Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №911/3000/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №911/3000/25

Суддя: Гончаров С.А.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2026 р. Справа№ 911/3000/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сибіги О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2026 (повний текст складено 07.07.2026)

у справі № 911/3000/25 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ»

до Фізичної особи-підприємця Бойка Олександра Євгеновича

про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самочинно побудованого нежитлового приміщення,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема, у пункті 12 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270, 271 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/3000/25 (повний текст складено та підписано 07.07.2026) зупинено провадження у справі № 911/3000/25 за позовом Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» до Фізичної особи-підприємця Бойка Олександра Євгеновича про усунення перешкод у володінні та розпорядженні Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» земельною ділянкою з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 шляхом знесення (демонтажу) за рахунок відповідача самочинно побудованого нежитлового приміщення до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/3750/25.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 16.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Приватне підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/3000/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2026 про зупинення провадження у справі № 911/3000/25, передати справу до Господарського суду Київської області для продовження розгляду по суті та здійснити розподіл судових витрат.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що вона постановлена з порушенням пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, оскільки обставини, що є предметом дослідження у справах № 911/3000/25 та № 911/3750/25, не впливають одна на одну.

Так, апелянт вказує, що у справі № 911/3750/25 відповідач витребовує частину земельної ділянки площею 0,0174 га під нежитловою будівлею літ. « 7Т» площею 162 мІ, щодо якої позивач жодних майнових вимог до відповідача не має, тоді як предметом цієї справи є знесення самочинно побудованого у 2023 - 2025 роках без згоди власника земельної ділянки та без дозвільних документів нежитлового приміщення, фактична площа забудови якого становить 344 мІ і на 170 мІ перевищує площу частини земельної ділянки, яку витребовує відповідач.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що обставини, які встановлюються у справі № 911/3750/25, "можуть вплинути" на вирішення цієї справи, ґрунтуються на припущеннях, а суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. На підтвердження скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 904/6636/17, від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 21.05.2018 у справі № 905/1542/17, від 21.06.2023 у справі № 926/4120/22, від 26.03.2024 у справі № 907/882/22, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження його позиції, зокрема право власності позивача на земельну ділянку, належність відповідачу будівлі літ. « 7Т», здійснення відповідачем її реконструкції зі збільшенням площі забудови з 172,5 мІ до 344 мІ за відсутності дозволу власника земельної ділянки, що, на думку апелянта, підтверджено відзивом відповідача від 24.10.2025 та висновком Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України від 15.01.2026, після чого відповідач уточнив позовні вимоги у справі № 911/3750/25, зменшивши площу частини земельної ділянки, яку він витребовує, з 0,0346 га до 0,0174 га. Окрім цього, апелянт вважає, що необґрунтоване зупинення провадження призводить до затягування строків розгляду справи та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/3000/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано матеріали справи № 911/3000/25 у Господарського суду Київської області. Роз`яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Фізична особа-підприємець Бойко Олександр Євгенович згідно інформації наявній в системі «Електронний суд» отримав вказану ухвалу 21.07.2026, проте на час ухвалення даної постанови відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бойка Олександра Євгеновича про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 площею 4,2243 га шляхом знесення (демонтажу) за рахунок відповідача самочинно побудованого нежитлового приміщення літ. « 7Т» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2342913232103).

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю згоди позивача на забудову земельної ділянки і збільшення площі нежитлової будівлі літ. « 7Т» з 162,0 мІ до 360,0 мІ та відсутністю дозвільних документів для здійснення будівництва.

29.03.2026 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 911/3000/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/3750/25, яке обґрунтовано перебуванням у провадженні Господарського суду Київської області справи № 911/3750/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Бойка Олександра Євгеновича до Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» про витребування частин земельної ділянки, які перебувають під належними йому нежитловими будівлями, та скасування державної реєстрації права приватної власності позивача на земельну ділянку. 03.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії уточненої позовної заяви у справі № 911/3750/25.

Як убачається з ухвали суду першої інстанції, з урахуванням уточнення позовних вимог предметом позову у справі № 911/3750/25, зокрема, є вимоги про витребування у Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» з земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 площею 4,2243 га на користь Фізичної особи-підприємця Бойка Олександра Євгеновича частини земельної ділянки площею 0,0174 га, яка перебуває під належною йому нежитловою будівлею літ. « 7Т» загальною площею 162 мІ за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, 4а , та про скасування державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 з припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав. В обґрунтування цих вимог Фізична особа-підприємець Бойко О.Є. зазначив, що у 2006 році набув у власність три нежитлові будівлі за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, 4А, у тому числі будівлю літ. «Т-7» (7Т) загальною площею 162 мІ, а тому в силу принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі до нього перейшло право на частину земельної ділянки під цими будівлями.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.06.2026 клопотання відповідача задоволено та зупинено провадження у справі № 911/3000/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/3750/25.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обставини наявності чи відсутності права власності Фізичної особи-підприємця Бойка О.Є. на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 площею 0,0174 га, яка перебуває під належним йому нежитловим приміщенням літ. « 7Т», встановлюються в межах справи № 911/3750/25, можуть вплинути на встановлення істотних обставин та їх правову оцінку в межах справи № 911/3000/25, а встановлення таких обставин лежить поза межами предмета та підстав позову у цій справі, що позбавляє суд можливості самостійно встановити їх та свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 911/3750/25.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо підстав зупинення провадження у справі

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Як зазначає і сам апелянт з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати, чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, та чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у справі № 911/3000/25 є вимога позивача як власника земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 площею 4,2243 га про усунення перешкод у володінні та розпорядженні цією земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) за рахунок відповідача самочинно побудованого нежитлового приміщення літ. « 7Т» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2342913232103), яка обґрунтована відсутністю згоди позивача на забудову земельної ділянки і збільшення площі зазначеної будівлі з 162,0 мІ до 360,0 мІ та відсутністю дозвільних документів на будівництво.

Тоді як у справі № 911/3750/25 за позовом відповідача до позивача предметом спору, зокрема, є вимоги про витребування з земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 на користь відповідача частини земельної ділянки площею 0,0174 га, яка перебуває під належною йому нежитловою будівлею літ. « 7Т», та про скасування державної реєстрації права приватної власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 з припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав. Вказані вимоги обґрунтовано набуттям відповідачем у 2006 році права власності на нежитлові будівлі, у тому числі будівлю літ. « 7Т», та переходом до нього в силу принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі права на частину земельної ділянки під цією будівлею.

Отже, у справі № 911/3750/25 вирішується спір щодо права на ту саму земельну ділянку, на захист права власності на яку позивач звернувся з негаторним позовом у цій справі, а також щодо права відповідача на частину цієї земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт.

Колегія суддів зазначає, що вимога про знесення самочинно збудованого об`єкта як спосіб усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою може бути заявлена власником (користувачем) земельної ділянки, права якого порушено, а задоволення такої вимоги потребує встановлення як наявності у позивача права на земельну ділянку, так і відсутності у відповідача правових підстав для розміщення на ній відповідного об`єкта. Тобто обставини наявності у позивача права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764 та наявності чи відсутності у відповідача права на її частину під будівлею літ. « 7Т» безпосередньо входять до предмета доказування у справі № 911/3000/25 і є такими, від яких залежить її вирішення.

При цьому зазначені обставини є предметом самостійних позовних вимог у справі № 911/3750/25 і не можуть бути встановлені судом у цій справі без фактичного вирішення по суті спору, що розглядається в іншій справі, оскільки суд у справі № 911/3000/25 не може вийти за межі предмета та підстав позову і вирішити питання про витребування частини земельної ділянки чи про скасування державної реєстрації права власності позивача на неї. Розгляд цієї справи до вирішення справи № 911/3750/25 створює реальний ризик ухвалення судових рішень, які суперечитимуть одне одному, що не узгоджується з принципом правової визначеності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини наявності чи відсутності права ФОП Бойка О.Є. на частину земельної ділянки з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764, які встановлюються в межах справи № 911/3750/25, можуть вплинути на встановлення істотних обставин у справі № 911/3000/25 та їх правову оцінку, а встановлення таких обставин лежить поза межами предмета та підстав позову у цій справі, що свідчить про об`єктивну неможливість розгляду справи № 911/3000/25 до вирішення справи № 911/3750/25 у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Щодо доводів апелянта про відсутність взаємозв`язку між справами

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що обставини, які є предметом дослідження у справах № 911/3000/25 та № 911/3750/25, не впливають одна на одну, оскільки у справі № 911/3750/25 відповідач витребовує частину земельної ділянки площею 0,0174 га, тоді як фактична площа забудови спірного об`єкта становить 344 мІ і перевищує її на 170 мІ.

Так, предметом позову у цій справі є знесення спірного нежитлового приміщення в цілому, а не його частини, розташованої за межами земельної ділянки площею 0,0174 га, і відповідних вимог позивач не заявляв. Разом з цим, за твердженням самого апелянта, спірний об`єкт є результатом реконструкції нежитлової будівлі літ. « 7Т» площею 162 мІ, право власності відповідача на яку позивач не оспорює і щодо якої, як зазначає апелянт, він не має жодних майнових вимог. Відтак вирішення питання про те, чи є спірний об`єкт самочинним будівництвом у цілому, чи підлягає він знесенню повністю, та чи може бути відновлено стан земельної ділянки без порушення прав відповідача на ту частину будівлі, яка існувала до реконструкції, безпосередньо залежить від того, чи має відповідач право на частину земельної ділянки під цією будівлею, що встановлюватиметься у справі № 911/3750/25. Окрім цього, у справі № 911/3750/25 заявлено вимогу про скасування державної реєстрації права власності позивача на всю земельну ділянку з кадастровим номером 3220488300:01:001:0764, а тому арифметичне співставлення апелянтом площ забудови та частини земельної ділянки, яку витребовує відповідач, не спростовує взаємозв`язку між справами.

Не спростовують наведених висновків і посилання апелянта на висновок Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України від 15.01.2026 та на уточнення відповідачем позовних вимог у справі № 911/3750/25, оскільки вказаний висновок стосується реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна, а не права відповідача на земельну ділянку під належною йому будівлею, яке є предметом спору у справі № 911/3750/25, а зменшення відповідачем площі витребуваної частини земельної ділянки не усуває спору щодо права на неї.

Щодо посилань апелянта на правові позиції Верховного Суду

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, від 21.06.2023 у справі № 926/4120/22, від 21.05.2018 у справі № 905/1542/17 та від 26.03.2024 у справі № 907/882/22, а також на інші наведені в апеляційній скарзі постанови, оскільки висновки, викладені у них, сформульовані за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Так, у справі № 910/11027/18 підставою для зупинення провадження заявлялось перебування на розгляді Конституційного Суду України справи щодо конституційності закону, а у справі № 910/17615/20 - спір щодо чинності нормативно-правового акта, тобто питання, які суд, що розглядає господарську справу, може і зобов`язаний вирішити самостійно або які в разі їх вирішення є підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами. Тоді як у справі № 905/1542/17, як зазначив Верховний Суд, спір в іншій справі мав похідний характер від спору про знесення самочинного будівництва, а не навпаки. Натомість у цій справі вимоги, що розглядаються у справі № 911/3750/25, стосуються права на земельну ділянку, захист якого є підставою негаторного позову у справі № 911/3000/25, тобто мають щодо цієї справи первинний характер.

Колегія суддів також зазначає, що наведені апелянтом правові висновки Верховного Суду про недопустимість зупинення провадження у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у цій справі йдеться не про недостатність доказів, а про те, що обставини права на земельну ділянку становлять предмет іншого судового спору між тими самими сторонами, рішення в якому матиме для цієї справи преюдиціальне значення відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України.

Щодо доводів апелянта про порушення розумних строків розгляду справи

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, обов`язок суду зупинити провадження у справі за наявності підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, є імперативним, а справа № 911/3750/25 розглядається тим самим судом між тими самими сторонами, що не свідчить про невизначеність тривалості зупинення. Окрім цього, апелянт не навів обставин, які б свідчили про недобросовісне використання відповідачем процесуальних прав з метою затягування розгляду справи, а саме по собі звернення відповідача з самостійним позовом про захист його права на земельну ділянку є реалізацією права на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Інші доводи, на які посилався апелянт, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі № 911/3000/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/3750/25.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» на ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/3000/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Підстав для відшкодування скаржнику витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн з огляду на результат розгляду апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 29.06.2026 у справі № 911/3000/25 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ».

Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.О. Мальченко

О.М. Сибіга

Оригінал: reyestr.court.gov.ua