Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №199/10367/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8968/26 Справа № 199/10367/23 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 липня 2025 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2023 року ТОВ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 1-7), в обґрунтування якого посилалось на те, що 16 вересня 2021 року між АТ «ОТП Банк» (після зміни назви ТОВ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2037509076, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 244 110 грн, зі строком повернення кредиту 16 вересня 2026 року. АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту відповідно до умов кредитного договору №2037509076 від 16 вересня 2021 року виконало повністю, кошти надало, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером №25939780 від 16 вересня 2021 року. Згідно з додатком №1 до кредитного договору №2037509076 від 16 вересня 2021 року, графіку платежів та розрахунку загальна вартість кредиту становить 464 935,21 грн, щомісячний платіж позичальника – 7 369,33 грн, крім останнього – 7 563,92 грн, строк кредиту – 60 місяців. Відповідач зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. У зв`язку з порушенням умов кредитного договору №2037509076 від 16 вересня 2021 року згідно з розрахунком, наданим ТОВ «ОТП Банк», станом на 14 червня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить 245 752 грн.

На підставі викладеного та керуючись, зокрема, положеннями статей 525, 526, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ТОВ «ОТП Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 245 752 грн, яка складається із основної заборгованості за кредитом – 189 854,96 грн, та заборгованості за відсотками – 55 897,04 грн.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року позов ТОВ «ОТП Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2021 року №2037509076, розмір якої станом на 14 червня 2023 року складає 245 752,00 грн (т. 1 а.с. 113-114).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 28 серпня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року відмовлено (т. 1 а.с. 120-121).

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з вказаним рішенням суду у зв`язку з невідповідністю його висновків обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення (т. 1 а.с. 177-181).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності відповідача, через його не належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Судові повістки відповідачу не були вручені, оголошення на веб-сайті суду розміщено не було, тому відповідач ніяк не міг знати про те, що призначено розгляд справи. Вказує, що категорично не згоден із викладеними обставинами у позовній заяві з розрахунком заборгованості, який не є належними та допустимим доказом, оскільки є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості на якій наполягає банк. Звертає увагу на часткове погашення ним заборгованості у розмірі 101 000 грн, які позивач не врахував у своєму розрахунку. Наданий позивачем розрахунок суми боргу за кредитним договором не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами. Вважає, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у заявленому розмірі. Розрахунок заборгованості на який посилається позивач не є належним доказом наявності заборгованості відповідача, проте суд першої інстанції на підставі поданих тільки позивачем документів, а відтак був відсутній факт змагальності сторін. Вважає, що судом першої інстанції не було з`ясовано всі обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи.

АТ «ОТП Банк» скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т. 1 а.с. 197-200).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 08 липня 2025 року залишено без змін (т. 1 а.с. 227-231).

Постановою Верховного суду від 10 червня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мальцева В.П., задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Скасовуючи постанову апеляційної інстанції Верховний суд виходив з того, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував те, що місцевий суд розглянув справу та ухвалив судове рішення за відсутності відповідача ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання 08 липня 2025 року, як і те, що згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України зазначена обставина є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення.

При новому розгляді колегія суддів даючи оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення його про розгляд справи в суді першої інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частин першої–четвертої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв`язку, є, зокрема повідомлення про вручення рекомендованого листа.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства – відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №522/18010/18, провадження №61-13667сво21).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з довідкою, складеною 08 липня 2025 року секретарем судового засідання Запарою О.В., фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи (т. 1 а.с. 112).

Матеріали справи містять судові повістки про виклик до суду в цивільній справі, призначеній до розгляду на 09:30 год. 08 липня 2025 року (складені 26 червня 2025 року), у тому числі і на ім`я ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 108, 110).

Також в матеріалах справи наявна довідка про доставку SMS-повідомлення щодо документ «Судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, іншій» від 26 червня 2025 року на 09:30:00 08 липня 2025 року у справі №199/10367/23 (2/199/183/25), сформоване 26 червня 2025 року, одержувачу ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 111).

Судова повістка про виклик до суду на 08 липня 2025 року надіслана судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 : вул. Любарського, 133, 2, Дніпро, 30 червня 2025 року (т. 1 а.с. 118), проте конверт повернено до суду у зв`язку з неврученням судових повісток із зазначенням 17 липня 2025 року поштовим оператором причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Таким чином, днем вручення ОСОБА_1 судової повістки про виклик до суду на 08 липня 2025 року є 17 липня 2025 року.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини п`ятої статті 128 ЦПК України особа має бути повідомлена про судове засідання з таким розрахунком, щоб вона мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Крім того, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення надісланий ОСОБА_1 30 червня 2025 року лист з повісткою та з довідкою поштового оператора про причини невручення отримано судом першої інстанції 24 липня 2025 року, тобто після розгляду справи.

Таким чином, на момент розгляду справи 08 липня 2025 року у суду першої інстанції була відсутня інформація про повідомлення та обізнаність відповідача про проведення судового засідання у справі, учасником якої він є.

З урахуванням змісту статті 128 ЦПК України Верховний Суд вважає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд місцевим судом 08 липня 2025 року справи №199/10367/23 (день ухвалення рішення суду).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої стаття 43 ЦПК України).

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Місцевий суд порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі «Віктор Назаренко проти України» від 3 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня2017 року).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався, зокрема на порушення місцевим судом норм цивільного процесуального права, а саме – неповідомлення його належним чином про розгляд справи, що є порушенням права на доступ до правосуддя та ефективний захист.

ЄСПЛ у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява №15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18) викладений висновок про те, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Крім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Тоді як повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» вказує про вручення судової повістки в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, однак в силу статті 128 ЦПК України зобов`язує суд дотримуватись розумного строку повідомлення учасника справи про судовий розгляд не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

За фактичних обставин цієї справи вказаних вимог процесуального закону місцевий суд не виконав.

Щодо обізнаності відповідача про дату, час та місце розгляду його справи з огляду на направлення йому SMS-повідомлення з текстом судової повістки.

Вимогами статті 128 ЦПК України встановлено, що лише за наявності відповідної письмової заяви учасника справи повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку.

Разом з тим, матеріали справи такої заяви не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

Щодо суті спору колегія суддів виходить з наступного.

Судами було встановлено, що 16 вересня 2021 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2037509076, на підставі якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 237 000 грн на споживчі цілі та 7 110 грн на сплату комісійної винагороди за видачу кредиту. Загальний розмір кредиту становить 244 110 грн, дата остаточного повернення кредиту – 16 вересня 2026 року (пункт 1.1 кредитного договору).

Виконання AT «ОТП Банк» зобов`язання з видачі ОСОБА_1 кредиту підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером від 16 вересня 2021 року №25939780.

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору №2037509076 від 16 вересня 2021 року графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту зазначено детально строк кредиту – 60 місяців, загальна вартість кредиту – 464 935,21 грн, щомісячний платіж позичальника – 7 369,33 грн, крім останнього – 7 563,92 грн.

Згідно з розрахунком, наданим AT «ОТП Банк», у зв`язку з порушенням позичальником виконання грошового зобов`язання в частині повернення основної суми кредиту та сплати відсотків, станом на 14 червня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 складає 245 752,00 грн: заборгованість за тілом кредиту – 189 854, 96 грн, заборгованість за відсотками – 55 897,04 грн.

На підтвердження своїх вимог AT «ОТП Банк» надало копію кредитного договору від 16 вересня 2021 року №2037509076, підписаного ОСОБА_1 , графік платежів, паспорт споживчого кредиту, досудову вимогу вих. №1765/2023 від 28 червня 2023 року, розрахунок заборгованості за кредитом та відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги AT «ОТП Банк» суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав зобов`язання за кредитним договором. Натомість, відповідач допустив порушення умов повернення кредитних коштів, що призвело до утворення заборгованості станом на 14 червня 2023 року у розмірі 245 752,00 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може враховуючи наступне.

Судовим розглядом при новому розгляді встановлено, що 16.09.2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2037509076 на підставі якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на умовах передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредит видається у розмірі 237 000,00 грн. на загальні споживчі цілі та 7 110,00 грн на сплату комісійної винагороди за видачу кредиту, загальний розмір кредиту 244 110,00 грн. Дата остаточного повернення кредиту 16 вересня 2026 року.

За правилами п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: Фіксована процентна ставка у розмірі 29,00 % річних.

Пунктом 1.3. Кредитного договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних платежів.

Згідно Додатку №1 до Кредитного договору №2037509076 від 16.09.2021 року Графіку Платежів та Розрахунку загальної вартості споживчого кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг зазначено детально строк кредиту - 60 місяців, загальна вартість кредиту — 464 935,21 грн, щомісячний платіж Позичальника становить 7 749,00 грн, крім останнього 7 744,21 грн.

На виконання умов вищевказаного Кредитного договору АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав, що підтверджується меморіальним ордером №25939780 від 16.09.2021 року.

За даними розрахунку заборгованості, у зв`язку із порушенням умов Кредитного договору №25939780 від 16.09.2021 року станом на 14.06.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ОТП БАНК» становить у розмірі 245 752,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту — 189 854,96 грн, з якої: 173 073,46 грн — тіло кредиту та 16 781,50 грн — прострочене тіло кредиту; заборгованості за простроченими відсотками — 55 897,04 грн.

30.06.2023 року АТ «ОТП БАНК» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором №25939780 від 16.09.2021 року, яка була повернута відправнику, причиною повернення листа стало закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відстеження поштового відправлення за трек-номером №0209427268582.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Разом з тим, позичальник посилається на те, що позивачем не було надано первинних бухгалтерських документів, а саме виписок по рахунку, а розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовєязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі №554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

П. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 визначено, що виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору, всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів.

На підтвердження позовних вимог АТ «ОТП Банк» надано Кредитний договір №2037509076 від 16.09.2021 року, Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, Паспорту споживчого кредиту, меморіальний ордер №25939780 від 16.09.2021 року, а також розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Згідно меморіального ордеру №25939780 від 16.09.2021 року АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав та надав ОСОБА_1 кошти в сумі 244 110,00 грн.

Факт видачі кредитних коштів ОСОБА_1 та факт користування ними не заперечується. Крім того, вказаний факт також підтверджується тим, що ОСОБА_1 були вчинені дії на часткове погашення заборгованості за вказаним кредитним договором на загальну суму 101 547,56 грн. Відповідач здійснював частково щомісячні платежі в більшому розмірі ніж визначено графіком платежів, які були направлені на погашення щомісячних платежів, в рахунок погашення тіла та відсотків строк яких настав, а суми переплати були направлені на погашення платежів за тілом кредиту строк яких ще не настав, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Також матеріали справи містять детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів та нарахування сум, а також порядку зарахування коштів у рахунок погашення тіла кредиту, процентів та інших платежів, що дозволяє суду можливість перевірити правильність здійснених нарахувань та визначити дійсний розмір заборгованості.

Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, про що свідчать додані до позову докази.

Встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов`язань, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №25939780 від 16.09.2021 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2023 АТ «ОТП БАНК» було направлено за місцем проживання відповідача досудову вимогу про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором №25939780 від 16.09.2021 року. Досудова вимога була повернута Відправнику, причина невручення листа - закінчення терміну зберігання, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ «Укрпошта» відстеження поштового відправлення (т. 1 а.с. 27-33).

Умовами кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Правила надання споживчого кредиту, якими визначено право кредитора на дострокове стягнення кредиту, не є складовою кредитного договору, так як відсутній підпис позичальника про його ознайомлення з Правилами надання споживчого кредиту.

Відповідний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 22.10.2025 (справа №539/402/24).

Така вимога не відповідає приписам ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена ним у постанові від 22.10.2025 у справі №539/402/24, оскільки позивачем не дотримано процедури дострокового стягнення заборгованості, яка регламентована вказаною правовою нормою, оскільки умови договору не містять умови набуття права кредитором достроково вимагати повернення споживчого кредиту.

Із вказаним позовом АТ «ОТП Банк» звернувся до суду 22 листопада 2023 року шляхом направлення його засобами поштового зв`язку та просить достроково стягнути всю суму заборгованості за кредитним договором №2037509076 від 16.09.2021 року, посилаючись на правила кредитування та вимоги законодавства.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору №2037509076 від 16.09.2021 року датою остаточного повернення кредиту є 16.09.2026 року.

Договір не містить умови набуття права кредитором достроково вимагати повернення споживчого кредиту, надані позивачем Правила надання споживчого кредиту підпису позичальника не містять.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що у даній справі відсутні правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за кредитним договором №2037509076 від 16.09.2021 року, строк виконання якого на момент звернення до суду не настав.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних платежів по 7 7490,00 грн та останній платіж 7 744,21 грн. Згідно наданого розрахунку заборгованості у період з 16.09.2021 по 14.06.2023 включно наявна заборгованість за щомісячними платежами внаслідок неналежного виконання зобов`язання та неповного погашення заборгованості за щомісячними платежами. Позивач звернувся до суду 22 листопада 2023 року шляхом направлення позову засобами поштового зв`язку, тобто на час звернення до суду існувала прострочена заборгованість за період з 16.09.2021 по 14.06.2023 (дата на яку складено розрахунок) в загальній сумі 72 678,54 грн, яка складається з: 16 781 грн 50 коп - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 55 897 грн 04 коп — заборгованість за простроченими відсотками. та підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин висновки суду не в повній мірі відповідають доказам у матеріалах справи, та суперечать умовам договору та вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за Кредитним договором №2037509076 від 16.09.2021 року в повному обсязі, в тому числі і щодо платежів строк виконання яких на момент звернення позивача до суду ще не настав.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права звернутись до суду з іншим позовом щодо стягнення заборгованості за кредитним договором щодо платежів строк яких настав після 14.06.2023 року.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви АТ «ОТП Банк» сплатило судовий збір у сумі 3 686,28 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 31,20% (72 678,54 грн * 100 / 245 752,00 грн), а саме у сумі 1 150,12 грн ( 3 686,28 грн * 31,20%).

Відповідачем також були понесені судові витрати, а саме: за подання заяви про перегляд заочного рішення у сумі 605,60 грн, за подачу апеляційної скарги у сумі 5 529,00 грн та за подання касаційної скарги у сумі 5 891,00 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, понесені відповідачем судові витрати підлягають стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог 68,80%, а саме у розмірі 8 273,61 грн (605,60 грн + 5 529,00 грн + 5 891,00 грн * 68,80%).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи зазначене, з АТ «ОТП Банк» слід стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між сумою судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу, у сумі 7 123,49 грн ( 8 273,61 грн – 1 150,12 грн).

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 08 липня 2025 року — скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №2037509076 від 16.09.2021 року у розмірі 72 678 (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 54 коп, яка складається із: 16 781 грн 50 коп - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 55 897 грн 04 коп — заборгованість за простроченими відсотками.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у відповідності до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір у сумі 7 123 грн 49 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «27» жовтня 2026 року.

Повний текст постанови складено «09» листопада 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров