Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: будівельного підряду
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №910/16576/25
Суддя: Філінюк І.Г.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 910/16576/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання – Чеголя Є.О.
за участю:
Південного офісу Держаудитслужби - Грандовська Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Департамента міського господарства Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026
по справі №910/16576/25
за позовом: Департамента міського господарства Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СД БЛАГОУСТРІЙ»
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби
про стягнення 1261828,86 грн.
суддя суду першої інстанції – Літвінов С.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026 року.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Департамент міського господарства Одеської міської ради (далі – Департамент, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД Благоустрій» (далі – ТОВ «СД Благоустрій», відповідач) про стягнення збитків у сумі 1 261 828,86 грн. у зв`язку з завищенням робіт на об`єктах за договором підряду № 249 від 17.04.2020, договором підряду № 250 від 17.04.2020, договором про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 65 від 22.04.2021, договором підряду № 252 від 17.04.2020, договором підряду № 241 від 16.04.2020, договором підряду № 239 від 16.04.2020, договором підряду № 259 від 17.04.2020, договором підряду № 242 від 16.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026, позовну заяву Департамента міського господарства Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД Благоустрій» про стягнення грошових коштів передано за виключною підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 в задоволені позову Департамента міського господарства Одеської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Південний офіс Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД БЛАГОУСТРІЙ» про стягнення 1261828,86 грн. - відмовлено повністю.
Обґрунтування судового рішення.
Суд зазначив, що виконані на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт роботи прийняті позивачем в повному обсязі без зауважень, докази звернення позивача до відповідача із вимогами щодо виявлених недоліків у роботі відповідача та їх документального оформлення матеріали справи не містять.
В матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача із вимогою про призначення експертизи стосовно недоліків виконаної роботи відповідно до ч.4 ст.853 ЦК України.
Суд також зазначив, що Акт ревізії Південного офісу Держаудитслужби є лише документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є тим документом, на підставі якого стягується збитки в установленому законом порядку.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Департамент міського господарства Одеської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 у справі № 910/16576/25 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Департамент в апеляційній скарзі посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №420/15205/23, стверджуючи, що цією постановою підтверджено правомірність контрольних обмірів, законність висновків ревізії щодо завищення вартості робіт та правомірність визначення розміру збитків, а встановлені обставини мають преюдиційне значення. На думку скаржника, це підтверджує законність контрольного заходу та допустимість використання його результатів.
Скаржник зауважує, що йдеться не про певні недоліки і різницю у вартості окремих видів робіт, а саме про відсутність окремих видів робіт, що у розрахунках відображено як 0, проте позивачем на користь відповідача вартість таких робіт була оплачена, іншого відповідачем не доведено. Доказів виконання зазначеного переліку робіт відповідачем не подано, в загальному порядку відомостей щодо їх відсутності не спростовано.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/16576/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №910/16576/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департамента міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 по справі №910/16576/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
20.07.2026 матеріали справи №910/16576/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 по справі №910/16576/25 - залишено без руху.
Встановлено Департаменту міського господарства Одеської міської ради строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22712, 93 грн. – протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
05.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 22712, 93 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 по справі №910/16576/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 по справі №910/16576/25 до розгляду на 03.11.2026 о 15:30 год.
В судовому засіданні 03.11.2026 представник Південного офісу Держаудитслужби підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги Департамента міського господарства Одеської міської ради.
Інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Відповідно до п. 1.2.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на IVквартал 2022 року, у період часу з 02.12.2022 по 14.02.2023 ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби була проведена ревізія окремих питань фінансово- господарської діяльності Департаменту за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2022 року.
За результатами контрольного заходу був складений акт від 21.02.2023 № 20-11/02.
Перевіркою фактичних обсягів виконаних робіт, правильності розрахунків, застосування одиничних розцінок, проведенням контрольних обмірів та обстежень по актах форми № КБ-2в було встановлено безпідставне завищення підрядними організаціями вартості та обсягів виконаних робіт з урахуванням технагляду, що призвело до втрат замовника в особі Департаменту міського господарства Одеської міської ради. Зокрема, завищення вартості та обсягів робіт встановлені за підрядною організацією– Товариством з обмеженою відповідальністю «СД БЛАГОУСТРІЙ». Ревізією проведено контрольні обміри за такими договорами підряду:
- договір підряду від 17.04.2020 № 249 за предметом закупівлі «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 40».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 787 481,26 грн.
Позивач вказує, що проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення використання матеріалів «Мастика двокомпонентна герметизувальна» у кількості 2 263,35 кг (товщина шару становить 3 мм); відсутність фарбування герметизації стиків та, як наслідок, безпідставного включення до актів ф. № КБ-2в «Фарба перхлорвінілова фасадна» у кількості 0,0348 т на відсутності «Пінорполіетиленовий джуг ППЕ-Ж (прокладки ущільнювальні гумові ПРП)» у кількості 1,522,5 м, що є порушенням вимог п.п. 4.2, 4.3 та 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
Аналогічне порушення встановлено при проведенні контрольних обстежень виконаних робіт за договором підряду від 17.04.2020 № 250 по об`єкту «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 54 Б».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 492 269,26 грн.- договір підряду від 22.04.2021 № 65 по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 29».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 902 638, 25 грн. Проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення обсягів робіт «Улаштування лат (решетування) з прозорами із дошок і брусків під покрівлю з азбестоцементних листів (РН8-26-3) у кількості 208,0 м2, Антисуптування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів» (РН20-20-3) у кількості 361,0 м2, «Улаштування покриття з рулонних матеріалів насухо без промазування кромок» (РН8-31-1) у кількості 208,0 м2 та «Улаштування покриття з листів шиферу» (РН8-26-2) у кількості 208,0 м2, що є порушенням вимог п.п. 4.2, 4.3 та 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
- договір підряду від 17.04.2020 № 252 по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 102». За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 980 955,59 грн.
Під час проведення контрольних обстежень встановлено неправильне застосування розцінки «Ремонт штукатурки рустових фасадів по каменю і бетону з землі та риштувань декоративним розчином, товщина шару до 40 мм» (РН1 1-13-10) у кількості 220,0 м2, тоді як фактично виконувались роботи «Поліпшене штукатурення цементно – вапняним розчином по каменю стін фасадів (РН1 1-41-1) у кількості 120,0 м2, що є порушенням вимог п.п. 4.2, 4.3 та 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013».
- договір підряду від 16.04.2020 № 241 по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Болгарська, 61».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 461 010,30 грн. Проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення обсягів робіт «Антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів» (РН20-20-3) у кількості 259,4 м2 та «Улаштування лат (решетування) з прозорами із дошок і брусків під покрівлю з листової сталі» (РН8-26-2) у кількості 259,4 м2, що є порушенням вимог п.п. 4.2, 4.3 та 6.4.3 ДСТУ Б Д1.1.-1:2013.
- договір підряду від 16.04.2020 № 239 по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, 28».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 446 494,50 грн.
Проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення обсягів робіт «Антисептування пастами перекриттів, прогонів, балок, накатів» (РН20-20-3) у кількості 750,0 м2, «Примикання зі сталі листової оцинкованої» (С111-1798-1) у кількості 63,8 м та «Пелена зі сталі листової оцинкованої», що є порушенням вимог п.п. 4.2, 4.3 та 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
- договір підряду від 17.04.2020 № 259 по об`єкту «Капітальний ремонт житлового будинку за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 22-Б».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на загальну суму 862 136,26 грн.
Проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення обсягів робіт «Утеплення фасадів мінеральними плитами товщиною 100 мм з опорядженням декоративним розчином за технологією «CEREZIT». Стіни гладкі (ЕН15-78-1) у кількості 40 м2 та «Улаштування покриттів з керамічних плиток на розчині із сухої клеючої суміші, кількість плиток в 1 м2 понад 7 до 12 шт.» у кількості 4,0 м2.
- договір підряду від 16.04.2020 № 242 по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, пров. Краснослобідський, 14».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на суму 787 845,34 грн.
Проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення обсягів «Заміна кришок з листової сталі на вентиляційних трубах в один каналах» (РН8-51-1) у кількості 7 штук.
- договір підряду від 16.04.2020 № 240 по об`єкту «Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. 4-а Заводська, 20».
За договором фактично виконано/сплачено робіт на суму 220 027,48 грн.
Проведеним контрольним обстеженням встановлено завищення обсягів «Заміна кришок з листової сталі на вентиляційних трубах в один каналах» (РН8-51-1) у кількості 7 штук.
Отже, позивач вважає, що ревізією встановлено, що в порушення вимог п. 1.2, п. 3.1 Договорів підряду, ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на момент проведення ревізії), ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.1, 4.2, 6.4.3 та 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, підрядна організація ТОВ «СД Благоустрій» безпідставно завищила вартість та обсяги виконаних робіт на загальну суму 1 261 828,86 грн. з ПДВ, що призвело до втрат Замовника в особі Департаменту міського господарства Одеської міської ради на зазначену суму.
Посилаючись на вищенаведені обставини, Департамент міського господарства Одеської міської ради (далі – Департамент, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СД Благоустрій» (далі – ТОВ «СД Благоустрій», відповідач) про стягнення збитків у сумі 1 261 828,86 грн. у зв`язку з завищенням робіт на об`єктах за договором підряду № 249 від 17.04.2020, договором підряду № 250 від 17.04.2020, договором про закупівлю підрядних робіт за бюджетні кошти № 65 від 22.04.2021, договором підряду № 252 від 17.04.2020, договором підряду № 241 від 16.04.2020, договором підряду № 239 від 16.04.2020, договором підряду № 259 від 17.04.2020, договором підряду № 242 від 16.04.2020.
Джерела права та позиція Південно – західного апеляційного господарського суду.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як встановлено судом з наданих позивачем договорів, останні за своєю правовою природою є договорами підряду.
Пунктом 1 ст.857 ЦК України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (п.2 ст.854 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За положеннями статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи також відсутні докази звернення позивача із вимогою про призначення експертизи стосовно недоліків виконаної роботи відповідно до ч.4 ст.853 ЦК України. Клопотання про призначення судової експертизи позивачем також заявлено не було.
Натомість, вимоги про стягнення суми збитків у сумі 1261828,86 грн заявлені позивачем з посиланням на акт ревізії, складений за результатом проведення Південним офісом Держаудитслужби перевірки фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради.
Саме за результатом такої перевірки було встановлено порушення відповідачем п. 1.2, п. 3.1 договорів, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.4.1, 4.2 та 6.4.4.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач розраховує розмір збитків на підставі Акту ревізії, складений за результатом проведення Південним офісом Держаудитслужби перевірки фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (зі змінами) (далі - Порядок № 550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст.і 10 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
У пункті 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб`єкта інспектування, але є документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для «законної вимоги» контролюючого органу на адресу підконтрольного суб`єкта або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 826/3902/150)
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17, від 22.05.2018 у справі № 826/18946/14, від 20.06.2018 у справі № 826/5608/17, від 26.03.2020 у справі № 2040/6730/18.
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Разом з тим, акт ревізії Держаудитслужби, якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених ст. 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (ч1. ст. 74 ГПК України). Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду 19.12.2025 у cправі № 915/222/24.
Водночас Акт Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 21.02.2023 № 20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01 травня 2020 року по 30 листопада 2022 року не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору, який було виконано сторонами і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже, не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, від 26.12.2019 у справі №908/2711/18.
З аналізу вищевикладеного слідує, що за наявності укладеного між сторонами у справі договору, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі, виконання відповідних робіт та їх оплата позивачем є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Відтак, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних робіт та договором.
Отже, Акт Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 21.02.2023 №20-11/02 про результати ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Одеської міської ради за період з 01.05.2020 по 31.11.2022, хоча і є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, однак сам по собі не може розглядатися як достатня та єдина можлива правова підстава виникнення у відповідача господарсько-правового обов`язку з повернення сплачених позивачем коштів.
Колегія суддів враховує, що за наявності між сторонами договірних правовідносин, підписаних без зауважень актів приймання виконаних робіт та здійснення їх оплати, сам лише факт встановлення ревізією певних порушень фінансової дисципліни не свідчить автоматично про доведеність виникнення збитків та обов`язку відповідача з їх відшкодування.
При цьому, позивач не був позбавлений можливості доводити обґрунтованість заявлених вимог іншими належними та допустимими доказами, зокрема шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи або подання інших самостійних доказів, які б підтверджували фактичне невиконання спірних робіт чи наявність збитків саме у заявленому розмірі. Водночас матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги фактично обґрунтовані виключно матеріалами ревізії та документами, складеними в межах проведення такого контрольного заходу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що акт ревізії Державної аудиторської служби України Південного офісу Держаудитслужби від 21.02.2023 №20-11/02, хоча і є належним доказом у розумінні ст. 76 ГПК України та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, однак сам по собі не є безумовною та достатньою підставою для виникнення у відповідача господарсько-правового обов`язку з повернення сплачених позивачем коштів чи відшкодування заявлених збитків.
Колегія суддів враховує, що між сторонами існували договірні правовідносини, роботи за спірними договорами були прийняті позивачем без зауважень щодо їх обсягу, вартості та якості, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт, а також оплачені у повному обсязі. Доказів визнання договорів недійсними, їх розірвання чи внесення змін до умов договорів матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність складу (всіх елементів) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивачем не доведено належними доказами як протиправної поведінки відповідача, так і наявності збитків у розмірі 1261828,86 грн.
Разом з тим, скаржник вважає, що є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що акт ревізії Держаудитслужби не може бути підставою для виникнення у відповідача обов`язку повернути кошти. На переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував, що під час ревізії було проведено не лише документальну перевірку, а й фактичні контрольні обміри та обстеження виконаних робіт, якими встановлено відсутність частини робіт.
Колегія суддів не приймає зазначені доводи та зазначає, що наведені апелянтом обставини не спростовують того, що всі зазначені контрольні обміри, акти обстеження, розрахунки завищення вартості робіт та інші документи були складені саме в межах проведення ревізії та є складовими одного доказового масиву - матеріалів контрольного заходу Держаудитслужби.
При цьому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №915/222/24 зазначив, що акт ревізії, хоча і є належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України, однак не має наперед встановленої сили та не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається.
Отже, сам по собі факт фіксації ревізією певних порушень, у тому числі встановлення відсутності окремих робіт чи матеріалів, не є безумовним та достатнім підтвердженням наявності у відповідача господарсько-правового обов`язку з відшкодування заявлених збитків.
Водночас позивачем не подано інших самостійних та незалежних від матеріалів ревізії доказів, які б безспірно підтверджували фактичне невиконання відповідачем спірних робіт, зокрема висновку судової будівельно-технічної експертизи або інших належних технічних доказів, які б підтверджували наявність збитків саме у заявленому розмірі та виникнення у відповідача обов`язку з їх відшкодування.
Департамент в апеляційній скарзі посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №420/15205/23, стверджуючи, що цією постановою підтверджено правомірність контрольних обмірів, законність висновків ревізії щодо завищення вартості робіт та правомірність визначення розміру збитків, а встановлені обставини мають преюдиційне значення. На думку скаржника, це підтверджує законність контрольного заходу та допустимість використання його результатів.
Колегія суддів не приймає зазначені доводи та зазначає наступне.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 ГПК).
Так, предметом судового розгляду у справі №420/15205/23 була правомірність дій Південного офісу Держаудитслужби при проведенні ревізії, законність проведення контрольних обмірів та обстежень виконаних робіт, а також правомірність винесення вимоги про усунення порушень від 23.03.2023 №151520-15/1501-2023.
Водночас, в межах адміністративної справи №420/15205/23 суди не вирішували питання щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «СД БЛАГОУСТРІЙ» господарсько-правового обов`язку з відшкодування заявлених у цій справі збитків, а також не досліджували усі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для застосування такого виду відповідальності.
Так, у пункті 141 постанови від 06.12.2024 у справі №420/15205/23 Верховний Суд прямо зазначив, що «Законність і правильність обчислення розміру визначення збитків, зазначених у цій частині, може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.».
Отже, у постанові від 06.12.2024 у справі №420/15205/23 Верховний Суд не встановлював правильність розрахунку матеріальних збитків у розмірі 1261828,86 грн. Тому посилання скаржника на постанову у справі №420/15205/23 не підтверджує наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення чи розміру збитків.
У справі №420/15205/23 Верховний Суд встановив, що проведення Південним офісом Держаудитслужби контрольних обмірів та обстежень обсягів виконаних робіт із залученням представника Департаменту здійснено в межах повноважень, передбачених пунктом 16 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Проте законність проведення контрольного заходу щодо підконтрольної установи (позивача) не надає його результатам наперед встановленої сили у правовідносинах цієї підконтрольної установи з її контрагентом у господарських правовідносиних будівельного підряду, які сторони припинили належним виконанням, що констатовано у актах, підписаних обома сторонами без зауважень; складений акт ревізії підлягає оцінці господарським судом на загальних підставах і не має наперед встановленої сили.
Також скаржник вказує, що завищення вартості робіт підтверджується зіставленням актів форми КБ-2в, актів обстеження та розрахунків, у яких щодо відсутніх робіт проставлено показник « 0». При цьому відповідач не надав жодних доказів фактичного виконання спірних робіт та не спростував висновків ревізії у встановленому законом порядку.
Так, зі змісту матеріалів ревізії вбачається, що Південним офісом Держаудитслужби здійснювалося зіставлення відомостей актів форми КБ-2в із результатами контрольних обмірів та актів обстеження, а щодо окремих видів робіт і матеріалів, які, на думку контролюючого органу, були фактично відсутні, у відповідних розрахунках зазначено показник « 0».
Разом з тим, зазначені документи є складовими матеріалів ревізії та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, однак не мають наперед встановленої сили та не звільняють позивача від обов`язку доведення належними та достатніми доказами факту невиконання відповідачем спірних робіт та наявності збитків саме у заявленому розмірі.
Судова колегія враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.09.2026 у справі №922/4743/25.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки апеляційного господарського суду:
Доводи апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 у справі № 910/16576/25.
Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, скаржником не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 по справі № 910/16576/25 без задоволення, а оскаржуваного рішення – без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради – залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2026 у справі №910/16576/25 – залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент міського господарства Одеської міської ради.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.11.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua