Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №208/12230/25
Суддя: Макаров М. О.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8485/26 Справа № 208/12230/25 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І. А. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого – судді Макарова М.О.
суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
при секретарі – Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 20 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1367- 6049 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 23 600,00 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; знижена % ставка – 1,2 % в день; стандартна % ставка – 1,5 % в день. Позивач виконав умови договору, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, зазначений ним в особистому кабінеті.
Відповідач порушив умови кредитного договору та своїх зобов`язань з повернення коштів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого станом на 26 серпня 2025 року утворилася заборгованість в загальній сумі 124 357,60 грн, з яких: 23 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 100 252,80 грн - прострочена заборгованість за процентами, 504,80 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Водночас кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» шляхом часткового списання процентів за користування кредитом, в результаті чого загальна сума заборгованості відповідача становить 111 000,00 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту — 23 600,00 грн; сума заборгованості за процентами — 87 400,00 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1367 - 6049 від 20.03.2024 у сумі 23 600,00 грн, а також стягнуто судовий збір у сумі 515,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів дотримання процедури укладення кредитного договору в електронній формі. Зокрема, в матеріалах справи відсутня візуальна форма дій Клієнта та Товариства в інформаційно–комунікаційній системі останнього, що позбавляє суд можливості достеменно пересвідчитись, що наявний в матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту підписаний саме відповідачем, тим одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону та/або на електронну пошту відповідача в межах процедури укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1367-6049 від 20 березня 2024 року через мережу Інтернет та Додаткової угоди до нього. Також відсутні докази, що підтверджують дотримання послідовності дій сторін договору, що свідчать про досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору. Так, в матеріалах справи відсутня Заявка на кредит, яка відображає волевиявлення Відповідача щодо умов укладення кредитного договору, сформована Клієнтом; істотні умови договору, погоджені Товариством; дії в інформаційно - комунікаційній системі Товариства на сайті, як – то візуальна форма послідовності дій Клієнта та Товариства, що відображає дії Клієнта та Товариства, спрямовані на укладення Договору (направлення одноразового ідентифікатора із зазначенням його числового значення, відображення обраного способу комунікації, номеру телефону/ електронної пошти, на які ідентифікатор було відправлено тощо), відомості про порядок та спосіб отримання Клієнтом договору як цілісного документа, що містить всі істотні умови договору, можливість/неможливість Товариством внесення змін до Договору після підписання його Клієнтом. Відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору, а саме строк кредитного договору, обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати тощо за відповідний період, тому умови щодо процентів та комісії не можна вважати погодженими сторонами, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для стягнення нарахованих відсотків і комісії, а стягненню підлягає виключно фактично отримане тіло кредиту в сумі 23 600,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення простроченої заборгованості за процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю його висновків фактичним обставинам. Представник скаржника зазначає, що суд не врахував та не звернув належної уваги на те, що кредитний договір № 1367-6049 від 20 березня 2024 року разом із Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1367-6049 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, що містить підпис одноразовим ідентифікатором, в якому визначаються всі його істотні умови, та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів погодження сторонами у письмовій формі істотних умов договору, зокрема строку кредитування, обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розміру та порядку сплати за відповідний період, проте зазначені умови фактично були належним чином узгоджені між сторонами.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 березня 2024 року ОСОБА_1 , використовуючи одноразовий ідентифікатор С0551, підписав Паспорт споживчого кредиту (інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) у ТОВ «Укр Кредит Фінанс», відповідно до якого визначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: сума кредиту – 23 600,00 грн, строк кредитування – 300 днів, базовий період сплати відсотків – 14 календарних днів, стандартна процентна ставка – 547,5 % річних (1,5 % в день), знижена процентна ставка – 438,0 % річних (1,2 % в день), комісія за видачу кредиту – 15 % від суми кредиту.
20 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 1367-6049 в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С0551.
Згідно з п. 2.2 Розділу 2 Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені цим Договором, у порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до Розділу 4 Договору: дата видачі кредиту – 20 березня 2024 року; базовий період – 14 календарних днів; сума кредиту – 23 600,00 грн.
Відповідно до пункту 4.2 Розділу 4 Договору Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок Позичальника за допомогою вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована (п. 4.3 Розділу 4 Договору).
Відповідно до п. 4.6 Розділу 4 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за такою стандартною процентною ставкою: 1,50 % — за кожен день користування Кредитом.
Комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми виданого кредиту (п. 4.7 Розділу 4 Договору).
Строк кредитування – 300 календарних днів, дата повернення (виплати) Кредиту – 31 січня 2025 року (п. 4.9 Розділу 4 Договору).
Відповідно до п. 4.11 Розділу 4 Договору орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору складає 121 871,44 грн.
Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за Договором № 1367-6049 (Графік платежів за Договором) сума кредиту становить 23 600 грн, проценти за користування кредитом за період з 20.03.2024 по 13.01.2025 – 94 731,44 грн. Загальна вартість кредиту – 121 871,44 гривні.
Позивач надав відповідачу кошти в сумі 23 600,00 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , зазначену в договорі, що підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, та довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1367-6049 від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 .
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем Правила відкриття кредитної лінії не містять ні власноручного, ні електронного цифрового підпису відповідача, а також у них відсутнє посилання на підписання вказаного документа одноразовим ідентифікатором. Крім того, матеріали справи не містять доказів ознайомлення та погодження відповідача саме з цією редакцією Правил, які виготовлені позивачем в односторонньому порядку.
Суд першої інстанції відхилив як неналежний доказ наявний у матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту, який містить підпис у вигляді одноразового ідентифікатора С0551, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити факт підписання цього документа саме відповідачем. Водночас за відсутності візуальної форми дій клієнта та товариства в інформаційно-комунікаційній системі, а також відомостей про генерацію та направлення конкретного одноразового ідентифікатора на номер мобільного телефону або електронну пошту відповідача, неможливо достеменно підтверджувати укладення правочину, що свідчить про недосягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
З посиланням на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Верховного Суду від 16 липня 2024 року у справі № 686/9664/21, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому (електронному) вигляді такі істотні умови договору, як строк кредитування, розмір та порядок сплати процентів і комісії за кредитом. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення відсотків та комісії, водночас визнавши доведеним факт отримання відповідачем і необхідність повернення кредитодавцю грошових коштів у сумі 23 600,00 грн (тіла кредиту).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів не може повною мірою погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статті 626, 628 ЦК України містять визначення, за яким – договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
За приписами статті 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
За встановлених обставин позивачем зроблена пропозиція шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а ОСОБА_1 ідентифікувався в такій системі та прийняв пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення і заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, а також підписав Кредитний договір використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 вказаного вище Закону.
Документи, що складають Кредитний договір, підписувались відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «С0551».
Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.
Так, кредитні кошти відповідачу перераховувалися у спосіб, передбачений умовами кредитного договору, а саме на банківську картку, реквізити якої він самостійно вносив до інформаційно-комунікаційної системи кредитора. Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу підтверджується листом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», у якому банк підтвердив перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, зокрема й платежу № 2439605941 від 20 березня 2024 року на суму 23 600,00 грн, що був здійснений на виконання кредитного договору № 1367-6049 від 20 березня 2024 року на банківську картку № НОМЕР_1 .
У вказаному листі номер картки отримувача співпадає з номером картки, який ОСОБА_1 самостійно вказав у Кредитному договорі як номер його особистого електронного платіжного засобу.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму кредиту на існуючий рахунок позичальника, який вказується самим позичальником.
Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Тобто зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.
Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надані суду позивачем докази видачі кредиту, розміру виданого кредиту та наявності заборгованості за кредитом, колегія суддів вважає належними та допустимими.
Водночас матеріали справи не містять доказів на спростування факту надання позичальником всіх особистих ідентифікуючих даних, платіжної картки для перерахування кредитних коштів, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що надані докази не підтверджують факт укладення кредитного договору між сторонами, а також про те, що сторони не обумовили у письмовій формі його істотні умови, а саме: строк кредитування, обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати за відповідний період.
Водночас висновок суду першої інстанції про доведеність обставин щодо отримання відповідачем грошових коштів у сумі 23 600,00 грн та необхідність їх повернення кредитодавцю є правильним, і колегія суддів з ним погоджується.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Однак суд першої інстанції у порушення вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено відкриття кредитної лінії шляхом надання позичальнику кредиту, зокрема, на умовах платності, то суду слід було визначити й стягнути заборгованість за процентами за користування кредитом відповідно до положень закону та підписаного відповідачем Кредитного договору.
У даній справі підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Товариством умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах, зазначених в письмових документах.
Зокрема, у Договорі про відкриття кредитної лінії №1367-6049 від 20 березня 2024 року, за яким відповідачу надано кредитні кошти в сумі 23 600,00 грн строком на 14 днів (базовий період) з 20 березня 2024 року зі сплатою процентів. Але заборгованість за відсотками нараховувалась відповідачу протягом строку, на який надавалась позика – 14 днів, а також після закінчення цього строку.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018року в справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Таким чином, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.
Відповідно до пункту 4.4. Договору базовий період складає 14 календарних днів.
Водночас згідно з пунктом 4.9. Договору строк кредитування встановлено 300 календарних днів.
Відповідно до пункту 10.2. Договору знижена процентна ставка становить 1,2 % за кожен день користування Кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом, та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Разом з цим за змістом пункту 4.6. стандартна процентна ставка – 1,5 % в день.
Відповідно до п. 4.12 Договору денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 1,388 %.
Згідно з пунктом 4.10. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 27 138,17 %.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача /частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У силу частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленого у постанові від 07 вересня 2026року, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Відтак тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).
При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22).
Тлумачення змісту Вищевказаних умов Кредитного договору щодо строку на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.
Отже, за встановлених обставин підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки тлумачення має здійснюватися на користь споживача.
Враховуючи, що відповідачем заборгованість за кредитом не була погашена у строк, встановлений Договором про відкриття кредитної лінії № 1367-6049 від 20 березня 2024 року, на переконання колегії суддів, розрахунок відсотків необхідно здійснювати по денній процентній ставці 1,388 % в день протягом строку, на який надано кредит, тобто протягом 14 днів, починаючи з 20 березня 2024 року.
Відсотки за користування кредитом, на стягнення яких у цій справі має право позивач, в межах строку дії договору, тобто за 14 днів, складають 4 585,98 грн (23 600,00 грн х 1,388 %= 327,57 грн х 14 днів).
Колегія суддів, витлумачивши умови Кредитного договору, також наголошує, що кредитор скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на двозначних положеннях та на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не могла оцінити належно, що не є сумісним із принципом верховенства права і не може вважатися таким, що позбавлено свавілля.
З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані позивачем на підтвердження факту підписання кредитного договору із вказаними умовами надання кредитних послуг та погодження сторонами у письмовому вигляді умов договору, а саме строку кредитного договору, обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані позивачем докази на підтвердження факту підписання кредитного договору із зазначеними умовами надання кредитних послуг та погодження сторонами у письмовій формі істотних умов договору, а саме: строку кредитування, обов`язку позичальника сплачувати проценти за користування кредитними коштами, їх розміру та порядку сплати. Встановлені обставини дають підстави для висновку, відмінного від того, якого дійшов суд першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. З огляду на зазначене, відповідно до статті 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів — скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1367-6049 від 20 березня 2024 року в сумі 4 585,98 грн. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Відповідно до пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пп. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги висновок апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (25,39 %), а саме в загальній сумі 1 537,62 грн (2 422,40 + 3 633,60 = 6 056,00 грн х х 25,39%).
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Заочне рішення Заводського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2026 року в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» відсотків за договором про відкриття кредитної лінії № 1364-6049 від 20 березня 2024 року та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за процентами за договором про відкриття кредитної лінії № 1364-6049 від 20 березня 2024 року в сумі 4 585,98 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 1 537,62 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини судового рішення проголошені 27 жовтня 2026 року.
Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua