Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №624/619/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 624/619/25

провадження № 22-ц/818/3729/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач – Берестинська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області, Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 березня 2026 року в складі судді Куст Н.М.

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Берестинська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області, Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою встановлено порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища внаслідок спричинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоди водним живим ресурсам.

Відповідно до даних, викладених в протоколах про адміністративне правопорушення ХА №000118 та ХА №00129 від 28 серпня 2024 року, встановлено, що 28 серпня 2024 року о 07 год 45 хв ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 на ставку поблизу с. Лозова Берестинського району Харківської області здійснювали забороненими знаряддями лову - сіткою з льоси, незаконний вилов риби та виловили: товстолоба - 10 екземплярів (24,1 кг), сазана (коропа)- 4 екземпляра (6,2 кг), білого амура – 4 екземпляра (8,3 кг), загальною вагою 38,6 кг, чим завдано збитків рибному господарству України на загальну суму 7871,00 грн.

Вказаними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили вимоги пп. 1 п. 1 розділу IV «Правил любительського та спортивного рибальства», ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 27 Закону України «Про тваринний світ».

Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу IV «Заборонені знаряддя та способи добування (вилову) водних біоресурсів під час здійснення любительського, спортивного рибальства і підводного полювання та інші заборони» Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700, забороняється добування (вилов) такими знаряддями: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову), за винятком раколовок конструкції «хапка», підсак та ручних драг, встановлених цими Правилами розмірів.

Зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювали вилов риби забороненим знаряддям лову - «льосовою сіткою», тобто займалися промисловим виловом риби не маючи відповідного дозволу.

Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2024 року у справі № 624/884/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів. Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 08 жовтня 2024 року.

Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2024 року у справі № 624/885/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів. Вказана постанова суду набрала законної сили 08 жовтня 2024 року.

Згідно вищезазначених постанов суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 повністю визнали себе винними у вчиненні інкримінованого їм адміністративного правопорушення.

Розрахунок збитків, нанесених рибному господарству України незаконними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 65416 грн, проведено Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області відповідно до такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року, які до цього часу винними особами добровільно не відшкодовано.

Просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоду, заподіяну водним живим ресурсам у розмірі 65416 грн на розрахунковий рахунок місцевого бюджету; вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 03 березня 2026 року позов Берестинської окружної прокуратури Харківської області – задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкоду, заподіяну водним живим ресурсам у розмірі 65416,00 грн, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету (номер рахунку UA778999980333139331000020609, код 37874947, ГУК Харківська область/ СТГ Кегичівка/24062100); стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області та Кегичівсько селищна рада Берестинського району Харківської області, являлися позивачами та прокуратура діяла в їх інтересах, однак у рішенні суду вони вказані в якості третіх осіб. Рибу було випущено до водойми, у зв`язку з чим відсутнє спричинення шкоди. Водоймище перебувало в оренді у ОСОБА_4 , тому саме він є належним позивачем.

01.05.2026 за допомогою системи «Електронний суд» Берестинська окружна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, апеляційну скаргу необґрунтованою.

30.04.2026 електронною поштою від Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважало рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2024 року у справі № 624/884/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів (а.с.22).

Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2024 року у справі № 624/885/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів (а.с.23).

28.08.2024 складено два протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 28 серпня 2024 року о 07 год 45 хв на ставку без назви, поблизу с. Лозова, Красноградського району, Харківської області ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 ловив рибу з металевого човна забороненим для любительського рибальства знаряддям лову: сіткою з льоси – 1 шт та піймав таку рибу: товстолоб – 10 екз (24,1 кг), сазан (короп) - 4 екз (6,2 кг), білий амур - 4 екз (8,3 кг) загальною вагою – 38,6 кг. Цими діями порушив р. 4 п. 1 п.п. 1. Правил любительського рибальства.

При складанні протоколу вилучені сітка з льоси 1 шт, човен 1 шт та рибу залишено під розписку ОСОБА_2 (а.с.19 зворот, 20).

Аналогічне вказано у описі-оцінки та розписки про відповідальне зберігання вилученого майна від 28.08.2024 (а.с.209).

З приймального акту № 062 від 28.08.2024 та квитанції про отримання речей і документів, вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення № 062 від 28.08.2024 вбачається, що вилучено лише стіку з льоси (а.с.20 зворот,210).

Листами від 14.10.2024 Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області пропонувало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно відшкодувати завдану рибному господарству України шкоду у розмірі 65416,00 грн, які отримані останніми 17.10.2024 (а.с.24,25).

28.11.2002 між Кегичівською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір землі водного фонду, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове користування на невизначений термін на умовах оренди земельної ділянки з водного фонду, що знаходиться в межах с. Лозова Лозівської сільської ради Кегичівського району, згідно з планом, що додається. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,1 га, в тому числі: під водою 26,3 га, лісів – 0,8 га, чагарників – 0,3 га, боліт – 0,8 га, пасовищ – 2,9 га. Договір укладено терміном до 2025 року включно, включаючи з дня укладення договору (а.с.114-119).

За розрахунком Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області, сума збитків завданої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів або знищення цінних видів водних біоресурсів, згідно Постанови КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів» від 29.09.2023 № 1042, становить 65416,00 грн (а.с.21).

В суді першої інстанції в якості свідка був допитаний ОСОБА_4 , який зазначив, що у нього в оренді ставок перебуває вже більше 30 років, ремонтував його та дамбу, запускав рибу, паспорта водного об`єкту та дозволу на промисловий вилов риби не має.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 10 Закону України «Про тваринний світ» громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно зі статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів у цій справі покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що постановами Кегичівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2024 року у справі № 624/884/24 та від 27 вересня 2024 року у справі № 624/885/24 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн з кожного з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та без конфіскації незаконно добутих водних живих ресурсів.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вина відповідачів у вчиненні адміністративного правопорушення встановлена преюдиційними постановами Кегичівського районного суду Харківської області від 27 вересня 2024 року у справі № 624/884/24 та від 27 вересня 2024 року у справі № 624/885/24, що набрали законної сили.

Доводи ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_4 , як орендарем водоймища, здійснювалось зариблення водойму, а тому належним позивачем є саме ОСОБА_4 , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» штучне відтворення водних біоресурсів здійснюють суб`єкти рибного господарства шляхом розведення, вселення, переселення водних біоресурсів для здійснення рибогосподарської діяльності.

Відповідно до Порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України № 622 від 26.08.2022, доказом зариблення є акт про виконання робіт з відтворення водних біоресурсів.

Проте на підтвердження факту зариблення водойми ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка, що здійснена судом першої інстанції, вказують на наявність підстав для задоволення позову, а саме стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відшкодування за завдану шкоду навколишньому природному середовищу на користь Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального та процесуального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відшкодування відповідачами шкоди, завданої внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів забороненим знаряддям.

Судом першої інстанцій надана належна оцінка розрахунку завданої спільними діями відповідачів шкоди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), правильність якого не спростована відповідачами та оцінена судом першої інстанції.

Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 280/393/15-ц (провадження № 61-18469св18), від 23 вересня 2024 року у справі № 483/157/22 (провадження № 61-8228св24).

Посилання ОСОБА_2 на те, що в оскаржуваному рішенні неправильно зазначені учасники справи не вплинули на правильність вирішення спору по суті та не позбавляє права на звернення до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що прокуратура діяла в інтересах держави в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області, Кегичівської селищної ради Берестинського району Харківської області.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Між тим, колегія суддів зазначає, що оскільки у частині 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тому наявні правові підстави для стягнення судового збору в розмірі 3028,00 грн з відповідачів в рівних частках з кожного по 1514,00 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору, а апеляційна скаргу частковому задоволенню.

Оскільки по суті апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , – задовольнити частково.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 березня 2026 року змінити в частині стягнення судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Берестинської окружної прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 1514,00 грн за подачу позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Берестинської окружної прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 1514,00 грн за подачу позовної заяви.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 03 березня 2026 року в іншій частині – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова