Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №638/14652/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

м. Харків

справа № 638/14652/25

провадження № 22-ц/818/3406/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року в складі судді Невеніцина Є.В.

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що

22.02.2021 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 4394863, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 8000,00 грн зі сплатою процентів та комісії.

27.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ, за умовами якого відступлено право вимоги, зокрема, за вказаним кредитним договором.

Зазначило, що відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 37600,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28080,00 грн - заборгованість за відсотками, 1520,00 грн - заборгованість за комісією. Досудову вимогу про сплату заборгованості не виконано.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4394863 від 22.02.2021 у розмірі 37600,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що платіжне доручення 40137038, надане позивачем разом з позовом, укладене в електронній формі та має усі наступні реквізити: дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, підпис та печатку первісного кредитора, призначення платежу, рахунок кредитора з частково відкритим номером картки. ТОВ «Мілоан» надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Отже, позивач надав доказ, який підтверджує виконання обов`язку ТОВ «Мілоан» за кредитним договором та перерахував кредитні кошти на рахунок відповідача. Будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в платіжному дорученні № 40137038 у розмірі 8000,00 грн перераховані відповідачу, матеріали справи не містять. ТОВ «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність». Як вбачається з BIN номеру картки ( НОМЕР_1 ), який вказаний в кредитному договорі, надавачем платіжних послуг за даною карткою є АТ «Універсал Банк». Оскільки АТ «Універсал Банк» не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків відповідача, тому позивач позбавлений можливості самостійно звернутися до АТ «Універсал Банк» для отримання документа про перерахування ТОВ «Мілоан» коштів за кредитним договором на рахунок відповідача.

Ухвалами Харківського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів на встановлених у кредитному договорі умовах та наявності у нього заборгованості, а надане ним платіжне доручення не є належним доказом переказу коштів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.02.2021 ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування подана анкета-заява на кредит № 4394863 на суму 8000,00 грн строком на 30 днів з датою повернення кредиту 24.03.2021, комісія за надання кредиту - 1520,00 грн, проценти за користування кредитом 4080,00 грн (а.с.11,72).

22.02.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4394863 (а.с.6-9,66-69).

Відповідно до п. 1.2. договору сума кредиту становить 8000,00 грн.

Згідно п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 22.02.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.03.2021.

Пунктом 1.5.1. передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

Пунктами 1.5.2 - 1.7 договору передбачено проценти за користування кредитом 4080,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 6.1. договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

За змістом п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Додатком № 1 до договору є графік платежів. Додатком № 2 до договору є паспорт споживчого кредиту № 4394863 з аналогічними умовами кредитування (а.с.10,70-71).

З довідки ТОВ «Мілоан» від 12.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , з яким укладено споживчий кредит № 4394863 від 22.02.2021, ідентифікований товариством. Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором L86921 22.02.2021 02:12 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.10зворот,70зворот).

На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 8000,00 грн позивачем надано копію платіжного доручення № 40137038 від 22.02.2021, засвідченого печаткою ТОВ «Мілоан», в якому вказано: платник - ТОВ «Мілоан», банк платника - ТОВ ФК «Елаєнс» (код банку 38905834), отримувач - ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ), банк отримувача - НОМЕР_1, кредит рах. № НОМЕР_4 (VISA), призначення платежу: кошти згідно договору 4394863, сума 8000,00 грн (а.с.12,73).

З відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались проценти за користування кредитом починаючи з 23.02.2021 по 23.05.2021, платежі на погашення відсутні (а.с.12зворот -13,73зворот-74).

27.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ, за яким кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. В якості компенсації за придбання (відступлення) права вимоги новий кредитор протягом 5 робочих днів сплачує кредиторові плату в розмірі 4284729,98 грн без ПДВ (а.с.75-79).

27.05.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» 4284729,98 грн за відступлення права вимоги (а.с.83).

З витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 69-МЛ від 27.05.2021 вбачається, що відступлено кредитний договір № 4394863 від 22.02.2021 укладений з ОСОБА_1 , загальна сума боргу 37600,00 грн, з яких сума виданого кредиту 8000,00 грн, відсотки 28080,00 грн, комісія 1520,00 грн (а.с.83зворот).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4394863 від 22.02.2021, складеної ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вбачається, що загальна сума заборгованості становить 37600,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28080,00 грн - заборгованість за відсотками, 1520,00 грн заборгованість з комісії (а.с.40зворот,74зворот).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало суду, зокрема, копії кредитного договору № 4394863 від 22.02.2021, графіку платежів за договором, а також анкети-заяви на кредит № 4394863 від 21.02.2021. У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_1 кредиту за договором № 4394863 від 22.02.2021.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивач надав копію платіжного доручення № 40137038 від 22.02.2021 на суму 8000,00 грн, яке підписано печаткою ТОВ «Мілоан».

Проте таке платіжне доручення не є належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки згідно вказаного платіжного доручення кошти в розмірі 8000,00 грн мали бути перераховані через ТОВ ФК «Елаєнс» на рахунок № НОМЕР_4 , між тим доказів того, що вказаний картковий рахунок належить відповідачу, матеріали справи не містять. Кредитний договір № 4394863 від 22.02.2021 не містить номер картки ОСОБА_1 , що унеможливлює ідентифікацію власника рахунку. Анкета-заява на кредит № 4394863 від 21.02.2021 також не містить номеру картки ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять належних доказів підтвердження з боку банку-емітента належності картки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 .

До того ж, зазначене платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: підпис працівника фінансової установи, відповідальної за здійснення операції (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника ТОВ ФК «Елаєнс», відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) цієї установи про проведення означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Отже, надана позивачем копія платіжного доручення не відповідає вимогам до первинних документів, оскільки підтверджує лише наявність розпорядження про здійснення платежу з боку ТОВ «Мілоан», але не його фактичне виконання з боку ТОВ ФК «Елаєнс».

Крім того, згідно таблиці процесу оформлення та розгляду заяви, що міститься в анкеті-заяві, підписання договору відбулось 22.02.2021 о 05:12:03, тоді як довідка ТОВ «Мілоан» про одноразовий ідентифікатор вказує на відправку ідентифікатора того ж дня о 02:12. Зазначені розбіжності у часі підписання договору між документами одного й того ж товариства свідчать про недостовірність відомостей інформаційної системи ТОВ «Мілоан» в цілому, а відтак і щодо факту фактичного перерахування кредитних коштів.

Відомість про щоденні нарахування та погашення і виписка з особового рахунку є документами внутрішнього обліку ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно, складеними в односторонньому порядку зацікавленою стороною, а тому не можуть слугувати належним доказом фактичного надходження коштів на рахунок відповідача. Розрахунок заборгованості також не є первинним бухгалтерським документом і сам по собі не підтверджує факту надання кредиту.

За таких умов суд першої інстанції обґрунтовано вважав недоведеним надання ОСОБА_1 кредиту за вказаним договором і наявність у нього заборгованості та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Посилання товариства на факт укладення договору у належній формі висновків суду не спростовують, адже підписання договору не свідчить про отримання позичальником коштів у кредит, які згідно з умовами договору мали бути перераховані на картковий рахунок.

Твердження позивача, що відповідач не надав доказів на спростування отримання кредиту, колегія суддів відхиляє, адже в силу принципу змагальності позивач мав доводити підстави свого позову, проте свого обов`язку не виконав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина