Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №185/4637/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9880/26 Справа № 185/4637/26 Головуючий у першій інстанції: Перекопський М. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Перекопського М.М. від 24 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював. На підтвердження своїх доводів позивачем надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи , з чого вбачається, що позивачу 01.01.2026 року встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі – 60%, з яких 55% - внаслідок професійного захворювання, 5% - нещасний випадок на виробництві, 01.01.2026 року встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2029 року. Первинно позивачу було встановлено сукупний ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% - 16.01.2014 року. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000,00 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення шляхом стягнення моральної шкоди у меншому розмірі, ніж стягнув суд першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 вересня 2013 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджується актом №23 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 19 вересня 2013 року; актом проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 19 вересня 2013 року.

П. 6 акту №23 встановлює обставини, за яких стався нещасний випадок з позивачем, а саме: 15.09.2013 року в третю зміну начальником дільниці з видобутку вугілля №5 ОСОБА_2 був виданий наряд ланці працівників (9 ГРОЗ, 1 МГВМ, 1 електрослюсар і 3 ГРП) на виїмку вугілля в 726 лаві, а також відвантаження рейок Р-24 L=8м і обладнання з верхнього приймального майданчика 726 збірного штреку. Керував роботами в зміні гірничий майстер ОСОБА_3 . Прибувши на верхній приймальний майданчик 726 збірного штреку робітники у кількості 13 чоловік почали виконувати роботи по відвантаженню рейок Р-24. О 20 год. 10 хв. завантажена остання рейка Р-24 на площадку УДД та всі робітники відійшли від завантаженої площадки для подальшого прямування до місця основної роботи у 726 лаву. ГРОЗ ОСОБА_1 залишився біля площадки та вирішив самостійно поправити положення останньої завантаженої рейки. В момент перекладання, рейка перекинулася і придавила ліву руку ОСОБА_1 . На момент травми, гірничий майстер ОСОБА_3 знаходився на верхньому приймальному майданчику 726 збірного штреку. ОСОБА_1 був доставлений в пункт охорони здоров`я, де була надана перша медична допомога.

Згідно п.6 акту форми Н-5 висновком комісії зазначено, що нещасний випадок вважається пов`язаним з виробництвом.

Згідно копії довідки МСЕК серії АБ №0008784 від 16 січня 2014 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності за трудовим каліцтвом.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 грудня 2019 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 та шийна С6, С7, С8, рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійкий больовим, м`язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних ПФ другого ступеня) суглобів. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. ЛН- першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху).

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту. Дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо). Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження при загальному навантаженні (за участю м`язів рук, тулуба, ніг) 45043 кг/м, при допустимому значенні до 44000 кг/м; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 43,85 кг, при допустимому значенні до 30 кг; величина статичного навантаження за зміну, при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками 74300 кг/с, при допустимому до 70000 кг/с; перебування у вимушеній позі (на колінах, навпочіпки тощо) – 52,8% часу зміни, при допустимому значенні – до 10% часу зміни. Хімічні фактори: вміст пилу з вмістом SiO2 кристалічного 15,0% в повітрі робочої зони в 39,1 раз перевищує ГДК (фактичне значення 78,2 мг/м3, пр допустимому – 2 мг/м3). Фізичні фактори: Еквівалентний рівень перевищує допустимий на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при допустимому -80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99; вібрація: рівень локальної вібрації перевищує на 5 дБ (фактичне значення 117 дБ при допустимому 112 дБ); температура повітря вище нормативних параметрів на 0,9°С (фактичне значення 24,9°С при допустимому значенні -21,0- 24,0°С); відносна вологість повітря 93,2%, при допустимому значенні – 75% по ДСН 3.3.6.042-99, ДСП 3.3.1.095-2002.

Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №057283 від 08 січня 2020 року, ОСОБА_1 первинно-повторно визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 50%, з яким первинно по професійному захворюванню: 30% - радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість, повторно – 5% по травмі згідно Акту №23.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.12.2025 року, позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 55%: по професійному захворюванню – 50%, 5% - по травмі та встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2029.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з професійним захворюванням та внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв`язку з чим довідкою МСЕК серії АБ №0008784 від 16 січня 2014 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності за трудовим каліцтвом; довідкою МСЕК серії 12 ААА №057283 від 08 січня 2020 року, ОСОБА_1 первинно-повторно визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 50%, з яким первинно по професійному захворюванню: 30% - радикулопатія, дефартрози, 10% - хронічне обструктивне захворювання легень, 5% - нейросенсорна приглухуватість, повторно – 5% по травмі згідно Акту №23 та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.12.2025 року, позивачу повторно визначено ступінь втрати працездатності сукупно на рівні 55%: по професійному захворюванню – 50%, 5% - по травмі та встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2029; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з професійним захворюванням та нещасним випадком під час перебування у трудових стосунках з відповідачем.

Доводи скарги про те, що позов подано через 12 років після встановлення первинної втрати працездатності, що не свідчить про наявність у нього значних, тривалих або інтенсивних моральних страждань, які потребували б негайного захисту порушеного права, є лише припущеннями апелянта, які не підтверджуються відповідними доказами, разом з тим, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вини в діях відповідача, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам та встановленим судом першої інстанції обставинам справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" – залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк