Постанова від 05 листопада 2026 р. у справі №727/11808/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 05 листопада 2026 р.

Справа: №727/11808/26

Суддя: Літвінова О. Г.

Справа № 727/11808/26

Провадження № 3/727/1734/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Літвінова О.Г., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, –

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №746053 від 15.08.2026 року, складений інспектором 2 взводу 1 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області лейтенантом поліції Негрич Юлією Анатоліївною, вбачається, що 15.08.2026 року о 01 год. 22 хв. ОСОБА_1 в м. Чернівці, вул. Шухевича,30 керував транспортним засобом «Субару» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №380 від 15.08.2026 року, чим порушив вимоги пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , як особа у відношенні та у присутності якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, достовірно знаючи про наявність адміністративної справи щодо нього, в судове засідання не з`явився. В судовому засіданні був присутній захисник ОСОБА_1 - адвокат Симоненко В.М., у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи відносно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.

Адвокат Симененко В.М., представляючи інтереси ОСОБА_1 , у судовому засіданні заперечував наявність у діях свого довірителя складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх доводів захисник зазначив, що працівниками поліції порушено встановлений порядок відсторонення водія від керування транспортним засобом та направлення його на медичний огляд, оскільки до проведення огляду не було зафіксовано та повідомлено водію конкретних ознак наркотичного сп`яніння. Крім того, захисник вказував на порушення під час оформлення направлення на огляд, зокрема невідповідність його змісту фактичним обставинам, розбіжності між направленням, наданим медичному закладу, та долученим до матеріалів справи, а також використання бланка за формою, яка, на його думку, втратила чинність. Також зазначив, що медичний огляд проведено з порушенням вимог Інструкції № 1452/735, оскільки не було відібрано зразків крові та проведено обов`язкового підтверджуючого лабораторного дослідження на вміст наркотичних речовин. У зв`язку із цим захисник вважав висновок лікаря-нарколога № 380 від 15.08.2026 недійсним, а протокол та інші матеріали справи такими, що не можуть бути належними й допустимими доказами вини ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові та відеоматеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КпАП України, при зазначених в протоколі обставинах, а тому справу щодо останнього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських засобів, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (надалі Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 ( далі Інструкція) огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Згідно п.9 розділу ІІІ вищевказаної Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові. Для дослідження на наркотичні, психотропні та лікарські засоби у другий набір ємностей відбирається не менше ніж 80 мл сечі та 20 мл крові.

Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду № 380 від 15.08.2026 ОСОБА_1 був оглянутий лікарем ОСОБА_2 та за результатами чого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (амфетамін).

Разом із тим судом досліджено відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції № 476074 та № 764295, на яких зафіксовано перебіг подій, у тому числі проведення медичного огляду ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я.

Зі змісту зазначених відеозаписів вбачається, що під час проведення медичного огляду у ОСОБА_1 не здійснювався відбір зразка біологічного середовища - крові. Крім того, на відеозаписах відсутні відомості про проведення підтверджуючого лабораторного дослідження методом газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрії на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини.

Наведене узгоджується з письмовою відповіддю медичного закладу № 368 від 08.10.2026 на адвокатський запит, наданою захисником Симоненком В.М., відповідно до якої через відсутність необхідного лабораторного обладнання підтверджуюче дослідження на вміст наркотичних або психотропних речовин не проводилося.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що передбачене пунктом 8 розділу III Інструкції підтверджуюче дослідження не проводилося, а необхідні біологічні зразки для його здійснення не були відібрані в повному обсязі. Водночас матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про проведення такого дослідження в інший спосіб або в іншій лабораторії.

Відповідно до п. 21 розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

За таких обставин суд доходить висновку, що під час проведення медичного огляду ОСОБА_1 не було дотримано передбаченої Інструкцією процедури встановлення стану наркотичного сп`яніння. Зокрема, за наявності позитивного результату первинного тесту не проведено обов`язкового підтверджуючого лабораторного дослідження, а також не забезпечено належного відбору біологічних зразків для його проведення.

Зазначені порушення стосуються безпосередньо порядку встановлення наявності наркотичної речовини в організмі особи та достовірності результатів медичного огляду, а тому є істотними.

Відтак висновок лікаря-нарколога № 380 від 15.08.2026 не може бути покладений в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення та наявність висновку медичного закладу не є безумовним підтвердженням вини особи, якщо достовірність такого висновку викликає обґрунтовані сумніви у зв`язку з недотриманням установленого порядку проведення огляду.

Суд також враховує, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції підтверджують перебіг подій та факт проведення медичного огляду, однак самі по собі не встановлюють наявності наркотичної речовини в організмі ОСОБА_1 та не спростовують встановлених судом порушень процедури підтверджуючого лабораторного дослідження.

За таких обставин суд вважає, що надані матеріали справи не містять достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом 15.08.2026.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз`яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154).

Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).

Доктрина «плодів отруйногодерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».

Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).

Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Приймаючи рішення про закриття провадження по справі, суд також виходить з вимог ст. 62 Конституції України та передбаченого у ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом належними та допустимими доказами не доведено. Сам факт складення протоколу та наявність медичного висновку, достовірність якого поставлена під обґрунтований сумнів через недотримання обов`язкової процедури огляду, не є достатніми для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та дослідивши наявні докази по даній адміністративній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останнього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: О.Г.Літвінова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua