2026 від 25.05.2026, Договору про надання правничої допомоги №2505/2026 від 25.05.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» та Адвокатським об`єднанням «VC Партнерс», докази направлення цієї заяви з додатками стороні відповідача у справі через підсистему «Електронний суд».

До позовної заяви також було долучено копії ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Лисенком С.Ю. від 29.05.2026 серії АЕ №1509876, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Лисенком С.Ю. серії ДП №5400 від 13.05.2022.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, вказав, що позивач не дотримався передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України порядку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позовна заява не містить повідомлення позивача про подання додаткових доказів витрат на професійну правничу допомогу у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками Господарського суду міста Києва з огляду на таке.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Верховний Суд вже неодноразово висновував, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 20.01.2025 у справі №907/16/23).

Тобто, умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору) є подання сторонню відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Колегія суддів наголошує на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України регулюють процес подачі доказів на підтвердження витрат, пов`язаних із розглядом справи та передбачають, що такі докази можуть бути подані: до закінчення судових дебатів у справі; протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовні витрати на правничу допомогу складають 50 000,00 грн, при цьому у прохальній частині просив судові витрати стягнути з відповідача.

Враховуючи, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми заяви про намір подати докази понесення судових витрат, то вищевказане зазначення про очікувані витрати на професійну правничу допомогу і є, на переконання колегії суддів, заявою, мова про яку йде у частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У протилежному випадку висновки суду про те, що відповідна заява не є належним підтвердженням виконанням вимог Господарського процесуального кодексу України, містили б ознаки надмірного формалізму, який обмежує сторону судового провадження права на відшкодування судових витрат, яке є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №914/1493/24.

За вимогами частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. При цьому, судові дебати не проводяться.

Таким чином, з урахуванням того, що дана справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а судові дебати у цьому випадку не проводяться, строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу становив до 10.08.2026 включно (враховуючи, що 08 та 09 серпня 2026 року вихідні дні).

Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містить докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, подано позивачем 10.08.2026, тобто у межах встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строку.

З огляду на зазначене у суду першої інстанції були відсутні визначені процесуальним законом підстави для залишення такої заяви позивача без розгляду.

Висновки суду першої інстанції про недотримання позивачем передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України порядку подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є помилковими, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню.

Водночас, у суду апеляційної інстанції наразі відсутні підстави для розгляду по суті відповідної заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, оскільки розгляд такої заяви по суті має бути здійснений судом першої інстанції за наслідками скасування ухвали про залишення заяви без розгляду. Протилежні висновки суду апеляційної інстанції призведуть до позбавлення учасників справи права на апеляційне оскарження судового рішення, прийнятого за результатами розгляду такої заяви по суті. У зв`язку з цим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Згідно за статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи (у даному випадку заяви) для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи вищенаведене, оскільки судом апеляційної інстанції встановлена відсутність у суду першої інстанції підстав для залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та, відповідно, наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що прийнята з порушенням норм процесуального права, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає направленню для розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі №910/6662/26 скасувати.

Справу №910/6662/26 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-виробнича компанія Пінгвін» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua