Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №205/15768/24 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №205/15768/24

Суддя: Макаров М. О.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7665/26 Справа № 205/15768/24 Суддя у 1-й інстанції - Дорошенко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2026 року адвокат Іванченко В.П., в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу — ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим третім особам, здійснювати будь які будівельні, земляні роботи, реконструкцію існуючих об`єктів нерухомості або зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначили, що у межах розгляду справи проведено судову земельно-технічну експертизу, якою розроблено конкретні варіанти встановлення порядку користування ділянкою. Наявність у матеріалах справи висновку експертизи свідчить про те, що об`єкт спору має чітко зафіксовані технічні характеристики. Будь-яке будівництво, земляні роботи чи зведення фундаменту призведуть до фізичної зміни стану земельної ділянки. Це зробить висновок експерта неактуальним, а варіанти користування — технічно неможливими для реалізації. Крім технічної необхідності збереження стану об`єкта дослідження, існують об`єктивні ознаки підготовки відповідача до початку будівельних робіт. Зокрема, відповідачем розпочато підготовку території: розчищення ділянки, переміщення будівельних матеріалів (шлакоблоку) та іншого інвентарю до місця ймовірної забудови. На усні запити позивача щодо мети цих дій, відповідач відкрито підтвердив свій намір розпочати будівництво споруди, стверджуючи про наявність у нього дозвільних документів. Враховуючи, що позивач як співвласник не надавав згоди на будь-яке будівництво (ст. 358 ЦК України), такі дії відповідача свідчать про реальну загрозу порушення прав позивача та неминучість зміни фізичних параметрів ділянки ще до винесення рішення у справ. Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Позивач згоди на будь-яке будівництво не надавав. Отже, превентивна заборона лише підтверджує встановлений законом обов`язок відповідача утримуватися від одноосібних дій щодо спільного майна. У Постанові Велика Палата Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. У даному випадку заборона будівництва є єдиним ефективним способом зберегти статус-кво. Верховний Суд у Постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 наголосив, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заборона будівництва на спірній ділянці не порушує прав відповідача, оскільки не позбавляє його права власності, а лише обмежує у вчиненні незаконних (без згоди співвласника) дій до моменту вирішення спору. Запропонований захід забезпечення є повністю співмірним із позовними вимогами, оскільки він не перешкоджає користуванню існуючим будинком, а лише запобігає створенню нових об`єктів, які змінять предмет спору.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року заяву задоволено частково та заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, забезпечує співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб, не порушує право власності та право користування земельною ділянкою до встановлення порядку користування нею, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 просять ухвалу суду скасувати та у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підстави зазначені заявником у заяві про забезпечення позову є припущенням, що не мають жодних доказів та обґрунтування.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, забезпечує співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб, не порушує право власності та право користування земельною ділянкою до встановлення порядку користування нею, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Як зазначено в п. 4 Рішення Конституційного Суду від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим, у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Заборону ОСОБА_1 здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, вул. Київська, 36, колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки відповідач, згідно ухвали суду першої інстанції, не має права на зведення навіть малих архітектурних форм на земельній ділянці.

Мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного, а також використовуються побутового, торговельного та іншого призначення, яка об`єктів, для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських До організації простору, доповнюючи композицію будинків, будівель, їх комплексів. (аркади) малих і колони архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки басейни, штучні паркові (колонади); водоспади; вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і монументальна, декоративна та ігрова скульптура балюстради; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, зупинок паркові мостики; устаткування дитячих ігрових майданчиків; павільйони стели, громадського транспорту; огорожі, ворота, грати; меморіальні споруди (надгробки. пересувні обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; стаціонарні та визначені законодавчими малі архітектурні форми для здійснення підприємницької діяльності; інші об`єкти актами (вищезазначене вказано в Постанові Верховного Суду від 25 лютого 2025 року по справі 160/7225/24).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Саме лише посилання в заяві без на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення наведення відповідного обґрунтування не достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17.10.2018 року у справі №183/5864/17-ц.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 — задовольнити.

Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року — скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову — відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 27 жовтня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 09 листопада 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича

Оригінал: reyestr.court.gov.ua