Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №205/7164/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №205/7164/26

Суддя: Петешенкова М. Ю.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9103/26 Справа № 205/7164/26 Суддя у 1-й інстанції - Грона Д. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів: Макарова М.О., Городничої В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року про відмову у видачі судового наказу у складі судді Грона Д.С.

у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕТЕЯ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для видачі судового наказу, оскільки заявник звернулася із вимогою до боржника поза межами тримісячного строку позовної давності, визначеного частиною 1 статті 233 КзПП України.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування ухвали суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу на підставі положень частини 1 статті 233 КзПП України, проігнорував, що рішенням Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року частину 1 статті 233 КзПП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення, з наступних підстав.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для його видачі, оскільки заявник звернулася із вимогою до боржника поза межами тримісячного строку позовної давності, визначеного частиною 1 статті 233 КзПП України, однак погодитися з такими мотивами правового обґрунтування колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені в ст. 163 ЦПК України. Зокрема, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Звертаючись з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 долучила копію трудової книжки серії НОМЕР_1 , банківські виписки по картковому рахунку та скріншоти з мобільного додатку, проте будь-яких доказів на підтвердження визначеного заявником розміру заборгованості по заробітній платі, до заяви не долучила.

Зі змісту положень статей 163, 165 та 167 ЦПК України слідує, що недоведеність обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги є підставою для відмови у видачі судового наказу.

У наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Суд першої інстанції вищевказане не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з мотивів пропуску строку позовної давності, тоді як визначальним у цій справі є саме недоведеність обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, оскаржуване судове рішення необхідно змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви, з урахуванням змісту цієї постанови.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У зв`язку з викладеним, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржену ухвалу змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 червня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

В.С. Городнича

Оригінал: reyestr.court.gov.ua