Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №727/5167/26
Суддя: Терещенко О. Є.
Справа № 727/5167/26
Провадження № 2/727/2052/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці
в складі:
головуючогосудді Терещенко О.Є.
за участю секретаря Довженко А.Д.
представника позивача Гончаренко Я.Ю.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Ка-пітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 13 квітня 2026 року звер-нувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборговано-сті за кредитним договором, посилаючись на те, що 09.07.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 873434 про надання спо-живчого кредиту, за умовами якого, відповідачка отримала грошові кошти у сумі 6 700 гривень на умовах визначених кредитним договором, та зобов`язалася повернути кре-дит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений договором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в пов-ному обсязі, надавши їй, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач не виконала умови кредитного договору. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача ОСОБА_1 утворилась забор-гованість.
24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № ККЛУ-24032021.
Згідно договору відступлення прав вимоги та ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимо-ги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №873434 від 09.07.2020 року.
Станом на дату подання позовної заяви (13.04.2026 року) заборгованість відпо-відачки становить 21 976 грн. 00 коп., в тому числі: 6 700 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15 276 гривень - заборгованість за процентами.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №873434 від 09.07.2020 року в розмірі 21 976 гривень та понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.
Ухвалою суду від 27.04.2026 року по справі було відкрито провадження та при-значено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з ви-кликом сторін.
07.05.2026 року представником відповідачки - ОСОБА_3 було подано відзив, в якому вказав, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає і просив відмовити в задоволенні позову, стягнути з ТОВ "ФК "Кредит Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 8 000 грн..
Представником позивача 13.05.2026 року було подано відповідь на відзив. Представник позивача - ОСОБА_4 наполягав на повному задоволенні позовних ви-мог.
20.05.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відпо-відь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала і наполягала на їх повному задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що він вважає позовні вимоги необгрутованими і просить в їх задоволенні відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши пись-мові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 09.07.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_6 було укладено договір № 873434 про надання споживчого кредиту, за умо-вами якого відповідачка отримав кредит у сумі 6700 гривень, тип кредиту - кредит (п.1.3 договору) строком на 30 днів (п.1.3 договору) (а.с.8-13).
Згідно п.1.4. кредитного договору, тип процентної ставки - фіксована. Процент-на ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання спо-живачем умов договору та становить: знижена процентна ставка - 1,33% в день від су-ми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.3 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п.п.1.4.1).
Стандартна процентна ставка - 1,90% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного в п.1.3 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п.п.1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки (п.п.1.4.2 кредитного договору).
Згідно п.1.8 договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безго-тівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної за-боргованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1 кредитного договору).
Відповідно до п.6.4.1 кредитного договору, споживач зобов`язаний у вста-новлений договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі їх наявності).
Згідно п. 9.3 кредитного договору, датою укладання договору між товариством та споживачем є дата підписання. Договір набуває чинності з моменту перерахування товариством грошових коштів споживачу.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати суму кредиту - 6 700 гривень, сума нарахованих процентів - 2 763, 3 грн. (а.с. 11 зв.).
Згідно довідки про ідентифікацію, ТОВ «Лінеура Україна» підтверджує, що ОСОБА_7 , з якою було укладено договір про надання споживчого кредиту №873434 від 09.07.2020 року, ідентифікована товариством. Договір зі сторони клієнта було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання клієнтом однора-зового ідентифікатора, який сформовано автоматично на веб-сайті товариства та на-правлено клієнту на її номер мобільного телефону, який повідомлений клієнтом в ІКС Товариства та вказаний в договорі: одноразовий ідентифікатор - А474, час відправки - 00 год. 00 хв 46 сек. 09.07.2020 року, номер телефону, на який було відправлено іден-тифікатор - НОМЕР_2 (а.с.13зв.).
Згідно довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" ТОВ "УПР" вих.№1-1901 від 19.01.2026 року, між ТОВ "Універсальні платіжні рішення" та ТОВ «Лінеура Ук-раїна» було укладено угоду на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відпо-відно до вказаного договору було успішно перераховано кошти на картку клієнта, зокрема: 09.07.2020 року на суму 6700 гривень, на карту НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іPay.ua - 60103815 (а.с.14зв.).
Крім того, з наданої АТ «Приват Банк» інформації на виконання ухвали суду від 03.07.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_4 . Також, з наданої виписки за договором вбачається, що 09.07. 2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 6700 гривень (а.с.129-130).
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало у пов-ному обсязі, надавши їй визначені договором кредитні кошти, натомість відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання у повному обсязі не виконала, оскільки не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сто-рін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодек-су сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним до-говором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених дого-вором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом договору про споживчий кредит №873434 від 09.07.2020 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змі-сту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін елек-тронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначе-ні Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис однора-зовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової по-слідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропо-зицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього до-говору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні елек-тронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та до-дається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропо-зицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та елек-тронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може вико-ристовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля ос-танніх.
За змістом ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примір-ник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом ав-тора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону Ук-раїни «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо від-повідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону Ук-раїни «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електрон-ного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного під-пису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сто-рін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, договір про споживчий кредит № 873434 від 09.07. 2020 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК Ук-раїни із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сто- ронами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця за-свідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичаль-ника за допомогою одноразового ідентифікатору (А474), та за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного уписьмовій формі.
Із копії вказаного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кре-дитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував факт укладення кре-дитного договору №873434 від 09.07.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_6
24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» (кредитор) та позивачем ТОВ «Фі-нансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимог №ККЛУ-24032021 а.с. (17зв.-21).
Згідно п.1.1 договору факторингу, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредит-ними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і борж-никами (портфель заборгованості).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимо-ги № ККЛУ-24032021 від 24.03.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 873434 від 09.07.2020 року на суму 21 976 гривень (а.с.21зв.).
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансу-вання під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зо-бов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язу-ється відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дій-сність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено догово-ром факторингу.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факто-рові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про від-ступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у визначеному Законом порядку набуло пра- во вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином від-повідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодав-ства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в на-лежній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами дого-вору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є не-обхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обо-в`язковим до виконання.
Щодо доводів представника відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його ви-конання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) вико-нання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає вико-нанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконан-ня або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а пози-чальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кре-дитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повер-нути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені ро-довими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановле-ний обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достро-кового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Частиною 1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одер- жання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено дого-вором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домов-леності сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Факт одержання коштів ОСОБА_1 підтверджується довідкою ТОВ ФК «Універсальні платіжні рішення" від 19.01.2026 року та наданою АТ «Приват Банк» інформацією, на виконання ухвали суду про витребування доказів.
За положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сто-рона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кош-ти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повер-нення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Також, в п. 3.1 договору сторони погодили, що нарахування процентів за дого-вором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту ви-никнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
З моменту виникнення прострочення (11.08.2020 року, 30днів) позивач мав пра-во з урахуванням п.3.1 договору нараховувати проценти за стандартною процентною ставкою (1,90%) ще протягом 90 днів.
З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили у роз-ділі 4 договору умову про продовження строку користування кредитом на 30 днів з ініціативи позичальника шляхом сплати суми нарахованих на дату платежу процентів, а також передбачили право кредитора нарахувати відсотки за стандартною процент-ною ставкою 1,90 % (пункт 3.1 Договору) після закінчення 30 днів користування кре-дитом протягом 90 днів прострочення повернення кредиту.
Підписавши договір відповідачка погодилася на зазначені умови.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за кредитним дого-вором № 873434 від 09.07.2020 року, нарахування відсотків було здійснено за період з 09.07.2020 року по 06.11.2020 року, тобто 30 днів (строк дії договору згідно п.1.4) + 90 днів (нарахування відсотків згідно п.3.1 договору).
Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом було здійснено первісним кредитором у межах дії строку договору.
Викладене спростовує доводи представника відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів про пролонгацію строку кредиту.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного до-говору, у добровільному порядку ухилявся від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгова-ність за кредитним договором № 873434 від 09.07.2020 року у загальному розмірі 21976 грн. 00 коп.
Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача під-лягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662 грн. 40 коп.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомо-гою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката під-лягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу ад-воката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу до-помогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу на-даних послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відпо-відною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлю-ється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відпо-відних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судо-вих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвока-том на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заяви-ла клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які під-лягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, по-в`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відпові-дача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, ра-хунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або про-тягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових де-батів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Так, представником позивача на підтвердження понесений витрат на професій-ну правничу допомогу до позовної заяви було долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер від 02.07.2025 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадсь-ких формувань Усенко М.І. є керівником АО «Апологет», акт №846 наданих послуг від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №846 за договором про на-дання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, від 09.03.2026 року.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю 29.09.2012 року.
Відповідно до вказаного детального опису адвокатським об`єднанням були надані послуги адвоката у вигляді: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 02 год.; погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 03 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 штука. Кількість потраченого часу 06 год. 30 хв.
Згідно акту № 846 наданих послуг від 09.03.2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським обєднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року. Виконавцем надано клієнту, а клієн-том прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничрої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 873434 від 09.07.2020 року. Сума наданих послуг 8000 гривень.
У поданому відзиві представником відповідача було зазначено про зменшення витрат на правову допомогу. Вказував, що затрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу су-дових витрат.
Просив зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу до 2596 грн. 59 коп.
Суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача виходить з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідача до 4000 гривень.
Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини чет-вертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Щодо клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допо-моги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випад-ків встановлених законом.
За змістом ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судо-вого збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розгля-дом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок дер-жави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підля-гають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розгля-дом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони про-порційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30.10.2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення за-боргованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі, тому, відповідно до ст.141 ч.2 п.1 ЦПК України, понесені відповідачем витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача і не можуть бути стягнуті з пози-вача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кре-дит-Капітал» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), яка прожи-ває в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відпові-дальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236), яке розташо-ване в м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, заборгованість за кредитним дого-вором № 873434 від 09.07.2020 року у розмірі 21976 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капі-тал» (ЄДРПОУ 35234236) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витра-ти на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляцій-ної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його прого-лошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.Є.Терещенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua