Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №727/4789/26
Суддя: Височанська Н. К.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2026 м. Чернівці Справа № 727/4789/26
провадження №22-ц/822/2110/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Височанської Н.К.,
суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.,
учасники справи:
позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»,
відповідач – ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 серпня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М.,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позов мотивовано тим, що 05 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 1939329 про надання споживчого кредиту, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 10300,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. 28 липня 2025 року право вимоги за цим договором на підставі Договору факторингу № 01.02-25/25 перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Заборгованість за цим договором становить 35431,99 грн, з яких 10299,99 грн - тіло кредиту, 19982,00 грн - проценти, 5150,00 грн - пеня.
Крім того, 15 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 5180155 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 7200,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день. 29 липня 2025 року право вимоги за цим договором на підставі Договору факторингу № 01.02-27/25 перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС». Заборгованість за цим договором становить 24838,03 грн, з яких 7199,98 грн - тіло кредиту, 14038,05 грн - проценти, 3600,00 грн - пеня та штраф.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за обома договорами в загальному розмірі 60270,02 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 05 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 37616221, заборгованість за Договором №1939329 про надання споживчого кредиту від 05 грудня 2024 року в розмірі 30281,99 (тридцять тисяч двісті вісімдесят одну) гривню (дев`яносто дев`ять) копійок, з яких: 10299,99 (десять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень (дев`яносто дев`ять) копійок – заборгованість за тілом кредиту; 19982,00 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні – заборгованість за процентами.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за Договором №5180155 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15 грудня 2024 року в розмірі 21238,03 (двадцять одна тисяча двісті тридцять вісім) гривень (три) копійки, з яких: 7199,98 (сім тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень (дев`яносто вісім) копійок – заборгованість за тілом кредиту; 14038,05 (чотирнадцять тисяч тридцять вісім) гривень (п`ять) копійок – заборгованість за процентами.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2289,66 (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень (шістдесят шість) копійок.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
Повне рішення складено судом 07 серпня 2026 року.
Рішення мотивовано тим, що укладення кредитних договорів в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача доведено належними доказами. Проценти нараховано в межах строку кредитування за погодженою сторонами фіксованою ставкою, яка не перевищувала максимального розміру денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Пеня та штраф нараховані в період дії воєнного стану, тому на підставі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України підлягають виключенню із суми заборгованості. Відповідач власного контррозрахунку не надав.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині стягнення процентів, скасувати його в частині стягнення 19982,00 грн процентів за Договором № 1939329 та 14038,05 грн процентів за Договором № 5180155, а всього 34020,05 грн, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Альтернативно просить зменшити розмір процентів до суми, яка буде належним чином підтверджена після перевірки розрахунку, здійснених ним платежів та відповідності фактичної денної процентної ставки вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції обмежився формальною констатацією того, що в договорах визначено ставку 1 % на день, та не перевірив фактичний обсяг загальних витрат за кредитом, період і базу нарахування процентів, вплив здійснених платежів на залишок заборгованості. Суд не навів власного розрахунку процентів, а відсутність контррозрахунку відповідача не звільняє позивача від обов`язку довести розмір вимог. Суд установив здійснення відповідачем платежів на загальну суму 6526,87 грн, однак не дослідив, яким чином вони зараховані, хоча тіло кредитів зменшилося лише на кілька копійок. Посилаючись на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 393/126/20, апелянт зазначає, що паспорт споживчого кредиту є способом надання переддоговірної інформації і сам по собі не підтверджує погодження процентної ставки.
Апелянт зазначає, що не оспорює факт отримання кредитних коштів, стягнення тіла кредитів у загальному розмірі 17499,97 грн, перехід права вимоги до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», відмову у стягненні пені та штрафу, а також стягнення судового збору в розмірі 2289,66 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до частин першої, другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення процентів за користування кредитами за Договором № 1939329 у розмірі 19982,00 грн та за Договором № 5180155 у розмірі 14038,05 грн. В частині стягнення тіла кредитів, відмови у стягненні пені та штрафу рішення суду не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ціна позову у цій справі становить 60270,02 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року (30 ? 3 328 грн = 99 840 грн). Позов містить лише вимогу майнового характеру, справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України колегія суддів не вбачає, а тому розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 05 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 1939329 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «C574».
Пунктами 1.2-1.5.1 договору визначено, що сума кредиту становить 10300,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка - 1 % в день, яка застосовується в межах строку кредиту. Пунктами 1.7-1.10 договору визначено денну процентну ставку на дату укладення договору в розмірі 1 % в день, загальні витрати за кредитом за весь строк - 37080,00 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту - 47380,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту за методом «факт/факт». Згідно з пунктом 3.2 договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів.
Графіком платежів (Додаток № 1 до договору) передбачено сплату процентів по 2060,00 грн кожні 20 днів, починаючи з 25 грудня 2024 року, та повернення тіла кредиту останнім платежем 30 листопада 2025 року.
Пунктом 5.6 договору визначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу вона погашає вимоги товариства в черговості, визначеній Законом України «Про споживче кредитування»: у першу чергу - прострочену суму кредиту та прострочені проценти, у другу чергу - суму кредиту та проценти за користування кредитом, у третю чергу - неустойку та інші платежі.
05 грудня 2024 року кредитні кошти в сумі 10300,00 грн перераховано на платіжну картку відповідача № 4441-1110-5233-6959, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» та відомостями Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», отриманими на виконання ухвали суду першої інстанції від 18 червня 2026 року.
15 грудня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір № 5180155 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «11399».
Пунктами 1.2-1.4.1 договору визначено, що сума кредиту становить 7200,00 грн, строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів - кожні 15 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку кредитування. Денна процентна ставка при застосуванні стандартної ставки дорівнює 1 %, загальні витрати за кредитом - 25920,00 грн.
Пунктом 1.4.2 договору передбачено знижену процентну ставку 0,95 % на день, яка застосовується, якщо клієнт до 29 грудня 2024 року включно сплатить кошти в сумі, не меншій суми першого платежу за Графіком платежів. У разі невиконання цієї умови користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.
Відповідно до пункту 3.2 договору до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту.
Графіком платежів (Додаток № 1 до договору) передбачено сплату процентів кожні 15 днів, починаючи з 29 грудня 2024 року, та повернення тіла кредиту останнім платежем 09 грудня 2025 року.
15 грудня 2024 року кредитні кошти в сумі 7200,00 грн перераховано на ту саму платіжну картку відповідача, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» та відомостями Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 1939329 станом на 28 липня 2025 року відповідач сплатив 26 грудня 2024 року 2163,00 грн та 15 січня 2025 року 2060,01 грн, які зараховано в погашення процентів у сумі 4223,00 грн та тіла кредиту в сумі 0,01 грн. Проценти нараховувалися щоденно по 103,00 грн до 28 липня 2025 року (дата відступлення права вимоги) включно.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 5180155 станом на 29 липня 2025 року відповідач сплатив 30 грудня 2024 року 1152,01 грн та 15 січня 2025 року 1151,85 грн, які зараховано в погашення процентів у сумі 2303,84 грн та тіла кредиту в сумі 0,02 грн. Проценти нараховувалися щоденно по 72,00 грн з 15 грудня 2024 року по 28 липня 2025 року включно.
Право вимоги за обома договорами перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на підставі договорів факторингу від 28 липня 2025 року № 01.02-25/25 та від 29 липня 2025 року № 01.02-27/25, що апелянтом не оспорюється.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно зі статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, встановленій цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX денна процентна ставка не може перевищувати 1 відсотка. Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» граничне значення денної процентної ставки в розмірі 1 відсотка застосовується з 20 серпня 2024 року
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів про відповідність процентів вимогам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»
Обидва кредитні договори укладено в грудні 2024 року, тобто після 20 серпня 2024 року, коли гранична денна процентна ставка становила 1 відсоток. Стандартна процентна ставка за обома договорами визначена в розмірі саме 1 % на день, а денна процентна ставка, розрахована в договорах за формулою, передбаченою законом, не перевищує граничного значення.
Перевіряючи доводи апелянта про те, що суд мав перевірити не лише номінальну ставку, а й фактичні нарахування, колегія суддів дослідила розрахунки заборгованості за кожен день користування кредитом і встановила, що за Договором № 1939329 щоденне нарахування процентів становило 103,00 грн, тобто 1 % від суми кредиту 10300,00 грн, а за Договором № 5180155 - 72,00 грн, тобто 1 % від суми кредиту 7200,00 грн. Жодних інших платежів, комісій чи додаткових витрат, які б збільшували загальні витрати за кредитом понад проценти за ставкою 1 % на день, розрахунки не містять.
Нарахування процентів здійснювалося в межах строку кредитування, визначеного договорами (до 30 листопада 2025 року та до 09 грудня 2025 року відповідно), і припинилося в дати відступлення права вимоги. Загальна сума нарахованих процентів за кожним договором не перевищує загальних витрат за кредитом, погоджених сторонами в договорах на весь строк кредитування (37080,00 грн та 25920,00 грн відповідно).
Отже, фактична денна процентна ставка за обома договорами не перевищувала граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Застосування за Договором № 5180155 стандартної, а не зниженої процентної ставки також відповідає умовам пункту 1.4.2 договору, оскільки перший платіж відповідач здійснив 30 грудня 2024 року, тобто після 29 грудня 2024 року, до якого він мав виконати умову для отримання знижки.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що здійснені ним платежі безпідставно не зменшили тіла кредитів.
Графіками платежів до обох договорів передбачено, що протягом строку кредитування позичальник сплачує лише проценти, а тіло кредиту повертається останнім платежем. Кожен із платежів відповідача за розміром дорівнював або був меншим від суми процентів, нарахованих на дату платежу.
Так, за Договором № 1939329 платіж 26 грудня 2024 року в сумі 2163,00 грн дорівнював процентам, нарахованим з 05 грудня 2024 року по 26 грудня 2024 року за 21 день (крім 25 грудня 2024 року, яке відповідно до пункту 3.2 договору не включається до періоду розрахунку), а саме 103,00 грн х 21 день = 2163,00 грн. Платіж 15 січня 2025 року в сумі 2060,01 грн покрив проценти, нараховані з 27 грудня 2024 року по 15 січня 2025 року за 20 днів, а саме 103,00 грн х 20 днів = 2060,00 грн, а залишок 0,01 грн зараховано в погашення тіла кредиту.
За Договором № 5180155 платіж 30 грудня 2024 року в сумі 1152,01 грн відповідав процентам, нарахованим з 15 грудня 2024 року по 30 грудня 2024 року за 16 днів, а саме 72,00 грн х 16 днів = 1152,00 грн, а платіж 15 січня 2025 року в сумі 1151,85 грн - процентам, нарахованим з 31 грудня 2024 року по 15 січня 2025 року за 16 днів, у сумі 1152,00 грн.
Таким чином, сплачені відповідачем кошти спрямовано на погашення процентів, строк сплати яких настав, що відповідає умовам договорів, черговості, визначеній статтею 534 Цивільного кодексу України та пунктом 5.6 Договору № 1939329, а тому сплачені суми правомірно не зменшили тіла кредитів.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною другою статті 89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відсутність контррозрахунку відповідача не звільняє суд від обов`язку перевірити розрахунок позивача як доказ розміру заявлених вимог.
Перевіривши розрахунок за Договором № 1939329, колегія суддів встановила, що проценти нараховувалися з 05 грудня 2024 року по 28 липня 2025 року включно, за винятком 25 грудня 2024 року, тобто за 235 днів, по 103,00 грн на день, що становить 103,00 грн х 235 днів = 24205,00 грн. З цієї суми відповідач сплатив 4223,00 грн процентів, тому заборгованість за процентами становить 24205,00 грн - 4223,00 грн = 19982,00 грн. Розрахунок позивача в цій частині є правильним, а висновок суду першої інстанції про стягнення 19982,00 грн процентів за Договором № 1939329 - законним і обґрунтованим.
Перевіривши розрахунок за Договором № 5180155, колегія суддів встановила, що проценти нараховувалися з 15 грудня 2024 року (день надання кредиту, який відповідно до пункту 3.2 договору включається до періоду розрахунку) по 28 липня 2025 року включно, тобто в межах строку кредитування, щоденно по 72,00 грн, що становить 1 % від суми кредиту 7200,00 грн, тобто за ставкою, погодженою сторонами в пункті 1.4.1 договору. Сплачені відповідачем 2303,84 грн враховано в погашення процентів, а 0,02 грн - тіла кредиту.
Отже, проценти за Договором № 5180155 нараховано за ставкою, за період і на базу, визначені договором, а сплачені відповідачем кошти враховано в розрахунку. Апелянт, заперечуючи проти розміру процентів, не зазначив, які саме нарахування є безпідставними, і не навів доказів сплати коштів, не врахованих позивачем.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача процентів за обома кредитними договорами відповідає умовам договорів і вимогам закону.
Посилання апелянта на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, про те, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження надання споживачу переддоговірної інформації, колегія суддів відхиляє, оскільки в цій справі розмір процентної ставки, строк кредиту, порядок нарахування процентів та Графік платежів визначені безпосередньо в тексті кредитних договорів (пункти 1.5.1, 1.7, 3.1, 3.2 Договору № 1939329 та пункти 1.4.1, 1.4.2, 3.2 Договору № 5180155) і додатках до них, підписаних відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Отже, погодження сторонами процентної ставки підтверджується самими договорами, а не лише паспортами споживчого кредиту.
Доводи апелянта про значний розмір процентів порівняно із сумою отриманих кредитів не є підставою для відмови в їх стягненні. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) відступила від попереднього підходу щодо оцінки судом пропорційності процентів без відповідної вимоги споживача та виснувала, що суд може тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача, однак без відповідної позовної вимоги споживача не може визнати умову договору недійсною, змінити її та на цій підставі зменшити розмір процентів, крім випадків нікчемності умови, встановленої законом.
Умови спірних договорів щодо процентної ставки та порядку нарахування процентів є чіткими й однозначними, відповідають граничним вимогам закону, підстав для висновку про їх нікчемність немає, а вимог про визнання цих умов недійсними відповідач не заявляв.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з їх оцінкою судом.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн, покладається на апелянта.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може сприйматися як вимога детально відповідати на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, пункт 58).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 серпня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованості за процентами за Договором № 1939329 про надання споживчого кредиту від 05 грудня 2024 року в розмірі 19982,00 грн та заборгованості за процентами за Договором № 5180155 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15 грудня 2024 року в розмірі 14038,05 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повна постанова складена судом 09 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач: Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
І.М. Литвинюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua