Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 08 листопада 2026 р.
Справа: №643/12688/25
Суддя: Пилипчук Н. П.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року
м. Харків
справа № 643/12688/25
провадження № 22-ц/818/3832/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року в складі судді Новіченко Н.В.,
в с т а н о в и в:
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4778465, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у сумі 9000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Позичальник зобов`язувався повертати кредит частинами щомісячно згідно з графіком. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість. 27 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги №69-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до відповідача. Заборгованість відповідача перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» складає 43 110,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 9000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 32 400,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 1710,00 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 43 110,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за сумою кредиту у розмірі 9 000,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 32 400,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 326,31 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість за тілом кредиту і процентами у межах строку кредитування з урахуванням його автоматичної пролонгації, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача як нового кредитора. У задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості за комісією відмовлено, оскільки умова про її нарахування є нікчемною, адже товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які була встановлена комісія.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги, а саме в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 9000,00 грн та відсотків у розмірі 5400,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості не є належним доказом її розміру. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними. Відповідно до умов кредитного договору №4778465 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів, отже нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку, а саме з 25 березня 2021 року по 23 травня 2021 року є неправомірним. Згідно графіку платежів датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є 24 березня 2021 року; сума по тілу кредиту, що підлягає поверненню, складає 9000,00 грн; сума нарахованих процентів, що підлягає поверненню, складає 5400,00 грн. Доказів того, що він ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку, передбаченому договором, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування. Проценти у розмірі 27 000,00 грн нараховані поза межами строку кредитування і стягненню не підлягають. Розмір нарахованої заборгованості за відсотками значно перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, що не відповідає принципу співмірності та суперечить засадам добросовісності, розумності й справедливості. З висновками суду у частині відмови у стягненні комісії погоджується, рішення суду в цій частині не оскаржує.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявкою № 4778465 на отримання кредиту в розмірі 9000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2% на день та комісії одноразово за ставкою 19% від суми кредиту, яку товариством погоджено (а.с. 20-21).
22 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4778465 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за яким Кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (а.с. 9-15).
Згідно пункту 1.2 договору сума кредиту становить 9000,00 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 22 лютого 2021 року (п. 1.3).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 24 березня 2021 року (п. 1.4).
Згідно п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 1 710,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00% від суми кредиту одноразово.
Пунктом 1.5.2 передбачено, що проценти за користування кредитом: 5 400,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п.п. 1.6., 1.7 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить: 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Згідно з п. 2.2.1 Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1 - 1.5.2 Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.1 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Умовами п. 2.3.1.2 передбачено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховується за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Пунктом 6 договору передбачено, що договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Додатком №1 до договору є графік платежів, відповідно до якого до 24 березня 2021 року мало бути повернуто суму кредиту у розмірі 9000,00 грн, а також проценти у розмірі 5400,00 грн і комісію за надання кредиту 1710,00 грн (а.с. 16).
Аналогічні умови кредитування викладено у паспорті споживчого кредиту № 4778465, в якому зазначено, зокрема, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, інформацію щодо продовження строку кредитування тощо (а.с. 17-18).
Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 підписав договір № 4778465 від 22 лютого 2021 року одноразовим ідентифікатором W47582, відправленим 22 лютого 2021 року о 18:41 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 19).
На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 9000,00 грн позивачем надано копію платіжного доручення від 22 лютого 2021 року № 40144528, завіреного печаткою та підписом уповноваженої особи ТОВ «Мілоан», в якому вказано рахунок отримувача НОМЕР_2, призначення платежу: кошти згідно договору 4778465 (а.с. 22).
Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла інформація, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 22 лютого 2021 року здійснено переказ коштів на суму 9 000,00 грн (а.с. 169).
Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення, виписки з особового рахунка за кредитним договором № 4778465 від 22 лютого 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 складає 43 110,00 грн, з яких: 9 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32 400,00 грн прострочена заборгованість за процентами; 1 710,00 грн прострочена заборгованість за комісіями. Відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом: з 23 лютого 2021 року по 24 березня 2021 року у розмірі по 180,00 грн на день, з 25 березня 2021 року по 23 травня 2021 року - по 450,00 грн на день, платежі на погашення відсутні (а.с. 23-24, 25).
27 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ, за яким кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 26-41).
На підтвердження відступлення права вимоги надано копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 27 травня 2021 року, платіжної інструкції № 32633 від 27 травня 2021 року, витягу з реєстру боржників до договору № 69-МЛ від 27 травня 2021 року, в якому вказаний ОСОБА_1 з сумою заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2021 року № 4778465 у розмірі 43 110,00 грн, з яких залишок по тілу кредиту 9000,00 грн, по відсотках 32 400,00 грн, комісія 1710,00 грн (а.с. 42-43).
13 червня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» складено на ім`я ОСОБА_1 претензію щодо погашення боргу в розмірі 43 110,00 грн, якою також повідомлено про відступлення права вимоги (а.с. 44).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (у редакції на час укладення договору між сторонами) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору про споживчий кредит № 4778465, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан» 22 лютого 2021 року, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Факт підписання договору і отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не заперечує.
З доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції лише в частині стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані у період з 25 березня 2021 року по 23 травня 2021 року, вважаючи їх нарахованими після закінчення передбаченого договором 30-денного строку кредитування.
Щодо вирішення вимоги про стягнення вказаних процентів апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
З матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного 22 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4778465 передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 30 днів з 22 лютого 2021 року; термін (дата) повернення кредиту - 24 березня 2021 року.
Разом з тим, положеннями пункту 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах, а саме, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах. Проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6. договору.
Відповідно до п.1.6 договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Отже, підписанням договору про споживчий кредит № 4778465 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема, про нарахування відсотків та щодо можливості продовження строку кредитування за користування кредитом.
Умови договору щодо автопролонгації на строк не більше як 60 днів, а також щодо процентних ставок, що застосовуються (2% та 5%), є чіткими і недвозначними, зрозумілими для споживача.
Як вбачається з матеріалів справи, у строк, обумовлений пунктом 1.4 кредитного договору, тобто до 24 березня 2021 року, відповідач кредит не повернув, навіть частково, у зв`язку з чим на підставі пункту 2.3.1.2. договору збільшив строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, загалом не більше як на 60 днів зі сплатою стандартної (базової) ставки, наведеної в п.1.6 договору, тобто 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
ОСОБА_1 у межах 60 днів, передбачених пунктом 2.3.1.2. договору, тобто до 23 травня 2021 року, кредитні кошти також не повернув, відсотки за користування ним не сплатив.
З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4778465 від 22 лютого 2021 року, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом: з 23 лютого 2021 року по 24 березня 2021 року у розмірі по 180,00 грн на день, що відповідає передбачений п. 1.5.2 договору ставці 2%, а з 25 березня 2021 року по 23 травня 2021 року - по 450,00 грн на день, за ставкою 5% відповідно до п.1.6 договору.
Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за відсотками, що складає 32 400,00 грн, відповідає умовам кредитного договору (9 000,00 грн х 2,00% х 30 днів) + (9 000,00 грн х 5,00% х 60 днів) = 5400,00 + 27 000,00 = 32 400,00 грн).
Оскільки відсотки в сумі 27 000,00 грн кредитором нараховані за період з 25 березня 2021 року по 23 травня 2021 року, який не перевищує визначений пунктом 2.3.1.2 договору максимальний строк пролонгації строку кредитування (60 днів), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача указаної суми відсотків у повному обсязі.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості та не довів суду відсутність заборгованості.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що він не ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту, а первісний кредитор не погоджував зміну строку кредитування, колегія суддів відхиляє, адже за умовами укладеного кредитного договору сторонами погоджено, що строк користування кредитом автоматично продовжується у разі продовження позичальником користування кредитними коштами, що не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність первинних бухгалтерських документів і неналежність розрахунку позивача як доказу колегія суддів відхиляє, оскільки факт видачі кредиту підтверджується копією платіжного доручення, інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» і не заперечується самим відповідачем, а подальше нарахування процентів відбулось у відповідності до умов договору, та судом першої інстанції перевірено розрахунок процентів, який є правильним. Отже, доводи відповідача про ненадання первинних бухгалтерських документів не спростовують факту отримання кредитних коштів, існування кредитних правовідносин та наявності непогашеної заборгованості і її розміру.
Доводи ОСОБА_1 щодо того, що розмір нарахованої заборгованості за відсотками значно перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, не відповідає принципу співмірності та суперечить засадам добросовісності, розумності й справедливості, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки проценти нараховані у відповідності до умов кредитного договору, з якими відповідач до його підписання ознайомився і погодився. При цьому, ОСОБА_1 зустрічного чи самостійного позову про визнання договору недійсним в частині умов про нарахування відсотків не заявляв, а у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25).
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції немає. Доводів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат апеляційна скарга також не містить, тож підстав для його перегляду і зміни чи скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 березня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина
Оригінал: reyestr.court.gov.ua